Справа № 344/2053/20
Провадження № 1-кп/344/564/20
04 червня 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.187 ч.2 КК України, суд -
Обвинуваченому ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Прокурор подав письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 60 днів, посилаючись на ризики визначені ст.177 КПК України, які на даний час не зменшилися та не відпали, зокрема, щодо можливості переховування обвинуваченого від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, котрі ще не допитані в цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_7 вважає, що клопотання прокурора не підлягає до задоволення, оскільки наведені ризики не відповідають дійсності, належним чином не обґрунтовані та не доведені, на утриманні обвинуваченого перебуває неповнолітня дитина, в останнього наявні міцні соціальні зв'язки, щодо інших ризиків вважає їх недоведеними, просить при вирішенні даного клопотання визначити ОСОБА_8 заставу.
Обвинувачений ОСОБА_8 заперечив щодо клопотання прокурора, просить змінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави, у зв'язку з катастрофічним розповсюдженням COVID-19 на території України, оскільки в УВП №12 його життя та здоров'я піддається великому ризику зараження вірусом, з урахуванням наявних у нього супутніх хронічних хвороб та того, що в УВП незважаючи на вжиті керівництвом профілактичні заходи, залишається великий ризик захворіти, оскільки камери заповнені, приміщенні не провітрюються, тести для проходження контролю зараження відсутні, крім того, прокурором не доведено, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, також звертає увагу на те, що він має постійне місце проживання, на його утриманні перебувають батьки пенсіонери-інваліди, двоє дітей та дружина, про що подав письмове клопотання.
Заслухавши думку учасників судового розгляду суд звертає увагу, що на даний час судове провадження ще не розглянуто.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, наявність ризиків, які передбачені ст.177 КПК України, зокрема щодо можливості переховування обвинуваченого від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, котрі ще не допитані в цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України», згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, не допускається тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого без судового рішення, що виключає можливість, в тому числі, і «автоматичного» продовження застосування такого запобіжного заходу.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 р. у справі «Воляник проти України»). Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 р. у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Щодо клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави, суд звертає увагу на те, що на даний час судове провадження ще не розглянуте, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного злочину, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності. Виходячи з наведеного ризики, які передбачені ст.177 КПК України, продовжують існувати, зокрема щодо можливості переховування обвинуваченим від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, котрі ще не допитані в цьому ж кримінальному провадженні, знищення, сховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому підстав для застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу на даний час немає.
Обставини, що слугували підставою застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінилися, інших обставин, котрі давали б підстави до зміни чи скасування запобіжного заходу, судом не встановлено.
Оцінюючи в сукупності всі обставини провадження, суд вважає, що клопотання прокурора слід задоволити, запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою слід продовжити на строк до 60 днів.
Керуючись ст.ст.176-177, ст.ст.182, 183, 194, ст.331, ст.369-372 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави - відмовити.
Клопотання прокурора задоволити.
Продовжити термін тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 до 02 серпня 2020 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору негайно після її проголошення та направити начальнику УВП №12.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.
Суддя ОСОБА_1