Справа № 361/8094/19
Провадження № 2/361/1271/20
02.06.2020
іменем України
/заочне/
02 червня 2020 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Селезньової Т.В., при секретарі Лопатинській С.А., розглянувши у судовому засіданні в місті Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми за договором позики,
встановив:
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики від 16.06.2015р. в сумі 1 757 993,59 грн., що складається з суми основної позики 1 553 712,38 грн., інфляційних втрат 136 726,66 грн. , трьох відсотків річних 67 554,55 грн., та судові витрати.
В обґрунтування даного позову зазначено, що 16.06.2015р. між позивачем і відповідачем було укладеного договір позики, за умовами якого позивач передала відповідачу у позику 2516800,00грн., позичені кошти позичальник за умовами договору (розпискою) зобов?язувався повернути не пізніше 30.09.2015р.. Крім того, для забезпечення виконання зобов?язання за цим договором 18.06.2015р. між позивачем і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки. У зв?язку з невиконанням відповідачем умов договору, 08.10.2016р. між стороанми укладено додаткову угоду до договору, за умовами якої було встановлено щомісячний графік погашення заборгованості, починаючи з 30.10.2016р. Однак відповідач не виконує умови договору та додаткової угоди і встановленого графіку повернення позики, останній платіж здійснив 25.05.2018р., неповернута сума боргу становить 1553712,38грн. Через недотримання відповідачем умов договору, 01.08.2019р. позивач направив вимогу відповідачу про погашення боргу. У відповідь на вказану вимогу, відповідач повідомив, що не зміг виконати зобов?язання з поважних причин та пообіцяв з вересня 2019 року здійснювати платежі. Однак станом на дату подачі позову (18.11.2019р.) відповідач платежі не здійснює, зобов?язання за договором не виконав.
Відповідач повторно не явився в судове засідання; був повідомлений належним чином, шляхом направлення йому рекомендованих листів за адресою його місця проживання, відзив на позов не подав, доказів не подав. Від відповідача не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, і він не повідомив про причини неявки.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його та позивача відсутності і про згоду на ухвалення заочного рішення, позов підтримав.
Суд, прийнявши всі заходи по виклику відповідача, ухвалив розглянути справу заочно, згідно ст.223 та ст.280 ЦПК України.
З наданих доказів судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини:
Згідно договору позики від 16.06.2015р., укладеного між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник), позикодавець передав, а позичальник прийняв у борг для особистих потреб гроші у сумі 2 516 800 (два мільйони п'ятсот шістнадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, що в еквіваленті становить 110 000 (сто десять тисяч) швейцарських франків за курсом НБУ (22,88грн. за 1 франк) на день підписання цього договору позики. Передача грошей була здійснена до підписання цього договору позики. Ця позика є безпроцентною (п. 1 Договору).
Згідно п. 2 договору зазначено, що позику позичальник зобов'язується повернути позикодавцю готівкою в строк не пізніше 30 вересня 2015 року, в сумі, що дорівнює еквіваленту 110 000 швейцарських франків за курсом НБУ на день повернення позики. Позичальник має право повернути зазначену суму в цілому і раніше зазначеного в договорі строку, в чому Позикодавець не вправі чинити Позичальнику перешкод.
За умовами п. 3 Договору повернення позиченої суми грошей повинно відбуватися за адресою: АДРЕСА_1 безпосередньо позикодавцю або його представнику ОСОБА_4 .
У п. 4 Договору вказано, що наявність на руках у позикодавця оригіналу цього договору позики після настання терміну повернення грошей свідчитиме про порушення Позичальником свого зобов?язання і є підставою для звернення стягнення.
18.06.2015р. між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за яким, з метою забезпечення виконання зобов'язання, що виникло у ОСОБА_2 на підставі договору позики, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 16.06.2015р., терміном дії до 30.09.2015р., за умовами якого ОСОБА_2 зобов'язаний повернути ОСОБА_1 готівкою позику в сумі 536000,00грн., що становить еквівалент 25000 доларів США за курсом НБУ на день підписання договору позики, та - договору позики, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 16.06.2015р., терміном дії до 30.09.2015р., за умовами якого ОСОБА_2 зобов'язаний повернути ОСОБА_1 готівкою позику в сумі 2516800,00грн., що становить еквівалент 110000 швейцарських франків за курсом НБУ на день підписання договору позики -Іпотекодавці передають в іпотеку іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_2 . Згідно п. 1.3 Договору сторони оцінюють предмет іпотеки в сумі 1 107 400,00грн.
Згідно додаткової угоди № 1 до Договору позики від 16.06.2015р. сторони дійшли згоди затвердити графік сплати позичальником заборгованості за цим договором, а саме з жовтня 2016 року до 30 числа боржник зобов?язується щомісяця повертати суму боргу в розмірі 3000 швейцарських франків, що становить еквівалент 3031,36 доларів США за курсом НБУ. У п. 3 Угоди сторони підтверджують, що на дату підписання даної угоди позичальником за договором повернуто 4000 доларів США відповідно до розписки про повернення від 30.08.2016р. , зо становило еквівалент 3916,56 швейцарських франків за курсом НБУ на день повернення та 2500 доларів США відповідно до розписки про повернення від 30.09.2016р., що становить еквівалент 2423,14 швейцарських франків за курсом НБУ на день повернення.
Згідно розписок ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за договором від 16.06.2015р. передав грошові кошти:
29.10.2016р. - 2000 доларів США (497,08грн.); 30.12.2016р. - 2000 доларів США, 28.01.2017р. - 2000 доларів США, 08.03.2017р. - 1000 доларів США, 31.03.2017р. - 3000 євро, 11.05.2017р. - 1350 доларів США і 600 євро, 30.05.2017р. - 2000 доларів США, 07.07.2017р. - 2000 доларів США, 21.08.2017р. - 2000 доларів США, 05.10.2017р. - 2000 доларів США, 20.11.2017р. - 2000 доларів США, 29.12.2017р. - доларів США, 02.01.2018р. - 1000 доларів США, 19.02.2018р. - 2000 доларів США, 08.04.2018р. - 1150 доларів США і 600євро, 25.05.2018р. - 2000 доларів США.
25.07.2019р. позивачем направлено відповідачу вимогу № 2 про повернення боргу за договором позики від 25.07.2019, з якої вбачається, що станом на 25.07.2019р. заборгованість ОСОБА_2 за договором позики від 16.06.2016р. складає 1 824079,40 грн., в тому числі 1553712,38 грн - заборгованість за основною сумою позики, 215965,97 - заборгованість за інфляційними збитками, 54401,20 грн. - заборгованість за відсотками за користування грошовими коштами за період з 26.05.2018р. по 25.07.2019р., вказану суму просить повернути протягом 30 днів.
У відповідь на вимогу від 25.07.2019р. відповідач 10.09.2019р. направив лист позивачу, в якому вказав, що не мав можливості виконувати свої обов?язки за договором позики від 16.06.2015р. через рейдерське захоплення його підприємства. З вересня 2019 року зобов?язується здійснювати платежі.
Згідно ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Згідно ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до п.2, п.4 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
За ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст. 638 ЦКУ - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 1046 ЦКУ визначено , - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦК України - договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України - на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Суд пересвідчився в дійсній наявності оригіналу договору у представника позивача, а також в наявності оригіналів додаткової угоди, договору іпотеки, розписок.
Наявність підписаного сторонами договору свідчить про дійсне його укладення.
Договір позики укладений у письмовій формі, як того вимагає закон, він містить у собі всі істотні умови договору (сума позики, строк та порядок повернення). В договорі вказано про отримання позичальником суми позики до підписання договору, таким чином позивач своє зобов'язання виконав, а відповідач-позичальник суму позики отримав.
Наявність нотаріально посвідченого договору іпотеки також свідчить про дійсну наявність укладеного між сторонами договору позики на вказану суму позики, і про свідоме волевиявлення позичальника, а також є ще одним підтвердженням прийняття позичальником суми позики, вказаної у договорі позики. Таким чином, суд пересвідчився у дійсності договору позики та його умов, зокрема, щодо розміру позики і у тому, що відповідач суму позики отримав.
Таким чином для позичальника з даного договору і після отримання ним позичених коштів виникли передбачені договором грошові зобов'язання , зокрема по поверненню коштів у визначеному порядку і строк.
У ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).
Згідно ст. 525 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно норми ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 599 ЦК України визначається, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач не оспорив факту укладення договору позики від 16.06.2015р. і не оспорив факту отримання коштів від позикодавця та суми. Відповідач також не надав суду доказів, які б свідчили про повернення ним позики повністю або ж доказів на підтвердження того, що позичені ним кошти він повернув в більшій сумі, ніж вказує позивач, та/або що його заборгованість за позикою є меншою, ніж та, яку просить стягнути з нього позивач.
Таким чином, встановлено, що відповідач свої договірні зобов'язання за договором позики виконав лише частково, не повернув позикодавцю частину позичених у нього коштів, прострочив грошові зобов'язання за даним договором позики.
З розрахунку заборгованості і відповідно до умов договору та розписок про повернення частин позики вбачається, що станом на 25.05.2018р. неповернута сума позики складає 1553712,38 грн.
Вказана сума позики підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Що стосується стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд зазначає наступне:
За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно ч.2 ст.625 ЦК - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 7 Договору - у випадку прострочення позичальником строку повернення позики він несе відповідальність за порушення грошового зобов?язання згідно ст. 625 ЦК України.
З цих підстав підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача за приписами ч.2 ст.625 ЦК України інфляційних втрат і трьох відсотків річних, нарахованих на прострочену суму за весь період прострочення.
Не встановлено підстав для звільнення відповідача від виконання зобов'язань як за договором позики так і за статтею 615 ЦК України.
За наданим розрахунком, який зроблений у відповідності до вимог закону і визначених офіційно індексів інфляції за період прострочення грошового зобов'язання боржником, інфляційні втрати становлять 136726,66 грн., 3% річних становлять 67554,55грн. Дані розрахунки і розмір вказаних стягнень відповідач не оспорив.
Позивачем сплачено судовий збір 9605,00 грн. Згідно ст.141 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягають стягненню вказані судові витрати у повному розмірі, оскільки суд позов задовольняє повністю.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 549, 550, 611, 613,615, 625, 627, 629, 631, 638,639, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити;
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , заборгованість за договором позики від 16.06.2015р.: 1 553 712,38 грн. - борг за позикою, 136726,66грн. - інфляційні втрати, 67554,55грн. - 3% річних, - всього за договором 1757993,59 грн. (один мільйон сімсот п?ятдесят сім тисяч дев?ятсот дев?яносто три гривні 59 коп.), а також стягнути судові витрати в сумі 9605,00грн., всього стягнути 1 767 598,59 грн. (один мільйон сімсот шістдесят сім тисяч п?ятсот дев?яносто вісім гривень 59 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява буде подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного рішення. у разі, якщо повне рішення не вручено у день проголошення або складення повного рішення, позивач має право на поновлення строку, якщо апеляційну скаргу буде ним подано протягом 30 днів з дня отримання повного рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду або згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК- через суд першої інстанції, який ухвалив рішення..
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не будуть подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Згідно Закону № 540-IX від 30.03.2020 та п.3 перехідних положень ЦПК - під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строк апеляційного оскарження, визначений статтею 284, 354 ЦПК, продовжується на строк дії такого карантину.
Повне заочне рішення виготовлено 05.06.2020р.
Суддя Т.В. Селезньова