Постанова
Іменем України
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 643/12440/15-ц
провадження № 61-1580 св 17
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»;
відповідач - ОСОБА_1 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства«Дельта Банк» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 січня 2017 року у складі судді Майстренко О. М. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Кружиліної О. А., Бровченка І. О., Хорошевського О. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 11 січня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступникам якого є публічне акціонерним «УкрСиббанк (далі - ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 119 785 грн зі сплатою 13 % річних строком до 09 січня 2015 року.
08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «УкрСиббанк» передало (відступило) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінив ПАТ «УкрСиббанк» як кредитора (став новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 25 червня 2015 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 79 865 грн 31 коп., з яких: сума заборгованості за кредитом у розмірі 38 001 грн 39 коп.; сума заборгованості за відсотками у розмірі 24 520 грн 87 коп.; пеня у розмірі 16 080 грн 36 коп.; 3 % річних у розмірі 1 262 грн 69 коп.
Ураховуючи викладене, ПАТ «Дельта Банк» просило суд стягнути з відповідача на його користь вказану суму кредитної заборгованості, а також понесені банком судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 січня 2017 року у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання, унаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором. Проте банк звернувся з позовом до суду з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявила відповідач.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що позичальник належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання, унаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором. Відповідно з наданого позивачем розрахунку неможливо встановити, коли був здійснений останній платіж за кредитним договором, з 19 грудня 2011 року сплата платежів за зазначеним кредитним договором взагалі не відбувалася, а з відповідним позовом до суду позивач звернувся 31 липня 2015 року. Відтак, банк звернувся з позовом до суду з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявила відповідач.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2017 року ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов банку.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 січня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 643/12440/15-ц з Московського районного суду м. Харкова.
У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, щовідповідно до умов кредитного договору (пункти 1.2.2., 1.3.1., 1.3.4), щомісячно включно до 09 січня 2015 року нараховуються до сплати чергові платежі. Відповідно до пункту 1.3.1. за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін (09 січня 2015 року) банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу. В січні 2015 року нараховувався та не був сплачений відповідачем черговий платіж, тобто мало місце прострочення повернення чергової частини грошових коштів.
В кредитному договорі зазначено строк виконання зобов'язання - не пізніше 09 січня 2015 року, а з позовом банк звернувся в липні 2015 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором пеня нарахована за період з 26 червня 2014 року по 25 червня 2015 року, тобто за період тривалістю в один рік, що відповідає частині другій статті 258 ЦК України.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11 січня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступникам якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 119 785 грн зі сплатою 13 % річних строком до 09 січня 2015 року.
08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «УкрСиббанк» передало (відступило) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінив ПАТ «УкрСиббанк» як кредитора (став новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 25 червня 2015 року утворилась заборгованість за кредитним договором, яка за розрахунком банку складала 79 865 грн 31 коп., з яких: сума заборгованості за кредитом у розмірі 38 001 грн 39 коп.; сума заборгованості за відсотками у розмірі 24 520 грн 87 коп.; пеня у розмірі 16 080 грн 36 коп.; 3 % річних у розмірі 1 262 грн 69 коп.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
У частині першій статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Встановлено, що ОСОБА_1 до суду першої інстанції заявлено про пропуск банком строку позовної давності (а.с. 46-50).
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Разом із тим, положеннями статті 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Встановлено, що відповідно до пунктів 1.3.3, 1.3.4 кредитного договору нарахування процентів за договором здійснюється щомісяця в останній робочий день поточного місяця, методом «факт/360» відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України. Строк сплати процентів: з 01 по 11 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти.
У пункті 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження №14-10цс18) зазначено, що якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У порушення статей 212-214, 315 ЦПК України 2004 року, апеляційний суд на зазначені вимоги закону та обставини справи уваги не звернув, не врахував доводів банку про те, що перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу, та дійшов передчасного висновку про відмову у позові. При цьому апеляційний суд не звернув уваги на те, що строк дії кредитного договору визначено сторонами до 09 січня 2015 року, вимоги про дострокове повернення коштів банком не пред'явлено, а з позовом до суду банк звернувся у серпні 2015 року, тобто в межах строку позовної давності по щомісячним внескам, починаючи з 09 серпня 2012 року. Зазначене стосується і вимог банку про стягнення пені з урахуванням положень частини другої статті 258 ЦК України про те, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За таких обставин судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом
повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Відтак, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» підлягає стягнення сума кредитної заборгованості по щомісячним внескам, починаючи з 09 серпня 2012 року, та сума пені, починаючи з серпня 2014 року, а саме: тіло кредиту у розмірі 8 556 грн 22 коп., проценти у розмірі 3 482 грн 77 коп., пеня у розмірі 3 621 грн 30 коп., 3 % річних у розмірі 1 061 грн 42 коп. А всього 16 721 грн 71 коп.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Таким чином, ураховуючи часткове задоволення касаційної скарги та ухвалення нового судового рішення про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 16 721 грн 71 коп., що становить 20,94 % від суми заборгованості за кредитним договором, заявленої банком до стягнення, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» підлягає стягненню 280 грн 55 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги, та 200 грн 68 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року скасувати.
Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» суму кредитної заборгованості у розмірі 16 721 грн 71 коп., з яких: тіло кредиту у розмірі 8 556 грн 22 коп., проценти у розмірі 3 482 грн 77 коп., пеня у розмірі 3 621 грн 30 коп., 3 % річних у розмірі 1 061 грн 42 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 280 грн 55 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги, та 200 грн 68 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович