Ухвала
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 477/1029/19
провадження № 61-5371ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 грудня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області про визнання недійсними державних актів про право власності на земельну ділянку,
У травні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку від 01 грудня 2009 року серії ЯИ № 656689, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4823355300:07:014:0027. Крім цього, визнати недійним державний акт про право власності на земельну ділянку від 14 серпня 2012 року серії ЯК № 916509, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4823355300:07:014:0027. Судові витрати покласти на відповідачів.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є власником житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 грудня 2011 року. Власником суміжної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , з якою межує його земельна ділянка, є відповідачка ОСОБА_2 .
Позивач вважає, що відповідачем порушуються його права як власника земельної ділянки, оскільки ОСОБА_2 розібрала частину шиферного паркану між земельними ділянками, встановила новий паркан, чим захопила частину належної йому на праві власності земельної ділянки, розбила цементну відмостку його гаражу, знищила межові знаки, встановлені між земельними ділянками Жовтневим ВП ДП «Центр ДЗК».
Для відновлення порушених відповідачем його прав, як власника земельної ділянки, він звернувся до Жовтневого районного суду Миколаївської області із заявою про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням майном шляхом відновлення меж земельних ділянок.
В ході розгляду вказаної справи з'ясувалося, що державний акт про право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я чоловіка відповідачки ОСОБА_3 , серії ЯИ № 656689 від 01 грудня 2009 року, видавався без виготовлення технічної документації із землеустрою та за відсутності рішення сільської ради про розгляд проекту відведення та передачу земельної ділянки. Рішення 32 сесії 5 скликання Воскресенської селищної ради від 07 вересня 2009 року за № 4 спірної земельної ділянки не стосується, а рішенням 35 сесії 5 скликання Воскресенської селищної ради від 20 листопада 2009 року № 5 надано дозвіл на виготовлення технічної документації.
Крім цього, зазначає, що державний акт був виданий через тиждень від дня написання заяви, що викликає сумніви щодо дотримання процедури його видачі. Вважає, що державний акт про право власності на землю був виданий з порушенням порядку, а тому є недійсним.
В процесі розгляду справи з'ясувалось, що на підставі документації із землеустрою земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4823355300:07:014:0027, яка розроблена в 2012 році з метою відновлення в натурі меж земельної ділянки, відповідачці ОСОБА_2 було видано державний акт про право власності на землю серії ЯК № 916509 від 14 серпня 2012 року.
В свою чергу, державний акт, виданий ОСОБА_2 після прийняття спадщини, теж є недійсним.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області про визнання недійсними державного акту про право власності на земельну ділянку від 01 грудня 2009 року серії ЯИ № 656689, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4823355300:07:014:0027, та державного акту про право власності на земельну ділянку від 14 серпня 2012 року серії ЯК № 916509, що розташована за тією ж адресою.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення місцевого суду залишено без змін.
19 березня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 грудня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у вказаній вище справі.
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: заявнику необхідно було надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
На адресу суду надійшли матеріали на виконання вимог ухвали.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/884/16-ц.
Також заявник посилається як на підставу оскарження судових рішень на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Крім цього, заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування та огляд доказів, які мають значення для правильного вирішення спору по суті ( пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга подана у передбачений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.
Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 3 та 4 частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 389, 390, 394, 395 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відкрити касаційне провадження у цій справі.
Витребувати із Жовтневого районного суду Миколаївської області цивільну справу № 477/1029/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області про визнання недійсними державних актів про право власності на земельну ділянку.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 03 липня 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
В. С. Висоцька
І. М. Фаловська