справа № 208/6596/19
№ провадження 2/208/869/20
Іменем України
22 квітня 2020 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання - Вілкової Ю.В.,
Учасники справи
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам?янської міської ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам?янської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітньою дитиною, -
Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернувся до суду із позовом, в якому зазначає, що 16 липня 2011 року він уклав шлюб з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дитина - ОСОБА_3 . Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 09 серпня 2019 р. шлюб між ними розірвано. Після розлучення він перераховував на рахунок ОСОБА_4 кошти в рахунок аліментів. З 04 липня 2018 по 24 липня 2018 року дитина разом з бабусею відпочивала у Польщі за його рахунок. До серпня 2018 року відповідач не перешкоджала у спілкуванні з дитиною, але в подальшому не дозволяла брати дитину. В жовтні 2018 р. він звернувся до служби щодо визначення порядку побачення з дитиною. 13 грудня 2018 року відбулось засідання служби та було вирішено, що він має право проводити час з дитиною таким чином: чотири вихідні дні щомісячно; один раз на тиждень з понеділка по п'ятницю; та канікулярний період в рівних частках за попередньою домовленістю з матір'ю дитини, але і після визначення службою часу спілкування з дитиною відповідач все одно чинила перешкоди в спілкуванні. Він звертався до служби з питанням щодо виконання відповідачем розпорядження, надано відповідь, що представник служби намагався поспілкуватись з відповідачем ОСОБА_4 , але остання категорично відмовляється від співпраці.
Тому з урахуванням уточнень просить суд зобов'язати ОСОБА_5 не чинити перешкоди йому у спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановити йому для участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі способи участі: побачення кожен тиждень з 14.00 год. п'ятниці до 10.00 год. неділі, осінні, зимові, весняні канікули у рівних частках та літній канікулярний період з 15 липня по 01 вересня.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилась, надала заяву в якій просить суд розглядати справу за її відсутністю, позовні вимоги визнає, дитина залишається проживати з нею.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Ухвалою суду 03 січня 2020 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.
Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази
Судом встановлено, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 16 липня 2011 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, актовий запис № 245 (а.с.11), але шлюб за рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 липня 206 року розірвано (а.с.13).
Як вбачається з матеріалів справи, сторони мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 207 (а.с.12).
Згідно до розпорядження адміністрації Заводського району Кам?янської міської ради від 17 грудня 2018 р. № 120-р. про порядок побачення ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 визначено, що ОСОБА_1 порядок побачення з дитиною ОСОБА_6 таким чином: чотири вихідні дні щомісяця, один раз на тиждень з понеділка по п'ятницю та канікулярний період в рівних частках за попередньою домовленістю з матір?ю дитини (а.с.40).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 письмово звертався до Начальника служби у справах дітей адміністрації Заводського району м. Кам?янське щодо визначення участі у вихованні дитини та порядок побачень, так як колишня дружина перешкоджає вільно спілкуватись з дитиною ОСОБА_7 (а.с.15), службою 25 березня 2019 року була надана відповідь на звернення позивача в якій інформується, що спеціалісти служби у справах дітей намагались поспілкуватись з даного питання з матір'ю дитини ОСОБА_4 , запросити її до служби для проведення профілактичної роботи, але вона категорично відмовляється від співпраці (а.с.18).
Також Кам?янським відділом поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області 22 березня 2019 року Начальнику служби у справах дітей адміністрації Заводського району Кам ?янсьої міської ради ОСОБА_8 повідомлено, що малолітня дитина ОСОБА_3 в 2019 році поступила на навчання до 1 класу Колегіуму № 16. Адміністрація навчального закладу пояснила, що дівчинка регулярно відвідує навчання, з нею проводив тривалу роботу шкільний психолог та дійшов висновку, що психологічний та емоційний стан дитини відповідає нормам, порушення, тривога тощо не виявлена. Крім того, до школи приходить батько дитини ОСОБА_1 , який має змогу вільно спілкуватись з донькою (а.с.21).
Застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Дитина, яка не досягла 10 років, місце проживання, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ст. 161 СК України, при вирішенні спору щодо місця проживання дитини, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 12.06.1998 р. № 16 «Про застосування судами деяких норм про шлюб і сім'ю», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те з ким із них залишиться дитина, суд виходячи з рівності прав та обов'язків батька і матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке б відповідало інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків приділяє більш уваги і турботи дитині, вік дитини і схильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, враховуючи, що перевага у матеріально побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Отже, обов'язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен з батьків зобов'язаний брати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний психоемоційний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Згідно зі статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.
Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків вимагатиме від судів ретельної перевірки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHR v.UKRAINE, №10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Європейський суд з прав зауважує людини, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v.UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Відповідно до частини другої статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі « М . С. проти України» наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Встановлюючи порядок побачень батька з дитиною, суд застосовує до спірних правовідносин положення статей 141, 153, 157, 159 СК України, статті 15 Закону України «Про охорону дитинства», та враховує малолітній вік дитини, її інтереси, особливості її психоемоційного розвитку, а також те, що дитина тривалий час проживає з матір'ю, тому визначений порядок участі спілкування батька з дитиною встановлено з дотриманням розумного балансу участі у вихованні дитини між батьками, а також суд враховує, що вимоги позивача визнані відповідачем, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, на підставі ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 768,40 грн. з відповідача, та на підставі ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Керуючись ст. ст. 141, 153, 157, 159 СК України, ст.ст. 7, 19, 258, 259, 261, 264, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам?янської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітньою дитиною, задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не чинити перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 у спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 для участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі способи участі: побачення кожен тиждень з 14.00 год. п'ятниці до 10.00 год. неділі, осінні, зимові, весняні канікули у рівних частках та літній канікулярний період з 15 липня по 01 вересня.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384,20 грн.
Стягнути з держави на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.
Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Похваліта С. М.