Постанова
Іменем України
01 червня 2020 року
м. Київ
справа № 415/1129/19-ц
провадження № 61-1675св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Луганської філії концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу концерну радіомовлення, радіозв'язку
та телебачення в особі Луганської філії концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на постанову Луганського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року у складу колегії судді: Луганської В. М.,
Дронської І. О., Єрмакова Ю. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Луганської філії концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що з 1986 року вона працювала
у Луганській філії концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення
на станції РРС-РТС Лисичанськ цех № 2 на посаді електромеханіка засобів радіо та телебачення 1 категорії.
Наказом відповідача від 15 січня 2019 року № 1 її було звільнено з роботи
у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі 1 статті 40 КЗпП України.
Вважала її звільнення незаконним та порушенням її конституційних трудових прав.
Зазначала, що 15 листопада 2018 року їй було вручено повідомлення
від 15 листопада 2018 року № 316, яким Луганська філія концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення попереджала про те,
що відповідно до наказу від 12 листопада 2018 року № 321-оп її посада електромеханіка з 16 січня 2019 року скорочується і вона підлягає звільненню та було надано перелік вакантних посад у концерні радіомовлення, радіозв'язку та телебачення для ознайомлення, копію якого не було їй надано, хоча у самому повідомленні було вказано, що перелік
є додатком до нього, а отже є невід'ємною частиною самого повідомлення.
Наказом відповідача від 12 листопада 2018 року № 321-оп скороченню підлягала лише її посада і, з огляду на те, що, як вона вважала, це було нічим не обумовлено, не було перепрофілювання підприємства,
не відбувалось зменшення обсягів виробництва, не було кризових факторів, які б обумовили прийняття рішення про скорочення однієї посади, яку вона займала.
27 грудня 2018 року вона написала заяву про переведення її у службу технічного забезпечення на посаду електромеханіка засобів радіо
та телебачення 1 категорії з 15 січня 2019 року.
Листом від 08 січня 2019 року № 6 керівництво підприємства повідомило
її про неможливість переведення на вказану посаду, оскільки робота
на вказаній посаді забороняється для жінок.
10 січня 2019 року вона написала заяву про переведення у службу технічного забезпечення на посаду інженера з 15 січня 2019 року.
Листом від 14 січня 2019 року № 14 керівництво підприємства повідомило
її про неможливість переведення на вказану посаду, оскільки не відповідає кваліфікаційним вимогам до цієї посади.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконним та скасувати наказ від 15 січня 2019 року № 1-к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновити її на посаді електромеханіка засобів радіо та телебачення 1 категорії РРС-РТС Лисичанськ цеху № 2 Луганської філії концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення й стягнути
з відповідача на її користь середній заробіток за 18 робочих днів вимушеного прогулу у розмірі 11 269,26 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 02 вересня 2019 року у складі судді Фастовця В. М. у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при звільненні позивачки відповідачем були дотримані вимоги чинного трудового законодавства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Луганського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 02 вересня 2019 року скасовано
та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Визнано незаконним наказ Луганської філії концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення від 15 січня 2019 року № 1-к про звільнення ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді електромеханіка засобів радіо
та телебачення 1 категорії РРС-РТС Лисичанськ цеху № 2 Луганської філії концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення з 16 січня 2019 року.
Стягнуто з концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Луганської філії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 січня 2019 року по 16 грудня 2019 року у розмірі 141 258,81 грн без утримання податків й інших обов'язкових платежів.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову залишив поза увагою
ті обставини, що позивачкою було написано дві заяви про переведення
її на вакантні посади, які їй було запропоновано відповідачем під час попередження про звільнення, проте у звільненні їй було відмовлено.
Суд апеляційної інстанції вважав, що відповідачем не було надано суду належних доказів того, що робота на посаді електромеханіка засобів радіо
та телебачення 1 категорії служби технічного забезпечення передбачає підіймання і переміщення предметів (речей), маса яких перевищує установлені для жінок граничні норми, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 грудня 1993 року № 241, у зв'язку із чим висновок суду першої інстанції про те, що позивачка відмовилась
від переведення на іншу роботу, запропоновану відповідачем та те,
що відповідач не мав можливості перевести позивачку за її згодою на іншу роботу не відповідає встановленим у справі обставинам та вимогам закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду,
концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Луганської філії концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, посилаючись
на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2020 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи
із Лисичанського міського суду Луганської області.
У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.
Вважає, що судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки його доводам щодо неможливості переведення позивачки на посаду електромеханіка засобів радіо та телебачення 1 категорії.
Зазначав, що відповідачем було перевірено можливість переведення позивачки за її заявою на посаду електромеханіка засобів радіо
та телебачення 1 категорії служби технічного забезпечення, проте вимушений був відмовити у зв'язку із прямою забороною, вказаною
у частині другій статті 174 КЗпП України, яка забороняє залучати жінок
до підіймання та переміщення предметів (речей), маса яких перевищує установлені для жінок граничні норми.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у якому заявник посилався на те, що касаційна скарга
є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки судом апеляційної інстанції у повному обсязі з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, надано належну оцінку всім доказам, поясненням та запереченням, наданим сторонами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 02 червня 1986 року по 15 січня 2019 року ОСОБА_1 працювала
у Луганській філії концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення
(а. с. 19-21).
ОСОБА_1 не є членом профспілкової організації, яка діє
на підприємстві.
Наказом від 15 січня 2019 року № 1-к ОСОБА_1 звільнено з посади електромеханіка засобів радіо та телебачення 1 категорії
РРС-РТС Лисичанськ цеху № 2 Луганської філії концерну РРТ з 15 січня
2019 року у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі
пункту 1 статті 40 КЗпП України (а. с. 7).
Згідно положення про Луганську філію концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, філія є відокремленим структурним підрозділом юридичної особи концерну радіомовлення, радіозв'язку
та телебачення (а. с. 34-43).
Наказом концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення № 321-оп
від 12 листопада 2018 року «Про скорочення чисельності та штату працівників Луганської філії концерну радіомовлення, радіозв'язку
та телебачення» з 16 січня 2019 року внесені зміни до штатного розпису Луганської філії концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, скорочено посаду: цех № 2 РРС-РТС Лисичанськ електромеханіка засобів радіо та телебачення 1 категорії (а. с. 44).
15 листопада 2018 року ОСОБА_1 була попереджена про скорочення посади та її звільнення з посади, яку вона займала з 16 січня 2019 року
та запропоновано роботу на вільних посадах за її спеціальністю згідно
із переліком вакантних посад по концерну радіомовлення, радіозв'язку
та телебачення (а. с. 46).
Згідно переліку посад, на яких може бути запропонована робота в концерні радіомовлення, радіозв'язку та телебачення станом на 15 листопада
2018 року у Луганській філії концерну радіомовлення, радіозв'язку
та телебачення були наявні вакантні посади електромеханіка засобів радіо та телебачення 1 категорії служба технічного забезпечення, інженер
11 категорії, інженер-проектувальник (а. с. 47-49).
27 грудня 2018 року ОСОБА_1 зверталася до керівництва з заявою про переведення її в службу технічного забезпечення на посаду електромеханіка 1 категорії з 15 січня 2019 року (а. с. 66).
Згідно протоколу № 1 засідання комісії з атестації працівників, робочих місць робітників, інженерно-технічного персоналу та штату дирекції Луганської філії концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення
від 09 січня 2019 року комісія рекомендувала директору Луганської філії концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення відмовити
у переведенні ОСОБА_1 на посаду електромеханіка засобів радіо
та телебачення 1 категорії з підстав того, що посада електромеханіка засобів радіо та телебачення 1 категорії служби технічного забезпечення підпадає під дію пункту 29 наказу Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 року № 256 «Про затвердження переліку важких робіт
та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування жінок» згідно якого забороняється використання праці жінок на висотних спорудах (баштах, щоглах) висотою 10 м, що не обладнані ліфтами (а. с. 13).
08 січня 2019 року концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення
в особі Луганської філії концерну радіомовлення, радіозв'язку
та телебачення проінформував ОСОБА_1 щодо неможливості
її переводу на посаду електромеханіка засобів радіо та телебачення
1 категорії та надав копію протоколу від 08 січня 2019 року № 1 засідання комісії з атестації працівників, робочих місць робітників, інженерно-технічного персоналу та штату (а. с. 12).
10 січня 2019 року ОСОБА_1 зверталася до директора Луганської філії концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення із заявою про переведення її в службу технічного забезпечення на посаду інженера
(а. с. 14).
Згідно протоколу від 14 січня 2019 року № 2 засідання комісії з атестації працівників, робочих місць робітників, інженерно-технічного персоналу
та штату дирекції Луганської філії концерну радіомовлення, радіозв'язку
та телебачення, до посади інженера 11 категорії застосовуються наступні кваліфікаційні вимоги: повна вища освіта відповідно напрямку підготовки, стаж роботи за професією інженера не менше 1 року. ОСОБА_1
не відповідає кваліфікаційним вимогам, що застосовуються до інженера
11 категорії (а. с. 16).
ОСОБА_1 було ознайомлено з рішенням комісії та надано копію протоколу від 14 січня 2019 року № 2 (а. с. 15, 16).
Згідно посадової інструкції електромеханіка засобів радіо та телебачення
1-категорії служби технічного забезпечення на вказану посаду призначається особа, яка має базову або неповну вищу освіту відповідного напряму підготовки (бакалавр або молодший спеціаліст), стаж роботи
за професією електромеханіка засобів радіо та телебачення 2-категорії
не менше 1 року (а. с. 60-65).
Відповідно до посадової інструкції електромеханіка засобів радіо
та телебачення 1 категорії головної РРС-РТС цеху № 2, яку займала ОСОБА_1 , кваліфікаційні вимоги до вказаної посади базова вища освіта відповідного напрямку підготовки (бакалавр або молодший спеціаліст), стаж роботи за професією електромеханіка засобів радіо
та телебачення 2 категорії не менше 2 років (а. с. 60-65).
27 лютого 1986 року ОСОБА_1 закінчила Лисичанський філіал Костянтинівського індустріального технікуму за спеціальністю електроустаткування промислових підприємств та установ, присвоєно кваліфікацію техніка електрика.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення
в особі Луганської філії концерну радіомовлення, радіозв'язку
та телебачення задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Однією з гарантій забезпечення права громадянин на працю
є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист
від необґрунтованої відмови у прийнятті і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір
до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення
з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою,
на іншу роботу.
Порядок вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та порядок врахування переважного права працівника на залишення на роботі визначено у статтях 42, 43, 49-2 КЗпП України.
Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами
в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
При цьому, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва
і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. Чинне законодавство не передбачає виключення із строку попередження працівника про наступне звільнення (не менш ніж за 2 місяці) часу знаходження його у відпустці або тимчасової непрацездатності.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 року
№ 256 було затверджено Перелік важких робіт та робіт із шкідливими
і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування жінок.
Згідно пункту 29 вказаного Переліку віднесені працівники, зайняті експлуатаційно-технічним обслуговуванням радіоустаткування та апаратури зв'язку на висотних спорудах (баштах, щоглах) висотою 10 м, що
не обладнані ліфтами.
Відповідно до наказу Міністерства охорони и здоров'я України
від 13 жовтня 2017 року № 1254, визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 року № 256 було «Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими
і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок» втратив чинність з дня його офіційного опублікування, крім
глави 3 розділу 1 Переліку. Цей наказ набрав чинності з 18 січня 2018 року.
Відповідно до статті 174 КЗпП України, забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню).
Забороняється також залучення жінок до підйому та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.
Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням
із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.
Частиною другою цієї статті забороняється залучати жінок до підіймання
і переміщення предметів (речей), маса яких перевищує установлені для них граничні норми, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 грудня 1993 року № 241.
Згідно частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 із змінами.
Отже суд апеляційної інстанції оцінивши досліджені докази, встановивши, що позивачка має відповідну освіту на зайняття посади електромеханіка засобів радіо та телебачення 1 категорії служби технічного забезпечення, необхідний стаж по професії та ураховуючи відсутність належних
та допустимих доказів того, що робота на цій посаді передбачає підйому
і переміщення предметів (речей), маса яких перевищує установлені для жінок граничні норми, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 грудня 1993 року № 241, дійшов правильного висновку, що відповідачем було безпідставно відмовлено у переведенні її на цю посаду.
При цьому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що на час розгляду комісією з атестації працівників, робочих місць робітників, інженерно-технічного персоналу та штату дирекції Луганської філії концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення щодо переводу позивачки на посаду електромеханіка засобів радіо та телебачення 1 категорії в службу технічного забезпечення були відсутні заборони щодо застосування праці жінок на висотних роботах.
Суд апеляційної інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки позивачку звільнено з роботи з порушенням вимог трудового законодавства.
Посилання у касаційній скарзі як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до незгоди заявника
з висновками суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України
(у редакції, чинній станом на 18 травня 2020 року).
Інші доводи касаційної скарги не спростовують законність
та обґрунтованість судового рішення, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції.
З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести
до неправильного вирішення справи у цій частині.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення
в особі Луганської філії концерну радіомовлення, радіозв'язку
та телебачення залишити без задоволення.
Постанову Луганського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили
з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
Є. В. Синельников
В. В. Шипович