справа № 765/351/20
провадження № 22-ц/824/7334/2020
04 червня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суду складі:
судді-доповідача Кирилюк Г. М.,
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
при секретарі Примушку О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 , за участю стягувача Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заінтересованих осіб: Олешківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження в справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Петрової Олени Олександрівни на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року у складі судді Белоконної І. В.,
встановив:
13.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просив замінити стягувача у виконавчому провадженні за виконавчим листом, виданим Оболонським районним судом м. Києва у цивільній справі за позовом ПАТ "Кредитпромбанк" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заява мотивована тим, що Оболонським районним судом м. Києва 23 лютого 2012 року (справа № 2-1063/2012) ухвалено рішення в справі за позовом ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 49.28.1/100/08-А від 14.01.2008 року.
На підставі вказаного судового рішення було видано виконавчий лист, який знаходиться на виконанні в Олешківському РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області.
20.05.2013 на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги ПАТ "Дельта Банк" набув права вимоги за кредитним договором № 49.28.1/100/08-А від 14.01.2008 року відносно ОСОБА_2
09.11.2018 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав №949/К ТОВ "Вердикт Капітал" набув права вимоги за кредитним договором № 49.28.1/100/08-А від 14.01.2008 року відносно ОСОБА_2 .
В подальшому між ТОВ «Вердикт Капітал» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення прав вимоги №13/12-2018, відповідно до якого ОСОБА_1 набув права вимоги за кредитним договором № 49.28.1/100/08-А від 14.01.2008 року відносно ОСОБА_2 .
З огляду на викладене, у відповідності до ст. 442 ЦПК України просив заяву задовольнити та замінити стягувача у виконавчому провадженні його правонаступником - ОСОБА_1
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Петрова О. О., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року та винести постанову, якою заяву задовольнити.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням статей 512 та 1054 ЦК України, оскільки фізична особа не наділена правом надавати фінансові послуги, які надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банк, або інша фінансова установа, що мають право на здійснення фінансових операцій.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним нормам матеріального права рішення суду першої інстанції не відповідає.
У справі, яка переглядається, судом встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 лютого 2012 року з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ "Кредитпромбанк" заборгованість за кредитним договором № 49.28.1/100/08-А від 14.01.2008 року у розмірі 153 351 грн 45 коп. та судовий збір у розмірі 1 533 грн 51 коп.
Між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» 20 травня 2013 року укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» набуло право нового кредитора за кредитним договором №49.28.1/100/08-А від 14.01.2008 року.
Між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» 09 листопада 2018 року укладено договір купівлі-продажу майнових прав №949/к, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» відступив право вимоги до позичальників.
Згідно з умовами вказаного договору ПАТ "Дельта Банк" передає у власність ТОВ "Вердикт Капітал", а останнє приймає у власність майнові права, які виникли та /або можуть виникнути у майбутньому та які включають, зокрема, право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або інших підставах, наведених у додатку №1,2 до цього договору.
Згідно витягу з додатку №1 до вказаного договору, відступлення права вимоги відбулося в тому числі за кредитним договором №49.28.1/100/08-А від 14.01.2008 року, позичальник ОСОБА_2 , поручитель ОСОБА_3
21.12.2018 між ТОВ "Вердикт Капітал" та ОСОБА_5 укладено договір №13/12-2018 про відступлення останньому прав вимоги за кредитним договором № 49.28.1/100/08-А від 14.01.2008 року, договором поруки №49.28.1/100-П1/08-А від 14.01.2008. Між вказаними сторонами укладено також договір про відступлення права вимоги за договором застави №49.28.1/100-З1/08-А від 14.01.2008.
Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до частини першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.
Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із результатів системного аналізу цих норм, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.
По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).
Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.
Розглядаючи зазначену заяву, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі - на предмет їх нікчемності.
Ураховуючи викладене, задоволення заяви про заміну сторони правонаступником у виконавчому провадженні на стадії виконання судового рішення або відмова у такому задоволенні, здійснюється судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 916/2286/16 (провадження № 12-199гс19).
Відмовляючи у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд першої інстанції виходив з того, що з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.
Такі висновки суду є помилковими, з огляду на наступне.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Тобто, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах, а не його обсяг.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Договір №13/12-2018 про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 21 грудня 2018 року недійсним не визнано, а тому висновок суду першої інстанції, що фізична особа не може бути стороною договору відступлення прав є безпідставними.
Виходячи з вищевикладеного, ОСОБА_1 набув всіх прав кредитора ПАТ «Кредитпромбанк» за кредитним договором №49.28.1/100/08-А від 14.01.2008 та за усіма договорами забезпечення, а тому звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає вимогам статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 11 вересня 2018 року (справа № 909/968/16), на яку послався суд першої інстанції, стосується інших позовних вимог (визнання недійсним договорів відступлення права вимоги); вчинення правочину без проведення електронного аукціону активів банку та поза межами процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку фінансових послуг, які не регулюються Законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Отже, правові висновки у цій справі не можуть бути застосовані без врахування особливостей обставин справи, що розглядається апеляційним судом.
У зв'язку із наведеним колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні не відповідає як нормам матеріального права, так і принципу справедливості правосуддя, у зв'язку із чим таке рішення не може вважатися законним і підлягає скасуванню з ухвалення по справі нового судового рішення про задоволення вимог заявника.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України суд
Постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Петрової Олени Олександрівни задовольнити.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Замінити сторону у виконавчому провадженні на виконання виконавчого листа №2-1063/2012, виданого на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 лютого 2012 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором №49.28.1/100/08-А від 14 січня 2008 року, а саме стягувача - Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» замінити на його правонаступника ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04 червня 2020 року.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. А. Семенюк