Номер провадження 22-ц/821/818/20Головуючий по 1 інстанції
Справа №701/1433/19 Категорія: 310040000 Калієвський І. Д.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
02 червня 2020 року м. Черкаси:
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
судді секретарСіренко Ю.В.,Новіков О.М. Попова М.В.
учасники справи:
позивач - виконавчий комітет Дзензелівської сільської ради Маньківського району в інтересах дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,
відповідач (скаржник) - ОСОБА_3 ,
третя особа - служба у справах дітей Маньківської РДА Черкаської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 13.02.2020 (ухвалене у залі судових засідань Маньківського районного суду о 16 год. 57 хв., повний текст складено 21.02.2020, суддя в суді першої інстанції Калієвський І.Д.) у цивільній справі за позовом виконавчого комітету Дзензелівської сільської ради Маньківського району в інтересах дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Маньківської РДА Черкаської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей,
у листопаді 2019 року виконавчий комітет Дзензелівської сільської ради Маньківського району в інтересах дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до суду з позовом, яким просив позбавити відповідача батьківських прав відносно зазначених малолітніх дітей, стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1 / 3 частини всіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на особові рахунки дітей, та зобов'язати законного представника дітей у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили відкрити особисті рахунки малолітнім дітям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відділенні Державного ощадного банку України.
В обґрунтування заявлених вимог вказано на те, що відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_1 , усиновив дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Родина переїхала на постійне місце проживання в с. Дзензелівка Маньківського району із м. Луганськ. Біологічна мати дітей позбавлена батьківських прав, мати-усиновлювач ( ОСОБА_4 ) загинула в 2013 році в автокатастрофі. Наразі відповідач проживає з дружиною - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянкою Росії.
Маньківська РДА надавала 31.08.2018 висновок №604/01-38 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітніх дітей - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . На той час діти ІНФОРМАЦІЯ_5 в черговий раз пішли з дому, а в Маньківському відділенні поліції Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області надали пояснення, що батько відносно них вчиняв насилля. Відмовляючись повертатись додому, 23.05.2018 діти були направлені працівниками поліції до Черкаського КЗ «Обласний міжрегіональний центр соціально - психологічної реабілітації для дітей в м. Умань».
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 06.11.2018 ОСОБА_3 у справі №701/932/18 був позбавлений батьківських прав відносно вказаних неповнолітніх дітей, однак постановою апеляційного суду Черкаської області від 31.01.2019 це рішення скасовано, а ОСОБА_3 попереджено про належне виконання своїх обов'язків по вихованню дітей. Постановою Верховного Суду від 27.06.2019 постанову апеляційного суду в цій справі залишено в силі.
Рішеннями комісії РДА з питань захисту прав дітей від 27.03.2019, 24.04.2019, 29.05.2019, 26.06.2019, 24.07.2019 ОСОБА_3 , зобов'язували створити усі необхідні умови для проживання, виховання, харчування, лікування та навчання дітей у сім'ї, забезпечити продуктами харчування, працевлаштуватися, співпрацювати з районним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, пройти корекційну програму в Черкаському КЗ «Обласний міжреабілітаційний центр соціально - психологічної реабілітації для дітей в м. Умань».
25.07.2019 діти були повернуті з Черкаського КЗ «Обласний між реабілітаційний центр соціально - психологічної реабілітації для дітей в м. Умань» в сім'ю.
Однак ОСОБА_3 самоусунувся від виконання батьківських обов'язків - належні умови проживання дітям створено не було, контролю за навчанням, харчуванням, гігієною, режимом, відповідним віку дітей, ніхто не цікавився. Діти перестали відвідувати школу мистецтв, та як батько не розрахувався за навчання. Дочка ОСОБА_1 відмовилася харчуватися в їдальні школи. Син ОСОБА_2 відвідував шкільну їдальню. На даний час батько має заборгованість по сплаті за харчування сина.
Районний центр супроводу сім'ї інформував, що соціальний супровід сім'ї завершено з негативним результатом, так як рекомендації, які надавались батькам, виконувались частково та не у повній мірі.
При обстеженні умов проживання сім'ї ОСОБА_1 встановлено, що стосунки між батьком, його дружиною і сином ОСОБА_2 напружені. Син ОСОБА_2 часто проводить час поза межами свого дому, батько не контролює дитину. Харчування в родині вегетаріанське, не достатнє для підлітків у такому віці. ОСОБА_2 не відчуває себе захищеним у власному помешканні, немає довіри до дружини батька, відносини з батьком зіпсувалися. Хлопчик не хоче бути у цій сім'ї.
Враховуючи викладене, 01.11.2019 виконавчий комітет Дзензелівської сільської ради прийняв рішення за №61 «Про негайне відібрання дітей від батька у зв'язку з виникненням безпосередньої загрози для життя та здоров'я малолітніх дітей».
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 13.02.2020 позовні вимоги у справі задоволено. Суд виходив з того, що позивач довів доказами факт неналежного виконання батьківських обов'язків відповідачем стосовно своїх дітей, що є підставою для позбавлення його батьківських прав. Суд встановив відсутність піклування про фізичний і духовний розвиток дітей з боку відповідача; не забезпечення необхідного харчування; не сприяння засвоєнню дітьми загальновизнаних норм моралі; не виявлення інтересу до їх внутрішнього світу; не створення умов для отримання дітьми освіти; негативна психо-емоційна обстановка в сім'ї та не бажання йти на компроміс; відсутність порозуміння з дітьми та категоричне не бажання дітей проживати з батьком; свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 подав 30.03.2020 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на помилковість таких висновків суду, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням відмовити у задоволенні позову, службі у справах дітей слід провести психолого-психіатричну реабілітацію ОСОБА_2 , поставити перед головою Маньківської РДА питання про відповідність ОСОБА_6. посаді начальника служби у справах дітей.
Зазначає, що відсутні підстави для позбавлення його батьківських прав. Позов подано внаслідок неприязних відносин між ним та керівником служби у справах дітей ОСОБА_6. , яка примушувала перекручувати факти для обґрунтування вимог у справі. Проблеми у сім'ї відповідача виникли внаслідок негативного впливу на дітей від перебування в Уманському центрі реабілітації, де сина ОСОБА_2 діти з неблагополучних сімей навчили нецензурної лайки та агресії, позбавили пенсії по інвалідності та відповідного лікування. ОСОБА_7 необґрунтованими обіцянками благополучного життя в її сім'ї також негативно вплинула на дитину. У вказаному центрі донька ОСОБА_1 різала собі вени та покалічила ногу. Це все трапилося з вини керівника служби у справах дітей ОСОБА_6. вегетаріанське харчування не є шкідливим, про що помилково вказали свідки у справі. Сина ОСОБА_2 перевіряючі органи залякали тим, що відповідач поведе його до психіатра, хоча допомоги цього лікаря дитина потребує за медичним показаннями внаслідок перенесеної черепно-мозкової травми. Показання свідків у справі є недостовірними. Звернення скаржника до служби у справах дітей для направлення сина ОСОБА_2 на реабілітацію обумовлене складнощами в його вихованні у колі сім'ї, які, однак, не є нездоланними.
У відзивах на апеляційну скаргу виконавчий комітет Дзензелівської сільської ради Маньківського районута служба у справах дітей Маньківської РДА Черкаської області просили суд відхилити апеляційну скаргу відповідача та залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважають його законним та належним чином обґрунтованим.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
При розгляді справи встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком зазначено відповідача ОСОБА_3 (а.с.12). Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьком також зазначено відповідача ОСОБА_3 (а.с.13).
Відповідач ОСОБА_3 є усиновлювачем вказаних дітей. Родина переїхала на постійне місце проживання в с. Дзензелівка Маньківського району з м. Луганськ. Біологічна мати дітей позбавлена батьківських прав, мати - усиновлювач ( ОСОБА_4 ) загинула в 2013 році в автокатастрофі. Наразі відповідач проживає з дружиною - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянкою Росії.
Маньківська РДА надавала 31.08.2018 висновок за №604/01-38 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя с. Дзензелівка Маньківського району, відносно неповнолітніх дітей - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . На той час діти ІНФОРМАЦІЯ_5 в черговий раз пішли з дому, а в Маньківському відділенні поліції Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області надали пояснення, що батько відносно них вчиняв насилля. Відмовляючись повертатись додому, 23.05.2018 діти були направлені працівниками поліції до Черкаського КЗ «Обласний міжрегіональний центр соціально - психологічної реабілітації для дітей в м. Умань».
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 06.11.2018 у справі №701/932/18 ОСОБА_3 був позбавлений батьківських прав відносно неповнолітніх дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.15-19), однак постановою апеляційного суду Черкаської області від 31.01.2019 (а.с.20-24) це рішення скасовано, а ОСОБА_3 попереджено про належне виконання своїх обов'язків по вихованню дітей. Постановою Верховного Суду від 27.06.2019 (а.с. 25-30) постанову апеляційного суду в цій справі залишено в силі.
Рішеннями комісії РДА з питань захисту прав дітей від 27.03.2019, 24.04.2019, 29.05.2019, 26.06.2019, 24.07.2019 ОСОБА_3 , зобов'язували створити усі необхідні умови для проживання, виховання, харчування, лікування та навчання дітей у сім'ї, забезпечити продуктами харчування, працевлаштуватися, співпрацювати з районним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, пройти корекційну програму в Черкаському КЗ «Обласний міжреабілітаційний центр соціально - психологічної реабілітації для дітей в м. Умань» (а.с.31-35).
25.07.2019 діти були повернуті з Черкаського КЗ «Обласний між реабілітаційний центр соціально - психологічної реабілітації для дітей в м. Умань» в сім'ю.
01.11.2019 виконавчий комітет Дзензелівської сільської ради прийняв рішення за №61 «Про негайне відібрання дітей від батька у зв'язку з виникненням безпосередньої загрози для життя та здоров'я малолітніх дітей» (а.с.14), згідно якого вбачається, що виникла безпосередня загроза щодо здоров'я неповнолітніх дітей (в чому вона полягає в цьому рішенні не вказано).
Згідно характеристики виконавчого комітету Дзензелівської сільської ради Маньківського району №626 від 25.11.2019 ОСОБА_3 як житель с. Дзензелівка проживає разом зі сім'єю у власному будинку, характеризується з позитивної сторони Тимчасово непрацюючий, спільно з дружиною ОСОБА_5 не проявляють бажання працевлаштуватися. Як голова сім'ї ОСОБА_3 не може створити всі необхідні умови для проживання, виховання, харчування, лікування та навчання дітей, а саме: у його сина ОСОБА_2 холодна кімната та замале ліжко, також має заборгованість по сплаті за харчування в школі. (а.с.36).
Згідно характеристики ОСОБА_2 , учня Дзензелівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, батьки періодично цікавилися освітнім процесом дитини, не завжди були присутні на батьківських зборах, але були доступні для спілкування в телефонному режимі, між батьками та учнем були погані стосунки, вони не могли знайти спільної мови з дитиною. Обмежували дитину в повноцінному харчуванні і наполягали, щоб він не харчувався в шкільній їдальні (а.с.37).
Згідно характеристики ОСОБА_1 , учениці Дзензелівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, батьки періодично цікавилися освітнім процесом дитини, не завжди були присутні на батьківських зборах, але були доступні для спілкування в телефонному режимі, між батьками та ученицею були не досить щирі відносини. Батьки не довіряли дитині. Обмежували дитину в повноцінному харчуванні і наполягали, щоб вона не харчувалася в шкільній їдальні (а.с.38).
Відповідно до висновку про роботу з сім'єю від 30.10.2019 РЦСССДМ інформував, що соціальний супровід сім'ї завершено з негативним результатом, так як рекомендації, які надавались батькам, виконувались частково та не у повній мірі (а.с.39).
Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 25.10.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діти проживають у приватному будинку загальною площею близько 105 кв. м, діти за місцем проживання не забезпечені повноцінним харчуванням. У сім'ї виявлена конфліктна атмосфера. Діти не отримують достатньої уваги та підтримки зі сторони батька. Родина потребує кваліфікованої допомоги. (а.с.40).
Згідно акту обстеження умов проживання відповідача ОСОБА_3 від 30.10.2019 прибудинкова територія знаходиться в задовільному стані, розпочато косметичний ремонт, земельна ділянка не обробляється, на присадибній ділянці є насадження плодово - ягідних культур. Біля будинку не було запасів дров для пічного опалення на зимовий період. У кімнаті сина ОСОБА_2 холодно. Сім'я частково забезпечена продуктами. Зі слів адміністрації школи діти регулярно відвідують навчальний заклад і харчуються в шкільній їдальні за кошти батьків. (а.с.41).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Маньківської РДА від 03.12.2019 вбачається доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітніх дітей сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ОСОБА_3 самоусунувся від виконання батьківських обов'язків (а.с.89-91).
Згідно заяви відповідача від 29.10.2019 на адресу служби в справах дітей при Маньківській РДА вбачається, що він просить направити сина ОСОБА_2 в Центр соціальної реабілітації в зв'язку з неможливістю подальшого його виховання у зв'язку з перенесеним батьком напередодні оперативними хірургічним лікуванням. (а.с.99).
Як слідує з клопотання про влаштування дитини до КЗ «Обласний міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації дітей у м. Умань Черкаської обласної ради» від 04.11.2019 служба в справах дітей Маньківської РДА клопоче про влаштування до закладу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.100).
Відповідно до довідки Маньківського відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ від 28.11.2019 ОСОБА_3 перебуває на обліку та отримує пенсію по втраті годувальника на неповнолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.104).
Згідно довідки Управління соціального захисту населення від 26.11.2019 ОСОБА_3 в листопаді 2019 року нараховано державну соціальну допомогу особам з інвалідністю за період з 01.06.2018 по 28.02.2019 в сумі 6601,50 грн. на сина ОСОБА_2 2006 р.н., який перебував в «Обласному міжрегіональному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей у м. Умань» на повному державному утриманні (а.с.105).
Зазначені докази, на думку позивача, з чим погодився суд першої інстанції в цій справі, свідчать про наявність підстав для позбавлення батьківських прав відповідача стосовно його дітей сина ОСОБА_2 та доньки ОСОБА_1 .
Такими є фактичні обставини, встановлені судом при розгляді цієї справи.
Правовідносини, які виникли між сторонами на їх підставі мають наступне правове регулювання.
Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Згідно із ст.18 ЗУ «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 ЄСПЛ наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.
У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
При визначенні інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти - інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків з сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною, а також в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Також у ст.7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із частинами 2 та 4 статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
За положенням частини 6 статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України року встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 6 цієї ж статі - доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням наведених положень законодавства та встановлених при розгляді цієї справи фактичних обставин, апеляційний суд вважає, що сукупності доказів, наданих на підтвердження позовних вимог у справі, недостатньо для висновку про застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав. З цих підстав висновки суду першої інстанції у справі є помилковими.
Суд першої інстанції при винесенні свого рішення не звернув уваги на те, що захід впливу у вигляді позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька так і для дітей, які вже лишилися без матері і при позбавленні батька прав відносно них взагалі залишаться позбавлені батьків. Тому такий захід підлягає до застосування лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік взагалі неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.
Відповідно предметом доказування у даній справі є факти, які обґрунтовують наявність вини в діях батька та того факту, що змінити по віденку батька по відношенню до своїх дітей взагалі неможливо, які мають бути встановленні при ухвалені судового рішення у справі.
Навіть саме подання апеляційної скарги відповідачем на рішення суду першої інстанції в цій справі свідчить про наявність його інтересу до виховання та спілкування з дітьми, про що вказано в рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07.12.2006.
Так не можна погодитися з правильністю висновків суду в цій справі про те, що має місце відсутність піклування про фізичний і духовний розвиток дітей з боку відповідача, адже з матеріалів справи вбачається, що останній забезпечив дітей прийнятними умовами проживання, одягом та харчуванням. Він проявляє інтерес до їхнього навчання в школі та поведінки, що вбачається з відвідин школи, спілкування з вчителями, що також спростовує висновки про факт категоричного нестворення відповідачем умов для отримання дітьми освіти.
Встановлення станом на момент обстеження умов проживання сім'ї відповідача 30.10.2019 (а.с.41) відсутності опалення у кімнаті сина ОСОБА_2 саме по собі не свідчить про неналежні умови проживання, адже в кімнаті наявний електричний обігрівач. Диван дитини, може розкладатися, що також свідчить про необґрунтованість тверджень про замале спальне місце для дитини.
Висновки суду про не забезпечення необхідного харчування дітей у зв'язку з тим, що сім'я відповідача має вегетаріанський раціон, також не можуть свідчити про обґрунтованість підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, адже діти мають змогу протягом дня харчуватися в шкільній столові, а в матеріалах справи відсутні докази у підтвердження низької якості чи кількості їжі, яку відповідач дає дітям. Навпаки при обстеженні умов проживання сім'ї встановлена необхідна кількість їжі в холодильнику.
Вказівка суду на те, що відповідач не сприяє засвоєнню дітьми загальновизнаних норм моралі та не виявлення інтересу до їх внутрішнього світу, створює негативну психо-емоційну обстановка в сім'ї та не бажає йти на компроміс, на думку апеляційного суду, не може свідчити про обґрунтованість застосування такої крайньої міри впливу на батька, як позбавлення батьківських прав.
Слід врахувати, що відповідач не уникає спілкування з дітьми та в разі виникнення труднощів постійно звертається по відповідну допомогу до повноважних органів соціального супроводу сім'ї.
У ході розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснив суду, що не хоче повертатися до батька, ОСОБА_1 відмовилася сказати суду свою думку, що на думку колегії суддів свідчить про відсутність в неї категоричного негативного ставлення до свого батька.
Разом з тим, що хоча думка дітей у вирішенні спору про позбавлення батьківських прав є важливою, проте вона не може бути визначальною в цьому питанні, і така думка не є свідченням того, що позбавлення батьківських прав у спірному випадку має на меті забезпечення якнайкращих інтересів дитини. Аналогічної позиції притримується ВС у своєму рішенні від 18.03.2020 року у справі за № 445/421/17.
Апеляційний суд не погоджується із висновком органу опіки та піклування в цій справі про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , оскільки вважає його недостатньо обґрунтованим та мотивованим, так як він не містить висновків про те, чи відповідає такий крайній захід інтересам дітей та яким чином позбавлення відповідача батьківських прав захистить інтереси дітей.
Більш того апеляційний суд вважає, що позивач взагалі не обґрунтував своїх вимог належними та допустимими доказами по справі, фактично поставив в основу даного позову обставини, що були вже предметом судового розгляду та оцінки суду в своєму рішенні від 31.01.2019 року, що залишено без змін судом касаційної інстанції. При цьому позивач не вказав суду, які фактичні обставини в період часу, зокрема, з 25.07.2019 року(коли діти фактично були повернуті батькові) по 01.11.2019 року (з моменту вилучення дітей з сім'ї) стали підставою для звернення його до суду з новим позовом про позбавлення відповідача батьківських прав.
У матеріалах справи відсутні докази того, що спілкування дітей з відповідачем приносить їм шкоду, є небезпечним чи шкідливим для їх здоров'я чи має негативний вплив на їх розвиток, фізичний чи емоційний стан.
Доводи позивача щодо неповноцінного та нераціонального харчування дітей в родині батька ґрунтуються на його припущеннях, по справі відсутні відповідні висновки фахівців з цього приводу, зокрема лікаря - педіатра щодо загального стану здоров'я дітей та наявного негативного впливу на їх здоров'я таким харчуванням та проживання у відповідних умовах. Також позивач не надав суду доказів з приводу його тверджень щодо категоричної неможливості батька взагалі налагодити зв'язок зі своїми дітьми та докази шкідливості такого спілкування відповідача з своїм сином та донькою.
З урахуванням того, що відповідач категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав, має бажання спілкуватися з дітьми та виховувати їх, приймає заходи, спрямовані на налагодження стосунків із дітьми, вважає, позбавлення його батьківських прав буде передчасним.
Одночасно, апеляційний суд вважає за доцільне попередити відповідача про зміну ставлення до виховання дітей, що узгоджується з п.18 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 13.02.2020 в цій справі слід скасувати у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог за їх необґрунтованістю.
Також на підставі ст.141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням вимог апеляційної скарги відповідача у справі та відмовою у позові, оскільки згідно п.14 ч.2 ст.3 ЗУ «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору, тому судові витрати відповідача ОСОБА_3 у розмірі 2310,00 грн. сплаченого ним судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід компенсувати за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, судові втрати за розгляд справи у суді першої інстанції також слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити.
Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 13.02.2020 у цивільній справі за позовом виконавчого комітету Дзензелівської сільської ради Маньківського району в інтересах дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Маньківської РДА Черкаської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей - скасувати.
Позовні вимоги у справі - залишити без задоволення.
Попередити ОСОБА_3 про належне виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню своїх дітей - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Повернути з державного бюджету відповідачу ОСОБА_3 2310,00 грн. судового збору, сплаченого за розгляд справи в апеляційному суді.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції - віднести на рахунок держави.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством - п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України.
Повну постанову складено 04.06.2020.
Суддя-доповідач
Судді