01 червня 2020 року м. Київ
Справа №757/43772/19-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/5096/2020
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Поліщук Н.В. , Шкоріної О.І. за участю секретаря Лугового Р.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва постановлену під головуванням судді Батрин О.В. 16 серпня 2019 року у м. Києві, за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гугл» про встановлення факту, що має юридичне значення,
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заява мотивована тим, що він є суб'єктом права інтелектуальної власності на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1». Право інтелектуальної власності заявника на торговельну марку засвідчується свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 . Заявником встановлено, що в українському сегменті мережі Інтернет має місце використання торговельної марки невстановленою особою без його дозволу. В зв'язку з чим, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, з метою подальшого видалення з пошукової видачі пошукової системи «Гугл» в українському сегменті мережі Інтернет інформаційних блоків, які незаконно розміщено.
На підставі викладеного просив суд, встановити, що в українському сегменті мережі Інтернет має місце використання торговельної марки « ІНФОРМАЦІЯ_1 », невстановленою особою без дозволу правовласника - ОСОБА_1 .
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2019 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гугл» про встановлення факту, що має юридичне значення.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з положень ч. 4 ст. 315 ЦПК України та вказав на те, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Не погодився із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , його представником подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність та необґрунтованість судового рішення, як такого, що постановлене з порушенням норм процесуального права. Представник заявника зазначає про те, що ніякого вирішення спору про право не вбачається, оскільки вирішення вказаної заяви в порядку позовного провадження неможливе із-за відсутності реальної можливості встановити відповідача. Вказує на те, що в даному випадку для заінтересованої особи ТОВ «Гугл» буде достатньо рішення суду, яким будуть встановлені факти використання ТМ без дозволу правовласника для того, щоб прибрати з пошукової видачі пошукової системи «Гугл» в українському сегменті мережі Інтернет інформаційні блоки, які незаконно розміщено. Встановлення такого факту в судовому порядку буде мати для заявника юридичне значення і створить умови для здійснення ним майнових прав інтелектуальної власності. Таким чином, ніякого вирішення спору про право не вбачається - право однозначно належить заявнику, невстановлена особа знає, що вона неправомірно використовує об'єкт права інтелектуальної власності.
На підставі викладеного просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Гугл» вказує на те, що не є належною заінтересованою особою у даній справі, оскільки ТОВ «Гугл» не має жодного впливу на пошукову систему Google , а отже будь-яке рішення в даній справі не зможе вплинути на права та обов'язки ТОВ «Гугл». Також представник зазначає, що ухвала суду першої інстанції є законною і обгрунтованою, оскільки встановлення факту незаконного використання знаку заявника пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Так, встановлення факту незаконного використання знаку для товарів і послуг, є питання права. Також представник ТОВ «Гугл» вказує на те, що заявник може встановити «осіб, які здійснюють використання знаку без його дозволу», тобто відповідачів самостійно, оскільки така інформація міститься на веб-сайті WHOIS . Крім того представник вказує на те, що від встановлення факту незаконного використання знаку заявника в мережі Інтернет не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, оскільки Google не видалає і не може видаляти будь-які веб-сайти або відомості з цих веб-сайтів навіть за наявності рішення суду, яким встановлено незаконність використання знаку для товарів і послуг на будь-якому веб-сайті, а твердження заявника про протилежне є нічим не підтвердженими припущеннями самого заявника, що не відповідають дійсності. На підставі викладеного просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Богомаз А.П. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив її задовольнити.
Представник ТОВ «Гугл» - адвокат Мамуля О.С. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.7 ст.19 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У відповідності до вимог п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У ч. 2 ст. 315 ЦПК України зазначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Частиною 4 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
У п. 1.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до ч.4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» використанням знака визнається застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відміності знака.
Згідно із ст. 20 вказаного Закону будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені ст. 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.
На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.
Відповідно до ч.2 ст. 21 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори про порушення прав власника свідоцтва.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.
Згідно з п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» №5 від 04 червня 2010 року дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що він фактично просить встановити факт того, що в українському сегменті мережі Інтернет має місце використання торговельної марки « ІНФОРМАЦІЯ_1 », невстановленою особою без дозволу правовласника ОСОБА_1 , з метою подальшого видалення з пошукової видачі пошукової системи «Гугл» в українському сегменті мережі Інтернет інформаційних блоків, які незаконно розміщено, тобто встановлення вказаного факту пов'язується з наступним вирішенням спору про право. А саме, спором між власником свідоцтва на знак для товарів і послуг та особою (особами), які використовують знак для товарів і послуг в мережі Інтернет нібито без дозволу заявника, з приводу припинення порушення прав заявника на знак.
За таких обставин, встановлення факту незаконного використання знаку для товарів і послуг не може розглядатися в порядку окремого провадження, оскільки повністю пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що він позбавлений можливості встановити осіб, які здійснюють використання торговельної марки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » без його дозволу (відповідачів), колегія суддів до уваги не приймає, оскільки дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі ч.4 ст. 315 ЦПК України, оскільки із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не свідчать про порушення судом вимог ст. 315 ЦПК України або інших норм процесуального права, а зводяться до тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В.Соколова
Судді: Н.В. Поліщук О.І. Шкоріна
Повний текст постанови складений 02 червня 2020 року.