04 червня 2020 року
м. Рівне
Справа № 569/16673/19
Провадження № 22-ц/4815/657/20
Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Панас О.В.
Рішення ухвалене в м. Рівне
Дата ухвалення повного 23 грудня 2019 року
Рівненський апеляційний суд :
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючий : Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Бондаренко Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на заочне рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 20 грудня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (АТ КБ "Приватбанк") звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 16.05.2014 та судові витрати у справі.
Позов мотивує тим, що між сторонами 16 травня 2014 року підписано заяву №б/н, згідно якої ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 5000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок із сплатою процентів за користування кредитом. У зв'язку із порушенням виконання зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 17.07.2019 має заборгованість в сумі 23615,00 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача.
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 грудня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість в сумі 5750,00 та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 467,74 грн.
У апеляційній скарзі, поданій на вказане рішення, представник АТ КБ "ПриватБанк" - Крилова О.Л. не погоджується з ним в частині відмови в позові, яку вважає, незаконною, винесеною з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом, простроченим тілом, а тому не підлягає перегляду в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000,00 грн та штрафу в розмірі 750,00 грн.
Вказує, що заборгованість за тілом кредиту не є сталою, адже на кожен конкретний проміжок часу розраховується в залежності від сум, які використані відповідачем, та сум, внесених на погашення заборгованості. Ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів і нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті, тому необхідно визначитися скільки клієнт використав кредитних коштів.
За наведеного вказує, що суд першої інстанції не врахував, що в даному випадку це поновлювальна кредитна лінія і необхідно визначити суму фактично використаних позичальником коштів за кредитною карткою і яка відрізняється від розміру початкового кредитного ліміту, адже розмір цієї суми постійно змінюється від часткового погашення і наступного зняття кредитних коштів.
Також зазначає, що встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні фактично отриманих відповідачем грошових коштів у повному обсязі, заявлений розмір яких підтверджується випискою по картрахунку та розрахунком заборгованості.
Крім того, вказує, що контррозрахунок відповідачем не надано. Доказів належного виконання зобов'язання по сплаті кредиту відповідачем надано не було.
З наведених підстав просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за тілом та простроченим тілом та ухвалити цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.
Згідно з ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано, а судом не встановлено укладення між сторонами додаткових договорів щодо збільшення розміру кредиту, тому суд прийшов до висновку, що підлягає до стягнення з відповідачки заборгованість за тілом кредиту на суму 5000,00 грн.
Водночас визначений у розрахунку загальний розмір штрафів 1600,71грн., зважаючи на встановлений судом розмір заборгованості за кредитним договором, який становить загалом 5000,00 грн., вважав необґрунтованим взявши до уваги визначені правила, нарахування штрафу дійшов висновку про необхідність стягнення його у розмірі 750,00 грн. (500 грн.00 коп.+ ( 5000,00 грн. х 5%). Отже, загальна сума заборгованості, з урахування тіла кредиту та штрафу, яку стягнуто з відповідачки на користь позивача за кредитним договором, укладеним між ними 16.05.2014 року, становить 5750,00 грн. (5000,00 грн. + 750,00 грн.).
Такі висновки місцевого суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 5000,00 грн та штрафу в розмірі 750,00 грн сторонами не оскаржується та його законність в цій частині апеляційним судом не перевіряється.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Судом установлено, що 16 травня 2014 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Звертаючись із позовом про стягнення заборгованості банк зазначав, що підписуючи вказану анкету-заяву відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. У заяві також зазначено, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правову позицію, що Умови та Правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами.
Будь-які дані про тип картки, строк її дії, розміри бажаного кредитного ліміту та відсотків за користування кредитними коштами, строку повернення коштів, розміри пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту у підписаній відповідачкою анкеті-заяві відсутні.
Пред'являючи вимоги про погашення кредиту, банк в поданій позовній заяві зазначав, що між сторонами 16 травня 2014 року підписано заяву №б/н, згідно якої ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 5000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок із сплатою процентів за користування кредитом. Натомість просив стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченим тілом кредиту, пенею та штрафами.
Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування заборгованості по неустойці, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16.05.2014, банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" про Умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та Правил про надання банківських послуг в ПриватБанку, з якими можна ознайомитись на сайті банку.
Згідно наданих позивачем розрахунків у ОСОБА_1 станом на 17.07.2019 виникла заборгованість, яка становить 23615,00 грн. та складається з : 8888,91 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4972,81 - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 7402,57 грн - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 750,00 грн - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 1100,71 грн - штраф (процентна складова).
Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штрафи за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Правила надання банківських послуг розумів кредитор та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів та неустойки (пені, штрафів), і саме у зазначених в цих документах розмірах та порядку нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки інформація у ній повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано при розгляді вказаної справи.
Апеляційний суд вважає, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" у період - з часу виникнення спірних правовідносин (16.05.2014) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (02.09.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки "Універсальна" та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виписка по рахунку, яка долучена позивачем як додаток до апеляційної скарги, сама по собі не містить даних про умови договору, на які посилається позивач, відтак не є доказом, на підставі якого суд має можливість встановити факти, що мають значення для вирішення справи (а.с.54-57).
Також до апеляційної скарги позивачем було долучено довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_2 (договір б/н), згідно із якою зазначається: старт карткового рахунку 16.05.2014 № НОМЕР_1 ; зміна кредитного ліміту - 16.05.2014 кредитний ліміт : 0,00 грн. (примітка: встановлення кредитного ліміту); зміна кредитного ліміту - 17.03.2015 - кредитний ліміт : 0,00 грн. (примітка : встановлення кредитного ліміту); зміна кредитного ліміту - 15.02.2018 - кредитний ліміт : 5000,00 грн. (примітка : збільшення кредитного ліміту); зміна кредитного ліміту - 20.07.2018 - кредитний ліміт : 0,00 (примітка : зниження кредитного ліміту (а.с. 52). Дослідивши дані, що містяться в наданій довідці можна дійти висновку, що кредитний ліміт на час підписання ОСОБА_1 анкети-заяви був нульовим, а збільшився лише 15.02.2018 до 5000,00 грн, дана сума отриманих кредитних коштів і була правомірно стягнута судом першої інстанції. Разом з тим зазначена довідка не дає можливості встановити умови кредитного договору, які міг би дослідити суд.
Крім того, в наданому банком розрахунку, заборгованість по процентах відсутня, проте, виходячи з аналізу наданої банком роздруківки про Умови та правила надання банківських послуг та ч.1 ст.1054 ЦК України, за своєю суттю, прострочене тіло кредиту, на яке вказує позивач у своїй позовній заяві, фактично є завуальованими відсотками за користування кредитними коштами, адже до нього, зокрема, входить плата за користування кредитом.
Проте за відсутності визначеного та погодженого договором порядку нарахування заборгованості за кредитом та овердрафтом, позовні вимоги банку про стягнення простроченого тіла кредиту є необґрунтованими, та як правильно зазначив місцевий суд, не доведеними. АТ КБ "Приватбанк" безпідставно нараховуючи проценти у збільшеному розмірі на заборгованості по тілу кредиту, погашаючи їх за рахунок овердрафту та застосовуючи подвійний коефіцієнт, незаконно та штучно збільшував суму заборгованості по тілу кредиту, та нараховував проценти у подвійному розмірі.
Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не надано, а судом не встановлено укладення між сторонами додаткових договорів щодо збільшення розміру кредиту, а тому підлягає до стягнення з відповідачки заборгованість за тілом кредиту на суму 5000,00 грн.
Водночас, рішення суду першої інстанції в частині стягнення штрафу в розмірі 750,00 грн сторонами не оскаржується та його законність в цій частині апеляційним судом не перевіряється. В решті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, перевірив їх доказами, які оцінено згідно вимог статті 89 ЦПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги необґрунтовані, тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, що, зокрема, суперечить встановленій практиці Верховного Суду.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Відповідно до ч.1 та ч.13 ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги віднести за рахунок АТ КБ "ПриватБанк".
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375,376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.
Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складений 04 червня 2020 року.
Головуючий: С.В. Боймиструк
Судді: С.О. Гордійчук
Н.В. Бондаренко