Справа № 580/1195/19
Номер провадження 2/950/34/20
02 червня 2020 року м. Лебедин
Лебединський районний суд Сумської області в складі:
головуючого - судді Чхайло О. В.,
за участю: секретаря судового засідання - Сивоконь А.І.,
позивачки - ОСОБА_1 ,
представника позивачки - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
представника третіх осіб - Шевченко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу комунального майна і приватизації виконавчого комітету Лебединської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення органу приватизації, свідоцтва на право власності на нерухоме майно, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним та скасування рішення органу приватизації, свідоцтва на право власності на нерухоме майно, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області від 15.10.1986 №302 її матері - ОСОБА_6 був виданий ордер №143 на право зайняття житлового приміщення площею 29.44 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 . Позивачка значиться зареєстрованою у даній квартирі з 26.01.2000 і по даний час. З 2006 року позивачка фактично проживала в с. Червлене Лебединського району, а на початку березня 2019 року у зв'язку зі смертю чоловіка, вирішила повернутись до квартири своєї матері в м. Лебедин, але увійти до квартири їй не вдалося, оскільки замок був змінений і там проживали квартиранти. 07.03.2019 позивачка звернулася до відділу комунального майна і приватизації виконавчого комітету Лебединської міської радита з'ясувала, що вказана квартира була приватизована у 2000 році ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , і їм було видано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 19.12.2000. Позивачка стверджує, що приватизація квартири АДРЕСА_1 проведена без її згоди та з порушенням права на приватизацію житла, тому просить суд: визнати недійсним з дати видання та скасувати рішення виконавчого комітету Лебединської міської ради від 20.12.2000 №466 «Про видачу свідоцтв про право власності на приватизоване житло; визнати недійсним з дати видання та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно №3392 від 19.12.2000 видане відділом комунального майна і приватизації виконавчого комітету Лебединської міської ради.
У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнала та пояснила, що на час прийняття рішення щодо приватизації ті особи, які вказувались у довідці про склад сім'ї і були зареєстровані по адресі житла, яке приватизовувалося, визнавалися міською радою, як особи, які мають право у подальшому отримати свідоцтво про право власності на житло. Також вона пояснила, що у 2019 році, коли прийшла позивачка у їхній відділ, то саме тоді і дізналася, що квартира приватизована. Вважає, що рішення про видачу свідоцтва про право власності на приватизовану квартиру має бути скасовано по причині надання недостовірної інформації особою, яка звернулася до міської ради із заявою про приватизацію.
Представник третіх осіб у судовому засіданні заперечив проти позову з тих підстав, що довідка про склад сім'ї є дійсною, оскільки її недостовірність не встановлена. Також він зазначив, що позивачка пропустила строк позовної давності, оскільки про те, що квартира приватизована вона дізналася у 2012 році, коли приходила до ОСОБА_4 для з'ясування майнових прав.
Заслухавши пояснення позивачки та її представника, представника відповідача та представника третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини пов'язані з правом на приватизацію житла та правом власності на житло, однак позов підлягає задоволенню частково, так як в судовому засіданні було встановлено наступне.
З ордера на житлове приміщення (а.с. 11) вбачається, що ОСОБА_6 із сім'єю, яка складається з чотирьох осіб на підставі рішення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області від 15.10.1986 №302 надано право на заняття житлового приміщення площею 29.44 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 .
Із свідоцтва про народження (а.с. 14) вбачається, що позивачка є дочкою ОСОБА_6 .
З паспорта та довідки про реєстрацію місця проживання (а.с. 8-9) вбачається, що зареєстроване місце проживання позивачки значиться за адресою: АДРЕСА_1 , з 26.01.2000 по теперішній час.
З довідки (а.с. 13) вбачається, що квартира АДРЕСА_1 приватизована на ім'я ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 19.12.2000.
Із свідоцтва про шлюб (а.с. 32) вбачається, що ОСОБА_4 після реєстрації шлюбу з ОСОБА_9 змінила прізвище на ОСОБА_4 .
Із свідоцтва про зміну імені (а.с. 33) вбачається, що ОСОБА_5 змінив ім'я на ОСОБА_5 .
З довідки (а.с. 34), вбачається, що у березні та серпні 2012 року ОСОБА_4 зверталася до поліції та повідомляла про сварки, які влаштовувала з нею рідна сестра ОСОБА_1 та чоловік сестри ОСОБА_9 з приводу розподілу квартири.
Із заяви (а.с. 99) вбачається, що із заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_1 до органу приватизації зверталася ОСОБА_4 . До вказаної заяви ОСОБА_4 також додала довідку про склад сім'ї наймача квартири у якій вказано двох осіб, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 100).
З рішення (а.с. 104-109) вбачається, що виконавчий комітет Лебединської міської ради Сумської області розглянувши розпорядження органу приватизації про право власності на приватизоване житло 20.12.2000 прийняв рішення №446 про видачу свідоцтв про право власності на приватизоване житло. Зокрема у п.п.104 п.1 вказаного рішення зазначено про видачу свідоцтва про право власності на приватизовану квартиру ОСОБА_4 .
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 повідомила, що квартиру залишила двом донькам і про розподіл між ними цієї квартири їй нічого не відомо. Про приватизацію квартири вона дізналася від дочки ОСОБА_1 (позивачки). У 2012 році питання про приватизацію квартири не з'ясовувалося.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 повідомила, що весною 2019 року від позивачки вона дізналася, що квартира приватизована. Про поділ квартири між позивачкою та ОСОБА_4 їй нічого не відомо.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 повідомила, що позивачка та ОСОБА_4 є її двоюрідними сестрами. Квартиру тітка отримала та потім поїхала жити у село. Близько 6-7 років тому виник спір по квартирі і вони дзвонили їй. Тоді позивачка повідомила їй про те, що квартира приватизована без її відома і вона ділитися не хоче та звернеться до суду. ОСОБА_4 повідомила їй про те, що позивачка прийшла до неї і влаштувала сварку. Таких сварок було кілька і з приводу цього викликали поліцію.
Допитана у судовому засіданні, як свідок ОСОБА_4 повідомила, що у 2000 році була приватизація і вона подала ті документи, які їй сказали. На той час у квартирі вона проживала із сином. Про реєстрацію позивачки у квартирі їй нічого не було відомо. Довідку про склад сім'ї вона брала у паспортному. У 2012 році до неї прийшла позивачка та влаштувала сварку і вона викликала поліцію. Позивачка приходила до неї з приводу продажу квартири. Тоді вона повідомила позивачці про те, що квартира приватизована. Коли вона здійснювала приватизацію квартири у 2000 році то не повідомляла про це позивачку, бо не знала де вона знаходиться. Також вона не повідомляла матірпро приватизацію квартири, оскільки у неї з матір'ю не добрі відносини.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача займаних квартир (будинків здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд відхиляє доводи представника третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача про те, що довідка про склад сім'ї є дійсною, оскільки її недостовірність не встановлена, зважаючи на те, що у судовому засіданні було встановлено, що відображені у ній відомості є неповними, адже зареєстроване місце проживання позивачки з 26.01.2000 по теперішній час значиться за адресою квартири АДРЕСА_1 і цей факт підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема паспортом позивачки та довідкою про реєстрацію місця проживання. Крім того, проти факту реєстрації позивачки у квартирі АДРЕСА_1 не заперечила жодна із сторін у справі.
Оскільки у судовому засіданні було встановлено, що на момент приватизації квартири АДРЕСА_1 позивачка мала право на житло у даній квартирі, тому суд вважає, що приватизація вказаної квартири без її згоди є такою, що здійснена з порушенням чинного законодавства. Разом з тим, суд вважає за необхідне частково задоволити вимогу позивачки про визнання недійсним з дати видання та скасування рішення виконавчого комітету Лебединської міської ради від 20.12.2000 №466 «Про видачу свідоцтв про право власності на приватизоване житло», оскільки вказаним рішенням було вирішено питання про видачу свідоцтв про право власності на приватизовану квартиру 188 громадянам, серед яких у п.п.104 п.1 значитьсяОСОБА_4 .
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати недійсним з дати видання та скасувати рішення виконавчого комітету Лебединської міської ради від 20.12.2000 №466 «Про видачу свідоцтв про право власності на приватизоване житло», в частині видачі свідоцтва про право власності на приватизовану квартиру ОСОБА_4 , яка зазначена у п.п.104 п.1 даного рішення.
Клопотання представника третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача про застосування строку позовної давності суд вважає не підлягає задоволенню, оскільки у судовому засіданні не було доведено поза розумним сумнівом факту обізнаності позивачки, раніше ніж у 2019 році, про приватизацію квартири. Покази допитаних у судовому засіданні свідків з приводу обізнаності позивачки у 2012 році про приватизацію квартири різняться між собою, тому суд не може зробити однозначні висновки щодо даного факту, та не приймає їх як докази щодо даного факту. Крім того, надана суду представником третіх осіб довідка з Лебединського відділення поліції з приводу звернень ОСОБА_4 , по факту сварки із рідною сестрою ОСОБА_1 не містить інформації про те, що сварка виникла саме з приводу приватизації квартири.
Також суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивачки пред'явлені до відділу комунального майна і приватизації виконавчого комітету Лебединської міської ради про визнання недійсним з дати видання та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно №3392 від 19.12.2000 виданого відділом комунального майна і приватизації виконавчого комітету Лебединської міської ради, оскільки зазначені вимоги пред'явлені до неналежного відповідача. Крім того, стороною позивача не заявлялося клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачів - осіб, які набули права власності на житло на підставі вказаного свідоцтва і право яких фактично позивачкою оспорюється.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивачки підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст. 2-5, 76-80, 258-259, 263-265 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити частково.
Визнати недійсним з дати видання та скасувати рішення виконавчого комітету Лебединської міської ради від 20.12.2000 №466 «Про видачу свідоцтв про право власності на приватизоване житло», в частині видачі свідоцтва про право власності на приватизовану квартиру ОСОБА_4 , яка зазначена у п.п.104 п.1 даного рішення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Чхайло О. В.