Справа № 755/1891/19
№ 1-кп/755/2/20
"29" травня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040000437 від 18.01.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Київської обл., Броварського р-ну, с. Жердова, українця, громадянина України, вдівця, маючого на утриманні маму інваліда (зі слів), не працюючого, із середньою освітою, інваліда 3-ї групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 01.08.2007 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки; 20.05.2008 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, 31.01.2013 року звільнений з Бориспільської ВК № 119 по відбуттю строку покарання; 17.01.2014 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 020 гривень (штраф сплачено); 30.03.2017 року Печерським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представника потерпілого ОСОБА_10 ,
захисника ОСОБА_11 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
Формулювання обвинувачення, яке визнано судом доведеним
ОСОБА_5 , 18 січня 2019 року, приблизно о 04 годині 00 хвилин, перебував біля прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_2 та в цей момент, у нього виник злочинний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у приміщення АБ «УкрГазБанк» за вищевказаною адресою та переконавшись, що за його ніхто не спостерігає, дістав із-за пазухи куртки заздалегідь підготовлену металеву фомку, за допомогою якої пошкодив металевий ролет вікна кабінету керівника АБ «УкрГазБанк». Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи умисно, з корисливих мотивів, ОСОБА_5 почав відкривати металевий ролет, де знаходилося наступне майно: комп'ютер марки «Impression Р+», інвентарний номер №1000116337, вартістю 4900 гривень 00 копійок; стаціонарний телефон марки «CP-7942G», інвентарний номер №1000117040, вартістю 3409 гривень 08 копійок; БФП «Xerox Work Centre 3220DN», інвентарний номер №1000119461, вартістю 3020 гривень 16 копійок; монітор «Samsung 18,5^», інвентарний номер 45062697, вартістю 826 гривень 20 копійок, однак, не довів до кінця злочинний намір, з причин, що не залежали від його волі, так як не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки був відразу затриманий працівниками поліції. Своїми умисними діями ОСОБА_5 намагався завдати АБ «УкрГазБанк» матеріальної шкоди на загальну суму 12155 гривень 64 копійки.
Позиція обвинуваченого ОСОБА_5 .
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України не визнав та дав показання про те, що подія відбулась 18 січня 2019 року за адресою м. Київ, пр-т Гагаріна, 6. Приблизно о 04 годині 00 хвилин, він приїхав на Ленінградську площу в м. Києві з ціллю крадіжки, оскільки в нього було тоді важке становище та йому потрібні були кошти і він вирішив викрасти майно в одному з офісних приміщень. Так, за допомогою фомки він відчинив металевий ролет вікна, однак, саме вікно та жалюзі він не відчинив та в цей момент, його затримали поліцейські. Показав, що він не міг проникнути до приміщення, оскільки за вікном була решітка, саме вона його б спинила. Проте, вважає, що його дії повинні бути кваліфіковані за ст. 162 КК України, оскільки там, як виявилося потім, не було грошей, які б він міг викрасти, а в нього була мета саме взяти там гроші, або інше цінне майно, однак, у тому приміщенні не було тих речей, які він хотів викрасти, а те майно, яке там було, він би не взяв, оскільки не зміг би його фізично один винести. Визнав те, що він намагався проникнути до приміщення з метою заволодіння майном, але з кваліфікацією не погоджується.
Оцінка суду
Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальному провадженні можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Незважаючи на процесуальну позицію обвинуваченого ОСОБА_5 щодо не визнання своєї провини саме у скоєні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, його вина підтверджується дослідженими в судовому засіданні в їх сукупності доказами, а також показаннями представника потерпілого та свідків, які попереджались про кримінальну відповідальність, а саме:
- допитаний у судовому засіданні, у порядку ст. 353 КПК України, представник потерпілого ОСОБА_10 суду показав, що йому служба охорони повідомила про те, що була спроба проникнення до відділення ПАТ АК «Укргазбанк» та попросили його з'явитись. Десь через півгодини він приїхав до відділення та зайшов з охороною до приміщення. Грати на вікнах були цілі, було пошкоджено зовнішній захисний ролет, які були вже не придані для використання. Ролети та решітка знаходилися із зовнішньої сторони, а також була решітка, яка знаходилася у середині вікна, тому, з вулиці, її не було видно. Зазначив, що оскільки ролети були зламані, то вважає, що обвинувачений намагався проникнути до приміщення відділення. Працівники поліції повідомили його про затримання обвинуваченого на прізвище ОСОБА_12 . На місці події було троє працівників Державної служби охорони, двоє зайшли з ним до приміщення, а третій - залишився з обвинуваченим. Зокрема, показав, що цінні речі, які зазначені в обвинувальному акті, дійсно знаходилися у приміщенні відділення банку в день події;
- допитаний, у порядку ст. 352 КПК України, свідок ОСОБА_13 суду показав, що надійшов виклик (відпрацювання), про те, що хтось намагається проникнути до відділення ПАТ АК «УКРГАЗБАНК». Прибувши на місце події, він пішов до однієї сторони будівлі, а інспектор ОСОБА_14 - до іншої, де останній виявив особу, яка намагалась проникнути до приміщення банку. Особисто він не бачив, як обвинувачений стояв біля вікна, так як була темна пора доби, місце події освітлене не було, було лише освітлення на торці будівлі. Коли його напарник повідомив по рації про спробу проникнення до приміщення банку, обвинувачений почав бігти і він, вперше, побачив останнього на розі будинку, на відстані приблизно 100 метрів. Відстань від місця події та від місця затримання обвинуваченого, була приблизно 600 метрів. Крім обвинуваченого, інших осіб на місці події в полі його зору не було. На місці події, за рогом будівлі, де знаходилося відділення банку, вони знайшли фомку, на вікні знаходилися ролети. Із зовнішньої сторони він бачив ролети, а що було за ними, він не знає. Ролети були пошкоджені та було видно, що їх намагались підняти й увійти до приміщення, а вікно було розташоване низько. Зазначив, що якщо б не було решітки, то до приміщення можливо було б проникнути;
- допитаний, у порядку ст. 352 КПК України, свідок ОСОБА_14 суду показав, що вони виїхали на спрацювання сигналу тривоги, на пр-т Гагаріна, де знаходиться відділення ПАТ АК «Укргазбанк», на першому поверсі. У той час, була темна пора, був сніг та коли вони приїхали до об'єкту, виявили обвинуваченого. Обвинувачений щось робив біля ролету і коли його побачив, то почав тікати. Обличчя обвинуваченого він не бачив, але безперервно його переслідував та не випускав з поля зору та затримав його на відстані 200 метрів від місця події. При затриманні, обвинувачений йому нічого не повідомляв, лише говорив, що він грає в ігрові автомати, вжив наркотики і тому, поліз до відділення банку, а ролет завадив йому потрапити до приміщення. Після затримання обвинуваченого, вони виявили, що ролет був пошкоджений. Коли обвинувачений втікав, то скинув на землю речі, якими намагався відкрити вікно. Освітлення на місці події було нормальним, крім того, на землі лежав сніг. Обвинувачений біг швидко і під час затримання, він сам упав, ніяких тілесних ушкоджень йому ніхто не завдавав. Крім того, показав, що решітку він не бачив, а коли відділення банку відчинилося вже із внутрішньої сторони, то її побачив, тобто, зовні не було видно решітку, а лише видно ролети;
- допитаний, у порядку ст. 352 КПК України, свідок ОСОБА_15 суду показав, що приблизно рік тому назад, спрацювала сигналізація у приміщенні банку, після чого, вони направились за викликом на місце його розташування, оскільки даний банк є об'єктом, який вони охороняють та по приїзду, вони блокували об'єкт. Старший наряду пішов оглядати тил, після чого, із-за рогу вибігла якась особа, за якою побіг колега та ще один його напарник, а він залишився біля будівлі. Далі, він підбіг до них та побачив особу в кайданках, це був обвинувачений. Коли приїхала слідчо-оперативна група, то вони знайшли фомку. Обвинувачений був затриманий приблизно за 100-150 метрів від місця події. Була ніч, на місці події було освітлення, оскільки там знаходиться центральна дорога. Особисто він не бачив обвинуваченого біля будівлі банку, оскільки блокував фасад будівлі. Вперше, він побачив обвинуваченого, коли той вибіг із-за рогу будинку і знаходився від нього на відстані 20-40 метрів та бачив його лише зі спини. Самого моменту затримання він не бачив, а коли підійшов до напарників, то обвинувачений вже знаходився у кайданках. Будь-яких тілесних ушкоджень в обвинуваченого він не бачив і вони йому не наносились. Знаряддя злочину (фомку) знайшли неподалік відділення банку, на розі будівлі.
Суд, оцінює показання представника потерпілого ОСОБА_10 та свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , як належними та достовірними, у розумінні ст. ст. 94-96 КПК України, тому не має підстав ставити їх під сумнів або ж не брати як доказ, оскільки вони узгоджуються з іншими дослідженими доказами в їх сукупності.
Так, зокрема, вина обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України доводиться процесуальними джерелами доказів, а саме:
- протоколом огляду місця події від 18.01.2019 року, розпочатого о 05 годині 30 хвилин та закінченого о 05 годині 50 хвилин, з якого вбачається, що за адресою: м. Київ, пр-т Гагаріна, 6, із тильної сторони п'ятиповерхового будинку, на поверхні приблизно 2х3 м знаходиться вікно з ролетом білого кольору, де виявлено пошкодження зазначеного ролету з лівого краю, знизу. Поруч, на ділянці розміром 50 см2, на ґрунтовому покритті зі снігом, виявлено знаряддя злочину, предмет із металу, схожий на фомку, біля громадянина, який представився як ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Київської обл., Броварського р-ну, с. Жердова, зареєстрований: АДРЕСА_1 , одружений, зі слів раніше судимий. У подальшому, металевий предмет, зовні схожий на фомку, було вилучено до спецпакету № 4515800 із клейкою стрічкою з підписами понятих. Огляд проводився при похмурій погоді, комбінованому світі (т. № 2 а.п. 74-79);
- довідкою, що в приміщенні кабінету начальника відділення банку за адресою: проспект Гагаріна, 6, на момент проникнення знаходилися матеріальні цінності та їх вартість (т. 2 а.п. 73);
- постановою про визнання та приєднання речових доказів від 18.01.2019 року, а саме - металевого предмету, схожого на фомку, що був вилучений в ході огляду місця події від 18.01.2019 року за адресою: м. Київ, пр-т Ю.Гагаріна, 6 ( т. № 2 а.п. 80-81);
- заявою про надання дозволу для проведення місця події за адресою: м. Київ, проспект Гагаріна, 6, Дарницького відділення № 51 АБ «Укргазбанк» (т. 2 а.п. 96);
- протоколом огляду місця події від 18.01.2019 року, розпочатого о 17 годині 00 хвилин та закінченого о 17 годині 30 хвилин, з якого вбачається, що об'єктом огляду являється приміщення службового кабінету керівника відділення АБ «УкрГазБанк», м. Київ, пр-т Юрія Гагаріна, 6. Вхід у дане приміщення оснащений дерев'яними дверима темно-сірого кольору, які обладнані врізним замком та металевою дверною ручкою. На момент огляду вхідні двері до кабінету відчинені, будь-яких пошкоджень замка виявлено не було. Ліворуч від вхідних дверей до кабінету знаходиться дерев'яний стіл чорного кольору біля якого, знаходиться шкіряне крісло та ліворуч від нього - ще два стільці. На столі виявлено монітор марки «Самсунг», який під'єднаний до мережі та системного блоку «Impression». Праворуч від монітору на столі виявлено стаціонарний телефон «CP-7942G». Також, праворуч столу виявлено ксерокс «Xerox Work Centre». Над столом знаходиться односекційне вікно оснащене металевими ґратами ( із внутрішньої сторони) та металевими ролетами (ззовні). В ході огляду було виявлено пошкодження у правому нижньому кутку у вигляді віджиму (т. № 2 а.п. 97-104);
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.01.2019 року, з якого вбачається, що 18.01.2019 року о 04 годині 01 хвилин, було затримано ОСОБА_5 (т. № 2 а.п. 105-107).
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
Проаналізувавши всі докази, суд приходить до висновку, що надані стороною обвинувачення докази в їх сукупності, повністю підтверджують дані про місце, час, спосіб, мотив та обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить до обґрунтованого висновку про доведеність стороною обвинувачення винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, сукупністю доказів, які суд визнає належними, допустимими та достовірними, бере їх до уваги та кладе в основу обвинувального вироку відносно обвинуваченого, який повинен нести кримінальну відповідальність за вчинений ним злочин.
Зокрема, захисник посилався в судових дебатах на те, що заяву начальника відділення ПАТ АБ «Укргазбанк ОСОБА_10 про надання дозволу на проведення огляду приміщення та довідку щодо вартості матеріальних цінностей, необхідно визнати недопустими доказом, оскільки повноваження останнього не підтвердженні довіреністю, про те, суд визнає дані докази як допустимі, адже, відповідно до Наказу № 268-П від 21 вересня 2010 року, ОСОБА_10 переведений на посаду заступника директора Київської регіональної дирекції - начальника Дарницького відділення № 51 (А) АБ «Укргазбанк» (т. 2 а.п. 179), тому протокол огляду місця події від 18.01.2019 року, теж визнано допустимим доказом.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно з ч. 2 ст. 8 КПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд при розгляді даного кримінального провадження враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, викладену в рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України», «Коробов проти України» та «Ушаков проти України» щодо концепції доведення вини «поза розумним сумнівом» та вважає, що стороною обвинувачення в повній мірі доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності достатніми доказами у кримінальному провадженні «поза розумним сумнівом», що також узгоджується із положеннями ст. 94 КПК України, які в повній мірі дають змогу суду зробити переконливий висновок щодо притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Згідно з ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд, зокрема, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Оцінюючи всі докази, надані стороною обвинувачення у даному кримінальному провадженні в їх сукупності, суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄС від 20.09.2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 КК України, замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Згідно зі ч. 3 вказаної статті, замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року № «Про судову практику у справах про злочини проти власності», крадіжка, грабіж або розбій, поєднані з незаконним проникненням до житла, іншого приміщення чи сховища, кваліфікуються відповідно за частиною третьою статті 185, частиною третьою статті 186, частиною третьою статті 187 КК України. Додатково за статтею 162 КК України такі дії кваліфікувати не потрібно.
Якщо незаконне проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища поєднане зі вчиненням крадіжки, кримінальну відповідальність за яку з огляду на вартість викраденого законом не передбачено, вчинене належить кваліфікувати за статтею 162 КК України.
У даному кримінальному провадженні вартість майна, на викрадення якого було вчинено замах, визначена, тобто вартість законом передбачена, тому дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані вірно.
Зокрема, обвинувачений ОСОБА_5 зазначав, що підійшов до приміщення саме з метою крадіжки чужого майна, оскільки мав скрутне матеріальне становище.
З урахування викладеного, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у тому, що він своїми умисними діями вчинив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у приміщення, вчинена повторно, є доведеною і тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно зі ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.
Крім того, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Європейський суд) передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
Так, суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, конкретні обставини кримінального провадження, дані про його особу - на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, однак, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з серпня 2016 року з діагнозом: Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності, раніше неодноразово судимий, зокрема, за злочини проти власності.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно зі ст. 66 КК України, та обставин, що обтяжують покарання останнього, згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено, хоча, суд вбачає обтяжуючу обставину, відповідно до ст. 67 КК України, рецидив злочинів (ст. 309 КК України), однак, державним обвинуваченням ОСОБА_5 цього висунуто не було, від цього він не захищався, тому суд не виходить за межі висунутого обвинувачення і не бере цю обставину як обтяжуючу.
Так, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, відсутність обставин, які б пом'якшували покарання, конкретних обставин кримінального провадження, його особи та його ставлення до вчиненого, суд вважає, що його перевиховання й виправлення неможливо без ізоляції від суспільства і не знаходить підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.
Речові докази у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винуватим за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднати ОСОБА_5 невідбуту частину покарання за вироком Печерського районного суду м. Києва від 30.03.2017 року, яким йому призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, остаточно призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київського слідчого ізолятора» Міністерства юстиції України залишити без змін та вважати його продовженим до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 18 січня 2019 року, тобто з моменту його фактичного затримання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.
Речовий доказ у кримінальному, а саме: металевий предмет, схожий на фомку, що був вилучений в ході огляду місця події від 18.01.2019 року за адресою: м. Київ, пр-т Ю.Гагаріна, 6, який переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві - знищити.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя