Житомирський апеляційний суд
Справа №296/3910/20 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.182 КПК України Доповідач ОСОБА_2
29 травня 2020 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
захисника: ОСОБА_7 ,
підозрюваного: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 15 травня 2020 року про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Згідно ухвали слідчого судді, 14.05.2020 року слідчий ОСОБА_9 звернулася до слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_10 , в обгрунтування якого зазначає, що у провадженні СУ ГУНП в Житомирській області знаходиться кримінальне провадження №12019060000000336 від 01.10.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст.309 КК України.
В клопотанні зазначив, що досудовим розслідуванням установлено, що мешканець м. Бердичів Житомирської області ОСОБА_8 вчинив тяжкі злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів на території Житомирської області за наступних обставин. Так, 06.03.2020 року близько 14 години 21 хвилин під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки наркотичних засобів ОСОБА_11 , переслідуючи мету на отримання коштів для особистого збагачення від умисного, незаконного збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено, діючи за попередньою змовою групою осіб, попередньо домовившись по телефону з легендованою особою зі зміненими анкетними даними - ОСОБА_12 про продаж останньому наркотичного засобу "метадон", в цей же день та час зустрівся з останнім поблизу продовольчого ринку, що за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Європейська, 130-А, та збув останньому паперовий згорток, у якому містилася кристалічна речовина білого кольору, яка згідно висновку експерта № 9/2-291 від 22.04.2020 року являється наркотичним засобом, обіг якого обмежено, - метадон, маса метадону у представленій речовий відповідно становить 0,9455г., за грошові кошти в сумі 2400 гривень. Цього ж дня ОСОБА_12 видав працівникам поліції ГУНП в Житомирській області паперовий згорток, у якому містилася кристалічна речовина білого кольору, яка згідно висновку експерта № 9/2-291 від 22.04.2020 року являється наркотичним засобом, обіг якого обмежено, - метадон, маса метадону у представленій речовині відповідно становить 0,9455г. Крім того, 13.05.2020 року ОСОБА_11 , попередньо домовившись з ОСОБА_13 про придбання у неї наркотичного засобу "метадон" та перерахувавши на її власну банківську картку грошовий переказ у сумі 13000 гривень, діючи за повідомленням останньої прибув на територію Комунальної установи "Обласної клінічної лікарні ім. О.Ф. Гербачевського" Житомирської обласної ради за адресою: м. Житомир, вул. Червоного Хреста, 3, де за деревом на грунті клумбі поблизу паркану указаної лікарні придбав так звану "закладку" з наркотичном засобоч "метадоном", який 13.05.2020 близько 12 години 20 хвилин під час огляду місця події поблизу тролейбусної зупинки біля будинку 59 по вул. Пушкінська у м. Житомирі виявлено та вилучено у ОСОБА_10 , який він незаконно повторно придбав та зберігав при собі, будучи особою, які раніше вчинила злочин, передбачений ч.2 ст.309 КК України, з метою подальшого збуту. 13.05.2020 року о 12 год.20 хв. ОСОБА_10 затримано у порядку ст.208 КПК України. 13.05.2020 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у незаконному придбанні, зберіганні і метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів, вчиненими повторно, зі попередньою змовою групою осіб, особою яка раніше вчинила злочин, передбачений ч.2 ст.309 КК України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 15 травня 2020 року клопотання слідчого задоволено та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. Визначено розмір застави для забезпечення виконання ОСОБА_8 процесуальних обов'язків, визначених КПК України, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 168 160 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавець) на депозитних рахунок для внесення застави та у разі внесення якої звільнити підозрюваного з-під варти.
Слідчий суддя умотивував своє рішення тим, що ОСОБА_11 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі до 10 років з конфіскацією майна; підозрюваний неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, тому, враховуючи систематичність вчинення ним кримінальних правопорушень, може переховуватися від органів досудового розслідування, прокуратури та суду з метою уникнення покарання; може знищити, сховати, спотворити речі, документи та речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та на даний час не були встановлені; може незаконно впливати на свідків, інших осіб у кримінальному провадженні з метою побудови власної версії захисту та виправдання своїх дій; може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, оскільки тривалий час не працює та не має офіційного джерела доходів, тобто, прокурором доведено, що наявні ризики, передбачені п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить вказану ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову, якою застосувати до ОСОБА_8 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та визначити розмір застави на рівні 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 63 060 грн. Посилається на те, що під час винесення ухвали слідчий суддя не врахував відсутність доказів на підтвердження існування ризиків, які зазначив в оскаржуваній ухвалі та на які посилався слідчий в своєму клопотанні та не прийняв до уваги дані про особу підозрюваного, який має на своєму утримання сім'ю, яка складається з 4 осіб і для яких він є єдиним джерелом існування, так як він єдиний забезпечує сім'ю. В свою чергу залишення дітей без засобів для існування є порушенням їхніх прав гарантованих «Європейською конвенцією про права дитини», яка передбачає право дитини на забезпечення та гідне життя, що полягає в належному утриманні та забезпеченні дитини всім необхідним в тому числі одягом, їжею. Слідчим суддею також не було враховано бажання підозрюваного пройти курс лікування від наркозалежності. При цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Заслухавши доповідь судді, доводи та пояснення учасників судового розгляду, перевіривши ухвалу слідчого судді в межах ст.404 КПК України та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходові, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
При цьому відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обгрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до вимог ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу і повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Слідчий суддя зазначених вимог закону та практики Європейського суду з прав людини дотримався. Предметом дослідження слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу були ті обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання запобіжного заходу.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим суддею встановлено, що повідомлена ОСОБА_8 підозра грунтується на зібраних доказах.
Так, ОСОБА_8 обгрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів та за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк шести до десяти років з конфіскацією майна. ОСОБА_8 раніше неодноразово судимий, крім того, до суду направлено обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 за ч.2 ст.309 КК України, не працює, неодружений, а також хоч і має зареєстроване місце проживання в м.Житомира, але фактично проживає в м.Бердичеві, тобто не має міцних соціальних зв'язків, тому тяжкість вчиненого злочину та тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, а також сукупність встановлених обставин, його схильність до вчинення злочинів свідчать про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення покарання за вчинений злочин, може незаконно впливати на свідків, змусивши останніх змінити показання, може вчинити інше кримінальне правопорушення, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість їх запобіганню із застосуванням більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Таким чином, слідчий суддя правильно прийшов до висновку, що на даному етапі досудового розслідування доцільно застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою не забезпечить можливість запобігання ризикам, зазначеним в ч.1 ст.177 КПК України та належному виконанню підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Доводи апеляційної справи захисника ОСОБА_7 про те, що при постановленні ухвали слідчий суддя не врахував відсутність доказів на підтвердження існування ризиків, які зазначив в оскаржуваній ухвалі та на які посилався слідчий в своєму клопотанні, є необгрунтованими та спростовуються матеріалами кримінального провадження. При цьому, твердження в апеляційній скарзі про те, що слідчий суддя не прийняв до уваги дані про особу підозрюваного, який має на своєму утримання сім'ю, яка складається з 4 осіб і для яких він є єдиним джерелом існування, так як він єдиний забезпечує сім'ю, не заслуговують на увагу, оскільки, здійснюючи захист підозрюваного ОСОБА_8 в суді першої інстанції під час обрання останньому запобіжного заходу захисником не надано будь-яких підтверджуючих доказів щодо зазначених міцних соціальних зв'язків підозрюваного, наявності сім'ї та дітей на його утриманні, які б могли запобігти наведеним в оскаржуваній ухвалі слідчого судді ризикам. При цьому, таких доказів не долучено до апеляційної скарги захисника та не надано їх під час апеляційного провадження.
Безпідставними є також доводи апеляційної скарги з приводу того, що слідчим суддею також не було враховано бажання підозрюваного пройти курс лікування від наркозалежності, оскільки такий намір та навіть проходження лікування, враховуючи особу підозрюваного, який неодноразово судимий, а також тяжкість можливого покарання в разі доведення винуватості в інкримінованому злочині, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ч.1ст.177 КПК України, які були доведені прокурором.
Що стосується доводів апелянта про визначення меншого розміру застави, ніж визначений слідчим суддею, то колегія судді також вважає їх безпідставними, в тому числі враховучи обставини злочину, в якому підозрюється ОСОБА_8 , а саме придбання ним наркочтиного засобу за 40 000 грн., що не свідчить про незадовольний матеріальний стан підохрьваного та відсутність в нього коштів для сплати визначеного слідчим суддею розміру застави, та про його непомірність для підозрюваного.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, та підстави до її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді відсутні.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 15 травня 2020 року про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: