Номер провадження 22-ц/821/970/20Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/4350/19 Категорія: 304090000 Гудзенко В. Л.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
04 червня 2020 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Новікова О.М.
за участю секретаря Торопенко Н.М.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 лютого 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 13.05.2017 р., згідно з якою отримав кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п.2.1.1.5.7 договору.
При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Формулярами та стандартними формами є саме Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач.
Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
У порушення умов договору відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, зобов'язання за вказаним договором не виконав та, станом на 18.08.2019 р. має заборгованість в розмірі 11862,03 грн., яка складається з: 3855, 04 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2180,81 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 3835,13 грн. - нарахована пеня за прострочення зобов'язання, 950, 00 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500 грн. - штрафу (фіксованої частини), 541,05 грн. - штрафу (процентної складової).
Посилаючись на зазначені обставини позивач просив позов задовольнити.
Заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27.02.2020 р. у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Своє рішення суд мотивував тим, що позивач до позовної заяви не додав докази, які б підтверджували, що на момент підписання анкети-заяви між відповідачем та позивачем було узгоджено розмір кредиту, умови користування кредитом та його погашення, порядок нарахування та сплату відсотків за користування кредитом, порядок нарахування та сплати штрафу і пені за невиконання умов договору. А також, позивач не підтвердив доказами, що на момент підписання анкети-заяви відповідач був ознайомлений саме з тими Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна» та саме тими Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, вважаючи його незаконним та винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, позивач АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27.02.2020 р. та ухвалити нове рішення, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити.
Апеляційні вимоги мотивував тим, що відповідно до підписаної анкети-заяви відповідач ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, та розумів їх зміст та мав їх неухильно дотримуватися.
Зазначає, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, так як суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Наголосив, що підписуючи анкету-заяву користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості відповідач висловив свою згоду з формою договору та його умовами. На думку апелянта, саме на відповідача покладено обов'язок доведення, про те, що він не був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, Тарифами банку, однак будь-яких доказів зазначених обставин не надав.
Зауважив, що у разі незгоди суду з розрахунком заборгованості наданого суду, суд повинен був надати свій розрахунок, однак цього не зробив, чим ухилився від своїх обов'язків, а саме від здійснення правосуддя. При обґрунтуванні апеляційних вимог апелянт послався на ряд постанов Верховного Суду.
Позивач не скористався правом, передбаченим ст.360 ЦПК України, і відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надав, однак відповідно до положень ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто в порядку ст.369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом,ОСОБА_1 підписав анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
У анкеті - заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку (а.с. 8).
При цьому, зі змісту анкети - заяви вбачається, що вона містить лише, відомості що стосуються особи відповідача, його контактний телефон та підпис. В анкеті заяві відсутні відомості про те, яку саме карту отримав відповідач, та який розмір кредиту ним був отриманий.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які непідписані відповідачем.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 18.08.2019 р. має заборгованість в розмірі 11862,03 грн., яка складається з: 3855, 04 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2180,81 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 3835,13 грн. - нарахована пеня за прострочення зобов'язання, 950, 00 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500 грн. - штрафу (фіксованої частини), 541,05 грн. - штрафу (процентної складової).
Разом з тим, розрахунок заборгованості сам по собі не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, оскільки нічим не підтверджується і його правильність неможливо перевірити.
Суду не надано документальних підтверджень того, що ці розрахунки дійсно стосуються кредиту, яким користувався відповідач, так як в розрахунках та в анкеті-заяві немає посилань на відомості, за допомогою яких можливо ідентифікувати боржника, зокрема посилань на номер карткового рахунку боржника.
Крім цього, розрахунок заборгованості оформлений не належним чином, в ньому не зазначено прізвища посадової особи, яка має право складати такий розрахунок та її підпису. На даному розрахунку стоїть підпис, однак прізвища не зазначено та при цьому відсутні печатки банку, що не відповідає нормативним вимогам до оформлення документів, закріплених в ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлення документів», затверджених наказом Держспоживстандарту України №55 від 07 квітня 2003 року.
Згідно із ч.ч.1,2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1,2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті - заяві позичальника, підписаній сторонами, відсутні умови користування кредитом та його погашення, порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитом, порядок нарахування та сплати штрафу і пені за невиконання умов договору.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за простроченим тілом кредиту стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України та штрафи.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Зазначеними документами, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки, та що саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві розміру кредиту, угодженого між сторонами, домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, порядку повернення кредиту надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь - яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» не містять підпису відповідача, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети - заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч.ч.1,3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зазначає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді анкети - заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Стаття 1054 ЦК України визначає предмет кредитного договору грошові кошти (кредит).
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зазначена норма є відповідальністю за невиконання взятого за договором грошового зобов'язання.
Оскільки позивачем не доведено наявність порушеного зобов'язання, то не підлягають задоволенню нараховані на підставі зазначеної норми проценти.
Посилання апелянта на правові позиції Верхового Суду, викладені в постановах від 21.03.2018 р. справа №441/569/17; від 07.03.2018 р. справа №755/18246/15-ц; від 06.02.2018 р. справа №755/2720/16-ц, та постанові Верховного Суду у справі №755/7704/15-ц є необґрунтованими, оскільки, виходячи із ч. 4 ст.263 ЦПК України та враховуючи мінливість судової практики із даного типу спірних правовідносин, суд застосовує останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17. Такий підхід дозволяє дійти усталеності, єдності та передбачуваності судової практики, що відноситься до реалізації принципу верховенства права у вирішенні судами спорів.
Суд не може прийняти докази, які додані позивачем до апеляційної скарги, а саме виписку з карти № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , довідку про отримання ОСОБА_1 кредитної картки № НОМЕР_2 (а.с.69-76), оскільки апелянтом не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч.3 ст.367 ЦПК України).
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Перешкод, у передбаченому ЦПК порядку, подати до суду першої інстанції докази у АТ КБ «ПриватБанк» не було, більше того позивач - АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду першої інстанції з клопотанням про розгляд справи в порядку спрощеного провадження (а.с.33) та клопотанням про розгляд справи за відсутності позивача (а.с.34) в якій зазначило про подачу необхідних доказів і в судові засідання не з'являлось, в зв'язку з чим, має нести ризик настання негативних наслідків пов'язаних з вчасно неподаними доказами.
Частиною 5 ст.263 ЦПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факту отримання кредитних коштів та їх подальше використання відповідачем.
Оскільки, для вирішення питання про стягнення відсотків та, відповідно, пені і штрафу, необхідні докази отримання кредитних коштів, тому, з урахуванням установлених судом обставин, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову і в цій частині.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд, не вбачає підстав для зміни чи скасування оскарженого заочного рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375,381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді