Рішення
13.03.2020 р. м. Ужгород Справа № 907/558/19
За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Закарпатської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Ужгород
до відповідача Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, м. Ужгород
про стягнення суми 606 171 грн. 71 коп. невідшкодованих коштів за надані пільговим категоріям громадян телекомунікаційні послуги,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.
представники:
Позивача - Меренич О.І., довіреність № 4834 від 09.12.2019 року
Відповідача - Трускавецька Д.І., довіреність № 34.08.-05/69 від 10.01.2020 року
СУТЬ СПОРУ: Публічним акціонерним товариством "Укртелеком", м. Київ в особі Закарпатської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Ужгород до відповідача Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, м. Ужгород про стягнення суми 606 171 грн. 71 коп. невідшкодованих коштів за надані пільговим категоріям громадян телекомунікаційні послуги.
Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що ним як оператором телекомунікацій надаються телекомунікаційні послуги споживачам, яким згідно із Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справи, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства", "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено пільги з оплати їх вартості. Наголошує, що чинним законодавством на відповідача, як розпорядника бюджетних коштів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, покладено обов'язок здійснювати розрахунки з постачальниками послуг пільговим категоріям громадян. Разом з тим, в порушення вимог чинного законодавства, кошти на відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів на території міста Ужгород Закарпатської області в період з 01.01.2018 року по 31.05.2019 року, не відшкодовані, у зв'язку з чим виник заявлений до стягнення борг в сумі 606 171 грн. 71 коп.
Відповідач відзивом на позовну заяву № 34.08-05/4035 від 21.10.2019 року 1556 від 27.09.2019 року проти задоволення позовних вимог заперечив та просить відмовити у їх задоволенні.
Наголошує на тому, що позивачем не враховано пункт 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, яким зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20, 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; статей 6-1, 6-2, 6-3 та 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідач вказує на те, що державою закріплено залежність права особи на отримання пільги на послуги зв'язку від наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів. Зазначена норма нечинною або неконституційного не визнавалась.
Крім того, відповідач стверджує, що Законами України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", "Про Державний бюджет України на 2019 рік" не передбачена відповідно субвенція, що не суперечить п. 26 Перехідних положень Бюджетного кодексу України.
Покликається на те, що позивач у позовній заяві для підтвердження своєї позиції посилається на норми ст. ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України та на Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року N 256 (із змінами). При цьому, на думку відповідача, відповідно до пп "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на: соціальний захист та соціальне забезпечення: державні програми соціального захисту, у т.ч. пільги окремим категоріям громадян.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетом на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Зазначає, що п. 1 Постанови № 256 в редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин, вже не зазначено, що вона регулює механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання, зокрема, пільг з послуг зв'язку. Зміни щодо виключення "пільг з послуг зв'язку" відбулися у всьому тексті Постанови № 256, у т.ч. п.п. 5, 6. Відтак, на думку відповідача, протягом існування спірних правовідносин Постанова № 256 до них не застосовується, відповідач не є головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо фінансування пільг з послуг зв'язку (п. 3 Постанови № 256).
Покликаючись на ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", відповідач вказує на те, що органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів. Відповідно до п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на, зокрема, пільги з послуг зв'язку. А тому, вважає, що встановлення додаткових соціальних гарантій та здійснення видатків на пільги з послуг зв'язку є правом, а не обов'язком органів місцевого самоврядування.
Наголошує на тому, що рішенням ХІІІ сесії Ужгородської міськради VII скликання від 30.05.2017 року № 655 затверджено Порядок розроблення міських цільових програм, моніторингу та звітності про їх виконання. Згідно з п. 4 р. 1 Порядку, ініціатором розроблення програм може бути міський голова, депутат (депутати) міської ради, місцевий орган виконавчої влади. Відповідно до пп. 5.2 п. 5 р. 1 Порядку, підставою для розроблення програми є наявність в міському бюджеті достатнього фінансового ресурсу для забезпечення виконання завдань і заходів програми. В пп. 3.3 "Паспорт програми" р. 3 Порядку передбачено, зокрема, що зазначений розділ містить відомості про головного розпорядника бюджетних коштів, відповідального виконавця програми тощо. Відповідач, як один із суб'єктів, наділених правом ініціювання розроблення програми, звертався із запитами щодо наявності коштів для фінансування пільг з послуг зв'язку. Відповідей від Ужгородської міської ради про наявність коштів не надходило. Програми про фінансування послуг зв'язку Ужгородською міською радою протягом 2016-2019 років не затверджувались, що не суперечить п. 26 Бюджетного кодексу України. На думку відповідача, органом місцевого самоврядування не визначалися головний розпорядник бюджетних коштів, відповідальний виконавець програм про фінансування послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям населення.
Зазначає, що дії Ужгородської міської ради щодо неприйняття відповідної цільової програми неправомірними не визнавались. Про відсутність субвенції та цільової програми позивачеві було достеменно відомо, про що свідчить листування між сторонами спору.
Відповідач вказує на те, що згідно з пп. 1 п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 (із змінами), уповноважений орган щомісяця: звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.
Листами від 30.11.2018 року № 3194/35.05-02-07, від 30.05.2019 року № 1441/34.05.02-07, від 22.08.2019 року № 2359/34.05.02-05 відповідач повідомляв позивача про наявність помилок. Однак, на день подання відзиву помилки позивачем не виправлені, перерахунки не здійснені.
Клопотанням № 34.08.-05/4200 від 31.10.2019 року відповідач проінформував суд про те, що пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України встановлено, зокрема, що норми і положення статей 20, 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; статей 6-1, 6-2, 6-3 та 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Отже, на думку відповідача, державою закріплено залежність права особи на отримання пільги на послуги зв'язку від наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів. Зазначена норма нечинною або неконституційною не визнавалась.
При цьому, відповідач зважаючи на відсутність фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів протягом спірного періоду, провів контррозрахунок сум витрат ПАТ "Укртелеком" без врахування надання пільг категоріям громадян, зазначеним в п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України. За розрахунками відповідача, загальна сума витрат складає 228 780 грн. 52 коп. (у т.ч. 160 352 грн. 28 коп. - за період 01.01.2018 року - 31.12.2018 року, 68 428 грн. 24 коп. - за період 01.01.2019 року - 31.05.2019 року).
Позивач подав суду відповідь на відзив, якою зазначає про безпідставність твердження відповідача про те, що отримання пільги на послуги зв'язку, а відповідно і їх компенсація за рахунок бюджетних коштів, залежить від фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів, оскільки ні Закон України "Про телекомунікації", ні жоден із перелічених в позовній заяві законів, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, не передбачає права надавача послуг скоротити обсяг законодавчо встановлених пільг.
Позивач наголошує, що за позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постанові Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 906/621/17, заявлена позивачем до стягнення сума невідшкодованих коштів фактично є втратами підприємства, які воно понесло, надаючи послуги окремим категоріям громадян за установленим державою пільговими тарифами. Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що законами України про державний бюджет на відповідний рік видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не із законів про бюджет, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним особам та з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками.
Зазначає про те, що телекомунікаційні послуги на пільгових умовах ПАТ "Укртелеком" надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі у силу закону має відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів понесені ним витрати (Постанова Верховного Суду від 23.03.2018 року по справі № 904/6252/17).
Вказує також на те, що в Постанові від 13.02.2018 року у справі № 927/345/17 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що бездіяльність відповідача, як уповноваженого державного органу на виплату за рахунок бюджету компенсації вартості фактично наданих соціальних послуг, не ґрунтується на нормах закону та не переслідує легітимної мети, спрямованої на захист інтересів суспільства, окремої особи чи держави. На думку позивача, цим самим також спростовується позиція відповідача щодо відсутності у нього зобов'язань перед позивачем, яку він відстоює посилаючись на те, що Постанова Кабінету Міністрів України № 256 в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин, не визначає порядку компенсації послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету.
При цьому, позивач звертає увагу суду на те, що позивач не наполягає на виплату заборгованості за рахунок саме державного бюджету в порядку, визначеному Постановою № 256, та інформує, що ПАТ "Укртелеком" одержав лист Міністерства соціальної політики України від 12.12.2017 року № 24448/0/2-17/20, в якому повідомляється, що "відшкодування витрат за пільговий зв'язок окремих категорій громадян має розглядатися місцевими органами виконавчої влади за рахунок виділених з місцевого бюджету коштів на цю мету".
Що стосується повідомлення відповідача про помилки, які є в звітах ПАТ "Укртелеком", позивач наголошує, що відповідач жодного конкретного розрахунку помилково здійсненого нарахування сум пільг суду не надав. Крім того, зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року у справі № 906/621/17 висловила наступну думку: "відповідач у цій справі не надав заперечень та доказів щодо необґрунтованості наведених позивачем розрахунків, змісту складених позивачем реєстрів осіб, які мають право на пільги... Отже, відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки з позивачем на підставі поданих ним щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які у відповідності до чинного законодавства мають право на соціальні пільги".
При цьому, позивач звертає увагу суду на те, що копії двох листів № 1441/34.05.02-05 та № 2359/34.05.02-05, які додані до відзиву, не могли бути враховані в спірному періоді, оскільки такі датовані 30.05.2019 року та 22.08.2019 року відповідно. Наголошує позивач також на тому, що вказані помилки зроблені у зв'язку з помилками в надісланих Департаментом dbf-файлах і відкориговані відразу після одержання правильної інформації.
Щодо листа від 30.11.2018 року № 3194/35.05-02-07, позивач зазначає, що хоча він і не містить конкретної інформації про невірні нарахування, форма 2-пільга, роздруківка якої додана до позовної заяви, при цьому, ПАТ "Укртелеком" відкоригував суму, яка підлягає компенсації невідкладно після одержання інформації від відповідача і зменшив нарахування на користь департаменту з дати втрати пільговиком права на пільгу. Так, одержавши в додатках до листа від 30.11.2018 року інформацію про втрату деякими абонентами права на пільгу, в грудні 2018 року позивачем зроблені відповідні коригування. У формі 2-пільга - це мінусові значення нарахувань за період з моменту втрати права до звітного періоду.
Згідно роздруківки форми за грудень 2018 року, у відповідності до порядку, визначеного Постановою КМУ № 117 від 29.01.2003 року "Про затвердження Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", уточнення невідкладно здійснено щодо пільговиків ОСОБА_1 з травня 2018 року, ОСОБА_2 з січня 2018 року, ОСОБА_3 липня 2018 року, ОСОБА_4 з грудня 2017 року, ОСОБА_5 з листопада 2018 року, ОСОБА_6 січня 2018 року, ОСОБА_7 з січня 2018 року, ОСОБА_8 з липня 2018 року, ОСОБА_9 з вересня 2018 року, ОСОБА_10 з січня 2018 року, ОСОБА_11 з вересня 2018 року, ОСОБА_12 з лютого 2018 року, ОСОБА_13 з січня 2018 року, ОСОБА_14 з січня 2018 року, ОСОБА_15 з квітня 2018 року, ОСОБА_16 з червня 2018 року, ОСОБА_17 з липня 2018 року, ОСОБА_18 з серпня 2018 року, ОСОБА_19 з січня 2018 року, ОСОБА_20 з квітня 2018 року, ОСОБА_21 з січня 2018 року, ОСОБА_22 з травня 2018 року, ОСОБА_23 з січня 2018 року, ОСОБА_24 з січня 2018 року, ОСОБА_25 з лютого 2018 року, ОСОБА_26 з липня 2018 року, ОСОБА_27 з травня 2018 року, ОСОБА_28 з червня 2018 року, ОСОБА_29 з березня 2018 року, ОСОБА_30 з січня 2018 року.
Додатковими поясненнями від 04.11.2019 року позивач вважає контррозрахунок відповідача безпідставним та таким, що складений всупереч нормам чинного законодавства. Вказує на те, що відповідач зменшення суми позову обґрунтовує п. 26 "Прикінцевих положень" Бюджетного кодексу, однак, на думку позивача, відповідач невірно інтерпретує зміст вказаного пункту Бюджетного кодексу, так як у п. 26 "Прикінцевих положень" констатовано, що соціальні пільги, передбачені рядом законів України, надаються "в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України". Відтак, як стверджує позивач, тільки Кабінету Міністрів надано право регулювати розмір та порядок надання пільг, виходячи із розподілу коштів між державним та місцевим бюджетами. У спірний період Кабінет Міністрів не змінював розмір пільг, що надаються окремим категоріям громадян в частині користування загальнодоступними телекомунікаційними послугами.
Не дивлячись на це, згідно доданої до клопотання довідки, Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, на думку позивача, одноособово незаконно, "заднім числом" повністю "скасував" пільги, розмір яких чітко передбачений законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідно, наданий розрахунок суми невідшкодованих коштів не включає вартості наданих послуг особам з інвалідністю внаслідок війни, членам сім'ї загиблого ветерана війни, учасникам бойових дій, учасникам війни, постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивач стверджує також, що долучені відповідачем до клопотання копії розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, з розбивкою по законодавчих актах, підтверджують суму позовних вимог ПAT "Укртелеком".
Додатковими поясненнями від 18.11.2019 року позивач наголошує на тому, що відповідач заявив про помилки в нарахуваннях сум, які підлягають відшкодуванню за спірний період, мотивуючи це тим, що у формі "2-пільга" відображені суми за минулі бюджетні роки. Не погоджуючись із думкою відповідача про помилкові нарахування, позивач зазначає, що згідно п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 117, органи соціального захисту населення щомісячно звіряють дані надавача послуг з даними реєстру. Наголошує також, що законодавство зобов'язує структурний підрозділ з питань соціального захисту населення подавати щомісяця операторам (провайдерам) телекомунікацій списки пільговиків, які мають право на отримання пільг з врахуванням даних про середньомісячний доход, оскільки деяким категоріям громадян, надання послуг на пільгових умовах здійснюється згідно Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року.
Відтак, як стверджує позивач, розрахунок вартості послуг, наданих на пільгових умовах, проводиться з врахуванням інформації, що поступила від органу соцзахисту населення відповідно до п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги та ч. 2 п. 10 Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї. ПАТ "Укртелеком" одержав 2.05.2019 року базу даних від Департаменту соціального захисту населення Ужгородської міської ради. Надіслані дані (в тому числі і період надання пільг, такий як зазначений у базі даних департаменту) були автоматично враховані у формі "2-пільга" за квітень 2019 року. При цьому, позивач вважає, що законодавство не передбачає для оператора можливості перевіряти, чи ставити під сумнів дані, отримані від органу соціального захисту населення. Надіслана до надавача пільг інформація повинна бути врахована в розрахунках, що і було зроблено позивачем при формуванні звітності за квітень 2019 року.
На думку позивача, жодних помилкових нарахувань ПАТ "Укртелеком" не здійснив і позовні вимоги за період з 01.01.2018 року до 31.05.2019 року розраховані вірно.
Разом з тим, позивач проінформував суд про те, що у серпні 2019 року відповідач звернувся до ПАТ "Укртелеком" з листом, в якому просив скасувати нарахування пільговикам за періоди, раніше ніж січень 2019 року. Такий перерахунок був зроблений у наступному звітному періоді - вересні 2019 року. Як доказ, позивач до матеріалів справи долучив роздруківку витягу із форми "2-пільга" із зазначенням прізвищ пільговиків та сум зазначених вище нарахувань за квітень 2019 року (сума нарахувань за минулі роки 3 130 грн. 76 коп.) та така ж роздруківка за вересень 2019 року, де скасовані такі нарахування на загальну суму 3 130 грн. 65 коп. Різниця в 11 копійок, як зазначає позивач, це сума коректувань по одинадцяти абонентах за грудень 2018 року. Нарахування і скасування на користь бюджету відображено, і у паперовому варіанті форм "2-пільга".
Відповідач подав суду заперечення від 19.11.2019 року, якими вказує на те, що відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України. Невід'ємною частиною законодавства України є Бюджетний кодекс України.
При цьому, за твердження відповідача, пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України встановлено, зокрема, що норми і положення статей 20, 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; статей 6-1, 6-2, 6-3 та 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Отже, державою закріплено залежність права особи на отримання пільги на послуги зв'язку від наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.
Наголошує, що оператори, провайдери телекомунікацій надають пільги з оплати телекомунікаційних послуг із врахуванням, у тому числі, п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, тобто, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.
Посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, вказує на те, що відповідно до п. 1 Постанови № 256, цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм і фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання, зокрема, пільг з послуг зв'язку. Механізм фінансування пільг з послуг зв'язку було врегульовано, зокрема, п.п. 5, 6 Постанови № 256.
На думку відповідача, враховуючи положення п. 26 p. VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України та Постанову № 256, фінансування наданих послуг могло відбуватись виключно в межах субвенції з державного бюджету місцевому бюджету та за умови подання позивачем розрахунків щодо вартості послуг, наданих пільговикам згідно з формою "2-пільга". Разом із тим, Постанова № 256 в редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин, вже не врегульовувала механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання, зокрема, пільг послуг зв'язку. Відсутність механізму фінансування унеможливлює здійснення такого фінансування, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спростовуючи твердження позивача про те, що виплата "заборгованості" повинна здійснюватися за рахунок коштів місцевого бюджету, обґрунтоване покликанням на лист Мінсоцполітики від 12.12.2017 року № 24448/0/2-17/20, відповідач зазначає, що у вказаному листі, з посиланням на ст. 91 Бюджетного кодексу України, Мінсоцполітики вказало, що "місцеві органи виконавчої влади, які володіють ситуацією на місцях та можуть оперативно впливати на її зміну, мають можливість самостійно визначати обсяг надання пільгових послуг". При цьому, відповідач вказує на те, що Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 20.12.2016 року № 1789-VIII (набув чинності 01.01.2017 року) частину першу ст. 91 Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 20-4: до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на, зокрема, пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідач покликаючись на ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", якою визначено, що органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів, вказує на те, що встановлення (та фінансування) додаткових соціальних гарантій здійснюється місцевою радою самостійно, шляхом прийняття рішень. Встановлення додаткових гарантій (або відсутність) залежить від наявності фінансового ресурсу місцевого бюджету. На думку відповідача, вказані відносини не врегульовуються постановами Кабінету Міністрів України. Крім того, Програми про фінансування послуг зв'язку Ужгородською міською радою протягом 2016-2019 років не затверджувались, що не суперечить п. 26 БК України.
Наголошує відповідач також і на тому, що неприйняття відповідних рішень про затвердження програм фінансування пільг з послуг зв'язку свідчить також про те, що Ужгородською міською радою не визначався головний розпорядник бюджетних коштів, відповідальний виконавець програм про фінансування послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям населення. Дії Ужгородської міської ради щодо неприйняття відповідної цільової програми неправомірними не визнавались. Про відсутність субвенції та цільової програми позивачеві було достеменно відомо, про що свідчить листування, яке додане до позову.
За таких обставин, відповідач вважає додаткові пояснення позивача такими, що підтверджують залежність розміру фінансування пільг від рішення органу місцевого самоврядування та наявності фінансового ресурсу.
Відповідач також просить суд не брати до уваги твердження позивача про те, що довідка про суми витрат, пов'язаних із наданням пільг, із врахуванням п. 26 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України є визнанням позовних вимог відповідачем, оскільки така довідка містить суто інформативний характер. Відповідач заперечує про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Додатковими поясненнями від 22.11.2019 року (вх. № 02.3.1-07/16078/19 від 22.11.2019 року) позивач на спростування заперечень відповідача проти позову покликається на незаконність тверджень відповідача про те, що оператори та провайдери телекомунікацій зобов'язані надавати пільги з оплати телекомунікаційних послуг виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів, оскільки, за переконанням позивача, жодним законодавчим актом не передбачено право надавача послуг на скорочення з власної ініціативи розміру пільг, які гарантовані державою.
Всупереч тверджень відповідача, позивач не наполягає на тому, що виплата заборгованості повинна здійснюватися за рахунок кошту місцевого бюджету, однак, позивач наголошує, що за положеннями законодавства та позиції Верховного Суду, покладення на оператора телекомунікаційних послуг витрат, пов'язаних з наданням послуг пільговій категорії громадян, без їх відшкодування відповідним органом, суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності; відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань щодо такого відшкодування.
Як наполягає позивач, механізм та порядок відшкодування коштів, витрачених для надання послуг пільговим категоріям громадян, не є предметом спору в даному судовому провадженні, а питання затвердження програм фінансування послуг зв'язку органами самоврядування та їх фінансування лежить за межами компетенції ПАТ "Укртелеком" як надавача послуг.
Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що відповідач просить не брати до уваги розрахунки, що були додані ним у додатках до клопотання від 31.10.2019 року; суму надлишкових нарахувань, про які стверджував відповідач у вказаному клопотанні, не розраховано. Відтак, докази, долучені до матеріалів справи позивачем, підтверджують законність та суму позовних вимог ПАТ "Укртелеком".
Відповідач, у відповідь на пояснення позивача, надав суду свої пояснення від 22.11.2019 року. Вказаними поясненнями відповідач, аналізуючи приписи Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затверджений постановою КМУ від 29.01.2003 року № 117, вказує, що саме цією постановою перебачено обов'язок саме надавача послуг розраховувати пільги та надсилати розрахунки відповідачеві. Позивач, виявивши неточності у поданих ним розрахунках за квітень 2019 року, здійснив коригування сум пільг у вересні 2019 року, що за переконанням відповідача, свідчить про визнання ним допущених помилок (сума невірно нарахованих пільг - 3 130 грн. 65 коп.).
До вказаних пояснень, відповідач також додав витяг із розрахунку форми "2-пільга", поданого позивачем у жовтні 2019 року, що на думку відповідача, свідчить про проведення коригувань неправомірно нарахованих пільг на загальну суму 3 130 грн. 65 коп. за місяці 2017, 2018 року; підтвердження нарахування позивачем вказаних сум пільг у квітні місяці 2019 року знаходяться у матеріалах справи.
Позивач, спростовуючи пояснення відповідача від 22.11.2019 року, подав суду пояснення від 22.11.2019 року (вх. № 02.3.1-07/16459/19 від 29.11.2019 року).
Зокрема, вказаними поясненнями позивач заперечує твердження відповідача щодо помилкового включення позивачем у квітні 2018 року суми 3 130 грн. 65 коп. до звіту форми "2-пільга", оскільки позивач врахував дані, які у квітні місяці 2018 року були надані саме відповідачем у формі DBF файлу. Позивач наголошує, що структура такого файлу чітко передбачена наказом Мінпраці від 04.10.2007 року № 535 "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат з наданням пільг "2-пільга" та Інструкції про порядок її заповнення". При загрузці даних, початок періоду, за який проведено обрахування (DATA 1) та кінець періоду, за який проведено обрахування (DATA 2), врахувались автоматично при формуванні форми "2-пільга" за наступний розрахунковий період. Тобто, помилки зі сторони позивача не було допущено.
Як наголошує позивач, такий порядок співпраці передбачений в тому числі Постановою КМУ від 04.06.2015 року № 389 "Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї". Згідно вказаного порядку, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення одержують від територіальних органів Пенсійного фонду України інформацію про суми пенсійних виплат і факт працевлаштування пільговиків та членів їх сімей, відомості про яких містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги та подає щомісяця до 25-го числа житлово - експлуатаційним організаціям, операторам (провайдерам) телекомунікаційні списки пільговиків, які мають право на отримання пільг.
Підприємства надають у встановленому порядку протягом дванадцяти місяців пільги пільговикам, зазначеним у списках (п.п. 9, 11 Порядку). Відповідно, законодавством не передбачено можливості для надавача послуг перевірити чи скорегувати дані, що надаються Департаментом праці та соціального захисту населення. В подальшому, відповідач листами повідомив ПАТ "Укртелеком" про помилки, допущені ним в базі даних, з врахуванням чого, ПАТ "Укртелеком" у вересні вручну здійснив перерахунки сум за минулі бюджетні періоди, тобто, знову врахував інформацію, отриману від відповідача.
З врахуванням такої обставини, позивач вважає, що заявлена ним до стягнення сума позовних вимог, розрахована вірно.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи,
заслухавши пояснення представників сторін,
суд Встановив:
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Категорії громадян, яким надано пільги з оплати послуг зв'язку, визначені, зокрема, Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справи і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства", "Про жертви нацистських переслідувань".
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Позивач надає телекомунікаційні послуги фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій та особам, прирівняних до них надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.
В силу п. 10 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: позачергове безплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв'язку. Абонементна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів, а для осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни зі 100-процентною знижкою від затверджених тарифів.
Згідно із п. 18 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни (статті 8, 9) надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.
Пунктом 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що особам, на яких поширюється чинність цього Закону (стаття 10), надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.
Відповідно до п. 11 ст. 20 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, 50-процентна знижка плати за користування телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості). Зазначені у цьому пункті пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом.
Норма п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлює, що особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, першочергове встановлення телефону з оплатою 50 процентів вартості його встановлення.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України „Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України надаються пільги: 50-відсоткова знижка плати за користування квартирним телефоном ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально - виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і членами їх сімей, які проживають разом з ними.
Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за встановлення і користування квартирним телефоном.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" багатодітним сім'ям надаються пільги, зокрема, позачергове встановлення квартирних телефонів. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.
Надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах жертвам нацистських переслідувань встановлюють положення п. 18 ст. 61, п. 10 ст. 62, п. 17 ст. 63, п. 19 ст. 64 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань".
Відповідно до пункту 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 295 (далі - Правила), споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Закон України "Про телекомунікації" та Правила не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Вказані вище положення законодавства закріплюють реалізацію державних соціальних гарантій певним категоріям громадян; визначеному законодавчо обов'язку оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв'язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, відповідає обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість наданих послуг суб'єкту господарювання, який їх надає.
Згідно з ст. 2 Бюджетного кодексу України, видатки бюджету - це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.
Положеннями ст. 30 цього ж кодексу визначено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 87 цього ж кодексу до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі на державні програми соціальної допомоги.
За змістом підпункту "б" пункту 4 статті 89 цього ж кодексу, до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансферів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, державні програми соціального захисту.
Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).
Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256.
Пунктом 1 Порядку (у редакції від 20.03.2015 року) встановлено, що цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами чи групи внаслідок психічного розладу; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування) за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Пунктами 2, 3 Порядку (у редакції від 20.03.2015 року) передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Згідно з п. 5 Порядку (у редакції від 20.03.2015 року) головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року N 20.
Згідно п. 6 Порядку 6 (у редакції від 20.03.2015 року) фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі: до 25 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року N 20.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 року № 426 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256, зокрема, відповідними змінами виключено з переліку, передбаченого п. 1, п. 5, п. 6 Порядку, пільги з послуг зв'язку.
Відповідно до п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України (з 01.01.2017 року) до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на: пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.
Згідно п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 року "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків; ведуть облік отримувачів соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей шляхом формування на кожну особу персональної облікової картки згідно з формою "1 - допомога", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, а також особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.
Пунктом 11 Положення визначено, що уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою „5-пільга та реєстр розрахунків згідно з формою „7-пільга; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою „3-пільга; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою „ 3-пільга; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами „4-пільга та „6-пільга.
Згідно з частиною шостою статті 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
За змістом підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів належать видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, які надані тим категоріям громадян, яким державою надані пільги з їх оплати, що здійснюється за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи наведені вище положення законодавства, суд приходить до висновку, що Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради є розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, а відтак, на відповідача покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з позивачем за телекомунікаційні послуги (зв'язку), надані особам, які мають право на відповідні пільги.
Позивач належним чином виконав свій обов'язок, передбачений п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29 січня 2003 року, стосовно щомісячного направлення відповідачу розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у період з 1 січня 2018 року по 31 травня 2019 року (форма № 2-пільга).
Згідно з п.п. 10, 11 вказаного вище Положення підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою № 2-пільга. Уповноважений орган щомісяця: звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.
Слід зазначити, що відповідач в порушення п. 11 вищевказаного Положення, доказів у підтвердження проведення звірки інформації, що міститься в Реєстрі осіб, які мають право на пільги, з інформацією, яка надійшла від позивача, суду не подав, а пунктом 11 Положення обов'язок проведення щомісячної звірки інформації щодо наданих позивачем послуг покладено саме на відповідача.
Позивачем до Департаменту праці та соціального захисту населення щомісячно направлялись також два примірники актів звіряння розрахунків, які згідно з п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, повинні складатися відповідачем.
Однак, оскільки відповідач не виконував обов'язку щодо складання актів звіряння, вони складались і надсилались до уповноваженого органу позивачем. Відповідач надіслані акти не підписував і не повертав примірник позивачу.
Згідно наказу Міністерства праці та соціальної політики від 04.10.2007 року № 535 "Про затвердження форми для розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг "2-пільга", та Інструкції про порядок її заповнення", вказана форма містить інформацію про обсяг спожитих кожним пільговиком послуг, ідентифікуючі дані пільговика.
Натомість, як видно із наявних у матеріалах справи документів, відповідач протягом спірного періоду надіслав на адресу позивача листи № 3194,05-02-07 від 30.11.2018 року, № 1441/34.05.02-05 від 30.05.2019 року, якими інформував про помилки, які виникли в розрахунках видатків на відшкодування пільг з надання послуг зв'язку пільговій категорії громадян м. Ужгорода.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач надав суду контррозрахунок суми витрат (Довідку про суми витрат) позивача від надання послуг на пільгових умовах без врахування надання пільг категоріям громадян, зазначеним в п. 26 розділу VI "Прикінцевих та перехідних положень" Бюджетного кодексу України, за яким сума таких витрат позивача складає загальну суму 228 780 грн. 52 коп., в тому числі 160 352 грн. 28 коп. за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року та 68 428 грн. 24 коп. за період з 01.01.2019 року по 31.05.2019 року.
Позивач з такими розрахунками відповідача не погодився, зазначивши, що відповідач самостійно та незаконно "скасував" пільги, розмір яких чітко передбачений Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а отже, наданий відповідачем контррозрахунок не включає в себе вартості наданих послуг особам з інвалідністю внаслідок війни, членам сім'ї загиблого ветерана війни, учасникам бойових дій, учасникам війни, постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС.
Однак, позивач здійснення відповідачем контррозрахунку заявлених позовних вимог розцінив як визнання відповідачем позовних вимог на суму, вказану у контррозрахунку - 228 780 грн. 52 коп., та наполягав на задоволенні позову, оскільки така сума позовних вимог визнана самим відповідачем.
Отримавши пояснення позивача щодо визнання відповідачем частини суми заявлених позовних вимог, відповідач надав суду пояснення, якими просив суд не брати до уваги поданий ним контррозрахунок як доказ часткового визнання позовних вимог, оскільки такий розрахунок, за твердженням відповідача, носить тільки інформативний характер. Відповідач наполіг на повному запереченні позовних вимог.
Разом з тим, відповідач у поясненнях щодо заперечення позовних вимог покликається на допущення позивачем помилок у розрахунках видатків на відшкодування пільг з надання послуг зв'язку пільговій категорії громадян м. Ужгорода, про що відповідач, за його твердженням, повідомляв позивача листами № 3194/35.05-02-07 від 30.11.2018 року та № 1441/34.05.02-05 від 30.05.2019 року, 2359/34.05.02-05 від 22.08.2019 року.
Зокрема, згідно змісту вказаних листів відповідач стверджує, що позивач допустив помилки у своїх розрахунках внаслідок надання пільг громадянам, що померли, надання пільг особам, що не мають на них права, надання пільг особам, що зняті з реєстрації зареєстрованого місця проживання у м. Ужгороді. Крім того, Департамент надав список осіб, що з 01.01.2019 року не мають права на пільги у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 389 "Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї".
Проте, вказані листи відповідача не містять розрахунку пільг, які, за його доводами, позивач неправомірно включив до розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з надання пільг у звітному періоді.
Пояснюючи причини виникнення помилок у розрахунках видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з надання пільг, позивач вказує, що вони виникли внаслідок помилок у надісланих Департаментом dbf-файлах, однак, такі зразу відкориговані позивачем після отримання правильної інформації, та не впливають на суму заявлених позовних вимог (не завищують її розміру).
Як вбачається із наявних у матеріалах справи роздруківок форми 2-пільга, ПАТ "Укртелеком" відкоригував суму, яка підлягає компенсації невідкладно після одержання інформації від відповідача і зменшив нарахування на користь Департаменту з дати втрати пільговиком права на пільгу.
Так, одержавши в додатках до листа від 30.11.2018 року інформацію про втрату деякими абонентами права на пільгу, в грудні 2018 року позивачем зроблені відповідні корегування, які у формі 2-пільга відображені від'ємними (мінусовими) значеннями нарахувань за період з моменту втрати права на пільгу до кінця звітного періоду.
Зокрема, згідно роздруківки форми "2-пільга" за грудень 2018 року, уточнення нарахувань здійснено щодо пільговиків ОСОБА_1 з травня 2018 року, ОСОБА_2 з січня 2018 року, ОСОБА_3 липня 2018 року, ОСОБА_4 з грудня 2017 року, ОСОБА_5 з листопада 2018 року, ОСОБА_6 січня 2018 року, ОСОБА_7 з січня 2018 року, ОСОБА_8 з липня 2018 року, ОСОБА_31 з вересня 2018 року, ОСОБА_10 з січня 2018 року, ОСОБА_11 з вересня 2018 року, ОСОБА_12 з лютого 2018 року, ОСОБА_13 з січня 2018 року, ОСОБА_14 з січня 2018 року, ОСОБА_15 з квітня 2018 року, ОСОБА_16 з червня 2018 року, ОСОБА_17 з липня 2018 року, ОСОБА_18 з серпня 2018 року, ОСОБА_19 з січня 2018 року, ОСОБА_20 з квітня 2018 року, ОСОБА_21 з січня 2018 року, ОСОБА_22 з травня 2018 року, ОСОБА_23 з січня 2018 року, ОСОБА_24 з січня 2018 року, ОСОБА_25 з лютого 2018 року, ОСОБА_26 з липня 2018 року, ОСОБА_27 з травня 2018 року, ОСОБА_28 з червня 2018 року, ОСОБА_29 з березня 2018 року, ОСОБА_30 з січня 2018 року.
Щодо помилок у розрахунках видатків на відшкодування пільг з надання послуг зв'язку пільговій категорії громадян за квітень місяць 2019 року, суд зазначає наступне.
У відповідності до п. 10 Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення подає щомісяця до 25-го числа житлово-експлуатаційним організаціям, житлово-будівельним (житловим) кооперативам, об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, організаціям, що надають житлово-комунальні послуги, операторам (провайдерам) телекомунікацій, газо- та електропостачальникам, постачальникам твердого палива (далі - підприємства) списки пільговиків, які мають право на отримання пільг.
За приписами п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".
На підставі п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги Уповноважений орган щомісяця: звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.
Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, розрахунки видатків на відшкодування пільг з надання послуг зв'язку пільговій категорії громадян за квітень місяць 2019 року були складені позивачем із врахуванням надісланих Департаментом соціального захисту населення Ужгородської міської ради даних.
Надіслані дані (в тому числі і період надання пільг, такий як зазначений у базі даних Департаменту) були автоматично враховані у формі "2-пільга" за квітень 2019 року.
Приписи чинного законодавства, яке врегульовує порядок надання провайдерами телекомунікацій послуг зв'язку на пільгових умовах та процедуру складення розрахунків видатків на відшкодування пільг з надання послуг зв'язку пільговій категорії громадян, не передбачає для оператора телекомунікаційних послуг можливості перевіряти чи ставити під сумнів дані, отримані від органу соціального захисту населення. Надіслана до надавача пільг інформація повинна бути врахована в розрахунках, що і було зроблено позивачем при формуванні звітності за квітень 2019 року.
Таким чином, розрахунки видатків на відшкодування пільг з надання послуг зв'язку пільговій категорії громадян за квітень місяць 2019 року, сформовані із врахуванням даних, наданих Департаментом, не можуть вважатися помилковими.
Листом № 1441/34.05.02-05 від 2019 року Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради повідомив позивача про те, що ним не беруться до уваги розрахунки щодо вартості послуг за квітень 2019 року у зв'язку із виявленими у розрахунках помилками. При цьому, Департаментом у вказаному листі не наведено конкретних помилок, які, за його твердженням, були виявлені у розрахунках за квітень місяць 2019 року. З покликанням на положення Бюджетного законодавства Департамент зазначив про те, що відшкодування пільг з надання послуг зв'язку пільговим категоріям громадян м. Ужгорода здійснюється з січня 2019 року.
У вищевказаному листі відповідач також зазначив список пільговиків, які відповідно до Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї не мають права на пільги з 01.01.2019 року, а саме, ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 .
Вказана інформація врахована позивачем шляхом здійснення відповідних коригування щодо нарахування пільг вказаним особам, які у формі "2-пільга" за травень місць 2019 року відображені від'ємними (мінусовими) значеннями нарахувань за період з моменту втрати права на пільгу до кінця звітного періоду.
Таким чином, розрахунки видатків на відшкодування пільг з надання послуг зв'язку пільговій категорії громадян за квітень місяць 2019 року позивачем відкориговані у травні 2019 року, та, як і у випадку з розрахунками за листопад місяць 2018 року, не впливають на суму заявлених позовних вимог (не завищують її розміру).
Разом з тим, після виправлень позивачем розрахунків видатків на відшкодування пільг з надання послуг зв'язку пільговій категорії громадян за квітень місяць 2019 року у травні місяці 2019 року, відповідач листом № 2359/34.05.02-05 від 22.08.2019 року повідомив позивача про виявлені у таких розрахунках за квітень 2019 року помилки, а саме, наголосив на неправомірному включенні до розрахунку відшкодувань за 2017, 2018 роки.
Як вбачається із матеріалів справи виправлення у нарахуваннях, про які відповідач вказував у листі від 22.08.2019 року, позивач здійснив у наступному звітному періоді - вересні місяці 2019 року, що відображено у формі "2-пільга" за вересень місяць 2019 року.
Таким чином, наведені відповідачем заперечення позовних вимог, що обґрунтовані покликанням на неправомірне включення позивачем до розрахунків видатків пільг осіб, що втратили право на пільги, спростовується вищенаведеними аргументами позивача та оцінкою їх судом.
Загалом, в спірний період Закарпатської філією ПАТ "Укртелеком" абонентам, які включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, і перелічені у формі "2-пільга", надані послуги зв'язку на пільгових умовах на суму 606 171 грн. 71 коп.
Щомісячно, в супровідних листах від 08.02.2018 року, 12.03.2018 року, 05.04.2018 року, 10.05.2018 року, 10.06.2018 року, 10.07.2018 року, 10.08.2018 року, 10.09.2018 року, 10.10.2018 року, 10.11.2018 року, 10.12.2018 року, 10.01.2019 року, 10.02.2019 року, 10.03.2019 року, 10.04.2019 року, 10.05.2019 року, 10.06.2019 року, надісланих на адресу Департаменту праці та соціального захисту населення, ПAT "Укртелеком" просило забезпечити дотримання вимог чинного законодавства щодо проведення розрахунків за надані послуги на пільгових умовах.
Натомість, відповідачем навіть частково розрахунки з ПAT "Укртелеком" за надані послуги зв'язку пільговій категорії громадян не проведені.
При цьому, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно з частинами першою та другою статті 509, частинами третьою та четвертою статті 11 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Позивач є суб'єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини другої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
За таких обставин, суд зазначає, що у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).
Отже, відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки з позивачем щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у період з 01.01.2018 року по 31.05.2019 року, а відсутність бюджетних призначень на відповідні видатки в 2018-2019 роках не є підставами для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі N 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах N 925/246/17, N 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі N 12-46гс18.
Окрім того, частиною другою статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Суд також наголошує, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (далі -ЄСПЛ), а саме, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
В рішеннях ЄСПЛ від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30 листопада 2004 року у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Оскільки вищенаведені положення законодавства, які встановлюють право на пільги з оплати послуг зв'язку, не містять приписів щодо залежності права особи на отримання таких пільг від наявності фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів, а відсутність бюджетних призначень на відшкодування таких пільг не є підставою для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання, суд доходить висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість наданих останнім послуг зв'язку пільговій категорії громадян.
За таких обставин, аргументи відповідача щодо заперечення заявлених позовних вимог з мотивів залежності права особи на отримання таких пільг від наявності фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та відсутності бюджетних призначень на відшкодування таких пільг не спростовують висновків суду щодо задоволення заявлених позовних вимог.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
З врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 9 029 грн. 58 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі, 24-26 (код ЄДРЮОФОПГФ 03192997) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Закарпатської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", 88000, м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 4 (код ЄДРЮОФОПГФ 21560766) суму 606 171 (Шістсот шість тисяч сто сімдесят одну гривню) грн. 71 коп. невідшкодованих коштів за надані пільговим категоріям громадян телекомунікаційні послуги, а також суму 9 029 (Дев'ять тисяч двадцять дев'ять гривень) грн. 58 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі, 24-26 (код ЄДРЮОФОПГФ 03192997) в дохід Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 26255795) із зарахуванням надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 22030106 "Судовий збір" (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача - 899998; рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106) суму 63 грн. судового збору.
4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
5. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено 03.06.2020 року
Суддя Пригара Л.І.