ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
05 червня 2020 року Справа № 918/44/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівертранс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 26 лютого 2020 року в справі №918/44/20 (суддя - ОСОБА_1 ), повне судове рішення складене 27 лютого 2020 року
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівертранс"
до Фізичної особи-підприємця Скриннікова Олега Віталійовича
про стягнення збитків в сумі 161 748 грн 67 коп.
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сівертранс» (надалі - Позивач) звернулось в Господарський суд Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Скриннікова Олега Віталійовича (надалі - Відповідач) про стягнення з Відповідача 161 748 грн 67 коп. збитків.
В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що Позивачем як перевізником було відшкодовано збитки експедитору - ТОВ "Бей-Транс" на суму 161 748 грн 67 коп., з яких 154 298 грн - сума зарахованих зустрічних однорідних вимог, яка є сумою не отриманих коштів за послуги перевезення, та 7 450 грн 67 коп. - сума, сплачена експедитору та не охоплена страховим відшкодуванням. Позивач зазначає, що крадіжка вантажу з рефрижератора СВ6419ХР сталася внаслідок неналежного виконання Відповідачем зобов'язань за договором зберігання, а тому вважає, що має право на відшкодування збитків в порядку регресу шляхом їх стягнення з Відповідача.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 26 лютого 2020 року по справі №918/44/20 у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що Позивач при передачі транспортного засобу Volvo НОМЕР_1 на стоянку перелік предметів, які знаходяться в автомобілі та рефрежераторі Відповідачу не надавав, доказів його передання та внесення до журналу обліку транспортних засобів довготермінового або тимчасового зберігання суду не надав. Враховуючи відсутність доведеної Позивачем протиправної поведінки Відповідача, відповідно виключається і наявність самого причинного зв'язку у складі цивільного правопорушення, що доводиться Позивачем. Суд також в своєму рішенні зазначив, що вина Відповідача, як одна із передумов настання цивільно-правової відповідальності Відповідача в цьому господарському спорі також є недоведеною. Місцевий господарський суд в своєму рішенні прийшов до висновку, що в діях Відповідача відсутні елементи складу правопорушення, а тому неможливе притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 147-149), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив скасувати рішення Господарського суду Рівненської області та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.
Мотивуючи дану апеляційну скаргу Позивач, зокрема виходив з того, що Позивач вважає доведеною ту обставину, що крадіжка вантажу сталася саме внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань по договору зберігання транспортного засобу, а саме й тим, що інформацію відносно такої крадіжки було занесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань в якій слідство триває і по даний час. Також апелянт зауважив на тому, що дії працівника Відповідача свідчили про зберігання транспортного засобу при в'їзді його на стоянку, про що свідчить квитанція про сплату 35 грн за стоянку автомобіля.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 7 квітня 2020 року (а.с. 170), з підстав, висвітлених в ній, було відкрито апеляційне провадження по даній справі. Запропоновано Відповідачу та Позивачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзиви на апеляційні скарги з доказами його надсилання Третій особі.
Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Частиною 3 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
В силу дії частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.
Суд констатує, що дана справа № 918/44/20 не підпадає під дані винятки.
Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 2102 грн. Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 210200 грн (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).
З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно, ухвалою суду від 7 квітня 2020 року було повідомлено сторін про те, що розгляд справи №918/44/20 буде проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 8 червня 2020 року.
Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
При цьому, суд виходив з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 3 серпня 2018 між ТОВ "Бей-Транс" (експедитор) та Позивачем (перевізник) було укладено договір перевезення вантажу (а.с. 26-28).
За умовами Договору перевезення вантажу, Позивач взяв на себе зобов'язання доставити ввірений йому експедитором вантаж до пункту призначення в установлений строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі. Експедитор за дорученням свого клієнта зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Сторони виконують свої зобов'язання на підставі даного договору і заявки на перевезення. Експедитор діє за дорученням і за рахунок клієнта, з яким в нього укладений договір доручення на надання транспортно-експедиторських послуг або інші договори. Позивач несе повну матеріальну відповідальність за вантаж з моменту прийняття вантажу і до моменту вивантаження.
Згідно з пунктом 2.1 Договору перевезення вантажу, даний договір виконуються відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ), Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів з застосуванням книжки МДП, Європейської угоди про режим праці та відпочинку водіїв, Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, Європейської угоди про перевезення вантажів, які швидко псуються.
За умовами пункту 2.2 Договору перевезення вантажу, на кожне перевезення оформляється заявка, яка складається у письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора і передається Позивачу за допомогою факсимільного зв'язку або електронною поштою та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 3.3 Договору перевезення вантажу, обов'язок Позивача забезпечити страхування цивільної відповідальності перед третіми особами, CMR страхування відповідальності авто перевізника (наявність діючого поліса по страхуванню відповідальності, передбаченого Конвенцією CMR/Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів на суму не менше суми вартості вантажу, який перевозиться. При необхідності та за домовленістю сторін Позивач може здійснювати страхування, митне оформлення вантажу та інші формальності в процесі його перевезення. При виникненні страхового випадку Позивач зобов'язався негайно в письмовому вигляді повідомити експедитора, а також вислати по факсу або електронною поштою копію заяви про настання страхового випадку, направленої в страхову компанію.
У відповідності до пункту 3.9 Договору перевезення вантажу, Позивач зобов'язався забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття для перевезення і до моменту видачі його в пункті призначення вантажоотримувачу зазначеному в товарно-транспортній накладній (CMR,TTH).
Відповідно до пункту 3.15 Договору перевезення вантажу, Позивач несе відповідальність за вантаж у повному обсязі з моменту завантаження і до моменту його вивантаження.
Підпунктом 7.3.2 та 7.3.5 Договору перевезення вантажу передбачено, що Позивач несе повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу з моменту завантаження і до моменту розвантаження автомобіля. Сплата штрафу за запізнення на завантаження /розвантаження не звільняє Позивача від відповідальності за втрату, нестачу або пошкодження вантажу; у випадку повної або часткової втрати або пошкодження вантажу, які виникли в проміжок часу між отриманням вантажу та його передачею вантажоотримувачу, Позивач відшкодовує експедитору суму, еквівалентну вартості втраченого або пошкодженого вантажу, яка вказана у калькуляції або претензії чи зазначена у CMR або ТТН, а також підтверджується актом приймання з підписами, посадами і ПІБ осіб, у присутності яких проходило приймання вантажу у т.ч. з підписом або без підпису водія.
Відповідно до пункту 10.1 Договору перевезення вантажу, цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє протягом одного року, після чого договір буде автоматично продовжуватись з року в рік, якщо жодна з сторін письмово не заявить про свої наміри припинити його дію за 30 днів до прогнозованого закінчення дії договору.
Позивач в підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11 квітня 2019 року у справі №927/106/19 за позовом ТОВ "Бей-Транс", за участю третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Приватне акціонерне товариство АСК ІНГО Україна до відповідача ТОВ "Сівертранс" (Позивач по даній справі; за участі третіх осіб на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: фізична особа - підприємець Скринніков Олег Віталійович (Відповідач по даній справі) та Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша") про стягнення 105 285 грн 92 коп. завданих збитків, серед іншого, встановлено таке:
«ТОВ "Сівертранс" отримано заявку ТОВ "Бей-Транс" № 2018-2815.1 на перевезення вантажу від 28.09.2018 у міжнародному сполученні за маршрутом Несу (Франція) - м. Київ (Україна). Вартість перевезення склала - 77264,00 грн. Вантаж: алкогольні напої, вартість інвойсу 281 тис. євро. Номер автомобіля: Volvo CB4415BM/ причепу НОМЕР_2 . Водій - ОСОБА_2 . Адреса завантаження і адреса замитнення: ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_3 Recy (Франція). Митний перехід: Ягодин/Dorohusk. Адреса розмитнення: ТОВ РЛЦ Київська обл., Броварський р-н, Трасса М-01/Е-95, с. Дмитрово, вул. Гоголівська 2. Адреса розвантаження: ТОВ Український дім імпорту», м. Київ, вул. Автопаркова 7.
Факт виконання перевізником свого зобов'язання, а саме надання послуг перевезення по заявці №2018-2815.1 від 28.09.2018 року підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною від 04.10.2018 року та актом надання послуг № 2086 від 12.10.2018 року на суму 77264 грн.
ТОВ "Сівертранс" було виставлено рахунок на оплату транспортних послуг №2086 від 12.10.2018 на суму 77 264, 00 грн.
12 жовтня 2018 року ТОВ "Український дім імпорту" (отримувач вантажу) було складено акт приймання-передачі продукції № 12/10 від 12.10.2018 року, яким встановлено нестачу товару, що перевозився згідно міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 04.10.2018. Акт підписано представниками ТОВ «Український дім імпорту», Страхової компанії "ІНГО Україна", Страхової компанії ПрАТ СК "Перша" та водієм перевізника. Відмітка про складення акту міститься в графі 24 товарно-транспортної накладної CMR від 04.10.2018.
ТОВ "Український дім імпорту" було здійснено розрахунок завданих збитків на суму 538 467,84 грн та направлено на адресу ТОВ "Бей-Транс" претензію № 125 від 12.10.2018 року, в якій повідомлено що між ТОВ "Український дім імпорту" та ТОВ "Бей-Транс" укладено договір транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом № БТ-257-0612. На виконання договору було здійснено перевезення вантажу. Приймальною комісією при прибутті автомобіля в місце доставки встановлено нестачу вантажу, що зафіксовано в акті № 12/10 від 12.10.2018 року та зроблено відповідний запис у CMR від 04.10.2018. ТОВ "Бей-Транс" сплатило ТОВ "Український дім імпорту" платіжними дорученнями № 616 від 04.12.2018 року 232 000, 00 грн, № 671 від 21.12.2018 року 153 233, 00 грн, № 272 від 13.12.2018 року 153 233, 00 грн, № 676 від 21.12.2018 року 1,84 грн, всього - 538 467, 84 грн.
Також, ТОВ "Бей-Тран" сповістило страхову компанію Акціонерну страхову компанію "ІНГО Україна", в якій згідно договору добровільного страхування відповідальності транспортного оператора (експедитора) №642000523.18 від 19.01.2018 року застрахованою є відповідальність ТОВ "Бей-Транс" при здійсненні операцій з міжнародного експедирування автомобільним транспортом. Сума страхового відшкодування склала 199 344, 17 грн. Факт отримання страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням № 9067 від 22.12.2018 року.
ТОВ "Бей-Транс" листом № 1116 від 24.01.2019 року повідомило ТОВ "Сівертранс", що на підставі договору перевезення вантажу від 03.08.2018 року заборгованість ТОВ "Сівертранс" перед ТОВ "Бей-Транс" складає 339 123, 67 грн. У ТОВ "Бей-Транс" заборгованість перед ТОВ "Сівертранс" згідно вказаного договору становить 154 298, 00 грн. Запропонував зарахувати зустрічні однорідні вимоги на підставі ст. 601 ЦК України.
ТОВ "Сівертранс" направлено ТОВ "Бей-Транс" відповідь на претензію №22/02-2019 від 13.02.2019, де повідомлено, що Страховою компанією ПрАТ "СК "Перша" складено страховий акт № ЦМ-18-1356 від 17.01.2019 року, яким визнано страховим випадком обставини втрати вантажу 09.10.2018 року та визначено розмір та порядок виплати страхованого відшкодування. 31.01.2019 року ТОВ "Сівертранс" отримав суму страхового відшкодування - 72 089,08 грн. Вважає що сума збитку, який підлягає компенсації складає 233 837,746 грн - 154298 грн = 79539,746 грн, які перераховані на рахунок ТОВ "Бей-Транс", а тому заборгованість відсутня».
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11 квітня 2019 року в справі №927/106/19, у задоволенні позову ТОВ "Бей-Транс" про стягнення 105285 грн 92 коп. відмовлено. Вказане рішення суду набрало законної сили.
Позивач свої вимоги у цій справі обґрунтовує тим, що ним як перевізником було відшкодовано збитки експедитору - ТОВ "Бей-Транс" на суму 161748 грн 67 коп, з яких 154298 грн - сума зарахованих зустрічних однорідних вимог, яка є сумою не отриманих коштів за послуги перевезення, та 7 450 грн 67 коп. - сума, сплачена експедитору та не охоплена страховим відшкодуванням.
Позивач зазначає, що крадіжка вантажу з рефрижератора СВ6419ХР сталася внаслідок неналежного виконання Відповідачем зобов'язань за договором зберігання, а тому вважає, що має право на відшкодування збитків в порядку регресу шляхом їх стягнення з Відповідача.
Зважаючи на те, що Позивач обгрунтовує свою апеляційну скаргу порушенням умов договору зберігання, колегія суддів досліджує наступні норми діючого законодаства.
За приписами статті 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до статті 977 Цивільного кодексу України, якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця. Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу.
Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).
На підтвердження своїх вимог Позивачем, зокрема надано квитанцію про оплату послуг стоянки №353 від 9 жовтня 2018 року, видану Відповідачем за перебування транспортного засобу Volvo НОМЕР_1 на стоянці за адресою: м. Сарни, вул. Варшавська, 6Г, згідно якої за добу сплачено 35 грн (а.с. 7).
Відповідно до статті 34 Закону України "Про дорожній рух", державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
Колегія суддів дослідивши квитанцію зауважує, що з квитанції №353 від 9 жовтня 2018 року вбачається, що предметом договору зберігання є саме транспортний засіб Volvo НОМЕР_1 , а не його вантаж.
В той же час відповідно до пункту 1 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115; надалі - Правила), ці правила регламентують організацію та порядок надання послуг щодо зберігання транспортних засобів (автомобілів, автобусів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, мопедів, причепів), що належать громадянам, а також транзитних транспортних засобів, що здійснюють міжнародні та міжміські перевезення, і поширюється на всі автостоянки.
Пунктом 10 Правил передбачено, що здавання транспортного засобу на автостоянку провадиться власником, а також особою, яка має оформлене відповідно до законодавства доручення на право користування (або) розпорядження даним транспортним засобом; водієм транспортного засобу, що належить суб'єкту господарської діяльності, за умови наявності відповідно оформлених документів.
Отже, Правилами зберігання передбачено передачу на автостоянку лише транспортних засобів за умови наявності відповідних документів на ці транспортні засоби.
Передача інших документів, в тому числі на вантаж, які свідчать про майнові права та обов'язки, Правилами не передбачена та відповідно останні вказані правовідносини зберігання вантажу не регулюють.
Крім того, Правилами зберігання передбачена можливість зберігання в кабіні (салоні) транспортного засобу речей переважно побутового вжитку.
Так, відповідно до пункту 25 Правил, володілець транспортного засобу, який користується послугами автостоянки, зобов'язаний оформити транспортний засіб на зберігання згідно з вимогами Правил, подати при цьому черговому приймальнику перелік предметів, які знаходяться в салоні (кабіні) транспортного засобу, але не входять до комплекту обладнання та приладів, передбачених заводом-виробником (телевізор, магнітофон, холодильник та інше майно). Перелік повинен бути внесений до журналу обліку транспортних засобів довготермінового або тимчасового зберігання і засвідчений підписами володільця та чергового і приймальника.
Водночас апеляційний господарський суд констатує, що в той же час з матеріалів справи вбачається, що при передачі транспортного засобу Volvo НОМЕР_1 на стоянку перелік таких предметів Відповідачу не надавався, доказів його передання та внесення до журналу обліку транспортних засобів довготермінового або тимчасового зберігання матеріали справи не містять.
В якості доказів понесення збитків на заявлену суму та доказу вини Відповідача, Позивач також посилається на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні зареєстрованим за №120181800001069 від 9 жовтня 2018 року.
Так, Сарненським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області листом №13428/205-18 від 23 листопада 2018 року, повідомлено Позивача, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120181800001069 від 9 жовтня 2018 року внесено відомості про крадіжку за частиною 3 статтею 185 Кримінального кодексу України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 9 жовтня 2018 року в період часу з 4 год. 20 хв. по 10 год. 20 хв. невідомі особи перебуваючи на автостоянці "Сарни трак сервіс", що розташована в м. Сарни по вул. Варшавська, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом зриву навісного замка, проникли в середину напівпричепу автомобіля марки "Вольво" та таємно викрали і приблизно 100 ящиків шампанського.
Також, Сарненським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області листом №1256/205-2020 від 29 січня 2020 року повідомлено, що СВ Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №212018180200001069 від 9 жовтня 2018 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого частиною 3 статтею 185 Кримінального кодексу України (а.с. 76).
Інформація до ЄРДР була внесена на підставі повідомлення на лінію 102 ОСОБА_3 . Згідно показів ОСОБА_4 М. ОСОБА_5 . та ОСОБА_6 , які є водіями транспортного засобу марки "VOLVO", р.н. НОМЕР_4 , крадіжка ватажу, а саме шампанського "MOETЈCHANDON" була вчинена невідомою особою, 9 жовтня 2018 року в період часу приблизно з 4 год. 30 хв. по 9 год. 30 хв. У матеріалах кримінального провадження будь-які інші дані, які б підтверджували факт крадіжки, дату і час зникнення майна, крім показів водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_6 - відсутні. Факт крадіжки, дата і час зникнення майна продовжують перевірятись у ході досудового розслідування, яке на даний час триває (а.с. 76).
Проте, колегія суддів наголошує, що порушення кримінальної справи за фактом викрадення майна свідчить лише про початок розслідування, проведення досудового розслідування і ніяких фактів не доводить. Вирок суду з кримінальної справи, який би містив дані, що мають значення для розгляду цієї справи, зокрема наявність вини Відповідача у викраденні майна Позивача, відсутній.
В той же час Позивач доводячи вину саме Відповідача звертається до суду з позовом про стягнення з Відповідача суми збитків, з огляду на що колегія суддів зауважує наступне.
За загальними положеннями статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За приписами частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
В той же час колегія суддів констатує, що застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіяння шкоди. При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.
Дослідивши докази, долучені Позивачем до матеріалів справи в підтвердження своїх позовних вимог, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами (вирок суду, протокол про адміністративне правопорушення) протиправної поведінки саме Відповідача у вчиненні даного правопорушення (крадіжки товару), відповідно виключається і наявність самого причинного зв'язку у складі цивільного правопорушення, що доводиться Позивачем. Колегія суддів також вважає, що вина Відповідача, як одна із передумов настання цивільно-правової відповідальності Відповідача в цьому господарському спорі є недоведеною Позивачем саме на час розгляду даної справи. При цьому ж з огляду на непрямі докази, а саме на порушення кримінального провадження за зверненням водіїв Відповідача, суд констатує, що вказані докази без вже зазначеного встановлення вказаних осіб не можуть бути підставою визнання вини саме Відповідача, адже такі докази не підтверджують вчинення вчинення таких дій і як наслідок нанесення збитків саме Відповідачем (тим більше з огляду на недоведеність факту передачі на зберігання Відповідачу транспортних засобів з передачею на зберігання такого товару, а отже і з недоведеністю факту того, що вказані транспортні засоби заїхали на стоянку з наявністю вказаного товару), адже до встановлення відповідних фактів у кримінальному провадженні підозрюваними у нанесенні таких збитків може бути як Відповідач, так і водії самого Позивача, так і будь-які інші особи.
З огляду на усе вищеописане в даній судовій постанові, колегія суддів констатує, що Позивачем не доведено належними і допустимими доказами наявності саме і діях Відповідача необхідних елементів складу правопорушення, а саме головне його вина, що позбавляє можливості суд притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивачем при обґрунтованості розміру збитків, заявлених до стягнення не доведено належним чином обставини остаточного митного оформлення товарів та остаточної розмитненої кількості товарів.
Відтак при встановленні обставин причинно-наслідкового зв'язку щодо факту втрати вантажу, Позивачем залишено поза увагою та не підтверджено відповідними доказами, яку саме кількість товару було подано до остаточного митного оформлення, а також не доведено інформацію на предмет відповідності вартості та ваги товару в повній мірі тим відомостям, які були зазначені у CMR на момент завантаження товару, з тими відомостями, що зазначені в заявці на перевезення вантажу №2018-2815.1 від 28 вересня 2018 року (а.с. 29).
Апеляційний господарський суд констатує, що відповідна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року за № 911/2019/18.
В той же час, у разі наявності в майбутньому у Позивача доказів щодо вини Відповідача доведеної в кримінальному провадженні за відповідним вироком, Позивач не позбавлений процесуальної можливості звернутися до суду з відповідним позовом, з іншою доказовою базою.
З огляду на все вищевстановлене в даній постанові, та зважаючи на заперечення Позивача, зазначені в апеляційній скарзі, щодо відповідальності саме Відповідача в даних правовідносинах при вчиненні крадіжки, за відсутності відповідних доказів, які б вказували на наявність вини Відповідача (чи його працівників), колегія суддів приходить до висновку, що Позивачем не доведено допустимими, достовірними та належними доказами те, що саме Відповідач має відповідати в даній справі, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Дане рішення було прийняте місцевим господарським судом, відповідно Північно-західний апеляційний господарський суд залишає оспорюване рішення суду без змін.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання Позивача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що спростовані всім вищевказаним у даній постанові суду апеляційної інстнації.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Позивача згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 270, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівертранс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 26 лютого 2020 року в справі №918/44/20 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 26 лютого 2020 року в справі №918/44/20 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
5.Справу №918/44/20 повернути Господарському суду Рівненської області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.