05 червня 2020 року м. Київ 320/4667/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С. О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування рішення від 23.01.2020 №0013935005 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску у сумі 34629,23 грн. та вимоги від 10.04.2020 №Ф-136070-50/2345 про сплату боргу (недоїмки).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
З'ясовуючи відповідність позовної заяви вказаним вимогам, суд зазначає таке.
Згідно з положеннями частини першої статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).
Тобто, якщо предметом адміністративної справи є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.
Як встановлено судом, предметом позову є вимоги про визнання протиправними та скасування рішення від 23.01.2020 №0013935005 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску у сумі 34629,23 грн. та вимоги від 10.04.2020 №Ф-136070-50/2345 про сплату боргу (недоїмки).
Отже, у даному випадку, застосуванню підлягають положення ч.1 ст.25 Кодексу адміністративного судочинства України (територіальна підсудність справи за вибором позивача).
У позовній заяві зазначено, що зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 , Артемівський АДРЕСА_2 , а фактичним місцем проживання позивача є: АДРЕСА_3 .
Відповідно до паспорту громадянина України - ОСОБА_1 , позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
На підтвердження адреси фактичного проживання позивачем додано до позовної заяви копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06.09.2018 № НОМЕР_1 .
Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06.09.2018 №000611026, зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 ; фактичним місцем проживання/перебування позивача є: АДРЕСА_3 .
Суд зазначає, що для цілей визначення територіальної підсудності даної справи до уваги слід брати відомості щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування, знаходження) особи-позивача, як того вимагає частина перша статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України.
Визначаючи територіальну підсудність даної справи Київському окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на Київську область, позивач додає до позовної заяви довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06.09.2018 №0000611026, згідно якої фактичним місцем проживання/перебування позивача є: АДРЕСА_3 .
Проте, суд зазначає, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06.09.2018 № НОМЕР_1 , не є документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування, знаходження) особи-позивача.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” від 11.12.2003 №1382-IV (зі змінами та доповненнями) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;
місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;
довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи;
документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;
документ, до якого вносяться відомості про місце перебування, - довідка про звернення за захистом в Україні.
З 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20 жовтня 2014 року № 1706-VІІ (надалі - Закон № 1706-VІІ), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1706-VІІ внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Форма довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджена постановою Кабінету Міністрів України “Про облік внутрішньо переміщених осіб” від 01.10.2014 №509 (далі - Постанова №509).
Відповідно до пункту 1 Постанови №509 довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно з пунктом 9 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016 (в редакції, яка була чинна до 15.08.2017 включно) відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Проте, 09.08.2017 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №579 “Про внесення зміни до пункту 9 Правил реєстрації місця проживання”, якою внесено зміни до пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру", а саме виключено в абзаці першому слова "та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи". Вказана постанова набрала з чинності з 16.08.2017.
Отже, з 16.08.2017 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, до якого вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що надана позивачем довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06.09.2018 №000611026 не є документом, який в розумінні частини першої статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України, вимог Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” та Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016, підтверджує зареєстроване місце проживання/перебування позивача за адресою: АДРЕСА_4 . Вказана довідка, згідно з пунктом 1 Постанови №509, є лише документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
У зв'язку з цим, суд, встановлюючи зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання позивача, враховує інформацію з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, згідно з якою зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 .
У позовній заяві зазначено, що місцезнаходженням відповідача є: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а.
Отже, вирішення спору за місцезнаходженням позивача має здійснюватися окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Луганськ, Луганської області (Луганський окружний адміністративний суд), а за місцезнаходженням відповідача має здійснюватися окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ (Окружний адміністративний суд міста Києва).
В той же час позивач звернувся із цим позовом до Київського окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого згідно Додатку № 1 до Указу Президента України від 16.11.2004 №1417/2004 “Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі” розповсюджується на територію Київської області.
За таких обставин та враховуючи те, що зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_5 . Луганськ, Артемівський р-н АДРЕСА_2 буд АДРЕСА_2 , дана справа не підсудна Київському окружному адміністративному суду, оскільки розгляд даної справи має здійснюватись за правилами територіальної підсудності або окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Луганськ, Луганської області (Луганським окружним адміністративним судом), або окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ (Окружним адміністративним судом міста Києва).
Згідно з пунктом другим частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до частини шостої та восьмої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.
Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Враховуючи підсудність даної справи одночасно як Луганському окружному адміністративному суду (за зареєстрованим місцем проживання позивача), так і Окружному адміністративному суду міста Києва (за місцезнаходженням відповідача), а також приймаючи до уваги факт звернення позивача з позовною заявою до Київського окружного адміністративного суду, суд вважає за необхідне передати адміністративну справу за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що у разі незгоди з територіальною підсудністю даної справи, визначеною цією ухвалою, позивач не позбавлений можливості подати до Окружного адміністративного суду міста Києва клопотання про передачу справи на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
При цьому, суд вважає також за необхідне зазначити про таке.
Статтею 7 Закону №1706-VІІ "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VІІ встановлено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо) (ч.2 ст.5 Закону № 1706-VІІ).
Згідно з пунктом 1 Порядку оформлення і видачі довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що заява про взяття на облік повинна серед іншого містити таку інформацію про заявника: відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання; адреса, за якою з особою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Зазначені законодавчі приписи дають підстави для висновку, що відповідно до п. 3 Порядку оформлення і видачі довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509, у заяві про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зазначається адреса фактичного проживання, повідомлена цією особою. Зазначена інформація має облікове значення і не свідчить про наявність правових підстав використання певного житлового приміщення.
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (на відміну від документу, до якого вносяться відомості про зареєстроване місце проживання - в контексті Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207) не посвідчує право користування житлом за адресою, зазначеною у цій довідці.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №826/319/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80610362).
Таким чином, зазначена у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06.09.2018 № НОМЕР_1 адреса фактичного місця проживання/перебування позивача є адресою, за якою здійснюється облік позивача як внутрішньо переміщеної особи і не є адресою, за якою у встановленому Законом України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” порядку зареєстроване місце проживання або перебування особи-позивача, що виключає територіальну підсудність даної справи Київському окружному адміністративному суду.
Відповідно до частини 1 статті 318 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Отже, порушення окружним адміністративним судом правил як предметної, так і територіальної підсудності є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Наведене дає підстави стверджувати, що процесуальний закон забороняє адміністративним судам розглядати справи, які йому територіально не підсудні, і зобов'язує його направити таку справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Керуючись статтями 25, 26, 29, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративну справу №320/4667/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги, - передати за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
2. Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Дудін С.О.