Справа № 156/1315/19 Провадження №11-кп/802/341/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:ст.335 КК України Доповідач: ОСОБА_2
04 червня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Іваничівського районного суду Волинської області від 20 лютого 2020 року,
Даним вироком затверджено угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12019030080000344 від 05.12.2019 року, укладену між прокурором - начальником Іваничівського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури Волинської області ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженим, непрацюючим, раніше не судимим.
ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.335 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: 1) не виїжджатиме за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 2) повідомлятиме уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; 3) періодично з'являтиметься для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він будучи військовозобов'язаним та перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно до довідки військово-лікарської комісії визнаний придатним до військової служби, призваний на строкову військову службу відповідно до ч.3 ст.15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» і особисто під розписку, 12 листопада 2019 року отримав повістку про необхідність прибуття 04 грудня 2019 року в ІНФОРМАЦІЯ_3 для подальшої відправки на збірний пункт Волинського ОВК і направлення для проходження строкової військової служби в одну з військових частин Збройних сил України.
Однак діючи умисно, будучи належним чином попередженим про відповідальність за ухилення від призову на строкову військову службу, за відсутності поважних причин, ОСОБА_7 04 грудня 2019 року в ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув, у зв'язку з чим ухилився від призову на строкову військову службу.
Такі дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ст.335 КК України, як ухилення від призову на строкову військову службу.
У поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 не оспорюючи фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, правильності кваліфікації дій обвинуваченого, добровільності укладення угоди та відповідності призначеного покарання, оскаржує судове рішення в частині застосування на підставі ст.76 КК України такого додаткового обов'язку, як заборони виїзду за кордон без погодження із уповноваженим органом з питань пробації, оскільки його застосовано було безпідставно. Вказує, що перед затвердженням угоди місцевий суд хоча і роз'яснив наслідки укладення угоди, однак при цьому не з'ясував чи розуміє обвинувачений те, що крім покарання, до нього можуть бути застосовані інші заходи впливу, зокрема, покладено додаткові обов'язки, передбачені ст.76 КК України, та не роз'яснив наслідки укладення угоди в частині можливості застосування таких заходів. В змісті угоди про визнання винуватості не було передбачено та не роз'яснено судом щодо можливості та необхідності застосування додаткових заходів, передбачених ч.3 ст.76 КК України. Зазначає і про те, що обвинувачений має постійну роботу на території Республіки Польща, що передбачає необхідність регулярних виїздів за кордон. А позбавлення такої можливості обвинуваченого має істотний вплив на його спосіб життя, плани та можливості. Посилаючись на це, просить вирок суду першої інстанції змінити шляхом виключення з нього покладення на обвинуваченого протягом іспитового строку такого обов'язку як - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. В решті вирок просить залишити без змін.
Прокурор на апеляційну скаргу подав письмові заперечення в яких вказує про її безпідставність, та просить закрити провадження з посиланням на те, що вирок в даному провадженні не підлягає оскарженню.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляційної скарги, доводи обвинуваченого та його захисника, які скаргу підтримали, думку прокурора, яка просила закрити провадження, апеляційний суд доходить до наступного висновку.
Статтею 392 КПК України регламентовано, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені, зокрема, вироки суду першої інстанції, крім випадків, передбачених статтею 394 КПК України.
Частиною 4 ст.394 КПК України визначено особливості апеляційного оскарження судових рішень, зокрема, вироків суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Зазначеною нормою закону передбачено, що такий вирок може бути оскаржений, підозрюваним, обвинуваченим виключно з підстав: 1) призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; 2) ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; 3) невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст.474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди.
Відповідно до тексту угоди про визнання винуватості (а.с.6-7), сторони, окрім іншого, узгодили призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ст.335 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік, та на підставі ст.75 КК України звільнення обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням.
Оскаржуваним вироком суду затверджена зазначена угода і призначено обвинуваченому покарання, яке було узгоджене сторонами угоди.
Апеляційним судом встановлено, що зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст.472 КПК України та її умови не суперечать іншим вимогам закону, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а також, як встановлено апеляційним судом зі змісту вироку, відсутні порушення судом першої інстанції вимог, встановлених ч.ч.4, 6, 7 ст.474 КК України, в тому числі і порядку роз'яснення обвинуваченому наслідків укладеної угоди.
За уставленою судовою практикою застосування кримінальних норм, при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, суд покладає на особу обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України, а також має право додатково покласти й інші обов'язки, які визначені у ч.3 цієї ж статті.
Отже, вирішення питання про те, який саме іспитовий термін, передбачений ч.4 ст.75 КК України, а також, які саме обов'язки, визначені у ст.76 цього ж Кодексу, призначити винній особі, належить до дискреційних повноважень суду в межах цих норм матеріального права.
Як вбачається з апеляційної скарги захисника обвинуваченого, в ній він не оскаржує вирок суду з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України, але наводить інші, не передбачені законом підстави зміни вироку, зокрема необґрунтоване та безпідставне покладення на обвинуваченого одного із додаткових обов'язків, передбачених ст.76 КК України: "не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації", у зв'язку з чим вказане рішення суду апеляційному оскарженню не підлягає.
Разом із тим, апеляційний суд відзначає, що якщо після відкриття апеляційного провадження буде встановлено, що воно відкрите за апеляційною скаргою на рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження. Верховний Суд визнав правильними такі рішення апеляційних судів (ухвала Верховного Суду від 19.03.2018 року у справі №439/1271/17; постанова Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі №180/210/17).
Необхідність застосування положень ст.ст.399, 403 КПК України, в даному випадку, також підтверджується правовим висновком, викладеним в ухвалі Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 19.02.2019 року №569/17036/18).
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 376, 399, 403 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Іваничівського районного суду Волинської області від 20 лютого 2020 року, - закрити.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом.
Головуючий
Судді