05.06.2020 Справа № 908/1393/20
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Дроздова С.С., розглянувши матеріали
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергохім” (поштова адреса: 69034 м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, буд. 29, ідентифікаційний код юридичної особи 22161169)
до відповідача: Держава (місцезнаходження - Україна, код - відомості про державу не можуть бути внесені до ЄДРЮ), представник відповідача - Міністерство юстиції України: 01001 м. Київ, вул. Городецького, 13
про стягнення 280 713 грн. 55 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Техенергохім”, м. Запоріжжя звернулося до Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд” з позовом про стягнення з Держави 280 713 грн. 55 коп. майнової шкоди, завданої відсутністю в Україні доступу до правосуддя внаслідок суперечки між Господарським судом Запорізької області та Запорізьким окружним адміністративним судом.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 03.06.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1393/20 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку щодо передачі (направлення) матеріалів справи за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва з наступних підстав.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Загальні правила господарського судочинства встановлені Господарським процесуальним кодексом України та вимагають дотримання правил територіальної, предметної та суб'єктної підсудності.
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах. (ст. 1 ГПК України)
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Частиною 1 ст. 27 ГПК України передбачено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред'явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями ГПК України.
Статтею 30 ГПК України встановлено правила виключної підсудності справ.
Під виключною підсудністю розуміється те, що певна категорія справ за предметом спору або суб'єктним складом її учасників може розглядатися лише певним господарським судом, в даному випадку в такій категорії справ правила загальної підсудності застосовуватися не можуть. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. У цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність.
За приписами ч. 5 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.
При цьому, тлумачення ч. 5 ст. 30 ГПК України повинно відбуватися з урахуванням принципу правової визначеності, який, в аспекті даного спору, полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою. Зокрема, встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.07.1995 у справі “Толстой-Милославський (Tolstoy Miloslavsky) проти Сполученого Королівства” (скарга №18139/91), визначаючи зміст терміну “передбачений законом” сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Як вбачається з позовної заяви б б/н від 21.05.2020 (вх. № 3147/08-07/20 від 21.05.2020) позов пред'явлено до Держави та Міністерства юстиції України, м. Київ. При цьому, предметом спору є відшкодування позивачу за рахунок держави 96992,91 грн. немайнової шкоди, завданої відсутністю в державі “належного урядування” - реалізації закріпленого статтею 24 Митного кодексу України права оскаржити дії інспектора митниці керівнику митниці.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин. (ч. 2 ст. 2 ЦК України).
При цьому в господарському процесі відповідно до ч. 4 ст. 56 ГПК України держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.
Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Таким органом у цій справі є Міністерство юстиції України.
Подібну за змістом правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 зі справи № 910/23967/16.
Як встановлено судом, відповідно до п. 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, Міністерство юстиції України (Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації.
Судом встановлено, що відповідачем у справі є Держава, а представником Держави зазначено - Міністерство юстиції України, юридичною адресою якого є м. Київ, вул. Городецького, 13, у зв'язку з чим справа відноситься до виключної підсудності Господарського суду м. Києва.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до частини 3 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Положеннями ч. 6 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спори між судами щодо підсудності не допускаються.
Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (ч. 7 ст. 31 ГПК України).
Згідно з ч. 9 ст. 176 ГПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу.
З урахуванням викладених обставин, справа підлягає передачі за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва.
Керуючись статтями 27, 29, 30, 31, 176, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,
Позовну заяву б/н від 03.06.2020 (вх. № 1508/08-07/20 від 03.06.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергохім” про стягнення з Держави, представник - Міністерство юстиції України 280 713 грн. 55 коп. майнової шкоди, завданої відсутністю в Україні доступу до правосуддя внаслідок суперечки між Господарським судом Запорізької області та Запорізьким окружним адміністративним судом, передати за виключною підсудністю до господарського суду м. Києва (01054 м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 44-В).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку, визначеному ст.ст. 255-257 ГПК України. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст ухвали складено та підписано 05.06.2020.
Суддя С.С. Дроздова