Іменем України
29 травня 2020 року м. Київ
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду - Дзюбін В.В.,
представника Київської митниці Держмитслужби - Глущенко Н.В.
особи щодо якої справа закрита - ОСОБА_1 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою представника Київської митниці Держмитслужби Глущенко Наталії Вікторівни на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10 квітня 2020 року щодо ОСОБА_1 за ст. 471 Митного кодексу України, п. 1 ст. 247 КпАП України,
Цією постановою судді місцевого суду провадження в справі щодо:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Російської Федерації, який працює головним геологом ОАО НГК "Ужумхань", проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
закрите на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 Митного кодексу України, а вилучена відповідно до протоколу про порушення митних правил №0577/10000/20 від 04.03.2020 року іноземна валюта в сумі 4 100 євро повернута ОСОБА_1 .
Зі змісту протоколу про порушення митних правил № 0577/10000/20 від 04.03.2020 року вбачається, що 04.03.2020 року о 15:10 годині на митному посту митний пост «Аеропорт Київ «Жуляни» Київської митниці Держмитслужби під час проведення вибіркового митного контролю на лінії спрощеного митного контролю «зеленого коридору» залу «Приліт» терміналу «А» Міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) для проведення вибіркового митного контролю було зупинено громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , який слідував з Мінська до Києва рейсом В2829, літаком авіакомпанії «Белавіа».
При опитуванні було встановлено, що пасажир переміщує готівкові кошти близькі до гранично допустимої норми дозволеної до переміщення. Зазначеного громадянина ОСОБА_1 було запрошено до оглядової кімнати, де при перерахунку встановлено, що він переміщував валютні цінності, а саме: 6 500 (шість тисяч п'ятсот євро), 8 500 (вісім тисяч п'ятсот доларів США). Громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 за відсутності розмінних купюр було пропущено суму еквіваленту 10 000 (десять тисяч євро) та тимчасово вилучено 4 100 євро. Громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 відмовився заплатити кошти для забезпечення сплати штрафу.
Таким чином, митний орган вважає, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки порушення митних правил, передбачені ст. 471 Митного кодексу України, а саме порушено порядок проходження митного контролю в зонах (кордонах) спрощеного митного контролю, оскільки відповідно до п. 4 ст. 366 Митного кодексу України громадянин самостійно обирає «зелений коридор» або «червоний коридор» для проходження митного контролю.
Суддя місцевого суду в постанові, мотивуючи винесене рішення про закриття адміністративної справи, дійшов наступних висновків.
Так, 04.03.2020 року на лінії спрощеного митного контролю «зеленого коридору» залу «Приліт» терміналу «А» Міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) для проведення вибіркового митного контролю було зупинено громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 .
При опитуванні було встановлено, що пасажир переміщує готівкові кошти близькі до гранично допустимої норми дозволеної до переміщення. При перерахунку коштів було встановлено, що ОСОБА_1 переміщував валютні цінності, а саме: 6 500 євро, 8 500 доларів США, з яких було пропущено суму еквіваленту 10 000 (десять тисяч євро) та вилучено 4 100 євро.
В своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що при проходженні митного кордону, коли його запитали за гроші, він відповів що має 15 тисяч (8 500 доларів США та 6 500 євро), за що і був затриманий. Своєї вини не визнає, оскільки нічого не приховував та був готовий все задекларувати.
04.03.2020 року стосовно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил № 0577/10000/20 за ст. 471 МК України за порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.
За змістом ст. 471 МК України передбачається відповідальність за порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.
Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно з ч. 3 ст. 197 МК України обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, в тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України.
Так, Положенням про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 2 січня 2019 року № 3, визначено порядок ввезення, пересилання на митну територію України, вивезення, пересилання з митної території України або транзит через митну територію України фізичними особами, юридичними особами та банками готівкової валюти і банківських металів.
Відповідно до пунктів 5, 6 Положення фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10 000 євро, без письмового декларування митному органу; фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10 000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.
Положеннями Митного кодексу в Україні запроваджена двоканальна система митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України («зелений» та «червоний» коридори).
Згідно з ч. 5 ст. 366 МК України обрання «зеленого коридору» вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території.
Оскільки, на думку митного органу, ОСОБА_1 своїми діями самостійно обрав порядок проходження митного контролю через зону спрощеного митного контролю «зелений коридор», де не передбачено наявність у пасажира предметів, на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони чи обмеження, то, таким чином, ОСОБА_2 , переміщуючи через зону спрощеного митного контролю валютні цінності у розмірі більше 10 000 Євро, вчинив дії, які мають ознаки порушення митних правил, відповідальність за які передбачено ст. 471 МК України.
Між тим, виходячи з письмових пояснень ОСОБА_1 і доданих до них довідок про доходи та проведення готівкових валютних операцій, суддя місцевого суду стосовно поведінки ОСОБА_1 зазначає, що немає жодних ознак того, щоб вважати що той навмисно прагнув обійти митні правила.
Так, ОСОБА_1 не заперечував, що він мав валютну готівку у більшому розмірі, гроші, які він перевозив, були отримані на законних підставах, про що він заявив митному органу.
Як він пояснював, то він перетнув лінію «зеленого коридору» оскільки, як він стверджує, працівник митниці сам покликав його і спитав про кількість наявної у нього валюти, про що він одразу ствердно повідомив.
Ці твердження нічим не спростовані, і навпаки, в матеріалах наявні на ім'я ОСОБА_1 документальні підтвердженнями легальності походження іноземної валюти, а саме довідки від 06.02.2020 року та 28.02.2020 року про обмін валюти на суму 2 800 Євро, 2 500 Євро, 2 200 доларів США, 2 500 доларів США.
Всі ці обставини вказують на відсутність у ОСОБА_1 навмисного наміру на порушення митних правил.
За цих же обставин відсутні також і докази на скоєння ОСОБА_1 адміністративного проступку з необережності, оскільки перетин лінії контролю «зеленого коридору» був здійснений ним не з наміром його порушити, а за запрошенням працівника митниці та з наміром дізнатись про порядок оформлення наявних у нього валютних коштів.
Проте, йому було повідомлено про те, що він вже порушив митні правила, перетнувши лінію «зеленого коридору» з кількістю іноземної валюти, що перевищує допустиму норму.
Проте з пояснень ОСОБА_1 випливає, що він не самостійно обрав для проходження митного контролю «зелений коридор», опинився у його межах без мети проходження митного контролю та перетинання митного кордону України, а за пропозицією інспектора митного контролю, якому фактично не заявляв про те, що переміщувані ним товари не підпадають під встановлені законодавством обмеження, а, навпаки, об'єктивно та правомірно розраховував при поверненні на Батьківщину на аналогічну допомогу по декларуванню валюти.
Тобто, звідси випливає, що єдиним спірним елементом поведінки, у якому можна було б звинуватити його, була його нездатність подати митним органам письмову заяву про те, що він перевозив таку суму грошей через кордон.
Однак за матеріалами справи встановлено, що під час проведення митного контролю ОСОБА_1 заявив про переміщування ним валюти і пред'явив її до митного контролю, що дає підстави для висновку про здійснення ним усного декларування. Але письмова митна декларація йому для заповнення не надавалась та не пропонувалась.
В апеляційній скарзі представник Київської митниці Держмитслужби Глущенко Наталія Вікторівна, не погодившись з винесеною суддею місцевого суду постановою про закриття провадження в справі щодо ОСОБА_3 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, а висновок про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 Митного кодексу України, помилковим і безпідставним, просить: постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10.04.2020 року в частині повернення ОСОБА_1 готівку в розмірі 4 100 євро - скасувати та в цій частині конфіскувати затриману по справі валюту в зазначеному розмірі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскаржуваної постанови та доводів, викладених у апеляційній скарзі представником Київської митниці Держмитслужби Глущенко Н.В., яку вона підтримала, даючи пояснення в судовому засіданні апеляційної інстанції; вислухавши пояснення ОСОБА_1 , який заперечував апеляційні вимоги апелянта, зважаючи на законність та обґрунтованість закриття провадження в справі й просив залишити постанову судді місцевого суду в силі; вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши та оцінивши доводи учасників апеляційного розгляду, - суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає за таких підстав.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Разом з тим, за змістом п. 42 рішення Європейського суду з прав людини "Бендерський проти України" від 15.11.2007 року зазначається, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно виконані.
Так, аналіз приписів ст. ст. 257, 366, 471 МК України приводить до висновку, що за умови усного декларування переміщуваних товарів, до яких відноситься і валюта, при проходженні митного контролю на «зеленому коридорі» і ненаданні можливості чи відсутності вимоги зі сторони працівника митного органу заповнити письмову декларацію ознак для кваліфікації дій особи за ст. 471 МК України - немає, оскільки відсутні підстави для висновку щодо факту недекларування товару, в тому числі й іноземної валюти.
Оцінюючи наведені докази, суддя місцевого суду дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не порушив порядок проходження митного контролю, будь-якої шкоди державі не завдав.
За таких обставин, в діях ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, що виражається у порушенні існуючого порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто, в діянні відсутній склад порушення митних правил.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За вимог ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Таким чином, викладене у своїй сукупності свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 471 Митного кодексу України.
Отже, доводи апеляційної скарги представника Київської митниці Держмитслужби Глущенко Н.В. не відповідають фактичним обставинам справи, а висновок судді місцевого суду в постанові про відсутність в діях ОСОБА_3 сукупності ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 Митного кодексу України, є об'єктивно обґрунтованими.
За таких обставин, підстави для скасування постанови судді місцевого суду та винесенняапеляційним судом нової постанови, якою конфіскувати вилучені кошти в розмірі 4 100 євро, про що йдеться в апеляційній скарзі представника Київської митниці Держмитслужби Глущенко Н.В., - відсутні. При цьому штраф в розмірі 1 700 грн. постановою судді місцевого суду на ОСОБА_1 , як зазначено апелянтом у скарзі, - не накладався.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов остаточного висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись статтею 471 Митного кодексу України, статтею 294 КпАП України, Київський апеляційний суд -
Постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10 квітня 2020 року щодо ОСОБА_1 - залишити без зміни.
Апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби Глущенко Наталії Вікторівни - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду В. В. Д з ю б і н