Справа № 266/69/17
Провадження № 2/266/19/20
01 червня 2020 року м. Маріуполь
Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Д'яченко Д.О.,
за участі секретаря судового засідання Сологуб Т.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, що знаходиться в загальній сумісній власності,
Позивач звернувся до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначила, що вона є співвласницею Ѕ частки домоволодіння АДРЕСА_1 , яка належить їй та її сестрі ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про спадщину. Оскільки між сторонами виникають суперечності щодо розподілу спільної власності, то позивач змушена звернутись до суду із позовом з метою захисту своїх прав. Просила суд провести розподіл сумісної власності нерухомого майна домоволодіння АДРЕСА_1 між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 , виділивши в натурі ОСОБА_1 з вказаного домоволодіння Ѕ частку буд . АДРЕСА_1 .
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2019 року справу № 266/69/17 (провадження №2/266/42/19) розподілено судді Д'яченко Д.О.
Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя від 21.01.2019 року справу прийнято до свого провадження.
Ухвалою суду від 08.02.2019 року провадження по справі поновлено після провадження експертизи, вирішено питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 подали суду спільну заяву, в якій просили розгляд справи проводити без їхньої участі, наполягали на задоволенні вимог з урахуванням висновку експерта.
Представник відповідача ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою, в якій просила проводити розгляд справи без її участі, не заперечувала проти задоволення позову з урахуванням висновку експерта. Просила розгляд справи здійснювати без участі відповідачки.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Виходячи зі змісту загальних засад регулювання права власності, що встановлені статтею 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Норми статей 317, 319 ЦК України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Власниками Ѕ частки домоволодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних долях, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину від 29.03.1991 року та реєстраційним свідоцтвом від 09.04.1991 року. (а.с.3,4)
Відповідно до висновку експерта № 9 від 28.10.2019 року будівельно-технічної експертизи, проведеної судовим експертом Спиридоновим В . А . , відповідно наданим нормативним документам, запропонованим варіантам, а також історично сформованому порядку користування, наявності двох окремих входів в приміщення житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , виділ в натурі Ѕ частки на кожного співвласника, а саме: ОСОБА_2 : приміщення 1-3 (сану зел), площею 3,7 кв.м., приміщення 1-4 (житлове), площею 11,8 кв.м., приміщення 1-5 (житлове), площею 9,2 кв.м., приміщення 1-17 (житлове), площею 8,1 кв.м., приміщення 1-18 (коридор), площею 1,3 кв.м., приміщення 2-1 (підвал), площею 7,6 кв.м., приміщення 2-7 (кладова), площею 2,4 кв.м., приміщення 2-8 (кухня), площею 7,9 кв.м., приміщення І (сходова клітка), площею 3,0 кв.м., приміщення ІІІ (сходова к-ка), площею 3,2 кв.м., приміщення ІV (веранда), площею 8,3 кв.м., загальною площею 66,5 кв.м. ОСОБА_1 : приміщення 1-10 (житлове), площею 15,8 кв.м., приміщення 1-11 (житлове), площею 8,5 кв.м., приміщення 1-12 (коридор), площею 3,4 кв.м., приміщення 1-13 (житлове), площею 7,0 кв.м., приміщення 1-14 (житлове), площею 10,6 кв.м., приміщення 1-15 (кухня), площею 9,7 кв.м., приміщення 1-16 (ванна), площею 2,8 кв.м., приміщення ІІ (тамбур), площею 3,8 кв.м., загальною площею 61,6 кв.м. (а.с.135-147)
Статтею 355 ЦК України передбачено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно з нормами ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до вимог ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Таким чином, з моменту набуття позивачем та відповідачем права спільної часткової власності на житловий будинок, сторони мають право лише за взаємною згодою володіти та користуються спільним майном, і за жодних правових підстав не мають права вчиняти дій, які б не були узгоджені обома співвласниками.
Тому, актами цивільного законодавства України надано право співвласникам на поділ та виділ майна, що є у їх спільній частковій власності.
Частиною 1ст. 364 ЦК України встановлено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у постанові № 7 від 04.10.1991 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру).
Таким чином, як випливає з приписів вищенаведених статей 358 та 364 ЦК України, виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності не є правом, що самостійно реалізується особою, яка бажає виділу, а має здійснюватися на підставі укладеного між усіма співвласниками договору.
У справі № 6-12цс13, а саме в постанові від 03 квітня 2013 року, Верховний Суд України дійшов наступних висновків щодо виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності. Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст.183,358,364,379,380,382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Згідно з ч. 3 ст.364ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
За таких обставин суд, вважає, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.4,5,76,77,79,80,83,95,223,259,263-265,268,273,280-282 ЦПК України, ст.ст.355-358, 364 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, що знаходиться в загальній сумісній власності - задовольнити.
Виділити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у власність як окреме домоволодіння (1/ 1) в натурі Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_1 , які складаються з приміщення 1-10 (житлове), площею 15,8 кв.м., приміщення 1-11 (житлове), площею 8,5 кв.м., приміщення 1-12 (коридор), площею 3,4 кв.м., приміщення 1-13 (житлове), площею 7,0 кв.м., приміщення 1-14 (житлове), площею 10,6 кв.м., приміщення 1-15 (кухня), площею 9,7 кв.м., приміщення 1-16 (ванна), площею 2,8 кв.м., приміщення ІІ (тамбур), площею 3,8 кв.м., загальною площею 61,6 кв.м.
Припинити право спільної часткової власності між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , у зв'язку з виділенням частки в натурі.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на виділене майно, а саме Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_1 , які складаються з приміщення 1-10 (житлове), площею 15,8 кв.м., приміщення 1-11 (житлове), площею 8,5 кв.м., приміщення 1-12 (коридор), площею 3,4 кв.м., приміщення 1-13 (житлове), площею 7,0 кв.м., приміщення 1-14 (житлове), площею 10,6 кв.м., приміщення 1-15 (кухня), площею 9,7 кв.м., приміщення 1-16 (ванна), площею 2,8 кв.м., приміщення ІІ (тамбур), площею 3,8 кв.м., загальною площею 61,6 кв.м., в натурі, як окреме єдине ціле (1/1).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
На рішення може бути подано апеляцію до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справ.
Повний текст рішення складено 05.06.2020 року.
Суддя Д'яченко Д. О.