Справа № 200/7670/19
Провадження № 2/204/324/20
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
05 травня 2020 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
при секретарі Сокол К.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди та захист честі, гідності і ділової репутації фізичної особи,-
В травні 2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди та захист честі, гідності і ділової репутації фізичної особи, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача 183912,00 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок шкоди честі, гідності і ділової репутації фізичної особи.
В обґрунтування позову, позивач вказав на те, що з 24.09.2010 року по 22.07.2014 року перебував з відповідачкою у шлюбі. Від шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення шлюбних відносин, між сторонами склалися неприязні відносини. 14 травня 2014 року відповідачка у зв'язку із завданням позивачу та його матері тілесних ушкоджень неправомірно відібрала дитину у позивача, чим завдала дитині психологічну травму. За зазначеними подіями було відкрито кримінальне провадження відносно відповідачки. ОСОБА_2 тривалий час переховує дитину від позивача, перешкоджає у спілкуванні з дитиною. Також, 15.05.2014 року, відповідачка знову вчинила кримінальне правопорушення, присвоївши спільне майно подружжя - автомобіль Шевроле, за фактом чого, також відкрито кримінальне провадження. Протягом 8 років позивач та його родина змушені звертатися до різних органів та інстанцій з метою захисту своїх прав та прав дитини від неправомірних дій відповідачки, звертатися до органів поліції та прокуратури, нести витрати на юридичну допомогу, фактом чого відповідачу завдано моральної шкоди. З 14.05.2014 року відповідач ухилялася від зустрічей з позивачем з приводу участі батька у піклуванні за дитиною. Позивач знову зустрівся з дитиною лише 16.03.2017 року, після чого, відповідач знову постійно перешкоджає позивачу у спілкуванні з дитиною. Окрім того, відповідач постійно дискредитує позивача, подаючи неправдиву інформацію щодо нього та ситуації до різних органів та інстанцій. В результаті вищезазначених дій відповідачки, позивач зазнає моральної шкоди, у зв'язку з чим, вимушений звернутися до суду.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 02 грудня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження, справа розглянута без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 02.12.2019 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.
З урахуванням вимог ст.ст.19,274,276,277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Відповідач у встановлений судом строк надала суду відзив на позовну заяву, у якому заперечила проти задоволення позову, через його необґрунтованість, зазначала, що є дипломованим лікарем та уважно дбає про здоров'я своїх дітей, спільна дитина належним чином виховується та забезпечена доглядом, позивач умисно обмовляє відповідача. 25.04.2014 року позивач забрав доньку з дитсадка та відвіз до своєї матері не повідомивши матір та не допускаючи відповідачку до дитини протягом 3 тижнів, з приводу чого, відповідачка неодноразово зверталася в поліцію та органи опіки, обставини подій 14.05.2014 року, викладені позивачем не відповідають дійсності, позивач не цікавиться життям дитини та має на меті спричинити клопоти відповідачу. У відношенні позивача було відкрито кримінальне провадження за несплату аліментів, на теперішній час борг за ними складає 41600 грн. Позивачу не чиняться перешкоди у спілкуванні з дитиною.
Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).
24 вересня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб (а.с.14).
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 22 липня 2014 року шлюб розірвано (а.с.17).
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 14 грудня 2014 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 800,00 грн. щомісячно на утримання дитини - ОСОБА_3 (ЄДРСР № 42186259).
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 червня 2018 року було вирішено питання про розподіл майна подружжя (а.с.62-66).
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 грудня 2018 року кримінальне провадження №12014040640002135, відносно ОСОБА_2 , обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України - закрито, звільнено відповідно до ст.49 КК України ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності (а.с.19-20).
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків, установлених цим кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими й електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.76 ЦПК).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст.79 ЦПК).
Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що між сторонами у справі виникли непорозуміння та сварки, які носять особистий характер, у зв'язку з цими обставинами загострились взаємовідносини між ними, що стало підставою для подачі позову до суду.
Зазначені обставини також визнаються сторонами по справі, а тому відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають.
В той же час, аналізуючи норми чинного законодавства суд зазначає, що предметом розгляду справи про захист честі та гідності і ділової репутації є встановлення юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, зокрема сукупності таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Позивач обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, зазначав, що відповідач ОСОБА_2 звертається до різноманітних органів з численними заявами, у яких зазначає неправдиві дані та дискредитує позивача.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Поряд з чим, відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Суд зазначає, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
Таке роз'яснення висловлено і Верховним Судом України у абзаці 2 пункту 16 постанови Пленуму № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».
Враховуючи наведене, інформація, яку позивач вважає такою, що порушує його честь гідність і ділову репутацію та не відповідає дійсності, міститься у заявах відповідача, адресованих уповноваженим органам. Тобто відповідач реалізував своє право, передбачене статтею 40 Конституції України, а не здійснив поширення недостовірної інформації щодо позивача. Наведене виключає можливість задовольнити позов із заявлених позивачем підстав. Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 126/557/17 та від 15.08.2018 у справі № 207/1161/17.
Крім того, з позовної заяви вбачається, що позивач, аналогічним чином звертався з численними заявами до органів державної влади з приводу правовідносин, що склалися між колишнім подружжям.
В свою чергу, позивач мотивуючи позовну заяву, зазначав про завдання йому моральної шкоди в розмірі 183912 грн. та прохав стягнути її з відповідачки.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Судом враховується, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Зазначене вище повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року по справі № 640/3837/17 та від 29 серпня 2018 року по справі № 686/16161/16-ц.
Отже, в даному випадку необхідною умовою для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення моральної шкоди є встановлений факт неправомірних дій цього відповідача.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
При цьому, відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Позивачем належних та допустимих доказів обставин, викладених в позовній заяві щодо неправомірних дій чи бездіяльності відповідача суду не надано, факт завдання внаслідок зазначених обставин йому моральної шкоди та її розмір перед судом не доведено.
Частиною 6 ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів на відшкодування моральної шкоди за їх недоведеністю.
З матеріалів судової справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо зовсім інших правовідносин, котрі не стосуються предмету розгляду даної справи, так, зокрема вбачається спір між позивачем та відповідачем про порядок участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, і докази надані стороною позивача можуть бути саме допустимими і достатніми доказами для вирішення наявного спору між сторонами щодо участі батька у вихованні малолітньої доньки.
Відповідно до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відтак, зібрані у справі докази та їх наявна оцінка вказують на наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати віднести на рахунок позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.40 Конституції України, ст.ст.23, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст.2, 12,13,15,16,19,80-81,82,141,274,276,277 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та захист честі, гідності і ділової репутації фізичної особи - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки на апеляційне оскарження, визначені статтею 354 ЦПК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя Н.В. Токар