Провадження № 22-ц/803/5290/20 Справа № 185/10619/19 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М. М. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
04 червня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.
за участю секретаря Черкас Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2020 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення аліментів,-
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2020 року було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення аліментів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду від 16 березня 2020 року скасувати та задовольнити його заяву про забезпечення позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При цьому, ч.ч. 6, 7 ст. 150 ЦПК України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії.
Відповідно до ч.8 ст. 150 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи у листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення аліментів (а.с.1, 2).
У березні 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову (а.с.28, 29).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі судового наказу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2019 року з нього на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягуються аліменти в розмірі 1/2 частки всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 вересня 2019 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття. У листопаді 2019 року ним було подано до суду позов про зменшення розміру аліментів, оскільки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом з ним та перебувають на його утриманні. Заявник вважає, що неприйняття заходів забезпечення позову ускладнить в подальшому виконання рішення суду бо згідно закону безпідставно отримані аліменти не повертаються. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі судового наказу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2019 року.
Із судового наказу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2019 року та ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2019 року вбачається, з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП: НОМЕР_2 , на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягуються аліменти в розмірі 1/2 частки всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 вересня 2019 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с.4, 5).
Судовий наказ набрав законної сили 25 вересня 2019 року.
В силу положень ч.1 ст.14 ЦК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції в своїй ухвалі посилався на те, що доводи заяви про забезпечення позову не підтверджені належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про зміну розміру аліментів.
Пред'явлення до суду позову про зміну розміру аліментів не є підставою для зупинення стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Забезпечення позову шляхом зупинення стягнення аліментів не може замінювати собою рішення суду у даній справі.
Крім того, із судового наказу вбачається, що аліменти з відповідача стягнуто на утримання трьох дітей, а у своїй позовній заяві позивач посилається на те, що з ним проживає двоє дітей. Отже, у разі задоволення заяви позивача про зупинення стягнення аліментів, можуть бути порушені права третьої дитини на отримання матеріальної допомоги від батька.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом неповно з'ясовані обставини справи є безпідставними.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом норм матеріального та процесуального права є неоьгрунтованими.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з ухвалою суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність ухвали суду першої інстанції.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2020 року про відмову у забезпеченні позову залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя
Судді