вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"26" травня 2020 р. м. Вінниця Cправа № 902/798/14 (902/69/20)
Господарський суд Вінницької області у складі
головуючого судді Лабунської Т.І.,
за участю: секретаря судового засідання - Матущак О.В.,
представника арбітражного керуючого Гладія О.В. - Шовак Д.Р.,
представника відповідача - Гринько М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом: Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" (22800, Вінницька обл., м. Немирів, вул. Горького, буд. 31)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" (вул. Промислова, буд. 31, м. Вільногірськ, Дніпропетровська обл., 51700)
про стягнення 118 261,60 грн
в межах справи № 902/798/14
за заявою: Компанії "Nemiroff Holding Limited" (01050, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 13-А)
до: Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" (22800, Вінницька обл., м. Немирів, вул. Горького, буд. 31)
про банкрутство
31.01.2020 року до Господарського суду надійшла позовна заява № б/н від 27.01.2020 року ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" до ТОВ "Вільногірське скло" про стягнення 118 261,60 грн.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідач всупереч умовам договору купівлі - продажу № 01122013/КП від 01.12.2013 року не виконав договірних зобов"язань щодо оплати товару.
Внаслідок чого за твердженням ліквідатора позивача у відповідача перед ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" виникла заборгованість у розмірі 118 261,60 грн.
Враховуючи те, що ТОВ "Вільногірське скло" в добровільному порядку не розрахувалося з ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" за товар, арбітражний керуючий (ліквідатор) Гладій О.В. з метою захисту порушених прав позивача звернувся з вказаним позовом до суду для стягнення боргу в судовому порядку.
Ухвалою суду від 05.02.2020 року за вказаним позовом відкрито провадження у межах справи № 902/798/14, визначено, що спір підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.02.2020 року.
25.02.2020 року відповідачем на виконання вимог суду подано відзив на позовну заяву № 116 від 20.02.2020 року, в якому ТОВ "Вільногірське скло" звернулося до суду з проханням застосувати до заявлених позовних вимог строк позовної давності та відмовити з цих підстав у задоволенні позову в повному обсязі.
27.02.2020 року підготовче засіданні у справі не відбулося, у зв"язку з перебуванням судді Лабунської Т.І. на лікарняному у період з 26.02.2020 року по 02.03.2020 року.
За таких обставин, ухвалою суду від 03.03.2020 року призначено наступне підготовче засідання у справі на 31.03.2020 року.
02.03.2020 року через засоби поштового зв"язку до суду надійшла відповідь на відзив № 01-34/67-02 від 26.02.2020 року, в якій арбітражний керуючий (ліквідатор) Гладій О.В. звернувся до суду з проханням визнати причини пропуску строку позовної давності поважними та не застосовувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог з огляду на наявність боргу, яка обліковується за даними бухгалтерського обліку у відповідача перед позивачем.
У запереченні щодо відповіді на відзив, яке надійшло до суду 11.03.2020 року представник відповідача вказав про необгрунтованість та безпідставність аргументів та мотивів наведених позивачем у відповіді на відзив.
Ухвалою суду від 31.03.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/798/14 (902/69/20) до судового розгляду по суті на 06.05.2020 року.
06.05.2020 року в судове засідання з учасників справи ніхто не з"явився, Господарський суд Дніпропетровської області на зв"язок не вийшов, від арбітражного керуючого (ліквідатора) Гладія О.В. надійшло клопотання № 01-34/51-04 від 27.04.2020 року про відкладення судового засідання на іншу дату, у зв"язку з введенням на території України карантину та встановлення обмежень щодо доступу до приміщення Господарського суду Дніпропетровської області.
З огляду на наведені обставини, судове засідання у справі не відбулося, суд ухвалою від 06.05.2020 року призначив наступне судове засідання з розгляду справи по суті на 26.05.2020 року.
26.05.2020 року судове засідання здійснювалося в режимі відеоконференції з Господарським судом Дніпропетровської області за участю уповноважених представників арбітражного керуючого (ліквідатора) Гладія О.В. та ТОВ "Вільногірське скло".
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення.
В свою чергу, представник відповідача проти позову заперечив та підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву та запереченні щодо відповіді на відзив.
Заслухавши пояснення представників сторін, детально дослідивши письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
01.12.2013 року між ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" (продавець) та ТОВ "Вільногірське скло" (покупець) укладено договір купівлі - продажу №01122013/КП.
Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов"язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити дерев"яні піддони, розміром 1200х800 мм та листи поліпропіленові.
Згідно п. 3.2. договору продавець зобов"язався передати товар покупцю протягом п"яти календарних днів з моменту отримання замовлення покупця.
У розділу 4 договору сторони визначили ціну та порядок проведення розрахунків.
Так, у відповідності до п. 4.1. договору погоджена сторонами вартість одного дерев"яного піддону, який пройшов термічне оброблення і може використовуватись для відправки за кордон складає 51,00 грн з ПДВ. Вартість пропіленового листа складає 37,80 грн з ПДВ.
Оплата товару здійснюється в національній валюті України протягом 15 календарних днів з дати отримання покупцем рахунку від покупця (п. 4.2. договору).
Оплата товару здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця (п. 4.3. договору).
Як з"ясовано судом та вбачається з матеріалів справи фактично позивач передав відповідачу згідно з умовами договору товар в період з 01.12.2013 року по 21.01.2014 року на загальну суму 117 237,60 грн (акт зведення взаєморозрахунків станом на 19.05.2016 року). Тобто, з наведеного слідує, що остання партія товару була відвантажена 21.04.2014 року, а кінцева оплата товару мала бути здійснена з урахуванням положень п. 4.2. договору до 05.02.2014 року. Отже, з 06.02.2014 року розпочався перебіг строку позовної давності, у зв"язку з простроченням виконання зобов"язання щодо оплати поставленого товару.
З пояснень представника відповідача та відзиву на позовну заяву, суд встановив, що між позивачем і відповідачем існували багаторічні договірні відносини, пов'язані з виробництвом та постачанням скляної тари. Зокрема, станом на 2013-2014 роки між сторонами діяли також договори на виробництво та поставку склотари №1 від 01.03.2012 року, купівлі-продажу №22112013/КП від 22.11.2013 року.
Так, відповідно до умов договору на виробництво та поставку склотари №1 від 01.03.2012 року відповідач здійснював виготовлення та поставку склотари (скляна пляшка з безбарвного прозорого скла - продукція) на замовлення позивача. Продукція пакувалася у дерев'яні піддони 1200*800. Піддони не мали статусу зворотної тари і мали купуватися замовником у виконавця за умовами окремих договорів. В подальшому виконавець (після поставки продукції замовнику) у свою чергу викупав порожні піддони у замовника за умовами також окремого договору.
Зокрема, за умовами договору купівлі-продажу №22112013/КП від 22.11.2013 року позивач (покупець) зобов'язався прийняти та оплатити піддони (товар), а відповідач (продавець) передати товар у власність покупця. Строк оплати товару - протягом 15 календарних днів з дати отримання рахунку.
Як з"ясовано судом фактично відповідач (продавець) передав позивачу (покупець) згідно з умовами договору № 22112013/КП від 22.11.2013 року товар в період з 25.11.2013 року по 28.01.2014 року на загальну суму 408 348,00 грн (акт зведення взаєморозрахунків станом на 19.05.2016 року за договором № 22112013/КП від 22.11.2013 року). Рахунки-фактури надавались помісячно від 02.12.2013 року №ВС-000886 (41 359,20 грн з ПДВ); від 31.12.2013 року №ВС-000918 (331 375,20 грн з ПДВ); від 28.01.2014 року №ВС-000030 (35 613,60 грн з ПДВ).
Після підписання сторонами актів зведення взаєморозрахунків відповідач з урахуванням того, що взаємні зобов'язання були зустрічними, строк виконання яких настав, а також мали безспірний характер припинив (зменшив) борг позивача за договором №22112013/КП від 22.11.2013 року на суму 117 237,60 грн (борг відповідача за договором № 01122013/КП від 01.12.2013 року).
Як зазначив суду представник відповідача, про зарахування ТОВ "Вільногірське скло" як в усній формі, так і в письмовій формі повідомило позивача.
Таким чином, наведене вище підтверджує те, що між позивачем і відповідачем існували взаємні зобов'язання щодо купівлі-продажу товару, які були зустрічними, однорідними, строк виконання яких настав, а відтак після зарахування, зобов'язання відповідача за умовами договору №01122013/КП від 01.12.2013 року припинилися.
Встановивши наведені обставини суд дійшов наступних правових висновків.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 256 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
В силу ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Судом встановлено, що перебіг строку позовної давності у спірних правовідносинах розпочався з 06.02.2014 року. Тобто, строк в межах якого позивач міг звернутися до суду з відповідними позовними вимогами за захистом своїх прав та законних інтересів минув 06.02.2017 року з урахуванням загального строку перебігу позовної давності, який відповідно до ст. 257 ГПК України становить три роки.
Тому, суд вважає, що арбітражний керуючий (ліквідатор) Гладій О.В. звернувся до суду з пропуском строку позовної давності.
До того ж слід наголосити на тому, що статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.
Відтак, для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Частиною сьомою статті 261 ЦК передбачено, що винятки з правила частини першої цієї статті можуть бути встановлені законом.
Отже, помилковим є твердження того, що початок перебігу строку позовної давності є днем, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про порушення прав та законних інтересів боржника (банкрута).
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 13.01.2016 року у справі № 922/5094/14.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Законодавцем у ст.ст. 76-79 ГПК України визначено, що докази за своїми юридичними властивостями мають бути належними, достатніми, допустимими та достовірними.
Необхідно зауважити, що одним із важливих принципів господарського процесу є принцип змагальності, який вказує на те, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином, у зв"язку зі спливом строку позовної давності суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Разом з тим, у позовній заяві ліквідатор позивача зазначає про те, що на момент звернення до суду із вказаною позовною заявою позивач очікує понести додаткові витрати на правову допомогу, у зв"язку із розглядом справи у розмірі 60 000,00 грн. Тому, просить суд стягнути відповідну суму витрат з відповідача.
Суд дійшов висновку про відмову в стягнення з відповідача 60 000,00 грн витрат, пов"язаних з професійною правничою допомогою з огляду на наступне.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
В силу ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Пунктом 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов"язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
Беручи до уваги те, що у задоволенні позову відмовлено, з урахуванням наведених правових приписів слід відмовити й у стягненні з відповідача 60 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та покласти відповідні судові витрати на позивача.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача.
Зважаючи на відмову в позові судовий збір у розмірі 2 102,00 грн слід покласти на позивача.
Відповідно до ч.ч.1. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства; ст.ст. 2, 3, 11, 12, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 210, 232, 236, 238, 240, 241, 242, 255, 256, 326, 327 ГПК України, суд -
1. В задоволенні позову ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" до ТОВ "Вільногірське скло" про стягнення 118 261,60 грн відмовити.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" (код ЄДРПОУ 30805594, 22800, Вінницька область, м. Немирів, вул. Горького, буд. 31) в доход Державного бюджету України 2 102,00 грн - судового збору.
3. Видати наказ після набранням судовим рішенням законної сили.
4. У стягненні з ТОВ "Вільногірське скло" 60000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Повне рішення складено 05 червня 2020 р.
8. Копію рішення суду надіслати згідно переліку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суддя Лабунська Т.І.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - Дочірнє підприємство "Українська горілчана компанія "Nemiroff" (22800, Вінницька обл., м. Немирів, вул. Горького, буд. 31)
3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" (вул. Промислова, буд. 31, м. Вільногірськ, Дніпропетровська обл., 51700)
4 - арбітражний керуючий (ліквідатор) Гладій О.В. (м. Дніпро, а/с 189, 49000)