Справа № 210/2254/20
Провадження № 3/210/1166/20
іменем України
"22" травня 2020 р. суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Літвіненко Н. А., розглянула матеріал, який надійшов з Металургійного відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працює ПАТ «Північтранс» водій, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ст. 44-3 КУпАП, -
До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу з Металургійного відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшов протокол серії АПР18 №758021 від 16.04.2020 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП.
Як вбачається з протоколу серії АПР18 №758021 від 16.04.2020р., 16 квітня 2020 року о 11.40 год. ОСОБА_1 перебуваючи на своєму робочому місці, по вул. Соборності в м. Кривому Розі на маршрутному транспортному засобі марки Mercedes, під номером НОМЕР_1 , здійснював перевезення осіб, які не мали спеціальної перепустки на проїзд у громадському міському транспорті, чим порушив ч.2 п.9 Постанови КМУ №211 від 11 березня 2020 року, протокол засідання КМР №12 від 06.04.2020р., тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 44-3 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином про що є відмітка в протоколі про адміністративне правопорушення та за допомогою судової повістки.
Враховуючи положення ст. 268 КУпАП, неявка особи не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку про необхідність закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Адміністративна відповідальність за ст. 44-3 КУпАП настає у разі порушення правил карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Надані до суду матеріали справи про адміністративне правопорушення містять лише протокол про адміністративне правопорушення від 16.04.2020р. та рапорт поліцейського.
Згідно зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В розумінні ст.280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи підлягає особа адміністративній відповідальності за інкриміноване їй адміністративне правопорушення, тобто перевірити правильність кваліфікації її дій.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Верховний Суд в постанові від 10.05.2018р. у справі №760/9462/16-а зробив висновок, що складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі, оскільки інших належних та допустимих доказів для перевірки зазначених в протоколі обставин на підтвердження вини ОСОБА_1 суду не надано (показань свідків, відеозапису, пояснення особи у якої не було відповідної перепустки, тощо).
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковим для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, що підтверджується доказами.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №530-ІХ від 17 березня 2020 року внесені зміни до КУпАП, який доповнено ст.44 -3, наступного змісту: «Порушення правил щодо карантину людей. Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".
Таким чином, адміністративна відповідальність за ст.44-3 КУпАП настає у разі порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
У ст.ст.1, 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року №211, на усій території України з 12 березня 2020 року по 03 квітня 2020 року встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України №255 від 02 квітня 2020 року внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 шляхом викладення в новій редакції. Зазначеною постановою встановлено з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин із введенням з 06 квітня 2020 року ряду обмежень, передбачених у п.2, у тому числі (п.п.9) заборонено регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, крім перевезення: легковими автомобілями; службовими та/або орендованими автомобільними транспортними засобами працівників підприємств, закладів та установ незалежно від форми власності, які забезпечують охорону здоров'я, продовольче забезпечення, урядування та надання найважливіших державних послуг, енергозабезпечення, водозабезпечення, зв'язок та комунікації, фінансові та банківські послуги, функціонування інфраструктури транспортного забезпечення, сфери оборони, правопорядку та цивільного захисту, об'єктів критичної інфраструктури, які мають безперервний промисловий цикл, за умови забезпечення водіїв та пасажирів під час таких перевезень засобами індивідуального захисту в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб і виключно за маршрутами руху, погодженими з органами Національної поліції, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів; працівників закладів та установ незалежно від форми власності, які забезпечують охорону здоров'я, продовольче забезпечення, урядування та надання найважливіших державних послуг, енергозабезпечення, водозабезпечення, зв'язок та комунікації, фінансові та банківські послуги, функціонування інфраструктури транспортного забезпечення, сфери оборони, правопорядку та цивільного захисту, об'єктів критичної інфраструктури, які мають безперервний промисловий цикл, за умови забезпечення водіїв та пасажирів під час таких перевезень засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів в міському електричному (трамвай, тролейбус) та автомобільному транспортному засобі, що здійснює регулярні пасажирські перевезення на міських маршрутах.
На виконання вказаної Постанови Кабінету Міністрів України, 03 квітня 2020 року Криворізькою міською комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій при виконкомі міської ради були прийняті у тому числі наступні рішення:
«5. Заборонити з 06 квітня 2020 року регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у міському сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, крім випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2020 року № 255.
5.1.Суб'єктам господарювання, що здійснюють регулярні та нерегулярні перевезення, забезпечити перевезення пасажирів за умови наявності у останніх спеціальних перепусток, виданих на час карантину, та документу, що засвідчує особу, підтверджує громадянство чи її соціальний статус, за умови забезпечення засобами індивідуального захисту, та в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб і виключно за маршрутами руху, погодженими з органами Національної поліції, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів…».
Вказане рішення оформлено протоколом позачергового засідання №11 від 03 квітня 2020 року.
Також, рішенням Криворізької міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій при виконкомі міської ради від 06 квітня 2020 року було прийнято додаткове рішення, оформлене протоколом позачергового засідання №12, а саме Відділу транспорту і зв'язку виконкому міської ради, Комунальним підприємствам «Швидкісний трамвай», «Міський тролейбус» вирішено забезпечити з 07 квітня 2020 року безкоштовне перевезення пасажирів за умови наявності у останніх спеціальних перепусток, виданих на час карантину, документу, що засвідчує особу, та за умови забезпечення засобами індивідуального захисту, та в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів на період карантину».
Із аналізу вказаних підзаконних актів та рішень органів місцевого самоврядування, прийнятих на їх виконання, встановлено, що дійсно у зв'язку з введенням в Україні карантину та його продовженням за рішенням Уряду до 24 квітня 2020 року було прийнято обмеження у здійсненні регулярних пасажирських перевезень на міських маршрутах автомобільними транспортними засобами, які здійснюють суб'єкти господарювання із покладенням саме на таких суб'єктів господарювання обов'язку забезпечувати перевезення пасажирів за умови наявності у останніх спеціальних перепусток, виданих на час карантину, та документу, що засвідчує особу, підтверджує громадянство чи її соціальний статус, за умови забезпечення засобами індивідуального захисту, та в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб і виключно за маршрутами руху, погодженими з органами Національної поліції.
Таким чином, склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.44-3 КУпАП, з урахуванням бланкетної норми, визначає спеціального суб'єкта - суб'єкта господарювання.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Як на докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, працівник поліції послався на протокол про адміністративне правопорушення, рапорт.
При цьому, судом встановлено, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не здійснює господарську діяльність та не зареєстрований відповідно до закону як фізична особа-підприємець, а відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення є водієм ПАТ «Північтранс». Однак навіть працівником поліції не встановлено ЄРДР юридичної особи та чи зареєстрованого у встановленому законом порядку як суб'єкта господарювання - юридичної особи з організаційно-правовою формою «приватне підприємство», хто є його засновником, відомості з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тобто не надано жодних належних та допустимих доказів суду щодо винної особи.
Таким чином, судом в ході розгляду справи встановлено, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, оскільки він не є суб'єктом тих дій, які викладені у протоколі і за вчинення яких наступає відповідальність, передбачена ст.44-3 КУпАП.
Окремо слід зазначити, що норма ст.44-3 КУпАП, є бланкетною, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретну норму нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та якої не дотрималася особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Проте, в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 немає жодних відомостей про те, які конкретно підзаконні акти, рішення органів місцевого самоврядування, прийняті на виконання Постанови КМУ №211 від 11 березня 2020 року, він порушив. Посилання в протоколі на ч.9 п.2 Постанови є загальним, оскільки вказана норма рішення Уряду не містить в собі жодних посилань як на обов'язковість наявності у пасажирів спеціальних перепусток, так і на обов'язок їх перевірки саме водієм автомобільного транспортного засобу, що здійснює регулярні пасажирські перевезення на міських маршрутах.
Окремої уваги заслуговує також відсутність у наданих суду доказах посилань на причину зупинки маршрутного транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 .. Саме лише посилання на проведення працівниками поліції патрулювання (за відсутності наявності міжвідомчих актів чи рішень, які б надавали їм таке право) не визначає правомірність зупинки транспортного засобу за відсутності доказів допущення його водієм порушень ПДР України.
Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом". Крім того, у справі «Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom» (№ 46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст.284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 КУпАП; 3) закриття справи.
Положенням п.1 ч.1 ст.247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутні ознаки, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 44-3 КУпАП, а тому приходить до переконання про необхідність закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях останнього інкримінованого йому складу адміністративного правопорушення.
З огляду на закриття провадження у справі, судовий збір в порядку ст.40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.9, 35, 39, 44-3, 245, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.252, 280, 283, 284,285 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП - закрити, в зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подачі апеляційної скарги про апеляційне оскарження протягом десяти днів із дня її проголошення.
Суддя: Н. А. Літвіненко