Справа 361/1110/20
Апеляційне провадження № 22-ц/824/6847/2020
Іменем України
03 червня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Богдан І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 , на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області, ухвалене у складі судді Селезньової Т.В. в м. Бровари 25 лютого 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису ОСОБА_4 ,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даною заявою, посилаючись на те, що із 15 листопада 2014 року по 08 січня 2019 року перебувала у шлюбі із ОСОБА_4 , в шлюбі народився син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При розірванні шлюбу подружжя погодило, що малолітній ОСОБА_2 залишиться проживати з матір'ю, 25 червня 2019 року виконавчий комітет Броварської міської ради ухвалив рішення № 775, яким визначив ОСОБА_4 порядок участі у вихованні малолітнього сина, визначивши час для зустрічей з дитиною. Після спілкування з батьком дитина поверталася додому в пригніченому стані та агресивно налаштована по відношенню до матері. На одну зі спроб матері з'ясувати підстави такої поведінки він відповів, що "...папа ОСОБА_4 сказал не слушать тебя…", що може свідчити про спроби ОСОБА_4 налаштовувати дитину проти матері та свідчить про вчинення психологічного насильства по відношенню до дитини. В серпні 2019 року ОСОБА_2 повернувся від батька в край пригніченому стані та з ознаками насилля на своєму тілі. Малолітній ОСОБА_2 розповів матері, як батько за місцем свого проживання вчиняв розпусні дії сексуального характеру відносно нього. По даному факту Броварський ВП ГУ НП в Київській області здійснює досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12019110130002754 від 26 вересня 2019 року за ч. 2 ст. 156 КК України. Зважаючи на таємницю досудового розслідування, на даний час вона позбавлена можливості надати інформацію про факти, які встановлені під час здійснення досудового розслідування, включаючи висновки експертиз. На початку лютого 2020 року психолог ОСОБА_8 провела психологічне дослідження малолітнього ОСОБА_2 , за результатами якого склала експертний висновок від 02 лютого 2020 року, який також підтверджує вчинення ОСОБА_4 насильства по відношенню до малолітньої дитини, також психолог зазначала, що на даний час спілкування з батьком не відповідає інтересам дитини та може призвести до негативних наслідків. Враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив насильство по відношенню до малолітнього ОСОБА_2 , існує ризик повторення таких дій, а тому в інтересах дитини рекомендовано обмежити спілкування ОСОБА_4 з малолітнім ОСОБА_2 .
На підставі вищевикладеного просила видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_4 , яким тимчасово обмежити строком на 6 місяців права ОСОБА_4 відносно малолітнього ОСОБА_2 : заборонити наближатися на відстань ближче 200 м., зокрема до місця проживання АДРЕСА_1 та закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу "Казка" за адресою Київська область, м. Бровари, вул. Чорновола 4; обмежити спілкування з малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Заявник ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву в повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що суд безпідставно відхилив докази, надані заявником, та прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи.
Повторно наводила обставини справи, зазначені в заяві про видачу обмежувального припису, посилалася на зміст ст. 3, 9, 19, 27, 34 Конвенції про права дитини.
Зазначала, що на підтвердження реальності загрози спілкування ОСОБА_4 з сином було надано витяг з Єдиного реєстру досудового розслідування, з якого вбачається, що на даний час здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 156 КК України, при цьому надано відповідь слідчого, з якої вбачається, що досудове розслідування активізовано. Висновки суду про те, що заявник не вказує на будь-які події чи дії ОСОБА_4 , які б вказували на вчинення ним домашнього насильства у вказаний період і до дня подання вказаної заяви, повністю спростовується матеріалами справи. Так, в заяві про видачу обмежувального припису зазначено, що малолітній ОСОБА_2 розповідав матері про вчинення батьком відносно себе розпусних дій сексуального характеру. Враховуючи, що на даний час здійснюється досудове розслідування по даному факту, заявник позбавлена можливості надати матеріали кримінального провадження, на підтвердження чого надає відповідь слідчого.
Вказувала, що згідно висновку суду експертний висновок від 20 лютого 2020 року за результатами психологічного дослідження малолітнього ОСОБА_2 не містить відтиску печатки, також в рішенні зазначено, що до висновку не долучено документу, який посвідчує фах особи, яка підписала експертний висновок. Однак наведене повністю спростовується доказами, наявними в матеріалах справи, а саме копією диплому психолога про отримання повної вищої освіти за спеціальністю психолога, наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків, а отже заявник подала до суду належні докази, які підтверджують кваліфікацію психолога.
Не погоджувалася із висновком суду про відсутність підстав вважати, що відповідач становить небезпеку для свого сина. Вже після подання цієї заяви до суду відповідач вчинив дії фізичного насильства по відношенню до ОСОБА_1 , а саме 18 лютого 2020 року ОСОБА_1 прийшла до закладу дошкільної освіти за сином, де побачила його разом з ОСОБА_4 , останній почав йти за нею та погрожувати, перешкоджав їй вийти із закладу освіти і намагався відібрати дитину. При цьому ОСОБА_4 перегородив вихід із садочка, погрожував, штовхав ОСОБА_1 та викручував їй руки, чим спричинив фізичний біль та страждання, такі дії відбувались в присутності малолітнього ОСОБА_2 , що негативно відобразилось на психологічному стані дитини. Вважала, що наведене свідчить про реальну загрозу ОСОБА_4 як по відношенню до малолітнього сина, так і до неї.
Від заінтересованої особи ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Зазначав, що надумане кримінальне провадження відносно нього розглядається ним як спосіб вчинення ОСОБА_1 впливу на нього, спробу залякування, усунення його від виховання дитини, примушування його до відмови від захисту порушених прав та створення нібито обґрунтованих підстав для невиконання рішення органу опіки та піклування. Суд першої інстанції правомірно зауважив, що поведінка ОСОБА_1 дає розумні підстави для висновку, що обставини, на які вона посилається, є сумнівними.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття обмежувальних заходів, ОСОБА_1 зазначала про те, що після подання нею заяви у справі ОСОБА_4 було вчинено до неї дії насильницького характеру, які мали місце 18 лютого 2020 року. Вважав, що вище вказані твердження не відповідають дійсності, є надуманими, спростовуються поясненнями свідків, що знайшло своє відображення у висновку Броварського відділу поліції від 18 березня 2020 року.
Вказував, що підставами для відмови у задоволенні заяви було не невідповідність форми та змісту експертного висновку від 02 лютого 2020 року, а той факт, що скаржником не надано достатніх та належних доказів для застосування обмежувальних заходів.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції виходив із того, що заявник не довела вчинення домашнього насильства ОСОБА_4 по відношенню до дитини у розумінні Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" і не довела того, що на даний час ОСОБА_4 являє собою небезпеку для дитини і що є необхідність у видачі йому обмежувального припису з метою забезпечити безпеку дитини від домашнього насильства.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що сторони у справі ОСОБА_1 (яка в подальшому змінила ім'я на ОСОБА_1 ) та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 13 - 14, 16 - 17 т. 1).
Судовим наказом від 14 листопада 2018 року із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі ј частки від заробітку (доходу) (а. с. 93 т. 1).
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано (а. с. 18 - 19 т. 1).
В травні 2019 року ОСОБА_4 звернувся до Служби у справах дітей та сім'ї Броварської міської ради із заявою про визначення участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною (а. с. 123 - 130 т. 1).
На а. с. 217 т. 1 знаходиться копія акту № 268 від 11 червня 2019 року обстеження умов проживання, складений спеціалістом відділу опіки та піклування та сімейних відносин Броварської міської ради, згідно якого для дитини за місцем проживання батька створено умови - окреме ліжко, зона для ігрової діяльності, дитина цікавиться космосом, наявні пазли; батько дитини хоче приймати участь у вихованні сина, матеріально утримує.
Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 25 червня 2019 року № 775 призначено ОСОБА_4 порядок участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з матір'ю (а. с. 20 т. 1).
На а. с. 21 т. 1 знаходиться копія характеристики на ОСОБА_2 , складений закладом дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу "Казка", згідно якого хлопчик почав відвідувати дитячий садок з 2017 року; розвивається відповідно віку.
На а. с. 22 т. 1 знаходиться витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11 січня 2020 року, номер кримінального провадження 12019110130002754, дата реєстрації провадження 26 вересня 2019 року. Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ст. 156 ч. 2 КК України 2001 року. Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: протягом серпня 2019 року ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 вчиняв розпусні дії відносно свого малолітнього сина ОСОБА_2 . У полі "ПІБ, дата народження особи, яку повідомлено про підозру, наслідки розслідування щодо особи та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування щодо неї" інформація відсутня.
В жовтні 2019 року та листопаді 2019 року ОСОБА_4 направлено звернення на ім'я заступника міського голови про ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 25 червня 2019 року № 775 (а. с. 183 - 188, 205 - 208 т. 1).
Листом від 21 жовтня 2019 року Броварський відділ поліції ГУ НП в Київській області повідомив ОСОБА_4 про результати розгляду його заяви з приводу порушення ОСОБА_1 рішення виконавчого комітету Броварської міської ради № 775 щодо порядку участі у вихованні малолітнього сина; повідомлено, що копію висновку направлено до Броварської міської ради для складання протоколу та прийняття рішення (а. с. 191 - 192 т. 1).
Листом від 25 листопада 2019 року виконавчий комітет Броварської міської ради повідомив ОСОБА_4 про результати розгляду його заяви щодо невиконання рішення органу опіки та піклування, яким встановлено порядок участі у вихованні дитини; ОСОБА_1 попереджено про наслідки невиконання рішення органу опіки та піклування (а. с. 212 - 213 т. 1).
22 жовтня 2019 року, 26 листопада 2019 року ОСОБА_4 звертався із заявою на ім'я директора ДНЗ "Казка" про те, що він прийшов до дитячого садка, щоб у встановлений йому органами опіки час забрати дитину, але зі слів вихователя дитину забрала мати, перешкоджаючи йому у вихованні дитини (а. с. 193, 209 т. 1).
Згідно інформаційної довідки ДНЗ "Казка" від 03 грудня 2019 року № 97, за час перебування дитини в закладі обоє батьків приймали посильну участь у житті дитини; тато ОСОБА_4 постійно опікується дитиною, цікавиться її життям в закладі, у відведений час для спілкування приходить забирати дитину із садочка, але мама завчасно забирає хлопчика (а. с. 214 т. 1).
Листом від 22 січня 2020 року слідчим відділом Броварського відділу поліції НУ ГП в Київській області повідомлено представника ОСОБА_1 , що на даний час проводяться всі необхідні слідчі (розшукові) дії для повного розслідування та прийняття обґрунтованого процесуального рішення. Крім того, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні активізовано, проводиться повне, всебічне і об'єктивне дослідження обставин у кримінальному провадженні (а. с. 25 т. 1).
На а. с. 26 - 27 т. 1 знаходиться копія звернення представника ОСОБА_1 на ім'я міського голови Сапожка І.В. від 11 лютого 2020 року про зустріч з нею та прийняття невідкладних заходів, спрямованих на захист інтересів малолітнього ОСОБА_2 ; згідно змісту звернення, ОСОБА_1 повідомила Службу у справах дітей Броварської міської ради про вчинення неправомірних дій відносно сина з боку батька ОСОБА_4 та надала документи, які зокрема підтверджують здійснення досудового розслідування відносно ОСОБА_4 по факту вчинення насильства по відношенню до її дитини; тим не менш, незважаючи на наявну інформацію та благання матері запобігти продовженню здійснення фізичного насильства Служба у справах дітей не лише не вчиняє дій, спрямованих на захист прав дитини, але й приймає рішення, які можуть свідчити про упередженість органу опіки та піклування та призводять до порушення прав дитини.
На а. с. 28 - 34 т. 1 знаходиться експертний висновок за результатами психологічного дослідження, складений 02 лютого 2020 року ОСОБА_8 , яке проводилось за запитом ОСОБА_1 для того, щоб з'ясувати, що могло статися між сином та його рідним батьком, а також для визначення психоемоційного стану дитини. Згідно висновку, дитині притаманний підвищений рівень тривожності, певний рівень агресивності, імпульсивності та емоційний дискомфорт. Ситуація, що склалася, не є благополучною. Дитина добре ставиться до мами, проте нічого не хоче чути про батька. На основі даних, які були отримані в ході психологічного дослідження, можна зробити висновок, що психоемоційний стан досліджуваного потребує певної корекції. На психоемоційний стан дитини скоріше за все вплинуло розлучення батьків та неприємна ситуація, що відбулася з татом. На даний момент спілкування з татом не відповідає бажанням дитини і може призвести до негативних наслідків. На а. с. 41 т. 1 знаходиться диплом ОСОБА_8 про здобуття кваліфікації магістра психології, практичного психолога із знанням англійської мови.
На а. с. 66 - 68 т. 1 знаходиться копія протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 21 лютого 2020 року, згідно якої ОСОБА_1 повідомила, що 18 лютого 2020 року в м. Бровари по вул. Чорновола , 4 ДНЗ "Казка" колишній чоловік ОСОБА_4 висловлював погрози фізичною розправою, голосно кричав, висловлювався нецензурною лайкою. В поясненнях до заяви ОСОБА_1 повідомила, що ОСОБА_4 йшов за ними з дитиною та погрожував; біля виходу з садочка стояв охоронець та працівники Служби у справах дітей Броварської міської ради, в холі садочка вона намагалася вийти, але ОСОБА_4 намагався відібрати сина, при цьому став перед дверима виходу з садочку, погрожував, штовхав її та намагався тягнути та викручувати руки, що завдало їй фізичного болю та страждань, все це відбувалось в присутності неповнолітнього сина; під час конфлікту були присутні вищевказані особи.
На а. с. 8 т. 2 знаходиться копія акту, складеного головними спеціалістами відділу опіки (піклування) та сімейних форм виховання служби у справах дітей Броварської міської ради про порушення ОСОБА_1 рішення органу опіки та піклування від 25 червня 2019 року № 775, а саме ОСОБА_4 щовівторка повинен забирати малолітнього сина та повертати його матері до 20:00; батько з'явився до садочку о 16:15, пішов у групу, вдягнув дитину і хотів забрати з собою; о 16:30 прийшла мати дитини ОСОБА_1 , взяла дитину за руку і силоміць попри прохання батька вивела із садочку та пішла у невідомому напрямку.
26 лютого 2019 року вихователем ДНЗ "Казка", в.о. завідувача та головою батьківського комітету складено інформаційну довідку про те, що ОСОБА_4 за час перебування дитини в закладі проявляв інтерес до навчання та виховання сина, регулярно сплачує квитанції по оплаті харчування, вносить внески до батьківського фонду групи, завжди приймав активну участь у житті сина, часто телефонує, цікавиться станом дитини, його настроєм, здоров'ям тощо, неодноразово пропонував допомогу (а. с. 218 т. 1).
На а. с. 215 т. 1 знаходиться копія позитивної характеристики на ОСОБА_4 за місцем роботи, складена 30 січня 2019 року директором ТОВ "ПРОФІ ТІМ".
На а. с. 223 - 234 т. 1 знаходяться копії платіжних документів про сплату ОСОБА_4 аліментів, платних освітніх послуг та харчування у ДНЗ "Казка", дитячих речей та іграшок
На а. с. 249 т. 1 знаходиться копія акту, складеного головним спеціалістом відділу опіки (піклування) та сімейних форм виховання служби у справах дітей Броварської міської ради, завідувачем сектору оздоровлення дітей, директором ЗДО "Казка", вихователем ЗДО "Казка" 04 лютого 2020 року, яким засвідчено факт порушення ОСОБА_1 рішення органу опіки та піклування від 25 червня 2019 року № 775, а саме ОСОБА_1 забрала сина з садочка у визначений для батька час.
07 лютого 2020 року спеціалістом органу та піклування Броварської міської ради складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 184 КУпАП. У поясненнях ОСОБА_1 зазначила, що не виконує рішення в зв'язку із здійсненням досудового розслідування за фактом вчинення розпусних дій відносно малолітньої дитини (а. с. 1 - 5 т. 2).
В матеріалах справи також наявні копії позовних заяв і процесуальних документів суду за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя (подана до суду в липні 2019 року), за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_14 про визнання недійсними правочинів (подана до суду в липні 2019 року), за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_14 про визнання недійсними правочинів (подана до суду у вересні 2019 року) (а. с. 132 - 180 т. 1), за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод щодо участі у вихованні дитини (подана до суду в грудні 2019 року) (а. с. 235 - 247 т. 1); заяви ОСОБА_4 до Броварського ВП ГУНП в Київській області про вчинення злочину ОСОБА_1 - вчинення протиправних дій, спрямованих на незаконне заволодіння квартирою (подана 23 жовтня 2019 року) (а. с. 194 - 203 т. 1).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 14 та 15 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Встановивши, що позивач не надала належних, допустимих переконливих доказів для оцінки ризиків вчинення насильства заінтересованою особою відносно дитини, настання тяжких та особливо тяжких наслідків його вчинення, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Так, звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, ОСОБА_1 посилалася на вчинення ОСОБА_4 психологічного (налаштовування проти матері) та сексуального (вчинення розпусних дій сексуального характеру) насильства щодо малолітньої дитини, і на підтвердження цих обставин надала витяг з Єдиного реєстру досудового розслідування, з якого вбачається, що на даний час за її заявою здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадження від 26 вересня 2019 року за ч. 2 ст. 156 КК України, відповідь слідчого, з якої вбачається, що досудове розслідування активізовано; експертний висновок психолога.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 77 - 80 ЦПК України).
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав належної оцінки витягу з Єдиного реєстру досудового розслідування та висновку психолога, спростовуються встановленими судом обставинами та висновками, обґрунтовано викладеними в мотивувальній частині судового рішення.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 7 ст. 102 ЦПК України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Висновок експерта від 02 лютого 2020 року даним вимогам не відповідає, оскільки експерт при його складанні не зазначила, що попереджена (обізнана) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Оцінюючи наданий позивачем експертний висновок з точки зору загального письмового доказу, апеляційний суд також вважає, що експертний висновок, складений ОСОБА_8 , в якому зафіксовано вислови малолітнього ОСОБА_2 про те, що батько робив йому "не приятно" та чіпав сідниці і геніталії, також не є доказом вчинення психологічного або сексуального насильства, враховуючи, що висновків з даного приводу дослідження не містить, а також приймаючи до уваги вікові психологічні особливості дитини, її залежність від матері та здатність до критичної оцінки подій. Рекомендаційна частина даного документу не містить відповідей на запитання, які ставилися на вирішення експерта - що сталося між ОСОБА_2 та його батьком, а рекомендація обмеження спілкування з батьком, що не відповідає бажанням дитини, для запобігання негативних наслідків, не містить роз'яснення, негативні наслідки якого характеру маються на увазі.
Судом першої інстанції правильно не прийнято в якості доказу вчинення психологічного або сексуального насильства витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, яким підтверджується наявність триваючого досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019110130002754 від 26 вересня 2019 року за ч. 2 ст. 156 КК України, оскільки на даний час не лише відсутній вирок у даній справі, а й станом на 11 січня 2020 року (дата витягу з ЄРДР, наявного в матеріалах справи) не зазначено особу, яку повідомлено про підозру, тобто ОСОБА_4 не має навіть процесуального статусу підозрюваного.
Посилання заявника в апеляційній скарзі на зміст самої заяви про видачу обмежувального припису, в якій викладено обставини справи, зокрема подробиці розпусних дій, які, на думку заявника, вчиняв ОСОБА_4 по відношенню до дитини, не є доказом вчинення таких дій та не можуть бути прийняті апеляційним судом.
Обґрунтовуючи наявність підстав вважати, що ОСОБА_4 становить небезпеку для свого сина, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказувала, що 18 лютого 2020 року ОСОБА_4 вчинив дії фізичного насильства по відношенню до неї, що відобразилось на психологічному стані дитини.
Разом із тим, негативні наслідки зазначених подій для психологічного стану дитини є лише припущенням заявника, яке не підтверджене будь-якими доказами та відхиляється апеляційним судом.
Судом першої інстанції надано оцінку зазначеній події і зроблено правильний висновок, що суперечка між сторонами в присутності дитини не є домашнім насильством над дитиною, а заяву подано саме в інтересах дитини.
Викладення заявником змісту ст. 3, 9, 19, 27, 34 Конвенції про права дитини без зазначення, в чому полягає їх порушення судом першої інстанції, висновків суду не спростовують.
Судом правильно встановлено, що з наданих заявником доказів та її аргументів вбачається наявність конфлікту між колишнім подружжям з приводу розлучення і поділу майна, а також спірним є питання участі у вихованні дитини.
При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди із рішенням суду першої інстанції і переоцінки доказів та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 04 червня 2020 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.