Провадження № 22-ц/803/5825/20 Справа № 204/9059/19 Суддя у 1-й інстанції - Мащук В. Ю. Доповідач - Макаров М. О.
Категорія 50
03 червня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину,-
У грудні 2019 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила: - стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 26274 грн.; - збільшити розмір аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2218 грн., щомісячно, починаючи з 01 січня 2020 року і до досягнення повноліття, в особі матері ОСОБА_1 .
Позовні вимоги мотивовано тим, що 23 лютого 2015 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська ухвалено рішення у справі № 204/509/2015-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання його малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 30 січня 2015 року і до досягнення повноліття, в особі матері - ОСОБА_1 .
19 березня 2015 року державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції - Орловою Вікторією Валеріївною було відкрито виконавче провадження № 46929520 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1000 грн.
Згідно довідки-розрахунку Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра від 23 грудня 2019 року за № 75518, заборгованість по сплаті аліментів на 01 грудня 2019 становить 58418,25 грн.
Позивач неодноразово зверталася до відповідача по допомогу та просила надати кошти на лікування, оздоровлення та розвиток дитини, однак, відповідач жодного разу не надав кошти.
З часу ухвалення рішення про стягнення аліментів розмір витрат на утримання доньки зріс, дитина потребує значного догляду та матеріальних коштів в зв'язку зі збільшенням життєвих потреб. Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 грудня 2019 року - 1779 гривень; для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 грудня 2019 року - 2218 гривень, у зв'язку з чим виникла необхідність у збільшенні розміру аліментів.
Крім того, донька позивача та відповідача відвідує танцювальний колектив, відвідує художню школу, дитина має певні проблеми зі здоров'ям, у зв'язку з чим дитині часто приходиться відвідувати стоматолога, дитина мала екскурсію до Парижа з метою художнього розвитку, в літній час перебувала на оздоровленні, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2020 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 8065 грн.; в решті позову відмовлено; вирішено питання стосовно судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2020 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Так, судом встановлено, що сторони мають малолітню дитину - доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні (а.с.16).
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання його малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 30 січня 2015 року і до досягнення повноліття, в особі матері - ОСОБА_1 (а.с.13). 23 лютого 2015 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист (а.с.14).
19.03.2015 року державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції - Орловою Вікторією Валеріївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, відповідно до якої відкрито виконавче провадження № 46929520 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1000 грн. (а.с.17).
Відповідно до довідки-розрахунку Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра від 23.12.19 р. за № 75518, сукупний розмір заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів на 01.12.2019 року складає 58418,25 грн. (а.с.18).
Відповідно до довідки КЗ «Дитячо - молодіжний центр «Лідер» Дніпровської міської ради від 25.11.2019 року № 435 ОСОБА_6 є вихованкою гуртка «Райдуга» Комунального закладу «Дитячо - молодіжний центр «Лідер» Дніпропетровської міської ради з жовтня 2017 року. За період жовтень 2017 року - грудень 2017 року за навчання було зроблено оплату в загальній сумі 280 грн.; за період січень 2018 року - грудень 2018 року за навчання було зроблено оплату на загальну суму 1220 грн.; за період січень 2019 року - листопад 2019 року за навчання було зроблено оплату на загальну суму 1700 грн. (а.с.19,20).
Відповідно до наданих суду квитанцій ОСОБА_1 здійснено оплату за навчання доньки - ОСОБА_3 у МКЗК «Дніпропетровська дитяча художня школа № 1» на загальну суму - 5850 грн. (а.с.21-26).
Відповідно до довідки ПП «Полімед» від 25.11.2019 року № 2511/1 вартість оплати лікування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5, складає 8510 грн. (а.с.27).
Відповідно до поcадочного документа 000В3F67-99F3-5EC8-0001 вартість проїзду ОСОБА_7 з м. Дніпро до м. Києва 19.04.2019 року склала 469 грн. 07 коп (а.с.28).
Відповідно до поcадочного документа 000В3F67 - 4FF0 - B4EA -0002 вартість проїзду ОСОБА_7 з м. Києва до м. Дніпро 30.04.2019 року склала 400 грн. 58 коп (а.с.29).
Відповідно до додаткової інформації по білету та маршруту, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5, виїхала ІНФОРМАЦІЯ_2 з м. Києва до м.Франкфурта, ІНФОРМАЦІЯ_3 виїхала з м. Франкфурт до м. Києва, загальнавартість квтків склала 3642 грн. (а.с.30,31,33).
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 25 травня 2017 року за дитячу путівку до бази відпочинку «Надія» з 03.07 по 12.07.2018 року, від ОСОБА_1 прийнято 2100 грн. (а.с.35).
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 17 травня 2018 року за дитячу путівку до бази відпочинку «Надія» з 02.07 по 11.07.2018 року, від ОСОБА_1 прийнято 2400 грн. (а.с.35).
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 04 червня 2019 року за дитячу путівку до бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з 01.07 по 007.2018 року, від ОСОБА_1 прийнято 2760 грн. (а.с.35).
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 19 червня 2019 року ФОП ОСОБА_8 від ОСОБА_1 прийнято оплату за тур ОСОБА_3 у сумі 15600 грн. (а.с.36).
Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог в частині збільшення розміру аліментів на дитину з 1000 грн. до 2218 грн. При цьому, суд зазначає, що зміни в законодавстві не є самостійною підставою для збільшення розміру аліментів. Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача Ѕ частини понесених додаткових витрат на дитину у сумі 26274 грн., суд приходив до наступних висновків. ОСОБА_6 відвідувала стоматолога, отримала відповідне лікування, тому суд прийшов до висновку, що вимога в частині стягнення з відповідача, як додаткових, витрат понесених позивачем на відвідування дитиною - стоматолога підлягають задоволенню, та відповідно до наданої суду довідки складає 8510 грн./2 = 4255 грн. Вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на відпочинок і оздоровлення підлягає частковому задоволенню, так, як згідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 25 травня 2017 року за дитячу путівку до бази відпочинку «Надія» з 03.07 по 12.07.2018 року, від ОСОБА_1 прийнято 2100 грн.; відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 17 травня 2018 року за дитячу путівку до бази відпочинку «Надія» з 02.07 по 11.07.2018 року, від ОСОБА_1 прийнято 2400 грн.; відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 04 червня 2019 року за дитячу путівку до бази відпочинку «Надія» з 01.07 по 10.07.2018 року, від ОСОБА_1 прийнято 2760 грн., зазначені квитанції містять відповідну печатку підприємства, підписи уповноважених осіб, підставу оплати та суму оплати, а отже є належним доказом в розумінні ст.77 ЦПК України, тобто позивачем в судовому засіданні доведено, що дитина перебувала на літньому відпочинку для оздоровлення, тому вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню як така, що підтверджена належними доказами та з відповідача слід стягнути 50% вказаних витрат, виходячи з розрахунку: 7260 грн. / 2 = 3810 грн. Що стосується вимог позивача про відшкодування відповідачем додаткових витрат на спільний відпочинок позивача з дитиною за кордоном, то вимоги в даній частині задоволенню не підлягають, так як даний відпочинок було здійснено на власний розсуд позивача, відсутні докази того, що даний відпочинок було зумовлено особливими обставинами, та не відноситься до додаткових витрат на дитину. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 50% додаткових витрат на дитину, які складаються з понесених позивачем витрат на: добровільні внески до фонду школи і класу, відвідування дитиною художньої школи, відвідування гуртка «Райдуга» КЗ «Дитячо - молодіжного центру «Лідер» ДМР, задоволенню не підлягають оскільки позивачем в судовому засіданні не доведено особливих обставин, які б свідчили про необхідність стягнення з відповідача додаткових витрат, які викликані розвитком здібностей дитини. У свою чергу відвідування дитиною художньої школи, відвідування гуртка «Райдуга» не свідчить про подальше їх відвідування, а в переважній більшості це відноситься до загального розвитку дитини, і не є обов'язковим, а добровільним волевиявленням одного з батьків, в даному випадку матері.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч.2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За змістом ч. 1,2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Законом України від 17 травня 2017 року N 2037-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів", який набрав чинності 08 липня 2017 року, внесено зміни до СК України, ЦПК України, який, зокрема, передбачає підвищення мінімального розміру аліментів, спрощення процедури стягнення аліментів та оголошення аліментів власністю дитини.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч.3 ст. 181 СК України у редакції Закону України від 17 травня 2017 року N 2037-VIII).
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Як роз'яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України (в редакції закону від 17.05.2017 року) мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 037-VIII ч. 2 ст. 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку".
Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін у ст. 182 СК України, яким визначався розмір - 30%).
Доводи апеляційної скарги про те, що раніше визначений розмір аліментів 1000 грн. на сьогоднішній день менш ніж мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину, а тому у суду першої інстанції не було правових підстав для відмови в позові в цій частині, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до ст. 192 СК України.
Згідно роз'яснень, викладених у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів.
Аналізуючи вище викладені норми чинного законодавства, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог про збільшення розміру стягнутих аліментів.
Що стосується відмови у задоволенні позову в частині стягнення додаткових витрат на дитину, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.
У п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року роз'яснено, що відповідно до ст. 185 СК України до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Додаткові витрати на утримання дитини мають бути викликані особливими обставинами. У зв'язку із особливими обставинами (розвиток здібностей дитини, тяжка хвороба, каліцтво дитини, тощо) потрібні значні додаткові витрати, тому розмір додаткових витрат, що стягується, повинен визначатися залежно від дійсно понесених або передбачуваних витрат.
Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батьків незалежно від сплати ним аліментів. Чинним законодавством не передбачена можливість повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
Аналізуючи положення ст. 185 СК України слід дійти висновку, що додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
До таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 13.09.2017 року у справі № 6-1489цс17.
Оскільки тягар доказування покладено на позивача, то заявляючи додаткові витрати, позивач в будь-якому випадку повинен їх обґрунтувати та надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Дані додаткові витрати, на відміну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами.
Тобто, якщо стягнення аліментних зобов'язань викликане необхідністю дитини у харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя, то додаткові витрати заявляються саме у зв'язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров'ям дитини, або у разі обставин, які пов'язані з розвитком здібностей дитини.
Тому, заявляючи вимоги про одноразове стягнення додаткових витрат на дитину, необхідно надати докази усієї суми фактично понесених витрат, в той час, як заявляючи про періодичні або постійні витрати, позивач повинен довести їх необхідність.
Тобто якщо це витрати пов'язані з розвитком здібностей дитини, наприклад музика, то необхідно надати рекомендації щодо навчання дитини у музичній школі з вказівкою тривалості повного курсу навчання, підтвердити витрати пов'язані з придбанням усіх необхідних знарядь та музичних інструментів, періодичність їх придбання, довівши суду при цьому, що заявлена сума, це лише половина тих витрат, яку необхідно на розвиток здібностей дитини.
Якщо ці витрати пов'язані з особливим станом здоров'я дитини, то необхідно надавати медичні довідки, висновки лікарів, їх рекомендації щодо лікування дитини в Україні чи за кордоном, тривалості та періодичність лікування та з урахуванням цього розрахунок його вартості, а також про вартість ліків, які необхідно придбавати дитині.
ОСОБА_1 просила стягнути додаткові витрати на добровільні внески до школи та класу, відвідування дитиною художньої школи, відвідування гуртка "Райдуга" КЗ "Дитячо-молодіжного центру "Лідер" ДМР, стверджуючи, що ці речі необхідні для розвитку дитини, проте, належних і допустимих доказів на підтвердження потреби дитини в них, позивач не подала. Ці витрати не відносяться до додаткових в розумінні ст. 185 СК України, оскільки вони не викликані особливими обставинами. Вказані витрати відносяться до основних витрат, які батьки несуть на утримання дітей виходячи із своїх матеріальних можливостей.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко