вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" червня 2020 р. Справа№ 925/513/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Тищенко О.В.
Шаптали Є.Ю.
секретар судового засідання Шевченко В.І.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши матеріали апеляційної скарги Селянського фермерського господарства «Час»
на рішення Господарського суду Черкаської області
від 19.11.2019 (повний текст рішення складено 28.11.2019)
у справі № 925/513/19 (суддя Кучеренко О. І.)
за позовом Селянського фермерського господарства «Час»
до Вікторівської сільської ради
про визнання договору поновленим
Селянське фермерське господарство «Час» (далі - СФГ «Час», позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом Вікторівської сільської ради (далі - відповідач) про визнання договору поновленим. В обґрунтування своїх вимог зазначило про наявність у позивача переважного права на поновлення Договору оренди землі та не надання відповідачем протягом місяця заперечень на листа-повідомлення фермерського господарства щодо поновлення договору оренди землі з дотриманням вимог Закону України «Про оренду землі» та урахуванням переважного права орендаря на укладення договору оренди землі, відтак просило в судовому порядку визнати поновленим Договір оренди землі від 06.10.2008, укладений між Селянським фермерським господарством «Час» та Вікторівською сільською радою, зареєстрований у Манківському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у державному реєстрі вчинено запис 07.10.2008 за №040879000022.
Заперечуючи проти позову, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.03.2019 у справі № 925/1285/18 в задоволенні позову Селянського фермерського господарства «Час» до Вікторівської сільської ради про визнання рішення Вікторівської сільської ради від 05.11.2018 недійсним та його скасування, зобов'язання поновити договір оренди землі, укладений 06.10.2008 між позивачем та сільською радою, а також укласти додаткову угоду з фермерським господарством, відмовлено. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи. Таким чином, на переконання відповідача, позивачем було подано позов, а судом не закінчено розгляд справи між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих самих підстав, зокрема, в частині вимог про поновлення Договору оренди землі. Крім цього, відповідач зазначив, що позивачем не подано доказів прийняття відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду іншим суб'єктам господарювання. За твердженнями відповідача, спірна земельна ділянка не передається і не буде передаватись у оренду, оскільки рішенням сесії сільської ради затверджено Генеральний план села Вікторівка, відповідно до якого дана земельна ділянка відведена з цільовим призначенням для житлової забудови. У подальшому, використання землі, як земель сільськогосподарського призначення здійснюватися не буде. Також відповідач стверджував, що земельна ділянка не використовується позивачем більше трьох років, зменшилась по площі та має зовсім інший кадастровий номер, відповідно Договір оренди землі не може бути поновленим на новий строк по земельній ділянці, яка не передавалась в оренду, фактично не використовується позивачем і в подальшому в оренду для цілей сільськогосподарського виробництва використовуватись не буде. Крім цього, відповідач вважає, що позивач не дотримався визначених Договором строків щодо подання заяви до Вікторівської сільської ради про намір поновити договір оренди землі на новий термін. За твердженнями відповідача, позовні вимоги та додані до позову матеріали свідчать про те, що позивачем не доведено порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, відтак в позові слід відмовити.
У наданій суду першої інстанції відповіді на відзив, позивач зазначив, що лист-повідомлення про намір продовжити договірні відносини було направлено відповідачу 09.08.2018, тобто не пізніше ніж за місяць до спливу строку Договору оренди землі. До цього листа-повідомлення позивач додав проект додаткової угоди, проте відповідач протягом місяця не надав своїх заперечень щодо поновлення Договору, а отже у позивача є всі підстави для поновлення Договору оренди в судовому порядку. На думку позивача, дана справа має інший предмет спору ніж справа №925/1285/18.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №925/513/19 в позові Селянського фермерського господарства «Час» до Вікторівської сільської ради про визнання договору поновленим відмовлено повністю.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, Селянське фермерське господарство «Час» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, в зв'язку зі спливом строку Договору оренди позивач як особа, яка має переважне право на його поновлення, з дотриманням всіх передбачених ч.ч. 1, 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» вимог звернувся до відповідача із заявою про поновлення Договору, проте сесія Вікторівської сільської ради 05.11.2018 рішення про поновлення Договору оренди не прийняла, про що 14.11.2018 на запит адвоката надала витяг з протоколу 25 позачергової сесії сільської ради. Вказані дії відповідача, на переконання апелянта, є неправомірними, адже він з огляду на приписи згаданого Закону 09.08.2018, тобто не пізніше ніж за місяць до спливу Договору оренди землі, направив орендодавцю заяву, якою повідомило про намір скористатись переважним правом на укладення Договору оренди землі на новий строк. До листа-повідомлення про поновлення Договору оренди землі додав проект додаткової угоди та інші документи. Заперечення на листа-повідомлення СФГ «Час» про поновлення Договору оренди землі з огляду на переважне право на укладення цього договору відповідач протягом місяця, як вимагає Закон, не надав. З приводу пропуску 60-ти денного строку звернення до відповідача з заявою про поновлення Договору оренди, апелянт зазначив, що на даному етапі це не актуальне, оскільки його звернення з пропуском в один день не припинило Договір оренди землі. Апелянт стверджує, що продовжує обробляти земельну ділянку, сплачує за неї податки і збори, орендну плату, які відповідач приймає, отже своєю мовчазною згодою відповідач погодився з поновленням Договору оренди. Стосовно зміни цільового призначення земельної ділянки, апелянт зазначає, що такого рішення відповідною радою не приймалось, це надумані висновки суду. Зміни щодо цільового призначення спірної земельної ділянки в державний земельний кадастр не вносились, про що свідчить витяг з державного земельного кадастру , копія якого є матеріалах справи тощо.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 (зі змінами) «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на усій території України установлено карантин.
Указом Президента України №87 від 13.03.2020 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», яким констатовано, що епідемічна ситуація в Україні у зв'язку поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» набула надзвичайно загрозливого характеру.
З огляду на приписи постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) та вжитим карантинним режимом із запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 розгляд апеляційної скарги Селянського фермерського господарська «Час» на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.11.2019 у справі № 925/513/19 призначено на 02.06.2020. До відома учасників апеляційного провадження доведено, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.
01.06.2020 на електрону пошту Північного апеляційного господарського суду надійшла заява позивача за підписом голови СФГ «Час» про відкладення розгляду справи у зв'язку з його перебуванням з 01.06.2020 на лікарняному, яка передана до відома головуючому судді, однак не зареєстрована у визначеному порядку, оскільки не підписана електронним цифровим підписом.
В судове засідання апеляційної інстанції 02.06.2020 з'явились представники відповідача, представник позивача не з'явився не зважаючи на його належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення йому відповідної ухвали апеляційного суду про призначення розгляду справи, яка за наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення отримана позивачем 21.04.2020.
За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розглянувши направлене позивачем на електронну адресу суду клопотання про відкладення судового засідання (без електронного цифрового підпису), обговоривши питання щодо можливості розгляду справи за відсутності представника позивача, явка якого в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а також враховуючи, що позивачем на загальних підставах не доведено неможливості здійснення заміни представника та забезпечення явки в судове засідання іншого представника, а також не повідомлено про намір надати додаткові пояснення, крім викладених в апеляційній скарзі доводів, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача та можливість розгляду справи за відсутності його представника за наявними у справі матеріалами.
Представники відповідача заперечили доводи апеляційної скарги, просили не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників відповідача, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено матеріалами справи, 06.10.2008 між СФГ «Час» (позивачем, орендарем за договором) та Вікторівською сільською радою (відповідачем, орендодавцем за договором) укладено типовий Договір оренди землі (далі - Договір оренди), який зареєстрований в Маньківському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що в державному реєстрі земель вчинено запис 07.10.2008 за №040879000022.
22.06.2010 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору оренди землі від 06.10.2008, яка зареєстрована у районному відділі Черкаської регіональної філії Державного підприємства «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 14.07.2010 за №041079000046.
За умовами п. 8 Договору його укладено на 10 років. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
У зв'язку із закінченням строку дії Договору оренди 09.08.2018 орендар письмово звернувся до орендодавця з заявою про поновлення даного договору, до якої долучив підписану ним Додаткову угоду про поновлення терміну дії Договору оренди земельної ділянки.
05.11.2018 25 позачергова сесія Вікторівської сільської ради 7 скликання рішення про поновлення Договору оренди не прийняла, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з протоколу.
Як встановлено матеріалами справи, в грудні 2018 СФГ «Час» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Вікторівської сільської ради про визнання недійсним та скасування рішення 25 позачергової сесії Вікторівської сільської ради Маньківського району Черкаської області 7 скликання від 05.11.2018; зобов'язання Вікторівської сільської ради Маньківського району Черкаської області поновити Договір оренди землі, укладений 06.10.2008 між СФГ «Час» в особі голови СФГ та Вікторівською сільською радою в особі сільського голови с. Вікторівка Маньківського району Черкаської області б/н, який був зареєстрований в Маньківському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що в державному реєстрі земель вчинено запис 07.10.2008 року за №040879000022; зобов'язання Вікторівської сільської ради Маньківського району Черкаської області укласти Додаткову угоду з СФГ «Час».
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.03.2019 у справі №925/1285/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 та станом на момент звернення з апеляційною скаргою до суду й постановою Верховного Суду від 26.11.2019, в задоволенні позову СФГ «Час» до Вікторівської сільської ради про визнання рішення Вікторівської сільської ради недійсним та скасування його, зобов'язання поновити договір оренди землі та укласти додаткову угоду відмовлено повністю.
Під час розгляду цієї справи, судами встановлено, що Вікторівська сільська рада надіслала позивачу листа-повідомлення №833 від 05.11.2018, в якому повідомила, що відповідно до умов Договору та приписів ст. 34 Закону України «Про оренду землі», після припинення дії договору СФГ «Час» зобов'язане повернути орендодавцеві ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому вона була одержана в оренду за актом приймання-передач, акт приймання-передачі повинен бути підписаний та переданий до Вікторівської сільської ради в десятиденний термін з дати отримання листа.
05.11.2018 Вікторівська сільська рада одночасно з оспорюваним у справі № 925/1285/18 рішенням прийняла рішення №25-1/VII «Про затвердження Генерального плану села Вікторівка», відповідно до якого вирішено затвердити містобудівну документацію «Генеральний план села Вікторівка Маньківського району Черкаської області».Зобов'язано підприємства, їх об'єднання, установи та організації, незалежно від форм власності, які здійснюють в тому числі окремі види господарської діяльності у будівництві та землекористуванні дотримуватись положень генерального плану села Вікторівка згідно діючого законодавства України.
12.02.2019 Вікторівська сільська рада видала довідку №115 про те, що відповідно до Генерального плану с. Вікторівка, затвердженого рішенням від 05.11.2018 №25-1/VII, зазначені земельні ділянки згідно додатку - призначені для житлової забудови садибного типу.
Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 05.12.2019 кадастровий номер 7123181000:02:001:0818 відповідачем проведено обстеження земельної ділянки кадастровий номер 7123181000:02:001:0818, яка була передана Вікторівською сільською радою в оренду СФГ «Час»; комісією встановлено, що земельна ділянка протягом останніх трьох років та на даний час використовується (с/г обробіток та вирощування с/г продукції) ТОВ «Чорна Кам'янка».
Разом з тим судами встановлено, що на момент вирішення спору спірна ділянка знаходиться в користуванні позивача, у нього не вилучалась, акти приймання-передачі чи повернення ділянки власнику не оформлялись, позивач продовжував вносити орендну плату за неї, відповідач приймав орендну плату від позивача за використання ділянки комунальної власності.
Судами також встановлено, що при передачі в оренду спірної земельної ділянки СФГ «Час» за Договором оренди її площа становила 13,8043 га та кадастровий номер в подальшому при виготовленні технічної документації в 2014 році присвоєний №7123181001:01:003:0018, що не заперечується позивачем.
27.11.2017 в зв'язку з помилковим включенням у дану земельну ділянку земельного паю громадян під час виготовлення технічної документації, дана земельна ділянка визначена новою площею 11,8260 га та їй присвоєно новий кадастровий номер 7123181000:02:001:0818, тобто за своєю класифікацією, групою та цільовим призначенням землі (а.с. 41). Фактична площа земельної ділянки 7123181000:02:001:0018 змінилась та складає 11,8260 га, що підтверджується листом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 19.11.2018 №29-23-0.300-561/108-18.
За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акту, який набрав законної сили.
Згідно преамбули та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.02 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Оскільки судове рішення у справі №925/1285/18, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, встановлені під час розгляду справи № 925/1285/18 обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
Як вище згадувалось, звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначив, що має переважне право на поновлення Договору оренди землі, оскільки протягом місяця відповідач не надав заперечень на листа-повідомлення СФГ «Час» щодо поновлення Договору оренди землі з урахуванням переважного права орендаря на його укладення та дотриманням вимог Закону.
За приписами ст. 116 Земельного кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
За змістом ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ст. 1 цього Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Правові підстави поновлення договору оренди землі визначено у ст. 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об'єднує два випадки продовження дії (пролонгації) договору оренду землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3 ст. 33 зазначеного Закону).
За змістом ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Положеннями ч. 5 ст. 33 цього Закону передбачено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Для застосування положень ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.
Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбачена у наведеній нормі, можлива лише за умови дотримання встановлених такою нормою процедури і строків.
Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Отже, для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі») або мовчазна згода сторін договору стосовно поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк (ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).
В розумінні наведених положень законодавства основними відмінностями у застосуванні приписів ч.ч. 1- 5 та ч. 6 Закону України «Про оренду землі» є умови додаткової угоди (відмінні від попередніх, або ті самі чи тотожні (ч.ч. 1-5 ст. 33 цього Закону) та наявність погодження обох сторін щодо істотних умов договору, або ті самі (ч. 6 ст. 33 цього Закону) та строк, в який орендодавець повинен повідомити орендаря про відсутність наміру продовжувати або поновлювати договір оренди (у місячний строк після повідомлення орендаря про намір продовжувати договір оренди земельної ділянки (ч.ч. 1-5 ст. 33 цього Закону) чи у місячний строк після закінчення строку дії договору (ч. 6 ст. 33 цього Закону).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2019 у справі № 908/2314/18.
В силу положень п. 8 Договору, з метою використання переваженого права на поновлення договору на новий строк позивач зобов'язаний був не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії Договору письмово повідомити орендодавця (відповідача) про намір продовжити його дію, тобто, з урахуванням того, що строк дії договору було встановлено до 07.10.2018, останнім днем на повідомлення про намір мало бути 08.08.2018.
Натомість із заявою про намір поновити Договір оренди землі на новий термін позивач звернувся 09.08.2018, тобто з пропуском 60-денного строку.
При цьому, слід врахувати, що законодавець в ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» визначив алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря: розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Також необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця стосовно невідповідності листа-повідомлення орендаря із проектом додаткової угоди вимогам закону не можуть бути відхилені без наведення відповідних причин, а мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.
Як встановлено матеріалами справи, про те, що відповідачем не прийнято рішення про поновлення договору оренди та про необхідність повернення земельної ділянки, в зв'язку із закінченням строку дії договору відповідач повідомив позивача листом від 05.11.2018, що в свою чергу свідчить про висловлення відповідачем своїх заперечень проти поновлення Договору на новий термін у визначений Законом України «Про оренду землі» строк, внаслідок чого позивач втратив своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк.
За приписами ст. 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як встановлено судами під час розгляду справи № 925/1285/18, 05.11.2018 Вікторівська сільська рада прийняла рішення №25-1/VII «Про затвердження Генерального плану села Вікторівка», згідно якого вирішила затвердити містобудівну документацію «Генеральний план села Вікторівка Маньківського району Черкаської області» та зобов'язала підприємства, їх об'єднання, установи та організації, незалежно від форм власності, які здійснюють в тому числі окремі види господарської діяльності у будівництві та землекористуванні дотримуватись положень Генерального плану села Вікторівка згідно з діючим законодавством України. Відповідно до Генерального плану с. Вікторівка, земельна ділянка, яка знаходиться у користуванні позивача призначена для житлової забудови садибного типу. Отже, земельна ділянка, яка передавалась в оренду позивачу для цілей сільськогосподарського виробництва, в зв'язку з прийняттям рішення сільської ради планується використовуватись за іншим цільовим призначенням.
При цьому, матеріалами справи встановлено, що відповідач не порушив право позивача на поновлення Договору на новий строк, адже той втратив таке право звернувшись до відповідача із заявою про поновлення Договору оренди із порушенням визначеного строку, а також відповідач листом від 05.11.2018 висловив заперечення щодо його поновлення.
З огляду на наведене, апеляційний суд визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання поновленим Договору оренди землі від 06.10.2008, укладеного між СФГ «Час» та Вікторівською сільською радою, відповідно про відмову в задоволенні позову.
Доводи апелянта з приводу неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства «Час» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 19.11.2019 у справі № 925/513/19 - без змін.
Матеріали справи №925/513/19 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 05.06.2020
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді О.В. Тищенко
Є.Ю. Шаптала