іменем України
Справа № 210/1066/18
Провадження № 1-кп/210/112/20
"03" червня 2020 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю
прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
потерпілої особи ОСОБА_7
представника потерпілої особи ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою під час розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040710000082 від 11.01.2018 року, суд -
В провадженні судді ОСОБА_1 перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 .
В судовому засіданні, призначеному на 03.06.2020 року, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 прокурори наполягали на його продовженні так як, не відпали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Окрім того, прокурором зазначено, що строк перебування обвинуваченого закінчується 07.06.2020 року, однак винести рішення у вказаному кримінальному провадженні до того часу не є можливим через ряд об'єктивних обставин.
Обвинувачений та захисник, кожен окремо, в судовому засіданні заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотали змінити вид запобіжного заходу на більш м'який. В обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу зазначили, що ОСОБА_5 має постійне місце мешкання, на його утриманні перебували до затримання хвора мати, має міцні соціальні зв'язки, оскільки до затримання мешкав з цивільною дружиною, має сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також зазначили, що основні процесуальні дії, пов'язані із судовим розглядом у справі фактично завершені, а тому на даний час вже не існують ризики передбачені ст. 177 КПК України.
Сторона потерпілих підтримали думку прокурора.
Дослідивши матеріали справи, в обсязі, необхідному для вирішення заявленого клопотання, вислухавши думку учасників процесу, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Такий запобіжний захід не може продовжуватись за відсутності обставин, що виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Так, в даному судовому засіданні, до моменту закінчення строку дії ухвали суду про продовження строку дії запобіжного заходу винести вирок у кримінальному провадженні не є можливим, оскільки судове слідство в справі не завершено.
Крім того, на даному етапі розгляду справи не допитані свідки у повному обсязі, не надано свідчень обвинуваченим, письмові матеріали справи не досліджені.
За вказаних обставин, ОСОБА_5 , перебуваючи на волі буде мати реальну можливість вплинути на свідків з метою надання останніми недостовірних показів у судовому засіданні. При цьому, для досягнення повноти, всебічності та неупередженості судового слідства необхідно допитати всіх свідків по даному кримінальному провадженню, які на даний час у повному обсязі ще не допитані.
Також, у суду наявні обґрунтовані підстави вважати, що ризики того, що обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, чи вчинити інше кримінальне правопорушення на даний час не зменшились.
Так, ОСОБА_5 , маючи не погашену та не зняту в законному порядку судимість, обвинувачується у вчиненні повторно нових умисних корисливих злочинів, які згідно ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких, санкція яких передбачає позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років позбавлення волі, що само по собі містить ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою ухилення від відбуття такого значного покарання у випадку, якщо воно буде призначено.
Ризик переховування обвинуваченого від органів прокуратури та суду також обґрунтовано підтверджується тією обставиною, що на стадії досудового слідства ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Однак, у зв'язку з порушенням встановлених умов запобіжного заходу, обвинуваченого було оголошено у розшук, а згодом змінено запобіжний захід на тримання під вартою.
Той самий ризик можливий і у зв'язку з наявністю слабких соціальних зв'язків, зважаючи на те, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, відсутність у нього постійного джерела доходів, не одружений, дітей на утриманні не має.
При цьому, позиція сторони захисту щодо міцних соціальних зв'язків не може бути взятою до уваги, оскільки вказані обставини не підтверджуються належними та допустимими доказами.
На думку суду, подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою є виправданим, а підстави для заміни цього запобіжного заходу менш обтяжливим - відсутні.
Положеннями ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Аналізуючи обставини, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України, суд дійшов висновку про доведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки в судовому засіданні встановлено достатні підстави вважати, що обвинувачений дійсно може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, здійснювати вплив на свідків з метою ухилення від покарання.
У справі «Смірнови проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 року у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 року у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 року у справі «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 року у справі «Летельєр проти Франції»).
Разом з тим відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, розглядаючи дане питання, для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд, крім інших обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування та продовження такого запобіжного заходу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів у даних фактичних обставинах не буде ефективним тане зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тому судне вбачає підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що недостатні для запобігання наявних ризиків та виконання обвинуваченимпокладених на нього процесуальних обов'язків.
При цьому суд вважає, що таке обмеження права на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Відтак, суд, керуючись ст.ст. 179, 194 КПК України, вважає за необхідне залишити без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовживши його строк.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 331, 370, 372 КПК України, суд, -
Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 02.08.2020 року включно.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Копію ухвали направити до Криворізької установи виконання покарань управління державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області № 3.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Суддя: ОСОБА_1