Провадження № 22-ц/803/2686/20 Справа № 185/8641/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Зінченко А. С. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
04 червня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Городничої В.С.
суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.
при секретарі - Порубай М.Л.
розглянувши в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи, в письмовому провадженні у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,-
26 жовтня 2016 року позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики грошей, посилаючись на те, що 08 вересня 2015 року між ним та відповідачем шляхом написання розписки був укладений договір позики грошей, за умовами якого позивач передав відповідачу гроші у сумі 2500 доларів США для його власних потреб з умовою їх повернення до 01 січня 2016 року. Однак у встановлений строк відповідач позику не повернув, посилаючись на відсутність коштів, чим порушив узяті на себе зобов'язання.
Тому, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу за позикою від 08 вересня 2015 року у розмірі 64 575 грн., що по курсу гривні відносно долара 25,829 грн за 1 долар США складає 2500 доларів США, три відсотка річних за користування грошима за період прострочення зобов'язання з 01.01.2016 по 01.11.2016, в сумі 1614,38 грн та судові витрати по справі у розмірі 662 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , борг за договором позики від 08 вересня 2015 року в сумі 64 575 ( шістдесят чотири тисячі п'ятсот сімдесят п'ять) грн, три відсотка річних за прострочку виконання грошового зобов'язання в сумі 1614 (одна тисяча шістсот чотирнадцять) грн 38 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 662( шістсот шістдесят дві) грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати у зв'язку з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, та недоведеністю обставин, що мають значення для справи (а.с.129-131).
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що гроші в борг не брав, та розписку не писав, позивач не довів свої позовні вимоги належними доказами, суд не взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_3 .
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 зазначив, що відповідач з метою уникнути виконання боргових зобов'язань стверджує, що гроші в борг не брав, тоді як ним повністю доведено в ході судового засідання про те, що саме відповідач брав в кошти в бог, та не повернув їх у встановлений домовленістю строк (а.с.153-154)
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, за наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір позики грошей в розмірі 2500 доларів США, на підтвердження чого позичальником написано розписку від 08.09.2015, на строк до 01.01.2016, розмір процентів не встановлений, що підтверджується оригіналом розписки від 08.09.2015 (а. с.73).
Згідно довідки Приватбанку від 28.09.2016 курс гривні відносно долара США складає 25,829грн за 1 долар США( а.с.7).
Таким чином, борг відповідача в національній валюті при подачі позову складає 2500 х 25,83=64 575грн.
Вирішуючи справу районний суд правильно та обґрунтовано виходив з доведеності факту укладання договору позики, оформленого розпискою, та на підставі вимог ст.ст. 526,527,530,545,1046,1947,1050,ч.2ст.625 ЦК України задовольнив позовні вимоги.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові ВСУ у справі № 309/3458/14-ц від 13 грудня 2017року - розписка є підтвердженням укладання договору позики, і саме рукописна розписка, якщо кошти передаються готівкою, є підтвердженням факту передачі коштів від кредитора боржнику. Таким чином, навіть якщо і повірити боржнику, що коштів реально він не отримував, то без наявності інших доказів у справі, написана власноручно боржником розписка зобов'язує суд стягнути з боржника вказану у такій розписці суму.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові ВС від 27.06.2018 року у справі №712/14562/17.
Твердженя відповідача про те, що кошти він фактично не отримував, а розписку написала дружина, а він підписав в підтвердження обов'язку віддати кошти за зроблений ремонт в будинку який він купував, правового значення для вирішення даного спору не мають.
Оскільки, у позивача є наявний оригінал боргового документа- розписки (а.с. 73), то боргове зобов'язання вважається не виконаним належним чином.
Фактично відповідачем визнано, що розписку писала його дружина, а він її підписував, від проведення експертизи відповідач відмовився, зазначені обставини написання розписки та передачі коштів в судовому засіданні було підтверджено допитаним в свідком, а тому підстав для відмови у задоволені позову, а також задоволення вимог апеляційної скарги немає.
Доказів повернення коштів про розписці відповідачем не надано.
Нотаріально посвідчені письмові пояснення ОСОБА_3 , де останній зазначає про факт повернення коштів за розпискою повністю в день написання 08.09.2015 доларами та гривнями, належними доказами слугувати не можуть.
Відповідно до вимог ст.1051 ЦК України- не може доводитися факт виконання зобов'язання за договором позики поясненнями сторони або показаннями свідків.
Відповідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми в розмірі 1614,38 грн за період з 01.01.2016 по 01.11.2016, стягнуті судом першої інстанції правильно, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, та підтверджені розрахунком, наявним в матеріалах справи.
Доводи апеляційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. 376 ЦПК України підстави для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені відповідачем у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2019 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: О.П. Варенко
О.В. Лаченкова