Справа № 161/4333/19 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М.
Провадження № 22-ц/802/636/20 Категорія: 44 Доповідач: Данилюк В. А.
02 червня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Данилюк В. А.,
суддів Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
з участю:
секретаря судового засідання Вергуна Т. С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши в місті Луцьку заяву комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» про розстрочення виконання рішення у цивільній справі № 161/4333/19 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» про відшкодування шкоди, завданої ДТП, за апеляційною скаргою відповідача Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 березня 2020 року,
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 грудня 2019 року у справі № 161/4333/19 позов задоволено частково та стягнуто КП «Луцьке підприємство електротранспорту» в користь ОСОБА_1 98835 (дев'яносто вісім тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн 70 коп. у відшкодування майнової шкоди, 3000 (три тисячі) грн 00 коп. у відшкодування моральної шкоди, 1018 (одну тисячу вісімнадцять) грн 17 коп. судового збору, 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн 10 коп. витрат пов'язаних із проведенням експертизи, 10781 (десять тисяч сімсот вісімдесят одна) грн 13 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
КП «Луцьке підприємство електротранспорту» 17 лютого 2020 року подало до суду заяву про розстрочення виконання рішення суду у даній справі.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 березня 2020 року у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 грудня 2019 року у цивільній справі № 161/4333/19 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, КП «Луцьке підприємство електротранспорту» подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що вважає вагомими обставини, вказані в заяві про розстрочення виконання рішення, такі як надзвичайно складне фінансове становище, що підтверджується тим, що станом на 01.01.2020 загальна сума заборгованості до бюджету та державних фондів становить 18 508 400 грн, згідно балансу (звіту про фінансовий стан) на 31 грудня 2019 року непокритий збиток на кінець звітного періоду (код рядка 1420) становить 49 096 000 грн. Фактично у 2020 році розмір щомісячної сплати тільки розстроченої заборгованості становить більше 500 000 грн, крім того підприємство сплачує поточні платежі та виплачує заробітну плату працівникам, кількість яких становить 400 чоловік. Крім того, на виконанні перебуває 57 виконавчих документів щодо примусового стягнення коштів з підприємства, що в загальному становить 7 562 196,50 грн. Новою обставиною став карантин та припинення руху громадського транспорту з 19 березня 2020 року і до закінчення карантину. Вказує, що при розгляді аналогічної заяви підприємства в справі № 161/1809/19 за таких самих обставин суддя Присяжнюк Л. М. задовольнила заяву.
Таким чином, покликаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процессуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про розстрочення виконання рішення суду.
Відзив на апеляційну скаргу в даній справі не подавався.
Представник відповідача в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній наведені. Позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечив.
Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої без змін, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу від 19.03.2020 в даній справі, суд першої інстанції виходив з відсутність підстав, передбачених законом для розстрочки виконання судового рішення, а також врахував позицію позивача, який категорично заперечив заяву.
Судом встановлено що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 грудня 2019 року у справі № 161/4333/19 позов задоволено частково та стягнуто КП «Луцьке підприємство електротранспорту» в користь ОСОБА_1 98835 (дев'яносто вісім тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн 70 коп. у відшкодування майнової шкоди, 3000 (три тисячі) грн 00 коп. у відшкодування моральної шкоди, 1018 (одну тисячу вісімнадцять) грн 17 коп. судового збору, 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн 10 коп. витрат пов'язаних із проведенням експертизи, 10781 (десять тисяч сімсот вісімдесят одна) грн 13 коп. витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 122-124).
12.02.2020 ОСОБА_1 подав до суду заяву про видачу виконавчого листа (а.с. 128) та отримав його 03.03.2020, що підтверджується його підписом в довідковому листі до справи.
Право на розстрочку виконання рішення суду у цивільній справі передбачено чинним цивільним процесуальним законодавством (стаття 435 ЦПК України).
Статтею 435 ЦПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення за наявності обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Отже відстрочення чи розстрочення виконання рішення може мати місце тільки у виняткових випадках та за наявності обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення. Підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При вирішенні заяв сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу та порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладняють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Згідно статей 124, 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішення суду.
За вимогами ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в даному випадку зазначення заявником в підтвердження поважності причин відсутність коштів, важкий фінансовий стан не є достатньою підставою в розумінні закону для розстрочення виконання рішення суду, оскільки обставини, наведені заявником в заяві про розстрочення виконання судового рішення носять не особливий і надзвичайний характер, відтак, не є підставою вважати винятковим випадком у розумінні 435 Цивільного процесуального кодексу України, що зумовлював би ускладнення чи відсутність можливості виконати судове рішення.
При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу. Позивач ОСОБА_1 своєю письмовою заявою, поданою до суду першої інстанції, заперечив проти задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду (а.с. 160-165).
Доводи апеляційної скарги про важке матеріальне становище, а також покликання на введення карантину та призупинення руху громадського транспорту з 19.03.2020 (рішення набрало законної сили 04.02.2020), судом до уваги не приймаються, оскільки заява про розстрочення виконання рішення була подана до введення карантину і даною обставиною не обґрунтовувалася, такі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За ч. 1 ст. 258 ЦПК України судовими рішеннями є ухвали, рішення постанови, судові накази.
За ст. 375 суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідача Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» залишити без задоволення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 березня 2020 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 04 червня 2020 року.
Головуючий
Судді