вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"05" червня 2020 р. Справа № 911/571/20
За позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", 03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 127
до Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів", 95051, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вулиця Елеваторна, будинок 14
про стягнення 101 510,58 грн за договором про відкриття рахунків у цінних паперах власникам іменних акцій, випуск яких переводиться з документарної форми існування у бездокументарну, №1193Д від 12.07.2010
суддя Н.Г. Шевчук
без виклику сторін
суть спору:
Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" про стягнення заборгованості за договором про відкриття рахунків у цінних паперах власникам іменних акцій, випуск яких переводиться з документарної форми існування у бездокументарну, № 1193Д від 12.07.2010 у розмірі 101 510,58 грн, з яких: 50 485,05 грн заборгованість за послуги, 23 712,83 грн сума штрафу, 21 569,11 грн пеня за невиконання зобов'язань, 1 948,03 грн 3% річних та 3 795,56 інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань в частині оплати за надані послуги за вказаним договором.
Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є малозначними справами.
Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.03.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач відзиву на позов не подав, про наявність заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявив.
Щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи у господарському суді суд зазначає наступне.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на час розгляду справи Публічне акціонерне товариство "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" зареєстровано за адресою: 95051, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вулиця Елеваторна, будинок 14.
У відповідності до статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою територією.
Відповідно до пункту 21 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".
Відповідно до частини другої статті 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
Суд зазначає, що ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.03.2020 була офіційно оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України - Єдиному державному реєстрі судових рішень, www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
Таким чином, судом вчинено всі дії, спрямовані на повідомлення відповідача з розгляду справи № 911/571/20.
Згідно частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справ у за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
12 липня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів", яке перейменоване в Публічне акціонерне товариство "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів", (Емітент) та Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", яке перейменоване в Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", (Зберігач) укладено Договір № 1193Д про відкриття рахунків у цінних паперах власникам іменних акцій, випуск яких переводиться з документарної форми існування в бездокументарну, (Договір), відповідно до умов якого Емітент доручає, а Зберігач зобов'язується надавати Емітенту послуги щодо відкриття рахунків у цінних паперах власникам акцій випуску, що дематеріалізується, та проводити за цими рахунками операції на викладених нижче умовах (пункт 2.1 Договору).
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що перелік власників акцій випуску, що дематеріалізуються, яким Зберігач зобов'язується за цим Договором відкрити рахунки в цінних паперах, вказується в реєстрі, що є Додатком №1 до цього Договору.
Емітент оплачує банківські послуги відповідно до діючих тарифів та в порядку, передбаченому цим Договором (пункт 4.1 Договору).
Відповідно до пункту 4.2.2 Договору оплата банківських послуг за цим Договором здійснюється Емітентом по завершенню кожного календарного місяця, не пізніше 19 (дев'ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним періодом, на підставі акту-рахунку, складеного в 2 примірниках, в якому вказуються перелік банківських послуг, наданих Зберігачем Емітенту протягом звітного періоду, та сума до оплати банківських послуг. Обидва примірники акта-рахунку надсилаються Зберігачем на поштову адресу Емітента до 10 (десятого) числа місяця (включно), наступного за звітним періодом. До зазначеного строку Зберігач може видати такий акт-рахунок Емітенту або особі, уповноваженій отримувати такі документи, у разі безпосереднього звернення до Зберігача одного з них. Обидва примірники акта-рахунку Емітент зобов'язаний підписати та один примірник якого повернути на адресу Зберігача, вказану в пункті 11 цього Договору, протягом 10 (десяти) днів з дня його одержання. У випадку якщо Емітент не поверне Зберігачу один примірник підписаного акта-рахунку, то такий акт-рахунок у будь-якому разі вважається прийнятим та схваленим Емітентом, а банківські послуги, вказані в ньому, вважаються надані Емітенту належним чином і в повному обсязі та підлягають оплаті.
В свою чергу, Зберігач має право припинити надсилати на поштову адресу Емітента, вказану Емітентом в статті 11 договору (далі - Поштова адреса), будь-яку письмову кореспонденцію, у випадках, якщо письмова кореспонденція, відправлена зберігачем на поштову адресу Емітента, повертається Зберігачу (із зазначенням причини повернення: "відсутність адресата" та/або "адресат вибув" та/або "адресат не зареєстрований" тощо) не менше 3 (трьох) разів (підпункт е) пункту 3.2 Договору).
Цей Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення його печатками сторін, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 8.1 Договору).
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем на виконання умов зазначеного договору за період з 01.05.2017 по 31.01.2020 були надані банківські послуги по обслуговуванню 329 рахунків відповідача, відкритих у цінних паперах власників, на суму 50 485,05 грн.
Однак, як стверджує позивач, відповідачем станом на день пред'явлення позову розрахунки на вказану суму не проведені, що і стало підставою для звернення до суду.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами договорі про відкриття рахунків у цінних паперах власникам іменних акцій, випуск яких переводиться з документарної форми існування у бездокументарну, від 12.07.2010 № 1193Д, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Матеріалами справи, а саме актами-рахунками за період з 01.05.2017 по 31.01.2020, довідкою № 151-3/181 від 21.02.2020 щодо кількості відкритих рахунків та довідкою № 151-3/182 від 21.02.2020 щодо проведених оплат, підтверджено, що позивачем було належним чином виконано свої договірні зобов'язання перед відповідачем та відкрито власникам акцій випуску, що дематеріалізуються, рахунки в цінних паперах, а також надано банківські послуги з їх обслуговування на загальну суму 50 485,05 грн.
За приписами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків за отримані від позивача за період з 01.05.2017 по 31.01.2020 банківські послуги не виконав. Відтак, станом на дату звернення до суду у відповідача перед позивачем обліковувалась непогашена заборгованість згідно договору на суму 50 485,05 грн.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідачем доказів погашення існуючої перед позивачем заборгованості не надано, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 50 485,05 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За неналежне виконання відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором позивач просить суд стягнути з відповідача 23 712,83 грн штрафу та 21 569,11 грн пені.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до пункту 7.4 Договору сторони погодили, що за порушення строків оплати банківських послуг за цим Договором Емітент сплачує Зберігачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
У разі прострочення Емітентом оплати банківських послуг більше як на 30 (тридцять) днів, Емітент, крім пені, повинен сплатити Зберігачу штраф у розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків від суми несплачених Емітентом банківських послуг (пункт 7.5 Договору).
Пунктом 7.6 Договору передбачено, що нарахування штрафних санкцій, передбачених цим Договором, здійснюється незалежно від строку, на який буде прострочено виконання зобов'язань і припиняється лише в момент повного виконання винною стороною простроченого зобов'язання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Проте умовами договору передбачено, що нарахування пені здійснюється незалежно від строку, на який буде прострочено виконання зобов'язань, і припиняється лише в момент повного виконання винною стороною простроченого зобов'язання.
З розрахунку позивача вбачається, що пеня нарахована ним за період з моменту виникнення заборгованості по кожному акту-рахунку окремо по визначену позивачем у розрахунку дату - 31.01.2020.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені, суд встановив, що у ньому невірно визначено початок періоду, за який може бути стягнуто пеню, за зобов'язаннями липня, грудня 2017 року, квітня, вересня, грудня 2018 року, березня, червня та вересня 2019 року, а саме без врахування вимог частини п'ятої статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
У зв'язку з викладеним судом за допомогою калькулятора штрафів системи "Ліга Закон" було здійснено перерахунок пені, відповідно до якого з відповідача підлягає стягненню 21 559,57грн пені.
Що стосується заявленого позивачем 50% штрафу у розмірі 23 712,83 грн, суд встановив, що він виконаний арифметично правильно, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги щодо його стягнення з відповідача є правомірними.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 948,03 грн 3% річних та 3 795,56 інфляційних втрат, нарахованих по кожному акту-рахунку окремо за загальний період з 01.05.2017 по 31.01.2020.
За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Проте, при перевірці розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок періоду, за який може бути стягнено 3% річних, за зобов'язаннями липня, грудня 2017 року, квітня, вересня, грудня 2018 року, березня, червня та вересня 2019 року, а саме без врахування вимог частини п'ятої статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, у зв'язку з чим судом було здійснено власний розрахунок 3% річних за вказаними зобов'язаннями, сума 3% річних за які становить 462,64 грн. В іншій частині розрахунок позивача є вірним, а тому загальна сума 3% річних, нарахована за сукупний період з 01.05.2017 по 31.01.2020 по кожному акту-рахунку окремо, становить 1 946,52 грн.
Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат становить 3 797,44 грн, однак при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина друга статті 237 ГПК України), а тому вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 3 795,56 грн підлягає задоволенню повністю в заявленому розмірі.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50 485,05 грн основної заборгованості за послуги, 23 712,83 грн штрафу, 21 559,57 грн пені за невиконання зобов'язань, 1 946,52 грн 3% річних та 3 795,56 інфляційних втрат. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" (95051, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вулиця Елеваторна, будинок 14, код ЄДРПОУ 00951971) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 127, код ЄДРПОУ 00032112) 50 485 (п'ятдесят тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн 05 коп. основної заборгованості, 21 559 (двадцять одну тисячу п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн 57 коп. пені, 23 712 (двадцять три тисячі сімсот дванадцять) грн 83 коп. штрафу, 1 946 (одну тисячу дев'ятсот сорок шість) грн 52 коп. 3% річних, 3 795 (три тисячі сімсот дев'яносто п'ять) грн 56 коп. інфляційних втрат та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Шевчук
Рішення складено та підписано: 05.06.2020