Провадження № 22-ц/803/5263/20 Справа № 180/2167/19 Суддя у 1-й інстанції - Хомченко С. І. Доповідач - Макаров М. О.
Категорія 27
03 червня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Марганецька міська рада Дніпропетровської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що вона є наймачем квартири АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована ОСОБА_2 .. Відповідачка в квартирі не проживає з 2016 року, особистих речей в квартирі не має, участі в утриманні квартири не приймає, оплату за комунальні послуги не оплачує, місце її перебування їй не відомо, чим перешкоджає їй вільно розпоряджатися своєю квартирою, зокрема, вона не може скористатися своїм право на отримання субсидії.
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..
Рішення суду мотивоване тим, що з наданих позивачкою документів вбачається, що основним балансоутримувачем квартири АДРЕСА_1 є Марганецька міська рада. Договору найму на вищевказану квартиру з позивачем не укладено. Суду не надано доказів стосовно того, на яких підставах позивачка проживає у вказаній квартирі та звертається з вищевказаним позовом.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що вона є основним наймачем квартири, що підтверджується Ордером від 19 липня 1976 року. Відповідачка з 2016 року в квартирі не проживає, що підтверджується Актом від 26 жовтня 2019 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2020 року у підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачкою того, на якій підставі вона проживає у вказаній квартирі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що позивачкою на підтвердження своїх позовних вимог були надані такі документи: довідка від 26 жовтня 2019 року про реєстрацію з місця проживання особи виданої ОСББ «Ювілейний 5, згідно якої в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; Акт від 26 жовтня 2019 року складаний головою правління ОСББ «Ювілейний 5» ОСОБА_3 про не проживання ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 з 2016 року.
З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що вона зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 , але документів на підтвердження того, що вона є наймачем даної квартири остання суду першої інстанції не надала.
Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд (ч.1 ст.4 ЖК України).
Статті 61-70 ЖК України передбачають і встановлюють порядок користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду.
Поряд з цим нормами глави 59 ЦК України встановлюється порядок користування житлом за договором найму (оренди).
Правовідносини, що виникають у зв'язку з наймом житла, що перебуває у державній або комунальній власності, регулюється Житловим кодексом та іншими актами житлового законодавства (ч.1 ст.3 ЖК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 63 ЖК УРСР предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Статтею 71 ЖК України передбачено, що за тимчасової відсутності наймача або членів сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк, за заявою відсутнього, може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом. Тимчасова відсутність особи може биту безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців.
Якщо тимчасова відсутність особи перевищила шість місяців, члени сім'ї, навіть колишні, а також наймодавець, мають право звернутись із позовом про визнання її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.
Встановивши, що з наданих позивачкою документів вбачається, що основним балансоутримувачем квартири АДРЕСА_1 є Марганецька міська рада, а також відсутність доказів стосовно того, на яких підставах позивачка проживає у вказаній квартирі та звертається з вищевказаним позовом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог.
Доводи апелянта в скарзі про те, що вона є основним наймачем квартири, що підтверджується Ордером від 19 липня 1976 року, а також те, що відповідачка з 2016 року в квартирі не проживає, що підтверджується Актом від 26 жовтня 2019 року, - колегія суддів вважає такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Під час слухання справи у суді першої інстанції, позивачкою дійсно не було надано належних доказів на підтвердження того, на яких підставах вона проживає у вказаній квартирі.
При цьому, колегія суддів не може взяти до уваги надану позивачкою до апеляційної скарги копію Ордеру від 19 липня 1976 року, оскільки докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, - чого ОСОБА_1 доведено не було.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко