Справа № 344/13523/18
Провадження № 1-кп/344/203/20
04 червня 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглядаючи у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом щодо ОСОБА_5 , якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст.149 ч.3 КК України, -
В провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебувають матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом щодо ОСОБА_5 , якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст.149 ч.3 КК України.
Обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні подав письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 на 60 днів, посилаючись на існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Захисник ОСОБА_4 заперечив щодо продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , просив змінити запобіжний захід на інший більш м'який не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За змістом закону, тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст.177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоб запобігти їхньому настанню.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає до задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2018 року щодо обвинуваченого ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 03 листопада 2018 року включно. В подальшому судом вирішувалось питання щодо продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину вчиненого щодо малолітньої особи який у відповідності до ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого відповідно до ч.3 ст.149 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких злочинів, непрацюючий, неодружений, на даний час триває судовий розгляд та продовжують існувати ризики щодо можливого незаконного впливу на свідків, які ще не допитувалися під час судового розгляду, можливості переховування обвинуваченим від суду, знищення, сховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 на більш м'який.
Суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням строку.
Суд вважає,що на даній стадії судового провадження, встановлені судом ризики,передбачені п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України продовжують існувати, є реальними,що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, а отже не суперечитиме вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ.
Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого може бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом, (пп. «а» п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого в подальшому належить утримувати його під вартою, ризики передбачені п.п.1, 2,3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, на даний час не перестали існувати, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу обвинуваченим як тримання під вартою.
За таких обставин суд вважає, що клопотання прокурора підлягає до задоволення, а тому запобіжний захід у виді тримання під вартою обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_5 слід продовжити на строк до двох місяців.
Одночасно, суд звертає увагу на те, що суддя ОСОБА_7 , станом на даний час перебуває на лікарняному, що унеможливлює подальший колегіальний розгляд вказаного провадження, в тому числі вирішення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , строк дії якого закінчується 06.06.2020 року.
В той же час, суд виходить з того, що відповідно до п.20-5 розділу 6 «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, в редакції Закону України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Відповідно до Постанови КМУ "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року (зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 20.05.2020 року № 392) з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України установлено карантин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 194, 196-199, 331, 370, 372, п. 20-5 розділу 6 «Перехідні положення» КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Застосування запобіжного заходу, обраного щодо ОСОБА_5 , відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2018 року у вигляді тримання під вартою - продовжити до 02 серпня 2020 року включно.
Копію ухвали для відома та виконання направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань № 12.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.
Головуючий суддя ОСОБА_1