79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"28" травня 2020 р. Справа №914/1846/19
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Федорів Н.В.
розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Український будівельно-інвестиційний банк” від 25.03.2020 за № 1438
на рішення Господарського суду Львівської області від 25.02.2020 (повний текст рішення складено 10.03.2020, суддя Катаєва С.Б.)
у справі № 914/1846/19
за позовом Акціонерного товариства “Український будівельно-інвестиційний банк”, м.Київ
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Білдерпоінт”, м. Львів
до відповідача-2 Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Служби автомобільних доріг у Рівненській області
про зняття арешту з грошових коштів,
представники сторін в судове засідання не з'явилися.
03.09.2019 до Господарського суду Львівської області звернулося Акціонерне товариство (надалі - АТ) “Український будівельно-інвестиційний банк” із позовом до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) “Будівельна компанія “Білдерпоінт” та Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області (надалі - Сихівський ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області) про зняття арешту з грошових коштів у розмірі 200000 грн., що знаходяться на депозитному рахунку ТзОВ “Будівельна компанія “Білдерпоінт” № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ «Укрбудінвестбанк», накладений постановою Сихівського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області від 21.01.2019 ВП №57432324.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.10.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, а також до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Службу автомобільних доріг у Рівненській області.
Ухвалою від 24.12.2019 суд прийняв заяву позивача про зміну підстав позову та постановив продовжувати розгляд справи №914/1846/19 з її урахуванням.
Позовна заява (із врахуванням заяви про зміну підстав позову) обґрунтована тим, що арешт, накладений органом ДВС, порушує права банку на володіння та розпорядження спірними грошовими коштами, оскільки банк, як заставодержатель, набув право власності на ці грошові кошти на підставі договору про відступлення права вимоги №BGV/UA/3-2-1866/U1 від 23.10.2017, у зв'язку із настанням відкладальної умови - звернення стягнення на грошові кошти через порушення відповідачем-1 договору про надання гарантії №BGV/UA/3-2-1866 від 23.10.2017.
У зв'язку з тим, що відповідно до вимог постанови Національного банку України №89 від 11.09.2017, банк здійснив перенесення грошових коштів ТзОВ “БК “Білдерпоінт” з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 , шляхом відкриття нового рахунку та закриття попереднього, що підтверджується первинною бухгалтерською документацією, до договорів банківського вкладу, надання гарантії, застави та відступлення права вимоги, було внесено зміни в частині номеру депозитного рахунку. З огляду на це, банком було подано відповідну заяву та уточнено позовні вимоги, які полягають у виправленні помилки щодо номеру депозитного рахунку, на якому обліковуються грошові кошти, належні банку.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.02.2020 у задоволенні позову у даній справі відмовлено.
Ухвалюючи рішення, місцевий суд виходив з наступного:
1) арешт, зняття якого є предметом спору у даній справі, був накладений на підставі постанови Сихівського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області від 21.01.2019 у виконавчому провадженні №57432324, яке, в свою чергу, було відкрито на підставі наказу Господарського суду Рівненської області від 31.05.2018, виданого у господарській справі №918/15/18;
2) якщо державний виконавець, який на стадії виконання судового рішення реалізував свої повноваження, зокрема, наклав арешт на кошти боржника, внаслідок чого порушив право чи пріоритет на це майно третьої особи (яка не була стороною чи учасником судового провадження і не є стороною у виконавчому провадженні), то у такому випадку він діє як публічна посадова особа, яка здійснює публічно-владні управлінські функції. Такі дії державного виконавця можуть бути оскаржені до суду адміністративної юрисдикції;
3) постанова державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника від 21.01.2019 у виконавчому провадженні №57432324 є чинною; дії державного виконавця в частині законності прийнятого ним рішення не входять в предмет дослідження у даній справі; обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (зняття арешту з грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн.) є неефективним способом захисту цивільних прав, оскільки така вимога не призведе до реального захисту і поновлення порушених прав та інтересів позивача.
АТ “Український будівельно-інвестиційний банк”, не погодившись з вказаним судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій послалося на те, що вирішуючи спір, місцевий господарський суд неправильно встановив обставини справи та порушив норми матеріального права, у зв'язку з чим просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов у даній справі задоволити.
У своїй апеляційній скарзі скаржник зазначив наступне:
1) судом першої інстанції було неправильно з'ясовано обставини, які мають значення для розгляду справи, а саме, суд першої інстанції не врахував, шо предметом дослідження у даній справі є не розгляд стану виконання банком умов договору гарантії, а факт порушення майнових прав банку. Матеріалами справи підтверджується факт виконання банком умов договору гарантії шляхом сплати гарантійного платежу на користь бенефіціара, що підтверджується меморіальним ордером №25592916 від 09.08.2019 та виписками з рахунку ТзОВ «Білдерпоінт»;
2) суд першої інстанції помилково вирішив, що позовна вимога у даній справі є неефективним способом захисту цивільних прав позивача. З огляду на положення умов договору гарантії та договору застави до нього, враховуючи факт виконання сплати банком обумовленого гарантійного платежу на користь третьої особи, заставні грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн., що знаходяться на рахунку відповідача-1, належать на праві власності банку. Право власності банку на вказані грошові кошти сторонами не оспорюється; питання зняття арешту, накладеного державним виконавцем, регулюється ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», якою, зокрема, передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі зняття арешту з належних позивачу грошових коштів банк матиме право списати їх з рахунку відповідача-1 в рахунок погашення заборгованості за договором;
3) судом першої інстанції помилково вирішено, що до правовідносин, що склалися між сторонами у цьому спорі слід застосовувати правила адміністративного судочинства. Скаржник наголошує на тому, що предметом цього спору є не оскарження дій чи бездіяльності відповідача-2, а вирішення спору, предметом якого є захист порушених майнових прав позивача, шляхом зняття арешту з належних йому грошових коштів, які є його майном, у порядку визначеному ст.59 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, на думку скаржника, самі по собі дії відповідача-2 з накладення арешту на грошові кошти, як і винесена ним постанова про арешт коштів, не порушують норми закону, однак, утримання під арештом грошових коштів, які належать не боржнику, а іншій особі, є порушенням майнових прав такої особи і підлягають захисту шляхом зняття арешту.
Також, скаржник покликається на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №810/2421/16 зазначено, що спір у правовідносинах, які стосуються права власності, що потребує встановлення судом обставин правомірності його набуття та виходить за межі компетентності адміністративного суду, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Відповідачі та третя особа не виконали вимог ухвали суду від 06.04.2020 та не подали відзиву та письмових пояснень на апеляційну скаргу, хоча належним чином були повідомлені судом про даний судовий розгляд за адресами, відомості про які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується повідомленнями про вручення їм ухвали суду.
Через запровадження на території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», ухвалою суду від 06.04.2020 розгляд справи було призначено на 21.05.2020 (із врахуванням строку встановлення цього карантину).
Постановами Кабінету Міністрів України №291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020 та № 392 від 20.05.2020 тривалість карантину було продовжено спершу до 11 травня, а потім до 22 травня та 22 червня 2020 року.
В судове засідання 28.05.2020 сторони не з'явилися.
З огляду на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги у даній справі по суті, колегія суддів вважає, що її розгляд можливо здійснити без представників сторін. При цьому, колегія суддів враховує наступне:
1) ухвалою суду від 06.04.2020 явка сторін була визнана необов'язковою;
2) до суду не надходило клопотань про відкладення судового засідання, призначеного на 28.05.2020 чи про проведення засідання у даній справі в режимі відеоконференції;
3) від скаржника до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі його представника;
4) матеріали, які були подані до суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції, суд вважає достатніми для розгляду апеляційної скарги; сторонами не подано суду нових доказів чи доводів, які би потребували розгляду їх безпосередньо в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:
23.10.2017 між ПАТ “Український будівельно-інвестиційний банк” (заставодержатель) та ТзОВ “Будівельна компанія “Білдерпоінт” (заставодавець) було укладено договір застави майнових прав №BGV/UA/03-2-1866/Z1.
У вказаному договорі сторони визначили, що він забезпечує виконання зобов'язань за договором банківської гарантії № BGV/UA/03-2-1866 від 23.10.2017, укладеним між цими ж сторонами, за умовами якого банк як гарант надав за дорученням товариства (принципала) банківську гарантію на користь Служби автомобільних доріг у Рівненській області на суму 1599640 грн. на строк до 31 грудня 2018 року (пункт 1.1).
Відповідно до п.1.2 договору застави, з метою забезпечення виконання вищезазначених зобов'язань, заставодавець передає у заставу майнові права на грошові кошти, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий в АК “Укрбудінвестбанк” в сумі 200 000 грн., які належать заставодавцю на підставі договору банківського вкладу №DR/U/400-26 від 20.10.2017 (надалі - предмет застави).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що право застави виникає з моменту укладення цього договору.
Відповідно до п.2.3 договору, заставодержатель набуває права стягнення заборгованості за рахунок предмета застави у випадку виконання заставодержателем зобов'язань за договором гарантії за рахунок власних коштів, не отримання від принципала комісійної винагороди за користування гарантією, штрафних санкцій передбачених договором гарантії, або достроково у випадках, передбачених цим договором.
Відповідно до п.4.1 за рахунок заставлених майнових прав шляхом їх реалізації заставодержатель має право задовольнити у повному обсязі свої вимоги, які виникають у разі прострочення виконання або невиконання принципалом умов договору гарантії, включаючи погашення основної суми заборгованості за кредитом, нараховані проценти за користування кредитом, неустойку та інші витрати заставодержателя на виконання цього договору та договору гарантії.
У пункті 5.1 сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання принципалом або заставодавцем зобов'язань за договором гарантії, або до настання одного із випадків, передбачених ст. 28, 29 Закону України “Про заставу”.
Відомості про вказане обтяження були зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 26.12.2017 (а.с. 40, т.1).
До матеріалів справи позивач долучив копію договору банківської гарантії №BGV/UA/03-2-1866 від 23.10.2017 та саму банківську гарантію від 23.10.2017 (а.с. 30-32, т.1), зі змісту яких вбачається, що вказані документи стосуються забезпечення належного виконання зобов'язань ТзОВ “Будівельна компанія “Білдерпоінт” перед Службою автомобільних доріг у Рівненській області за закупівлею послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Городище - Рівне - Староконстянтинів на ділянці км 100+000 - км 112+000 (ID закупівлі - ebcf547a6ba343ea81ce694519201655).
Відповідно до п.1.6 договору гарантії, забезпеченням виконання зобов'язань принципала за цим договором є грошові кошти в сумі 200 000 гривень, які будуть розміщені на рахунку покриття № НОМЕР_1 , відкритому у гаранта відповідно до договору банківського вкладу №DR/U/400-26 від 20.10.2017. Пунктом 1.2 договору встановлено, що банківська гарантія надається на термін до 31.12.2018.
У пункті 2.1.6 договору встановлено обов'язок ТзОВ “Будівельна компанія “Білдерпоінт” (принципала) протягом 2 банківських днів з дня отримання копії вимоги разом з доданими до неї документами, перерахувати банку (гаранту) належну до сплати суму згідно із реквізитами, вказаному гарантом у повідомленні про надходження вимоги.
В матеріалах справи також наявний вказаний договір банківського вкладу (а.с. 35-36, т.1).
12.12.2017 сторонами було внесено зміни до договору гарантії, договору банківського вкладу та договору застави та визначено нові реквізити банківського депозитного рахунку, на якому розміщено грошові кошти в сумі 200 000 грн, які є предметом застави, а саме, замість номеру рахунку № НОМЕР_1 зазначено новий номер - № НОМЕР_3 .
У рішенні Господарського суду Рівненської області від 03.05.2018 у справі №918/15/18 встановлено факт неналежного виконання ТзОВ “Будівельна компанія “Білдерпоінт” умов договору про закупівлю від 26.10.2017 №39, предметом якого є надання послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Городище - Рівне - Староконстянтинів на ділянці км 100+000 - км 112+000. У зв'язку із цим рішенням суду було постановлено стягнути з підрядника на користь замовника 4943588,64 грн. неповернутого авансу та 16252,89 грн. нарахувань річної відсоткової плати. Вказане рішення набрало законної сили (а.с. 50-54, т.1).
Починаючи з листопада 2018 року, Служба автомобільних доріг у Рівненській області зверталася до банку із вимогами про сплату коштів по гарантії (а.с. 41, 42, 56, 80, т.1). Між сторонами відбувалося листування з приводу виконання цих вимог, яке було пов'язане із наявністю судового спору у справі №914/2147/18.
Листами №956 від 04.07.2019 та №3276-БГ від 17.07.2019 банк звертався до ТзОВ “Будівельна компанія “Білдерпоінт” з повідомленнями про отримання вимоги від Служби автомобільних доріг у Рівненській області про настання гарантійного випадку та необхідність компенсації товариством на користь банку 1379399,93 грн. на підставі договору банківської гарантії (а.с. 77-79, т.1). Із відміток на цих листах вбачається, що вони були отримані відповідачем-1 08.07.2019 та 18.07.2019 відповідно. За твердженням банку, ці листи не були виконані. В матеріалах справи наявне також повідомлення про отримання вимоги №3028 від 05.11.2018 (а.с. 126, т.1), однак у справі відсутні докази, які б підтверджували його отримання відповідачем-1.
08.08.2019 між банком (гарантом) та товариством (принципалом) було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання гарантії, якою сторони продовжили термін надання гарантії до 31.07.2020 (а.с. 33-34, т.1).
09.08.2019 АТ “Укрбудінвестбанк” сплатив на користь Служби автомобільних доріг у Рівненській області 1599640 грн. гарантійного платежу за рахунок власних коштів, що підтверджується меморіальним ордером № 25592916 від 09.08.2019 (а.с. 81, т.1).
Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №61604439 від 28.08.2019 (а.с. 159, т.1), 28.08.2019 було зареєстровано звернення стягнення на предмет застави за договором №BGV/UA/03-2-1866/Z1 від 23.10.2017.
Водночас, з обставин даної справи вбачається, що з метою виконання судового рішення у вищезгаданій справі №918/15/18, державним виконавцем Сихівського ВДВС м.Львова ГТУЮ у Львівській області Мельником Юрієм Романовичем було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу №918/15/18 від 31.05.2018 (постанова ВП №57432324 від 17.10.2018, а.с. 28, т.2).
21.01.2019 державним виконавцем прийнято постанову про арешт коштів ТзОВ “Будівельна компанія “Білдерпоінт” у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в сумі 5456125,68 грн., зокрема, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку № НОМЕР_3 в АТ “Укрбудінвестбанк”, та на всіх інших відкритих рахунках, а також - на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику (а.с. 31, т.2). Вказана постанова не оскаржувалась та є чинною станом на даний час.
Таким чином, за твердженнями банку, накладений державним виконавцем арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку № НОМЕР_3 в АТ “Укрбудінвестбанк”, позбавляє банк права реалізувати свої права, що випливають з договору застави.
Колегія суддів погоджується із доводами апелянта про те, що судом першої інстанції було зроблено неправильний висновок про те, що позовна вимога банку у даній справі є неналежним способом захисту його прав та її задоволення не буде мати наслідком ефективного поновлення цих прав.
Вказаний висновок суду першої інстанції спростовується положеннями ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке виконавцем накладено арешт, належить їй, а не боржникові, звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Таким чином, заявлена позовна вимога відповідає тим способом захисту прав, що передбачені чинним законодавством.
Обґрунтовуючи позов у даній справі, банк зазначив, що володіє правом власності на предмет застави. Тобто, при вирішенні спору у даній справі підлягає встановленню факт належності спірних коштів банку в розрізі того, чи відбулося звернення стягнення на предмет застави.
Як було зазначено вище, договором застави сторони визначили, що предметом застави є майнові права на грошові кошти, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий в АК “Укрбудінвестбанк” в сумі 200 000 грн., які належать заставодавцю на підставі договору банківського вкладу №DR/U/400-26 від 20.10.2017.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про заставу», звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
Статтею 23 Закону України «Про заставу» передбачено, що при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права, або в інший спосіб, не заборонений законом, у тому числі шляхом продажу права вимоги третій особі. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.
У договорі застави сторони передбачили наступні положення щодо порядку звернення стягнення на предмет застави:
- в п.3.1 договору сторони визначили, що: а) заставодавець зобов'язується перевести на заставодержателя у безспірному порядку заставлені права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави, шляхом уступки заставодержателю вимог, що виникають із заставлених майнових прав; б) заставодержатель має право у разі невиконання принципалом зобов'язань, забезпечених заставою, стягувати за рахунок предмета застави заборгованість за договором гарантії на підставі наказу, вданого відповідно до ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
- у п. 3.2 договору сторони передбачили, що при порушенні заставодавцем умов цього договору, або принципалом - умов договору гарантії, заставодержатель має право достроково звернути стягнення предмет застави шляхом списання коштів з рахунку, визначеного у п.1.2 цього договору, в рахунок погашення заборгованості за договором гарантії відповідно до вимог Законів України «Про заставу», «Про банки і банківську діяльність», ст. 1071 ЦК України та цього договору.
З матеріалів даної справи вбачається, що 23.10.2017 між ТзОВ «Будівельна компанія «Білдерпоінт» (первісний кредитор) та АТ «Укрбудінвестбанк» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №BGV/UA/03-2-1866/U1 (а.с. 39, т.1).
Відповідно до цього договору первісний кредитор уступає новому кредитору право вимоги погашення заборгованості АТ «Укрбудінвестбанк» перед первісним кредитором за договором банківського вкладу №DR/U/400-26 від 20.10.2017, який виступає забезпеченням за договором про надання гарантії №ВGV/UA/03-2-1866 від 23.10.2017 (п.1).
Відповідно до пункту 6, цей договір укладено під відкладальною умовою і зобов'язання сторін за цим договором виникають у випадку звернення стягнення новим кредитором, як заставодержателем, на предмет застави згідно договору застави майнових прав на грошові кошти №BGV/UA/03-2-1866/Z1 від 23.10.2017. Таке звернення стягнення на предмет застави здійснюється новим кредитором, як заставодержателем, шляхом направлення первісному кредитору, який виступає заставодавцем, письмової вимоги про погашення заборгованості. При цьому розмір уступленого права вимоги за цим договором визначається у вищезазначеній письмовій вимозі, як сума заборгованості за договором про надання гарантії № BGV/UA/03-2-1866 від 23.10.2017.
Як було зазначено вище, 09.08.2019 АТ “Укрбудінвестбанк” сплатив на користь Служби автомобільних доріг у Рівненській області 1599640 грн. гарантійного платежу за рахунок власних коштів.
Таким чином, на підставі п.2.3 договору застави, банк отримав право звернення стягнення на предмет застави в сумі 200000 грн.
Водночас, в матеріалах справи відсутні докази того, що АТ “Укрбудінвестбанк” звертався до ТзОВ «Будівельна компанія «Білдерпоінт» з письмовою вимогою в порядку, визначеному п.6 договору про відступлення права вимоги №BGV/UA/03-2-1866/U1 від 23.10.2017, у зв'язку з чим колегія суддів констатує той факт, що банк не реалізував свого права на звернення стягнення на майнові права.
Долучений до матеріалів справи витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, в якому зафіксовано факт реєстрації звернення стягнення на предмет застави за договором №BGV/UA/03-2-1866/Z1 від 23.10.2017, не може вважатися достатнім та вірогідним доказом того, що банк реалізував це право. Як було зазначено вище, в матеріалах справи відсутні допустимі докази цієї обставини в розумінні договорів, що укладені між сторонами.
З огляду на це, колегія суддів вважає передчасними покликання банку на те, що спірні грошові кошти, на які відповідач-2 наклав арешт, належать банку на праві власності, а, отже, суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин норм ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» та зняття арешту зі спірних коштів.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Зважаючи на вищенаведене, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права при вирішенні даного спору, однак правильно вирішив спір по суті, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за доцільне змінити оскаржуване рішення, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.
При цьому, оскільки результат вирішення спору судом першої інстанції залишається незмінним, судовий збір за подання апеляційної скарги, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Український будівельно-інвестиційний банк” задоволити частково.
Рішення Господарського суду Львівської області від 25.02.2020 у справі №914/1846/19 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 287, 288 ГПК України.
Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови складено 05.06.2020.
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік