Справа № 755/16662/19
"01" червня 2020 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення грошових коштів, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення грошових коштів, в якому позивач просить суд: розірвати договір №171101 від 17 листопада 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на свою користь суму передоплати за договором №171101 від 17 листопада 2018 року у розмірі 4070,00 грн та судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 листопада 2018 року між сторонами укладено договір №171101, предметом якого є доставка готової продукції, а саме віконних систем на суму 6740,00 грн. За домовленістю з виконавцем, позивачем було проведено передоплату у розмірі 3370,00 грн за доставку першого вікна та 700,00 грн авансу за друге вікно. Виконавець в свою чергу зобов'язався доставити продукцію протягом 45 робочих днів після отримання технічного завдання та передоплати. Технічне завдання надано 17 листопада 2018 року. Позивач зазначає, що нею, як замовником, виконано всі умови договору, проте виконавцем у визначений термін не було доставлено готову продукцію та не надано пояснень про причини невиконання своїх зобов'язань. 16 травня 2019 року позивачем було направлено претензію на адресу відповідача, однак відповіді чи будь-якої іншої реакції від відповідача не надійшло. Оскільки відповідач порушив умови договору, позивач вимушена звернутись з даним позовом до суду.
Також в позовній заяві наведено обґрунтування заподіяння позивачеві моральної шкоди, яка обрахована виходячи з витрат на придбання ліків. Проте зміст позовних вимог не містить вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року відкрито провадження в даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
11 січня 2020 року позивачем отримано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, що підтверджується розпискою позивача в довідковому листі до справи.
Копію вказаної ухвали суду з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем отримано не було, конверт разом з копією ухвали суду про відкриття провадження повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
27 січня 202 року на адресу відповідача повторно було направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви та доданими до неї документами, яка на час ухвалення даного рішення відповідачем також не отримані та конверт разом з документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідач не скористалась своїм правом та не направила до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.
Позивачем до суду додаткових заяв, пояснень також подано не було.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені нею обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, частин 1, 2 ст. 509 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як зазначено у ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч.1 ст.656 ЦК України).
Як визначено положеннями ст.865 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Судом встановлено, що 17 листопада 2018 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір №171101 (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого ОСОБА_1 доручила, а ФОП ОСОБА_2 прийняла на себе доставку готової продукції: віконні системи за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-8, 35-36).
Відповідно до змісту п. 3.1., 3.2. договору, визначено перелік продукції: віконні конструкції - 1шт., підвіконники/відливи/дошки - 1шт., москітна сітка - 1 шт., вартість готової продукції складає 6 740,00 грн. Замовник зобов'язався провести 80% передоплати по замовленню на момент підписання діючого договору та провести повний розрахунок за три робочих дні перед отриманням продукції.
Згідно умов договору, виконавець зобов'язується: при оплаті послуг пункту 3.1., виконавець за свій рахунок здійснює погрузку, розгрузку, складування метало-пластикових конструкцій та всіх необхідних для проведення робіт матеріалів; доставити металопластикові конструкції на об'єкт в робочий час, узгоджений із замовником; по завершенню виконання робіт, пред'явити замовнику акт здачі-прийому метало-пластикових конструкцій (п.2.1.2., 2.1.4., 2.1.5. договору).
Відповідно до п.3.5. договору, виконавець зобов'язується доставити продукцію протягом 45-ти робочих днів після отримання технічного завдання (точних розмірів та конфігурацій конструкцій) при умові отримання коштів виконавцем.
Також 17 листопада 2018 року сторонами було узгоджено та підписано технічне завдання на металопластикові конструкції (а.с.42).
Того ж дня, ФОП ОСОБА_2 прийнято від ОСОБА_1 3 370,00 грн передоплати за вікна ПВХ (а.с.41) та 700,00 грн - резерв на друге вікно (а.с.8).
16 травня 2019 року позивач направила на адресу відповідача претензію з вимогою виконати умови договору або розірвати договір, повернувши аванс (а.с.37-40).
Однак відповідач не виконала взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, що не спростовано відповідачем відповідно до наявних у матеріалах справи доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має справо вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Як визначено статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі: розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно пред'явлено вимогу до ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору №171101 від 17 листопада 2018 року, оскільки в межах даного спору доведено факт порушення з боку відповідача договірних зобов'язань, ці обставини не спростовано відповідачем, яка не скористалась процесуальним правом подати відзив на позовну заяву та докази на спростування заявлених позовних вимог та підтвердження належного виконання зі свого боку договірних зобов'язань.
Виходячи з наведеного суд убачає передбачені ст. 611, 651 ЦК України підстави для розірвання договору №171101 від 17 листопада 2018 року та стягнення з відповідача сплачених позивачем за договором коштів у сумі 4 070,00 грн (3 370,00 грн передоплати та 700,00 грн резерв).
Щодо викладених в мотивувальній частині позову доводів заподіяння позивачеві моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 березня 1994 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Також відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року, справа № 761/26293/16-ц відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов'язання (стаття 611 ЦПК України) може здійснюватися виключно у випадках, що прямо передбачені законом, а також якщо умови про відшкодування передбачені укладеним договором.
Відповідно до положень ст.ст. 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Договір №171101 від 17 листопада 2018 року, укладений між сторонами не містить положень щодо виплати моральної шкоди у зв'язку із невиконанням чи неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань.
Крім того, позивач не надала суду достатніх доказів того, що їй були завдані моральні страждання діями відповідача, внаслідок невиконання договору, доказів прямого причинного зв'язку між погіршенням стану її здоров'я та діями відповідача, отже позивачем не доведено, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору їй заподіяно моральну шкоду.
При цьому суд зазначає наступне.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду.
Згідно положень ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).
З огляду на викладене, враховуючи здійснення судом розгляду справи в межах заявлених позовних вимог, суд не наділений правом ухвалювати в розрізі дано спору рішення в частині моральної шкоди, оскільки така вимога фактично не заявлялась позивачем в уточненій позовній заяві (а.с.33-34), поданій позивачем та прийнятій судом на виконання ухвали суду про залишення позову без руху.
В порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 768,40 грн, який був сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 627, 628, 638, 629, 651, 655, 656 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (зазначене в ЄДР місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) про розірвання договору та стягнення грошових коштів - задовольнити.
Розірвати договір №171101 від 17 листопада 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 передоплату за договором №171101 від 17 листопада 2018 року у сумі 4 070,00 грн та 768,40 грн сплаченого судового збору, а всього стягнути 4 838,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: