печерський районний суд міста києва
Справа № 757/22211/20-к
01 червня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні управління процесуального керівництва військової прокуратури Центрального регіону України ОСОБА_3 про накладення арешт на майно в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001928 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
01.06.2020 в провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні управління процесуального керівництва військової прокуратури Центрального регіону України ОСОБА_3 про накладення арешт на майно в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001928 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
У судове засідання прокурор не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримав та просив задовольнити.
Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки представника сторони обвинувачення обов'язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у його відсутність.
Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, надходжу до наступних висновків.
Обґрунтовуючи внесене клопотання сторона обвинувачення зазначає, що Військовою прокуратурою Центрального регіону України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №62019100000001928 від 19.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Сторона обвинувачення вказує, що необхідність арешту вказаного об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , літ. «Щ», площа 269,9 кв. м. (РНОНМ 669871380000), обумовлена тим, що з власності держави виведено нерухоме майна з цілісного майнового комплексу загальною площею 4952,2 м. кв., за заниженою ціною, чим завдано збитки державі в особливо великих розмірах. Невідомими особами можуть вчинятися дії на переоформлення права власності, чи користування, на інших осіб, що зумовить труднощі та унеможливить збереження речового доказу у кримінальному провадженні.
У зв'язку із вищевикладеним прокурор аргументує, що з метою попередження незаконного відчудження, розпорядження та користування об'єктом нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , літ. «Щ», площа 269,9 кв. м. (РНОНМ 669871380000), виникла необхідність у накладенні арешту.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Положення даної норми КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб;5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Обов'язок доказування обставин, на які посилається прокурор, покладається саме на нього.
Вивчивши клопотання, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що прокурор не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку про необхідність такого арешту та те, що ціль такого заходу забезпечення кримінального провадження узгоджується з завданнями кримінального провадження та виходячи з принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про недоведеність стороною обвинувачення обставин, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння особою належним майном, у зв'язку з чим вважає за доцільне відмовити у задоволенні клопотання.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 2, 107, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні управління процесуального керівництва військової прокуратури Центрального регіону України ОСОБА_3 про накладення арешт на майно в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001928 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1