Справа № 353/193/20
Провадження № 2/353/159/20
03 червня 2020 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Лущак Н.І.,
з участю секретаря судового засідання - Кулика А.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тлумацької міської ради об'єднаної територіальної громади Тлумацького району Івано-Франківської області про визнання права власності, -
ОСОБА_1 11.03.2020 року звернувся в суд з позовом, який виклав у новій редакції 23.03.2020 року та уточнив 24.04.2020 року, до Тлумацької міської ради об'єднаної територіальної громади Тлумацького району Івано-Франківської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 . Позовні вимоги обґрунтовував тим, що його діду ОСОБА_3 на праві приватної власності належало нерухоме майно за вищевказаною адресою.
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому на день смерті майно, яке він ще за життя заповів своїм донькам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних долях. Донька спадкодавця ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто ще за період житя спадкодавця ОСОБА_3 . Після смерті дідуся його мати була єдиним спадкоємцем за заповітом, яка прийняла спадщину, однак не оформила своїх спадкових прав і ІНФОРМАЦІЯ_3 померла. Після смерті матері ОСОБА_2 він прийняв спадщину, так як постійно проживав зі спадкоємцем. Однак в нотаріальному порядку позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 , оскільки відсутній правовстановлюючий документ, який би посвідчував право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .
У зв'язку з вищевказаним, просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 .
В підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак 06.05.2020 року через канцелярію суду подав заяву, в якій позов підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити та справу розглянути без його участі.
Представник відповідача - Тлумацької міської ради об'єднаної територіальної громади Тлумацького району Івано-Франківської області в підготовче судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду подав заяву, в якій вказав, що заперечень проти позову немає, позов визнає у повному обсязі та просив справу розглянути у його відсутності.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав:
Судом встановлено, що згідно довідки ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» № 00006 від 12.02.2020 року, згідно архівних даних за ОСОБА_3 (дідусь позивача) було зареєстровано право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 . Підстава для реєстрації права власності - свідоцтво про право власності від 26.11.1984 року, видане згідно рішення міськвиконкому Тлумацької міської ради від 13.11.1984 року № 282, реєстровий запис № 859. Переходів права власності на даний об'єкт в ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» не реєструвався, технічні характеристики об'єкта не змінилися (а.с. 14). Згідно копії технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 12.02.2020 року житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за вказаною адресою побудований у 1952 році (а.с. 15-18).
Відповідно до п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року, при вирішенні питань щодо визнання права власності на житлові будинки у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності із іншими доказами.
У п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду від 22 грудня 1995 року № 20 із змінами «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що вирішуючи спори про право приватної власності на майно, суди повинні виходити з того, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про власність» об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення, набуті з передбачених законом підстав.
Мати позивача ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 і її батьками були ОСОБА_3 (дідо позивача) та ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 8). 26.04.1980 року ОСОБА_5 (мати позивача) уклала шлюб з ОСОБА_7 та після укладення шлюбу їй присвоєно прізвище « ОСОБА_8 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 9) та ІНФОРМАЦІЯ_5 у них народився син ОСОБА_1 (позивач), що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 7).
ОСОБА_3 (дідо позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 6). Ще за життя ОСОБА_3 (дідо позивача) склав заповіт, яким належний йому житловий будинок та земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_9 та ОСОБА_2 (мати позивача) в рівних долях, що підтверджується копією заповіту від 29.01.1999 року (а.с. 12).
В силу ст. 1268 ЦК України (в редакції 2003 р.), спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти. Відповідно до ст.ст. 1268, 1269 ЦК України (в редакції 2003 р.), діями, які свідчать про прийняття спадщини вважається: постійне проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подача спадкоємцем у шестимісячний термін заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.
Після смерті батька ОСОБА_3 (дідо позивача) ОСОБА_2 (мати позивача) прийняла спадщину за заповітом, так як постійно проживала із спадкоємцем на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою Тлумацької міської ради об'єднаної територіальної громади Тлумацького району Івано-Франківської області № 2436 від 04.10.2018 року (а.с. 19). ОСОБА_4 померла ще ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 11).
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 53554630 від 04.10.2018 року у спадковому реєстрі інформація щодо заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_3 (дід позивача), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня (а.с. 95).
Після смерті матері ОСОБА_2 позивач прийняв спадщину за законом, так як постійно проживав із спадкоємцем на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою Тлумацької міської ради об'єднаної територіальної громади Тлумацького району Івано-Франківської області № 2369 від 03.10.2018 року (а.с. 21).
Дані обставини підтверджуються копією спадкової справи № 319/2018 від 04.10.2018 року, заведеної приватним нотаріусом Тлумацького районного нотаріального округу Івано-Франківської області Дузінкевич С.М. після смерті ОСОБА_2 (а.с. 81-114), з якої вбачається, що позивач є єдиними спадкоємцем в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , який прийняв та частково оформив спадщину (а.с. 111 зворот), інших спадкоємців в порядку спадкування за законом чи за заповітом немає.
Отже, на момент звернення до суду позивач ОСОБА_1 правомірно претендує на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка в свою чергу успадкувала вказане домоволодіння після смерті батька ОСОБА_3 .
Позивачу в нотаріальному порядку відмовлено в оформленні спадщини за законом на житловий будинок, розташований АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , оскільки відсутній правовстановлюючий документ, який би посвідчував право власності на спадкове майно, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданою приватним нотаріусом Тлумацького районного нотаріального округу Івано-Франківської області Дузінкевич С.М. за № 57/02-31 від 24.02.2020 року (а.с. 13).
Зазначені обставини перешкоджають позивачу належним чином оформити право власності на житловий будинок.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Оскільки таке становище має місце по даній справі, суд вважає встановленими обставини, викладені позивачем в позовній заяві на обгрунтування своїх вимог.
У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
За встановлених судом обставин, позов слід задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
При такому вирішенні позову, враховуючи те, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, позивачу слід повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (квитанція № 0.0.1644452067.1 від 11.03.2020 року на суму 840,80 грн. (а.с. 24, та квитанція № № 0.0.16658722143.1 від 23.03.2020 року на суму 905,78 грн. (а.с. 55), а саме 873,29 грн.
На підставі ст.ст. 316-319, 391, 392, 1216 - 1222, 1268 ЦК України, керуючись ст. ст. 13, 82, 142, 200, 206, 247, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителем АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок господарськими будівлями та спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 .
Повернути позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителю АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , сплачений ним по квитанції № 0.0.16658722143.1 від 23.03.2020 року судовий збір в розмірі 873 (Сісімсот сімдесят три) гривні 29 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальний строк, визначений ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України для апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.
ГоловуючийН. І. Лущак