Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у забезпеченні позову
05 червня 2020 р. Справа №200/5403/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №200/5403/20-а, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області, Державної служби України з питань праці про скасування наказів та поновлення на посаді, -
До Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (заявник) з заявою про забезпечення позову до подання адміністративного позову до Головного управління Держпраці у Донецькій області (відповідач-1), Державної служби України з питань праці (відповідач-2; надалі за текстом ухвали відповідач-1 та відповідач-2 разом іменуються відповідачі), у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти у будь-який спосіб будь-які дії, спрямовані на зайняття вакантної посади (призначення на посаду) першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області з 03.06.2020 року до розгляду судом по суті адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідачів 1 та 2, та набрання законної сили судовим рішенням по ньому.
В обґрунтування вищевказаної заяви заявником зазначено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі №805/1963/17-а від 07.08.2017 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 року, його позов до відповідачів про визнання протиправної бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено частково, зокрема, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області з 12.05.2016 року. Однак, постановою Верховного суду від 26.05.2020 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.08.2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 року, і передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку з чим Державною службою України з питань праці 03.06.2020 року було видано наказ №40-кт «Про скасування наказів Про виконання рішення суду від 08.11.2019 року №112-кт» та «Про призначення ОСОБА_1 від 18.12.2019 року №122-кт», а заявника зобов'язано передати справи та довірене майно за актом.
На підставі зазначеного, на думку заявника, з боку відповідачів можливі дії щодо призначення на раніше займану заявником тепер вакантну посаду першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області інших осіб, до розгляду судом по суті адміністративного позову, оскільки у разі ухвалення рішення на користь позивача, його виконання істотно ускладниться або взагалі стане неможливим.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову та подані матеріали, суд зазначає наступне.
На підставі положень ч. 1, ч. 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 3 ст. 150 КАС України, ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
За правовою позицією, викладеною у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, «з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову» (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини).
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
Тобто, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов'язком, яке він реалізує залежно від обставин справи.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 КАС України).
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає, що останнім не надано належних доказів на підтвердження своїх доводів та не доведено обставини, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
При цьому, суд звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, однак заявником не доведено існування обставин, вказаних у ч. 2 ст. 150 КАС України.
Також суд виходить з того, що забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам владних повноважень та їх посадовим особам вчиняти будь-які дії, приймати будь-які рішення спрямовані на зайняття вакантної посади (призначення на посаду), яку обіймав заявник, призведе до порушення охоронюваних законом інтересів інших осіб, які не є учасниками судового процесу. Більш того, таке забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Приймаючи до уваги наведене, та враховуючи відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення будь-яких дій, та прийняття рішень з боку відповідачів, які спрямовані на зайняття вакантної посади (призначення на посаду), яку обіймав заявник, перевіривши зазначені у заявленому клопотанні доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого клопотання та про відсутність підстав для його задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтями 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Строк оскарження підлягає застосуванню з урахуванням приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID - 2019)» від 30.03.2020 року №540.
Суддя В.М. Чучко