вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 369/1116/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/3773/2020Головуючий у суді першої інстанції - Дубас Т.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
03 червня 2020 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В.,
секретар Ющенко Я.М.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя,
У січні 2019 року ОСОБА_4 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 , згідно з яким просив: визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на ОСОБА_3 ; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на ОСОБА_3 ; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у період з 09.10.2005 року по 06.02.2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі.
При цьому, позивач зазначає, що за час перебування в даному шлюбі вони з відповідачем придбали квартиру АДРЕСА_2 .
Разом з тим, з огляду на неможливість у добровільному порядку поділити спільно нажите майно, позивач звернувся до суду з цим позовом, який просить задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.11.2019 року позов задоволено. Визнано спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , яка зареєстрована на ОСОБА_3 . В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна НОМЕР_1 , яка зареєстрована на ОСОБА_3 . В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна НОМЕР_1 , яка зареєстрована на ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 3 409 грн. 50 коп. (а.с. 96-99).
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
При цьому, вказує, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права виявилося в покладенні в основу рішення суду недопустимого доказу (рішення виконавчого комітету Вишневої міської ради) та у визнанні судом встановленими фактів придбання і часу придбання спірної квартири, а також її вартості за відсутності належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження цих обставин (а.с. 103-108).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20.01.2020 року апеляційну скаргу залишено без руху (а.с. 114-115).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31.01.2020 року відкрито апеляційне провадження та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (а.с. 120, 121).
19.02.2020 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу (а.с. 126-133).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17.01.2020 року справу призначено до розгляду (а.с. 134).
У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю і необґрунтованістю та просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 09.10.2005 року по 06.02.2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Вишневої міської ради від 06.12.2011 року за № 102/8 на ім'я ОСОБА_3 видане свідоцтво про право власності від 12.01.2012 року на квартиру АДРЕСА_1 .
При цьому, на підставі вказаного Свідоцтва 13.01.2012 року в Реєстрі прав власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_5 було зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 35788086).
Відтак, спірна квартира була зареєстрована за відповідачем під час її перебування у шлюбі з позивачем.
Разом з тим, у ст. 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Також, ч. 1 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Отже, зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Водночас, як роз'яснила Велика палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.11.2018 року по справі № 372/504/17, презумпція спільності права власності подружжя на майно може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі і в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено вимогами ст.ст. 77, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Крім того, у відповідності до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Заперечуючи щодо заявлених позовних вимог, відповідач посилався на те, що спірна квартира є її особистою приватною власністю, а надані позивачем докази в обґрунтування свого позову не містять інформації про правову підставу набуття відповідачем права власності на спірну квартиру, зокрема, чи набута вона за договором купівлі-продажу нерухомого майна або в порядку приватизації. Вказані доводи викладені в апеляційній скарзі відповідача й в обґрунтування незаконності рішення суду першої інстанції.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, будь-яких доказів, які б підтверджували як вищенаведені обставини, так і те, що спірна квартира була набута відповідачем до шлюбу або під час шлюбу, але за власні кошти, останнім до суду надано не було.
Натомість, як вже зазначалося вище, спірна квартира була зареєстрована за відповідачем під час її перебування у шлюбі з позивачем, про що свідчить відповідний витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно.
При цьому, за змістом листа ТОВ «Вишневеміськреконструкція» від 08.08.2019 року за № 1-8/08/19, витягу з рішення виконавчого комітету Вишневої міської ради від 06.12.2011 року за № 102/8 та листа Виконавчого комітету Вишневої міської ради від 31.07.2019 року за № 3/02-2203 багатоквартирний будинок АДРЕСА_3 збудовано та прийнято в експлуатацію у складі будівництва житлового комплексу під торговельною маркою «Акварелі», а фінансування будівництва зазначеного будинку здійснювалось фінансовою установою ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» за рахунок залучених коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла на підставі укладених договорів про участь у фонді фінансування будівництва.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині задоволення клопотань позивача про витребування доказів після закриття підготовчого засідання, колегія суддів відхиляє, адже, як вбачається з матеріалів справи в їх сукупності, вказані клопотання були подані через доповнення відповідачем своїх підстав щодо незгоди з заявленим позовом, неможливість відповідача надати докази, на які він посилався в обґрунтування своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог, та для повного, всебічного й об'єктивного з'ясування обставин справи.
Також, слід зауважити, що п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цих Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У відповідності до ч. 2 ст. 214 ЦПК України головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Крім того, як передбачено ст. 84 ЦПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Отже, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду без змін.
Також слід зазначити, що у зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені відповідачем судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 04 червня 2020 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
Г.В. Крижанівська