Провадження № 22-ц/803/5636/20 Справа № 216/7515/19 Суддя у 1-й інстанції - Бутенко М.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
03 червня 2020 року м.Кривий Ріг
Справа № 216/7515/19
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
сторони:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство «Кривбасшахтозакриття»,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на ухвалу Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2020 року, яка ухвалена суддею Бутенко М.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні),-
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Кривбасшахтозакриття» про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних у зв'язку з порушенням строків виплати.
Ухвалою Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2020 року зазначена позовна заява залишена без руху, оскільки всупереч вимогам ч.5 ст. 177 ЦПК України, відповідно до якої позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, позивачкою не надано довідку виконавчої служби на яку вона посилається у позовній заяві.
Надано позивачці строк - десять днів з дня отримання ухвали, для усунення вказаних недоліків.
Ухвалою Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачці.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду справи по суті, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Зазначає, що питання доведеності заявлених позовних вимог вирішується під час ухвалення судового рішення, тому висновок суду першої інстанції про відсутність доказів при відкритті провадження, як підстава для повернення позовної заяви, є незаконним, передчасним та таким, що не відповідає процесуальному законодавству.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ДП «Кривбасшахтозакриття» просив залишити ухвалу суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги, заявлених вимог та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка, відповідно до ухвали про залишення позовної заяви без руху від 27 січня 2020 року, не усунула недоліки зазначені в вищевказаній ухвалі.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 1 статті 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 174 ЦПК України).
Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України.
У ч.ч. 1, 3 ст. 175 ЦПК України зазначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За змістом статей 13 та 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, встановивши, що позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «Кривбасшахтозакриття» про стягнення інфляційних витрат, трьох відсотків річних у зв'язку з порушенням строків виплати не відповідає вимогам ст.ст. 175,177 ЦПК України, 27 січня 2020 року постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надав позивачці строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позову без руху (а.с. 19).
Ухвалою Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачці, оскільки позивачка у встановлений судом строк виконала вимоги ухвали від 27 січня 2020 року, вимоги ухвали належним чином не виконані.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачкою викладено обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги, однак не зазначено доказів, що підтверджують вказані обставини, а саме не надано довідку виконавчої служби.
Згідно роз'яснень пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Аналіз наданих сторонами доказів, здійснюється судом при вирішенні справи - спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху.
Колегія суддів вважає, що підстав повертати позовну заяву останній у суду не було.
Разом з тим, постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції не звернув увагу на те, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, а недоліки, встановлені судом, могли бути усунуті під час підготовчого провадження та дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачеві.
Таким чином не можна визнати обґрунтованою ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху з зазначених судом підстав.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції безпідставно визнано неподаною та повернуто позовну заяву позивачки.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості.
Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов'язує суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та передчасно повернув позовну заяву.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено право позивача на вільний доступ до правосуддя та постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням матеріалів до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2020 року скасувати та направити матеріали за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Кривбасшахтозакриття» про стягнення інфляційних витрат, трьох відсотків річних у зв'язку з порушенням строків виплати до Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 03 червня 2020 року.
Головуючий:
Судді: