№ справи:370/3677/19
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7464/2020
Головуючий у суді першої інстанції: Косенко А.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
03 червня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючий - Немировська О.В.,
судді - Чобіток А.О., Ящук Т.І.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Макарівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним розпорядження в частині, визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку,
за апеляційною скаргою керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 08 січня 2020 р.
встановив:
у грудні 2019 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, в якому просив визнати недійсним розпорядження Макарівської районної адміністрації Київської області №474 від 07.06.2006 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах Забуянської сільської ради» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_1 .
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 08 січня 2020 року позовну заяву було повернуто.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор вказував, що відповідно до листа ПП «Яран і К» від 26.02.2019 було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222782300 :12:004:0001 на момент прийняття рішення про відведення її у власність ОСОБА_1 частково накладалась на землі водного фонду, а саме - прибережену смугу річки Гульва. Можливість передачі у власність земель водного фонду для ведення особистого селянського господарства законом не передбачена. Тому розпорядження Макарівської районної державної адміністрації №474 від 07.06.2006 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає визнанню судом недійсним та скасуванню. Київській обласній адміністрації, яка відповідно до закону є розпорядником спірної земельної ділянки, про факт порушення відомо не було.
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 08 січня 2020 року позовну заяву було повернуто.
Повертаючи позовну заяву прокурору, суд першої інстанції виходив з того, що в позовній заяві не наведено доводів та не надано документів на їх підтвердження, які перешкоджали б Київській обласній державній адміністрації самостійно звернутися до суду за захистом інтересів держави, як уповноваженого органу на розпорядження землями державної власності, а посилання на лист від 30.09.2019 не є таким доказом.
Однак погодитись з таким висновком суду першої інстанції неможливо, оскільки він зроблений з порушенням норм процесуального права.
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3 статті 56 ЦПК України).
В пункті 3 статті 131-1 Конституції Українизакріплено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у випадках визначених цим законом. Згідно ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції, зокрема, з метою захисту загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до ст. 23 Закону «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 ч. 3 статті 23 Закону).
Таким чином, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 37).
Відповідно до положень ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього кодексу (ч. 4 статті 56 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти у відповідних правовідносинах державу (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах: від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).
Обґрунтовуючи пред'явлений позов, перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області зазначав, що єдиним органом, який наділений повноваженнями розпоряджатися землями водного фонду у порядку, передбаченому Земельним кодексом України є Київська обласна державна адміністрація. Листом від 30.09.2019 Київська обласна державна адміністрація повідомила Макарівський відділ прокуратури про неможливість звернутися до суду за захистом інтересів держави, в зв'язку з чим порушення права власності держави на вказані землі залишається не усунутим.
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви зроблений з порушенням ч. 4 ст. 185 ЦПК України, в зв'язку з чим ухвалу слід скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області задовольнити.
Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 08 січня 2020 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді