іменем України
Справа № 210/3640/19
Провадження № 1-кп/210/323/20
"04" червня 2020 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9
потерпілий ОСОБА_10
розглянувши питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , під час розгляду об'єднаного обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 187 КК України, ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 190,ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 187 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040710001394 від 22.09.2018 року, суд -
В провадженні судді ОСОБА_1 перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
В судовому засіданні, призначеному на 06.04.2020 року, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прокурор наполягав на його продовженні, обґрунтовуючи свою позицію тим, що не відпали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Окрім того, прокурором зазначено, що строк перебування обвинувачених закінчується, однак винести рішення у вказаному кримінальному провадженні до того часу не є можливим через ряд об'єктивних обставин.
Обвинувачені та захисники, кожен окремо, в судовому засіданні заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили змінити вид запобіжного заходу на більш м'який.
Потерпілий підтримав думку прокурора.
Дослідивши матеріали справи, в обсязі, необхідному для вирішення заявленого клопотання, вислухавши думку учасників процесу, суд дійшов наступного висновку.
В силу вимог ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Висновок суду щодо доцільності дії саме такого запобіжного заходу повинен ґрунтуватись на оцінці усіх обставин справи та даних про особу.
Так, в даному судовому засіданні, до моменту закінчення строку дії ухвали суду про продовження строку запобіжного заходу, винести вирок у кримінальному провадженні не є можливим, оскільки судове слідство в справі не завершено, так, не допитані у повному обсязі потерпілі особи, свідки, обвинувачені та не досліджено матеріали кримінального провадження.
Водночас, обґрунтовані ризики того, що обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, можуть переховуватись від суду, чи вчинити інше кримінальне правопорушення на даний час не зменшились.
Так, ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, не має місця роботи, тобто не має засобів для існування, не одружений, тобто не має міцних соціальних зв'язків, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, так як останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, санкція яких передбачає позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років позбавлення волі.
Обвинувачений ОСОБА_5 не має місця роботи, тобто не має засобів для існування, не одружений, тобто не має міцних соціальних зв'язків, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, так як останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, санкція яких передбачає виключно позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років позбавлення волі.
Зважаючи на той факт, що станом на 04.06.2020 року потерпілі та свідки у повному обсязі судом не допитані, що необхідно для досягнення повноти, всебічності та неупередженості судового слідства, наявний ризик незаконного впливу як на потерпілих так і на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою уникнення покарання.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На даний час, обґрунтовані ризики того, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть переховуватись від суду, чи вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою уникнення можливого покарання, не зменшились.
Аналізуючи обставини, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України, суд дійшов висновку про доведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки в судовому засіданні встановлено достатні підстави вважати, що обвинувачений дійсно може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
У справі «Смірнови проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 року у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 року у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 року у справі «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 року у справі «Летельєр проти Франції»).
Разом з тим відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, розглядаючи дане питання, для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд, крім інших обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування та продовження такого запобіжного заходу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів, зважаючи на думку сторони захисту, у даних фактичних обставинах не буде ефективним та не зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинувачених, тому суд не вбачає підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що недостатні для запобігання наявних ризиків та виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
При цьому суд вважає, що таке обмеження права на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Відтак, суд вважає за необхідне залишити без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовживши його строк на 60 днів.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 331, 370, 372 КПК України, суд, -
Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 03.08.2020 року включно.
Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 03.08.2020 року включно.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченим та прокурору.
Копію ухвали направити до Криворізької установи виконання покарань управління державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області № 3.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Суддя: ОСОБА_1