02 червня 2020 року 320/1517/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши в м. Києві у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не сформування та не подачі до Державної казначейської служби подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі одного відсотка від договірної вартості квартири у сумі 4038,00 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області сформувати та подати до Державної казначейської служби подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі одного відсотка від договірної вартості квартири у сумі 4038,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.07.2019 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Бадрудіновою Н.О., ним було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що при купівлі даної квартири він сплатив до Пенсійного фонду збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири у розмірі 1 % від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 4038,00 грн.
Проте, позивач наголошує на тому, що він придбав житло вперше, а тому в силу вимог приписів пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР він не є платником збору обов'язкове державне пенсійне страхування. У зв'язку з цим, він звернувся до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплачених коштів, на яку отримав відмову.
Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, а тому звернувся з даною позовною заявою до суду.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно та не наділений повноваженнями визначати осіб, які придбавають нерухоме майно вперше. У зв'язку з цим, відповідач не має можливості підтвердити необхідність повернення позивачу сплачених коштів страхового збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області 17.03.2004, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2019 між позивачем - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу (далі - Договір), згідно з яким позивачем придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Бадрудіновою Н.О. 27.07.2019 та зареєстрований в реєстрі за №593.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.07.2019 №175400160 приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Бадрудіновою Н.О. було прийнято рішення від 27.07.2019 №47979628 про державну реєстрацію за позивачем права власності на вказану квартиру.
При нотаріальному посвідченні Договору позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 % вартості нерухомого майна, що становить 4038,00 грн., що підтверджується копією квитанції №21899725 від 29.07.2019.
У серпні 2019 року позивач через свого представника звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 4038,00 грн., що становить 1% збору з операцій купівлі продажу нерухомого майна.
Листом від 11.10.2019 №1041/105-04 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило позивача про те, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а тому витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності не є достатнім для визначення підстави для звільнення від сплати збору, у зв'язку з чим відсутні підстави для повернення коштів.
Не погоджуючись з відмовою відповідача повернути безпідставно сплачені кошти у розмірі 4038,00 грн., позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 8 частини 1 статті 2 цього Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок).
Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Як було встановлено судом, факт придбання позивачем квартири АДРЕСА_3 , у власність підтверджується договором купівлі-продажу від 27.07.2019, який посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Бадрудіновою Н.О. 27.07.2019 та зареєстрований в реєстрі за №593.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.07.2019 №175400160 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.12.2019 №191177403, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яке виникло на підставі договору купівлі-продажу від 27.07.2019 №593, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Бадрудіновою Н.О.
Відповідно до квитанції №21899725 від 29.07.2019 кошти ОСОБА_1 у сумі 4038,00 грн. були зараховані на рахунок №31116156010007, отримувач УК у м. Ірпені /Ірпінь/24140500, код отримувача 37911135, призначення платежу: *;101;3212710297; 24140500; Збір від з операції придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна.
У даній справі, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими, з огляду на наступне.
У постанові від 03 липня 2018 року (справа № 819/33/17) Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №813/1126/17 та у постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №813/1514/17.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та наведені норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 відсотка від вартості придбаного нерухомого майна позивачем сплачено помилково, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж. Відтак, кошти в сумі 4038,00 грн., сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають до повернення.
У свою чергу, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787 (далі - Порядок №787).
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог та, як наслідок, про необхідність зобов'язання відповідача сформувати та подати до Державної казначейської служби подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі одного відсотка від договірної вартості квартири у сумі 4038,00 грн., сплаченого відповідно до квитанції №21899725 від 29.07.2019.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що відповідачем не спростовано доводів позивача щодо первинного придбання ним житла та не надано суду жодних належних і допустимих у розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України доказів, які б підтверджували відсутність у позивача права на пільгу у вигляді звільнення від сплати вказаного збору у зв'язку з придбанням житла вперше.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн., що підтверджується квитанцією від 16.03.2020 №0.0.1650282702.1.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не сформування та не подачі до Державної казначейської служби подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі одного відсотка від договірної вартості квартири у сумі 4038,00 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області сформувати та подати до Державної казначейської служби подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі одного відсотка від договірної вартості квартири у сумі 4038,00 грн., сплаченого відповідно до квитанції №21899725 від 29.07.2019.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) судовий збір у розмірі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна грн. 60 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені для порядку оскарження рішення, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя Балаклицький А. І.