02 червня 2020 року м. Київ
Справа № 381/3138/19
Апеляційне провадження № 22-ц/824/6606/2020
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.
розглянув в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» та апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Соловей Г.В. 23 січня 2020 року у м. Фастові Київської області, повний текст рішення складений 03 лютого 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастів-Автотранс» про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю фізичної особи,
Позивач ОСОБА_1 , через свого представника Лабик Р.Р. , 27 серпня 2019 року звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ПрАТ АСК «Інго Україна» на його користь 24276,00 грн страхової виплати пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті, а з ТзОВ «Фастів-Автотранс» моральну шкоду завдану ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки у розмірі 100000,00 грн, також стягнути пропорційно з відповідачів судові витрати пов'язані з оплатою правової допомоги у розмірі 15000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 грудня 2017 року, ОСОБА_3 , керуючи автобусом «БАЗ», під час руху в напрямку м. Фастів, не впорався з керуванням автобуса, що призвело до заносу транспортного засобу за межі проїжджої частини на зустрічне узбіччя, де відбулося перекидання автобуса на правий бік. В результаті ДТП, пасажири, зокрема, позивач отримав легкі тілесні ушкодження. Вироком Фастівського міськрайонного суду ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу без позбавлення права керувати транспортним засобом. Позивач зазначає, що внаслідок вказаної події йому було завдано шкоди його здоров'ю та моральну шкоду, тому він має право на її відшкодування.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастів-Автотранс» про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю фізичної особи задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 24276,00 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастів-Автотранс» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 8000,00 грн.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастів-Автотранс» пропорційно по 7500,00 грн на користь ОСОБА_1 витрат на оплату правничої допомоги.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастів-Автотранс» пропорційно по 161,37 грн на користь держави судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що внаслідок дорожньо-траспортної пригоди, яка є страховим випадком, позивач був тимчасово непрацездатним 119 днів. Розмір страхової суми для кожного застрахованого, як зазначено в п.3.2 Договору, становила 6000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 102000,00 грн. Таким чином, розмір страхової суми становить 24276,00 грн і вказаний розмір не оскаржується відповідачами.
При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, суд прийняв до уваги обставини справи, характер діяння відповідача, ступінь моральних та психічних переживань позивача з приводу неправомірних дій відповідача, та вважав, що сума 8000,00 грн, є достатньою в розумінні вимог розумності та справедливості.
Надані представником позивача документи щодо сплати позивачем грошових коштів за надання професійної правничої допомоги адвоката Лабик Р .Р. у даній справі визнані судом належними доказами, тому вказані витрати покладені на відповідачів пропорційно.
Не погодився із вказаним судовим рішенням позивач, його представником адвокатом Лабик Р.Р. подана апеляційна скарга, в якій вказується на незаконність, необгрутованість рішення суду виключно в частині визначення розміру моральної шкоди. Позивач вважає, що визначена судом сума моральної шкоди у розмірі 8000 грн, є неспівмірною з тими душевними стражданнями та переживаннями, яких він зазнав. Судом не враховано, що шкода була завдана його здоров'ю, 119 днів він перебував на лікуванні, яке до того ж припало на новорічні та різдвяні свята і жодної допомоги від відповідачів та/або водія ОСОБА_3 йому запропоновано не було.
В зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі, позивач просить змінити рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та стягнути 100000,00 грн компенсації моральної шкоди.
У відзиві ТОВ «Фастів-Автотранс» заперечує доводи апеляційної скарги позивача, вказує на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині. Зокрема, наголошується на тому, що моральна шкода відшкодовується також страховиком на підставі ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Крім того, вказують на відсутність доказів втрат немайнового характеру, відсутність критеріїв її визначення позивачем, тому вважають заявлений розмір моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн надзвичайно великим та значно перебільшеним. Також вказують на необґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу. На підставі викладеного, просять відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги позивача.
Також не погодився з рішення суду першої інстанції відповідач ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна», ними подана апеляційна скарга, в якій вказується на порушення судом норм матеріального та процесуального права в частині стягнення з них страхового відшкодування та витрат на правничу допомогу. Даний відповідач вважає, що у зв'язку з тим, що в проїзному документі позивача страхова сума не зазначена, то договір страхування відносно позивача не є укладеним, так як не досягнуто всіх істотних умов договору. А тому відсутні підстави для здійснення страхової виплати позивачу.
Стосовно витрат позивача на правничу допомогу, то судом першої інстанції не прийнято до уваги їх клопотання про зменшення цих витрат, так як вони є не співмірними з заявленими позовними вимогами.
З огляду на викладене просять скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
В порядку ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги апеляційним судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фастів-Автотранс», є юридичною особою, зареєстрованим в 2005 році, (ідентифікаційний код 33258082). Основним видом діяльності за даними ЄДРПОУ (Код КВЕД 49.31) є пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення. Дані обставини підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Між ТОВ «Фастів-Автотранс» та ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» 14 серпня 2017 року був укладений договір обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті № 0423 НВ /а.с.15,128-129/. Предметом договору страхування є майнові інтереси застрахованих, пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю пасажирів. Згідно з п.2.1. цього Договору застрахованими по даному Договору є пасажири з моменту оголошення посадки в автобус до моменту завершення поїздки. Загальна сума страхових платежів, що перераховується Страхувальником на розрахунковий рахунок Страховика при укладені договору, визначається як сума страхових платежів за кожного застрахованого (п.3.1 Договору). Розмір страхової суми для кожного застрахованого становить 6000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 102000,00 грн (п.3.2 Договору).
26 грудня 2017 року приблизно о 21 годині 40 хвили, ОСОБА_3 , керуючи технічно-справним автобусом «БАЗ А079.23», д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху в напрямку м. Фастів ділянкою 9км. + 160 м., автодороги «с. Митниця - м. Фастів», що на території Фастівського району Київської області, в порушення вимог п. 1.5, 2.3 (б), 12.1 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, внаслідок чого не впорався з керуванням автобуса, що призвело до заносу керованого ним транспортного засобу за межі проїжджої частини на зустрічне узбіччя, де відбулося перекидання автобуса на правий бік.
ОСОБА_3 працює водієм в ТОВ «Фастів-Автотранс».
Вказані обставини встановлені вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2018 року. Цим вироком ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виглядi штрафу у розмiрi двохсот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян, тобто 3400,00 грн без позбавлення права керувати транспортними засобами /а.с.5-6,147-150/.
Позивачем представлений страховій компанії та суду проїзний квиток на автобус на дату 26 грудня 2017 року о 20.25 год де перевізником вказаний ТОВ «Фастів-Автотранс», а страховиком ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» /а.с.14,127/.
Згідно акту № 1 від 05 січня 2018 року про факт нещасного випадку дорожньо-транспортної пригоди із застрахованими пасажирами, що стався на автотранспорті ТОВ «Фастів-Автотранс» громадяни, зокрема серед яких ОСОБА_1 , які 26 грудня 2017 року о 22 год. 05 хв. були пасажирами автобуса марки «БАЗ А079.23», д.н.з. НОМЕР_1 , власник автобуса ТОВ «Фастів-Автотранс», знаходилися в салоні автобуса, одержали травми різного ступеня тяжкості. З місця нещасного випадку тринадцять пасажирів, серед яких ОСОБА_1 звернулися за наданням медичної допомоги до Фастівської центральної районної лікарні /а.с.7,126/.
З листа Комунального некомерційного підприємства Фастівської районної ради «Фастівська центральна районна лікарня» від 29 березня 2019 року №329/06-01, вбачається, що ОСОБА_1 , знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні з 27 грудня 2017 року по 05 січня 2018 року, а з 06 січня 2018 року по 23 квітня 2018 року у лікаря невропатолога поліклініки. Діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку, забійна рана голови. Матеріали справи також містять іншу медичну документацію з аналогічними даними /а.с.8-14,132-142/.
Позивач через свого представника 12 березня 2019 року звернувся до ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» з заявою на виплату страхового відшкодування. Заява отримана ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» 22 березня 2019 року вх.№50 /а.с.18,151/.
ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» на звернення позивача не здійснила страхове відшкодування, як і не надала відповідь про причини невиплати, що ними не заперечується.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковимидля суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
За ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ста. 1187 ЦК України).
Страхування вантажів, пасажирів і багажу проводиться відповідно до закону (ст. 927 ЦК України).
Відповідальність перевізника за шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю пасажира, визначається відповідно до глави 82 цього Кодексу, якщо договором або законом не встановлена відповідальність перевізника без вини (ст. 928 ЦК України).
В силу положень ст. 979 ЦК України та ст. 20,21 Закону України«Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений строк.
Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону ).
Згідно зі ст. 6 Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст.22 Закону).
Відповідно до ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування (п. 35.1 ст. 35 Закону).
Страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) (п. 36.1 ст. 36 Закону).
Положенням про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14серпня 1996 року № 959 (далі Положення) визначається порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті (далі - обов'язкове особисте страхування), зокрема, пасажирів автомобільного і електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції.
Застрахованими вважаються пасажири з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки (п. 2).
Кожному застрахованому перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс. Він може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка. Документом, що підтверджує страхування пасажирів під час здійснення регулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом, є квиток. У страховому полісі зазначається: вид обов'язкового страхування; найменування, адреса, телефон страховика; розміри страхового платежу та страхової суми (п.3).
Страховими випадками є, зокрема, тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті (п.7).
Страховики виплачують страхові суми у разі тимчасової втрати застрахованим працездатності за кожну добу в розмірі 0,2 відсотка страхової суми, але не більше 50 відсотків страхової суми (п.8).
Страхова виплата застрахованому здійснюється страховиком на підставі заяви застрахованого про її виплату; акта про нещасний випадок; листа непрацездатності (для працюючої особи) або довідки закладу охорони здоров'я, що засвідчив тимчасову непрацездатність громадян (для непрацюючої особи), або довідки спеціалізованих установ про встановлення інвалідності; у разі загибелі чи смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку - копії свідоцтва про смерть, а також страхового поліса або документа, що його замінює (для пасажира пільгової категорії - документа, що підтверджує право на пільги) (п. 10).
В силу положень ст. ст. 23,1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч.1 ст. 1172 ЦК України.).
З наведених обставин справи вбачається, що між позивачем та відповідачем ТОВ «Фастів-Автотранс» був укладення договір з перевезення пасажира. Відповідальність ТОВ «Фастів-Автотранс» була застрахована ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» згідно з договором від 14 серпня 2017 року.
26 грудня 2017 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу належного ТОВ «Фастів-Автотранс» та застрахованого ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна». Вина у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлена вироком суду відносно працівника ТОВ «Фастів-Автотранс». Таким чином, ТОВ «Фастів-Автотранс» несе відповідальність за заподіяння шкоди третім особам в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди. Разом з тим, їх відповідальність є застрахованою, а отже страхова компанія повинна була здійснити виплату відшкодування заподіяної шкоди.
Твердження представника страхової компанії, викладені в апеляційній скарзі, стосовно не укладення договору страхування з позивачем відхиляються апеляційним судом, з огляду на те, що позивачем був придбаний у перевізника квиток на перевезення , який і є підтвердженням його страхування. Сама по собі відсутність у ньому визначення суми страхового відшкодування, з огляду на наявність законодавчого визначення розміру такої шкоди, не дає підстав для висновку про не укладення з позивачем договору страхування.
Матеріалами справи підтверджуються обставини тимчасової непрацездатності позивача та вчинення ним визначених законодавством дій для отримання страхового відшкодування. Також перевізником були вчинені дії щодо забезпечення позивачу права на отримання страхового відшкодування, зокрема, складений акт про нещасний випадок. Натомість страхова компанія, отримавши відповідне звернення не вчинила дій щодо прийняття у визначені Законом строки рішення про здійснення страхової виплати. А тому висновок суду першої інстанції про наявність порушеного права позивача діями відповідача ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» відповідає обставинам справи. Розмір страхового відшкодування визначений на підставі Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року № 959 і відповідачем ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна», в апеляційній скарзі відповідача ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» відсутні доводи на його спростування. А отже визначений судом розмір страхового відшкодування відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги позивача стосуються виключно визначення розміру відшкодування моральної шкоди з посиланням на певну судову практику.
Разом з тим, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди не визначений на законодавчому рівні, а тому суд визначає його залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, визначених ст. 3 ЦПК України.
Оцінюючи моральну шкода в сумі 8000,00 грн, судом першої інстанції дотримані вказані вимоги, наведено відповідне обґрунтування. Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевних переживань чи страждань. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним немайновим втратам, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Аналізуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та визначення розміру моральної шкоди відповідає вимогам закону, і обставинам справи.
Вирішуючи питання компенсації судових витрат колегія суддів виходить з наступного.
Так з матеріалів справи вбачається, що 16 серпня 2019 року між позивачем та Адвокатським об'єднанням «ГРАНД ГРУП ПАРТНЕРС», в особі керуючого партнера Ясінського Станіслава Едуардовича, був укладений договір № 0108-ц про надання професійної правничої допомоги /а.с.21-23/.
Згідно довідки про підтвердження місця роботи № 1 від 01 квітня 2019 року, виданої керуючим партнером АО «ГРАНД ГРУП ПАРТНЕРС» Ясінським С.Е. , Лабик Р.Р. дійсно перебуває на посаді адвоката з 01квітня 2019 року в АО «ГРАНД ГРУП ПАРТНЕРС» /а.с.29/. Право на заняття адвокатською діяльністю Лабик Р.Р. підтверджується свідоцтвом від 01 березня 2019 року /а.с.30/.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, представником позивача надано суду детальний опис робіт та акт виконаних робіт (наданих послуг) від 19 серпня 2019 року, в якому зазначений перелік виконаних адвокатом робіт, їх ціна та час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт. Розмір витрат на оплату послуг адвоката за вказаний об'єм робіт складає 15000,00 грн /а.с.25,26/.
Також представником позивача надані квитанції від 23 серпня 2019 року за № 0.0.1445909325.1; №0.0.1445911414.1 про сплату ним АО «ГРАНД ГРУП ПАРТНЕРС» сум 10000,00 грн та 5000,00 грн за надання правової допомоги за договором № 0108-ц від 16 серпня 2019 року /а.с.27/.
Згідно з положеннями ч. 2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В порядку ч.ч.2,3 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Таким чином враховуючи, що майнові позовні вимоги задоволенні частково, а також те, що від визначеного розміру моральної шкоди не залежить обсяг наданої правової допомоги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про компенсацію позивачеві всієї суми судових витрат, які підтверджені документально.
Доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» про не співмірність витрат на правову допомогу із заявленими позовними вимогами та їх завищений розмір є безпідставними, так як сума задоволених позовних вимог значно перевищує суму витрат на правничу допомогу. Наведені стороною позивача розрахунки та розцінки не спростовані стороною відповідача. Судом досліджені всі надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, яким надана обґрунтована оцінка.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, рішення суду ухвалено з дотриманням процесуального закону, а тому підстави для задоволення, як апеляційної скарги позивача, так і апеляційної скарги відповідача ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна», та скасування рішення суду, відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: В.В.Соколова
Судді: А.М. Андрієнко
Н.В.Поліщук