проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"04" червня 2020 р. Справа № 917/1568/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Зубченко І.В.
за участю секретаря Пляс Л.Ф.
за участю представників сторін:
позивача - Жирний О.С., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ДН№4841 від 26.07.2017; довіреність 1-2265 від 23.01.20
відповідача - Ставицька І.Б., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №559 від 22.11.2017; довіреність №10-72/6754 від 22.04.2020
третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ (вх. № 1284 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.03.2020 (повний текст складено 19.03.2020, суддя О.С. Семчук) у справі № 917/1568/19
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава
третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720).
про зобов'язання повернути в натурі безпідставно набуте майно та про стягнення грошових коштів.
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про зобов'язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 43514,596 тис.куб.м. та про стягнення 290 788 028,35 грн. вартості безпідставно набутого майна. В обґрунтування позову позивач посилається на набуття відповідачем у січні-серпні 2016 року без будь-якої правової підстави природного газу, який належав позивачу.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.03.2020 у справі № 917/1568/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 12.03.2020 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити; витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції ст. 261 ЦК України, розділу ХІІ Кодексу ГТС, не врахування висновків Верховного Суду у справах № 916/2073/17 та № 916/2403/16, порушення норм ст.ст. 75-79, 236 ГПК України та звертає увагу суду на наступні обставини:
- позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині пропуску строку позовної давності, посилаючись на те, що відповідно до вимог Кодексу ГТС в редакції до 28.04.2017 позивач приймав від операторів ГРМ звіти та не визначав споживачів, які безпідставно здійснили відбір природного газу, оскільки Кодексом ГТС вказані функції позивач не виконував. Як зазначає позивач, випадки порушення ПрАТ «Кременчукгаз» положень Кодексу ГТС при здійсненні алокації в частині необґрунтованого та безпідставного віднесення ПрАТ «Кременчукгаз» обсягів споживання природного газу споживачами, в тому числі АТ «Полтаваобленерго» з ресурсу АТ «НАК «Нафтогаз України», були виявлені позивачем після початку виконання функцій щодо здійснення алокації;
- факт відбору природного газу з газотранспортної системи АТ «Полтаваобленерго» у період січень-серпень 2016 року в обсязі 43 514,596 тис.куб.м. встановлено рішенням у справі № 920/706/18, яке набрало законної сили 15.07.2019, а отже позивач вважає, що саме з 15.07.2019 у позивача виникла об'єктивна можливість дізнатись, що АТ «Полтаваобленерго» безпідставно відібрало з газотранспортної системи природний газ, власником якого є АТ «Укртрансгаз».
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2020 у справі № 917/1568/19 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Зубченко І.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною та призначено справу до розгляду на 26.05.2020 об 11:00 год.
26.05.2020 від АТ "Полтаваобленерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а викладені в ній доводи безпідставними, просить відмовити апелянту в задоволенні апеляційної скарги.
В судовому засіданні 26.05.2020 оголошено перерву до 04.06.2020.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, зважаючи на нижченаведене.
Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що у січні-серпні 2016 року відповідач безпідставно набув з газотранспортної системи природний газ: у січні 2016 року - 15 369,941 тис.куб.м., у лютому 2016 року - 10 603,347 тис.куб.м., у березні 2016 року - 10 682,954 тис.куб.м. у квітні 2016 року - 2 945,512 тис.куб. м., у травні 2016 року - 1 174,476 тис.куб.м., у червні 2016 року - 904,581 тис.куб.м., у липні 2016 року - 750,56 тис.куб.м. у серпні 2016 року - 1 083,225 тис.куб.м. природного газу (всього - 43 514,596 тис.куб.м.), власником якого є AT «Укртрансгаз».
Як стверджує позивач, для відбору відповідачем у січні-серпні 2016 року природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є ПАТ «Кременчукгаз», відповідач повинен був мати постачальника відповідних обсягів природного газу, а за його відсутності відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання як це передбачено абз. 2 п. З глави 5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493, та п. 10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496. Однак, відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір в обсязі 43514,596 тис. куб. м. природного газу, що підтверджується звітами ПАТ «Кременчукгаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень-серпень 2016 року та реєстрами обсягів газу, що були використані споживачами за січень-серпень 2016 року (копії звітів та реєстрів - в матеріалах справи).
Оскільки відповідачу в січні-серпні 2016 року не було подано до газотранспортної системи такого обсягу природного газу жодним постачальником, то відбір 43 514,596 тис. куб. м. природного газу, за доводами позивача, відповідачем був здійснений з обсягів природного газу позивача, що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функцій Оператора ГТС.
Посилаючись на норми ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України позивач зазначає, що відповідач зобов'язаний повернути йому безпідставно набуте майно, а саме природний газ в загальному обсязі 43 514,596 тис. куб. метрів. У випадку, якщо буде встановлено відсутність у відповідача безпідставно набутих обсягів природного газу, то відповідач на підставах, передбачених ч. 2 ст. 1213 ЦК України, буде зобов'язаний відшкодувати вартість такого майна, що визначається на момент розгляду судом даної справи та на даний час складає 290 788 028,35 грн. (43 514,596 тис. куб. м. природного газу х 6682,54 грн., ціна закупівлі природного газу, що сформувалася протягом газового місяця, розміщена на офіційному сайті AT «Укртрансгаз», яка є вартістю природного газу станом на липень 2019 року).
Вважаючи свої права порушеними позивач просив суд зобов'язати ПАТ «Полтаваобленерго» повернути АТ «Укртрансгаз» в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 43 514,596 тис. куб. метрів та стягнути з відповідача на користь позивача 290 788 028,35 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 43 514,596 тис. куб. метрів.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.04.2015 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (нині - Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Продавець) та Публічним акціонерним товариством «УКРТРАНСГАЗ» (нині Акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ», Покупець) укладено договір про закупівлю природного газу № 1504000825-ВТВ, відповідно до п. 1.1 якого за договором Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві у 2015 році природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується Покупцем виключно для забезпечення виробничо-технологічних витрат та власних потреб (п. 1.2 договору).
Продавець передає Покупцеві у квітні - грудні 2015 газ в загальному обсязі 1827749,736 тис.куб.м. газу, у тому числі по місяцях та кварталах (тис.куб.м.): квітень 170000,000, травень 170 000,000, червень 170 000,000, липень 160 000,000, серпень 170000,000, вересень 170 000,000, жовтень 250 000,000, листопад 260 000,000, грудень 307 749,736 (п. 2.1 договору).
30.05.2016 між тими ж сторонами був укладений договір про закупівлю природного газу № 1605001357-ВТВ, відповідно до п. 1.1 якого за договором Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві у травні-грудні 2016 природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується Покупцем виключно для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та для забезпечення балансування (п. 1.2 договору). Загальний обсяг газу 1 800 000 тис.куб.м., у числі по місяцях та кварталах визначених у п. 2.1. договору.
В матеріалах справи наявні підписані сторонами щомісячні Акти приймання-передачі природного газу за цими договорами.
Отже, за висновками суду першої інстанції, позивач мав у власності відповідні обсяги природного газу.
Факт споживання газу відповідачем в обсязі 43514,596 тис.куб.м. у січні - серпні 2016 року відповідачем не заперечується, а також визнається, що за обсяги газу спожитого ним у січні-серпні 2016 року відповідач ні з ким не розраховувався.
Разом з цим, відповідач зазначає, що власником спожитого ним газу було ПАТ "НАК "Нафтогаз України". В свою чергу АТ "НАК "Нафтогаз України" цей факт заперечує.
Судом першої інстанції встановлено, що в період січень-серпень 2016 року між сторонами були відсутні договірні відносини.
Окрім того, судом встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 24.05.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 та постановою Верховного суду від 12.02.2019 у справі № 910/2531/18, позов АТ "Полтаваобленерго" задоволено повністю, визнано укладеним договір постачання природного газу між ПАТ "Полтаваобленерго" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" № 755-ТЕ в редакції, викладеній в резолютивній частині рішення.
Крім цього, рішенням Господарського суду м. Києва від 02.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного суду від 04.12.2019 у справі № 910/4170/19, позов АТ "Полтаваобленерго" задоволено повністю, визнано укладеним договір постачання природного газу між ПАТ "Полтаваобленерго" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в редакції, викладеній в резолютивній частині рішення.
Господарськими судами у вищевказаних справах було встановлено, що відповідач звернувся до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" щодо надання проектів договорів лише в березні 2016 року, при цьому у квітні цього ж року направив ПАТ "НАК "Нафтогаз України" проекти договорів, які не були підписані належним чином.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що визнаючи укладеними договори поставки природного газу за період січень-березень та квітень 2016 року, приймаючи рішення у 2018, 2019 роках господарські суди у вищезазначених справах не встановлювали факт постачання газу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" ПАТ "Полтаваобленерго", виконання сторонами умов договору (підтвердження номінації, підписання сторонами Актів приймання-передачі природного газу, тощо).
Відхиляючи доводи відповідача щодо поставки газу саме ПАТ "НАК "Нафтогаз України", суд першої інстанції виходив з того, що в період з січня по серпень 2016 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" природний газ відповідачу в такому обсязі не поставлявся, оскільки в матеріалах справи відсутні підписані між ПАТ "Полтаваобленерго" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" акти приймання-передачі газу за період з січня по березень 2016 року та квітень 2016 року, а АТ "НАК "Нафтогаз України" заперечує факт поставки відповідачу природного газу у вказаний період. Крім цього, дія договору постачання природного газу між ПАТ "Полтаваобленерго" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" поширюється лише на період з січня по березень 2016 року, та квітень 2016, в той час, як позивач посилається на безпідставне набуття відповідачем природного газу в період з січня по серпень 2016 року.
Судом першої інстанції взято до уваги, що відповідно до Положення "Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758, розпорядження Кабінету Міністрів України №1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року", розпорядження Кабінету Міністрів України №742-р від 05.10.2016 "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017", АТ "НАК "Нафтогаз України" було зобов'язане видати номінації відповідачу, як виробнику теплової енергії для виробництва теплової енергії відповідно до договорів, які укладені між ними.
Згідно з розділом 2 Правил постачання природного газу (затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 2496 від 30.09.2015) підставою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; постачальник зобов'язаний забезпечувати постачання природного газу на умовах та в обсягах, визначених договором на постачання природного газу, за умови дотримання споживачем дисципліни відбору природного газу та розрахунків за нього; споживач має право на отримання природного газу в обсягах, визначених договором постачання природного газу, за умови дотримання його умов.
Судом першої інстанції також встановлено, що у червні 2018 року АТ "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз" 417 824 343,57 грн. заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 54 506 920,85 грн. пені, 11 089 011,27 грн. - 3 % річних і 38 866 428,32 грн. інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.04.2019 по справі № 917/706/18 позовні вимоги АТ "Укртрансгаз" задоволено повністю, стягнуто з ПрАТ "Кременчукгаз" на користь АТ "Укртрансгаз" 417 824 343,57 грн. заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 54 506 920,85 грн. пені, 11 089 011,27 грн. - 3 % річних, 38 866 428,32 грн. інфляційних втрат і 616 700,00 грн. судового збору.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 05.11.2019, рішення Господарського суду Полтавської області від 23.04.2019 по справі № 917/706/18 скасовано; у задоволенні позову відмовлено з посиланням на факт відсутності в АТ "Укртрансгаз" правових підстав для здійснення перерахунку наданих послуг балансування попередніх газових місяців (за актами, складеними до 28.04.2017), за якими позивач вже надав послуги з балансування обсягів природного газу.
Крім цього, судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в п. 97 постанови від 25.02.2020 по справі № 905/2248/18, згідно якої оператор ГРМ у взаємовідносинах з Оператором ГТС розглядається як оператор суміжної системи, який закуповує природний газ для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та ВТВ природного газу в газорозподільній системі на підставі договору купівлі-продажу. Водночас в розумінні статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" Оператор ГРМ під час використання природного газу на ВТВ не є споживачем, а отже норми щодо здійснення несанкціонованого відбору природного газу споживачем не можуть застосовуватись до нього.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача підстави для застосування до оператора ГРМ ПрАТ "Кременчукгаз" норм щодо несанкціонованого відбору природного газу споживачем, в зв'язку з чим суд вважав, що саме споживач відповідає за безпідставне набуття майна.
Судом встановлено, що при здійсненні відбору природного газу у січні-серпні 2016 року з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є ПАТ «Кременчукгаз», відповідач не мав постачальника відповідних обсягів природного газу, а за його відсутності відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання як це передбачено абз. 2 п. З глави 5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493, та п. 10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496.
Враховуючи викладене, суд вважав, що оскільки відповідачу не було поставлено цей обсяг газу жодним постачальником, відповідач без належної правової підстави набув належний позивачу природний газ з газотранспортної системи.
Зважаючи на те, що позивачем не доведено, що відповідач мав ліцензію на зберігання газу, а відповідач підтверджує відсутність у нього цього майна, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо повернення в натурі безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 43514,596 тис.куб.м.
Разом з цим, оскільки судом встановлено факт набуття відповідачем без належної правової підстави належного позивачу природного газу в обсязі 43514,596 тис.куб.м., а також встановлено неможливість повернення вказаного майна в натурі, вимога позивача про відшкодування вартості безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 43514,596 тис.куб.м. у розмірі 290788028,35 грн. визнана судом першої інстанції обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач просив суд застосувати до вимог позивача позовну давність.
Суд першої інстанції застосувавши до спірних правовідносин позовну давність, строк якої за вимогами позивача сплинув 08.09.2019 (в той час як позивач звернувся до суду 27.09.2019), дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог в частині стягнення 290788028,35 грн. вартості майна.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, висновку місцевого господарського суду, а також, згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, в постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 905/1331/18.
З положень ст.15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст.20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) вбачається, що кожна особа має право на захист свого цивільного права і законного інтересу.
АТ «Укртрансгаз», як оператором газотранспортної системи, заявлено вимоги до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про зобов'язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 43514,596 тис.куб.м. та стягнення 290 788 028,35 грн. вартості безпідставно набутого майна, у випадку відсутності газу у відповідача, на підставі ст.ст.1212 та 1213 ЦК України, з посиланням на відбір відповідачем природного газу з газорозподільної системи без погоджених обсягів жодним із постачальників, що, за твердженням позивача, мало наслідком відбір газу АТ «Укртрансгаз», набутий ним у НАК Нафтогаз України та поданий до газотранспортної системи на виконання функції оператора ГРС.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення ст.1212 Цивільного кодексу України, які визначають умови задоволення вимог у кондикційних зобов'язаннях, обов'язковою умовою для повернення майна передбачають одночасну сукупність трьох елементів: збільшення (набуття) майна у набувача (або збереження такого майна) з одночасним зменшенням майна у потерпілого у відповідному розмірі (або не збільшення такого майна); збільшення (збереження) майна у набувача за рахунок потерпілого; первісна відсутність правових підстав для збільшення (збереження) майна у набувача, або відпадіння таких підстав у подальшому.
Умови застосування кондиційного способу судового захисту, виходячи зі змісту ст.1212 Цивільного кодексу України, серед іншого передбачають доказування позивачем як факту фізичного отримання відповідачем спірного майна, так і відсутності належних правових підстав для такого отримання.
За змістом ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховним Судом у постанові від 17.04.2019 по справі №757/16163/17 наголошено, що ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошові кошти; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Відносини, які виникають між газопостачальними, газорозподільними, газотранспортними підприємствами та споживачами природного газу (крім населення), а також взаємовідносини між суб'єктами господарювання під час передачі з газорозподільних мереж споживачу природного газу, у тому числі видобутого з газових і газоконденсатних родовищ, та нафтового газу, отриманого з нафтових родовищ, регламентовані Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 року, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 року., Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими Наказом міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 року № 618.
Відповідно до п.п.17, 19, 27, 37 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Як вбачається з матеріалів справи у спірних відносин АТ «Укртрансгаз» є оператором ГТС; ПрАТ «Кременчукгаз» - оператором ГРС; ПАТ «НАК «Нафтогаз України постачальником природного газу, ПАТ "Полтаваобленерго" - споживачем.
Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Позивач в обґрунтування позову посилається на відсутність у відповідача постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи.
Відповідач зазначає, що власником спожитого ним газу було ПАТ "НАК "Нафтогаз України". В свою чергу АТ "НАК "Нафтогаз України" цей факт заперечує.
Як свідчать обставини справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 24.05.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 та постановою Верховного суду від 12.02.2019 у справі № 910/2531/18, позов АТ "Полтаваобленерго" задоволено повністю, визнано укладеним договір постачання природного газу між ПАТ "Полтаваобленерго" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" № 755-ТЕ в редакції, викладеній в резолютивній частині рішення.
Так, згідно п. п. 1.1, 1.2, 1.3 договору постачання природного газу постачальник (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") зобов'язується передати у власність споживачу (ПАТ "Полтаваобленерго") у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором постачається газ власного видобутку (видобутий на території України), а у разі його нестачі, імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України).
Відповідно до п. 2.1 Постачальник передає Споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) газ обсягом до 46123,000 тис.куб.м.
Відповідно до п. 3.4 Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.
Пунктом 12 Договору встановлено, що Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 31 березня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Крім цього, рішенням Господарського суду м. Києва від 02.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного суду від 04.12.2019 у справі № 910/4170/19, позов АТ "Полтаваобленерго" задоволено повністю, визнано укладеним договір постачання природного газу між ПАТ "Полтаваобленерго" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в редакції, викладеній в резолютивній частині рішення.
Так, згідно п. п. 1.1, 1.2, 1.3 договору постачання природного газу постачальник (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") зобов'язується передати у власність споживачу (ПАТ "Полтаваобленерго") у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором постачається газ власного видобутку (видобутий на території України), а у разі його нестачі, імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України).
Відповідно до п. 2.1 Постачальник передає Споживачу з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року (включно) газ обсягом до 4 000,000 тис.куб.м. (чотири мільйони куб.м.).
Відповідно до п. 3.4 Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.
Пунктом 12 Договору встановлено, що Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 31 березня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
АТ «Полтаваобленерго» зазначає, що в спірний період з січня по серпень 2016 року було споживачем природного газу, який постачався товариству третьою особою по даній справі (ПАТ «ПАК «Нафтогаз України») за регульованою ціною для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання горячої води населенню, та релігійним організаціям в м. Кременчук через газорозподільні системи ПАТ «Кременчукгаз» (суміжного оператора газотранспортної системи).
У червні 2018 року АТ "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз" 417 824 343,57 грн. заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 54 506 920,85 грн. пені, 11 089 011,27 грн. - 3 % річних і 38 866 428,32 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позову АТ "Укртрансгаз" посилався на те, що здійснив алокацію обсягів природного газу, відібраних ПАТ по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз" з точки виходу з газотранспортної системи до точки входу до суміжної системи - газорозподільної системи, оператором якої є ПАТ по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз", за результатами чого у останнього були виявлені обсяги негативних місячних небалансів за січень-серпень, жовтень 2016 року та січень, лютий, червень, жовтень, листопад 2017 року.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.04.2019 по справі № 917/706/18 позовні вимоги АТ "Укртрансгаз" задоволено повністю, стягнуто з ПрАТ "Кременчукгаз" на користь АТ "Укртрансгаз" 417 824 343,57 грн. заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 54 506 920,85 грн. пені, 11 089 011,27 грн. - 3 % річних, 38 866 428,32 грн. інфляційних втрат і 616 700,00 грн. судового збору.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 05.11.2019, рішення Господарського суду Полтавської області від 23.04.2019 по справі № 917/706/18 скасовано; у задоволенні позову відмовлено з посиланням на факт відсутності в АТ "Укртрансгаз" правових підстав для здійснення перерахунку наданих послуг балансування попередніх газових місяців (за актами, складеними до 28.04.2017), за якими позивач вже надав послуги з балансування обсягів природного газу.
Позивачем до матеріалів справи № 917/1568/19 надано інформацію про надходження на точках входу, та розподіл по точках виходу обсягів природного газу, віднесених на операторів газорозподільних мереж, з зазначенням обсягів небалансу за 2016 рік, з якої вбачається, що обсяг природного газу в розмірі 43514,596 тис.куб.м. за січень-серпень 2016 рік віднесено на оператора газорозподільної системи - ПАТ «Кременчуггаз» (а.с. 32-39, т. 1).
Вказані документи обліку щодо спірного обсягу природного газу свідчать про наявність договірних відносин між АТ "Укртрансгаз" та ПАТ «Кременчуггаз» за договором транспортування природного газу № 1512000737 від 17.132.2015, який регулює, в тому числі відносини небалансу по газу.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 1.1 договору № 1605001357-ВТВ про закупівлю природного газу від 30.05.2016, укладеного між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз», газ, що передається за договором, використовується покупцем виключно для забезпечення вирбничо-технологічних потреб, власних потреб та для забезпечення балансування.
В даному випадку чинне законодавство передбачає захист майнових інтересів оператора газотранспортної системи в межах правовідносин комерційного балансування, яке врегульовано розділом ХIV Кодексу ГТС, та має договірний характер.
В свою чергу, АТ "Укртрансгаз" скористався своїм правом на захист майнових інтересів шляхом пред'явлення позову до оператора газорозподільної системи - ПАТ «Кременчуггаз» в межах справи № 917/706/18 про стягнення з ПАТ «Кременчуггаз» заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу у спірний період.
Як зазначено Верховним Судом в постанові від 05.11.2019 у справі № 917/706/18, апеляційний господарський суд з'ясував, що згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2018 у справі № 910/2531/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 і постановою Верховного Суду від 28.02.2019, визнано укладеним договір постачання природного газу між ПАТ "Полтаваобленерго" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України", умовами пункту 2.1 якого встановлено, що постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газ обсягом до 46 123,00 тис. м3. Наведеного позивачем не спростовано у зв'язку з чим АТ "Укртрансгаз" помилково зарахувало до небалансу обсяг газу, поставленого АТ "НАК "Нафтогаз України" на користь підприємств теплокомуненерго (у тому числі ПАТ "Полтаваобленерго").
Отже, судовим рішенням у справі №917/706/18 встановлено факт постачання природного газу АТ «Полтаваоблоенерго» у 2016 році саме АТ «НАК «Нафтогаз України».
Крім того, суд приймає до уваги правову позицію постанов Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №922/1382/18, від 18.06.2019 у справі №912/1558/18, від 09.04.2019 у справі №909/173/18, від 12.03.2019 у справі №917/325/18, від 05.03.2019 у справі №923/351/18, від 03.10.2018 у справі №904/8963/17, від 06.09.2018 у справі №904/9265/17, від 04.09.2018 у справі №904/9570/17, від 04.09.2018 у справі №922/4187/17, від 29.08.2018 у справі №904/8966/17 згідно з якою постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758, від 22.03.2017 №187, та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р, від 04.10.2017 №720-р, які стосуються забезпечення проведення опалювального сезону, встановлюють обов'язок, а не право надання ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» споживачам номінацій на виконання договорів постачання природного газу ще до початку такого сезону.
ПАТ «ПАК «Нафтогаз України на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1064-р від 07.10.15 з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального сезону 2015/16 року було зобов'язано забезпечити безперебійне постачання природного газу теплогенеруючим та теплопостачальним організаціям для початку та проходження опалювального сезону (видати відповідні номінації виробникам та постачальникам теплової енергії).
З огляду на встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання Компанією своїх зобов'язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій, тобто видача Компанією номінацій є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №904/5621/17 та від 05.03.2019 у справі №923/351/18).
Судова колегія враховує, що АТ «НАК «Нафтогаз України» наділено спеціальними обов'язками щодо постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, компанія є ліцензіатом та монополістом з постачання природного газу, а тому на підставі відповідних договорів постачання природного газу та спеціальних нормативних актів, зобов'язана постачати природний газ, у тому числі відповідачу шляхом своєчасної видачі номінацій.
Отже, не підписання АТ «НАК «Нафтогаз України» актів приймання-передачі природного газу за спірний період, з урахуванням наведеного, не може свідчити про непоставку відповідачу природного газу.
Також, незалежно від того, що АТ «НАК «Нафтогаз України» не підписано з відповідачем актів приймання-передачі природного газу, спірне споживання природного газу споживачем (відповідачем у справі) не може бути кваліфіковано, як несанкціонований відбір природного газу.
Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу« визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.
14.07.2015 між Публічним акціонерним товариством «Кременчукгаз» (оператор ГРМ) та Публічним акціонерним товариством «Полтаваобленерго» (споживач) укладено договір розподілу природного газу № 830-21/1951 шляхом підписання заяви-приєднання від 07.07.2016.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не підключений безпосередньо до газової мережі позивача, таким чином не є «прямим споживачем у розумінні термінів п. 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, тобто фізичне отримання газу відповідачем у позивача неможливе.
Так, спірний природний газ, який був отриманий відповідачем у січні-серпні 2016 року спочатку позивачем, як Оператором ГТС на підставі договору транспортування природного газу повинен був бути переданий Оператору газорозподільної системи, як замовнику послуги транспортування природного газу (ПАТ «Кремечукгаз»), який у свою чергу, на підставі договору розподілу природного газу передає газ відповідачу (споживачу).
Надані позивачем в обґрунтування позовних вимог документи обліку, у тому числі щодо спірного обсягу природного газу, свідчить про наявність договірних відносин з оператором газорозподільної системи - ПАТ «Кременчукгаз» (а.с. 32-47, т. 1), які регламентують відносини небалансу по такому газу, та не свідчать про те, що відповідач безпосередньо здійснив відбір спірних обсягів природного газу з газотранспортної системи.
Аргументом позивача щодо безпідставності набуття відповідачем природного газу за текстом позовної заяви є відсутність у відповідача постачальника природного газу у відношенні цього газу. Разом з тим, з наданих позивачем реєстрів обсягів газу (а.с. 50-56) вбачається, що відповідний обсяг природного газу був використаний відповідачем як споживачем за договором з Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та з мереж ПАТ «Кременчукгаз».
На підставі ретельного дослідження наявних у справі документальних доказів, враховуючи розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 № 1064-р «Про деякі питання опалювального сезону 2015/16», яке є обов'язковим до виконання, наявність укладених між ПАТ «Полтаваобленерго» та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" договорів постачання природного газу у спірний період, обставини справи, встановлені у справі № 917/706/18, судова колегія приходить до висновку про те, що постачальником природного газу для відповідача у спірному періоді було АТ "НАК "Нафтогаз України".
За приписами ст.1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
У свою чергу, Акціонерним товариством “Укртрансгаз” не доведено належними та допустимими доказами в розумінні процесуального законодавства наявності у відповідача витребуваного газу в натурі, що в контексті приписів ч.1 ст.1213 ЦК України є обов'язковою умовою для застосування такого способу захисту як повернення безпідставно набутого майна в натурі.
Крім того, Східний апеляційний господарський суд звертає увагу, що Акціонерним товариством “Укртрансгаз” заявлено позов, зокрема, про зобов'язання відповідача повернути в натурі безпідставно набуте майно, а саме природний газ в обсязі 43514,596 тис.куб.м, та про стягнення 290788028,35 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 43514,596 тис.куб.м. У свою чергу, у контексті наведених приписів ст.ст.1212, 1213 ЦК України відшкодування вартості безпідставно набутого майна є альтернативою поверненню в натурі безпідставно набутого майна, яка застосовується у разі неможливості такого повернення.
Згідно з ч.1 ст.1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.
Разом з тим, належних доказів наявності передбачених законом підстав для застосування ст.1212 - 1214 ЦК України до спірних відносин Акціонерним товариством “Укртрансгаз” не надано.
Позивач не довів, що спірні правовідносини регулюються саме главою 83 Цивільного кодексу України, зокрема статтями 1212-1213 Цивільного кодексу України, а також не довів належними і допустимими доказами в розумінні статей 76-77 Господарського процесуального кодексу порушеного відповідачем права чи охоронюваного законом інтересу позивача за захистом якого позивач звернувся до суду, що виключає застосування до спірних правовідносин позовної давності, про яку заявлено відповідачем у справі.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Відтак, враховуючи, що судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог, колегія суддів залишає рішення Господарського суду Полтавської області від 12.03.2020 у справі № 917/1568/19 без змін, але з інших підстав, які викладені в постанові.
За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок позивача витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.03.2020 у справі № 917/1568/19 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 12.03.2020 у справі № 917/1568/19- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 05.06.2020
Головуючий суддя А.М. Білецька
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.В. Зубченко