Справа № 163/653/19 Головуючий у 1 інстанції: Лященко О. В.
Провадження № 22-ц/802/499/20 Категорія: 39 Доповідач: Матвійчук Л. В.
04 червня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Осіпука В. В., Федонюк С. Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника позивача акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - Крилової Олени Леонідівни на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 15 жовтня 2019 року
У квітні 2019 року позивач акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з даним позовом, обгрунтовуючи його тим, що відповідно до умов кредитного договору б/н, укладеного 22.07.2009 року між сторонами, АТ КБ "ПриватБанк" надав відповідачу кредит у сумі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Вказує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими банком умовами та правилами користування платіжною карткою, тарифами складають між ним та банком кредитний договір, підтверджується підписом у заяві.
Зазначає, що взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором банк виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків і має заборгованість перед банком, яку в добровільному порядку сплатити не бажає.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 18.02.2019 року має заборгованість в розмірі 12 151 грн. 06 коп., яка складається з наступного: 0 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 1518 грн. 77 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн.00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 8527 грн. 48 коп. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 1050 грн. 00 коп. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на сум від 100 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 554 грн. 81 коп. - штраф (процентна складова).
Просить суд стягнути з відповідача на підставі укладеного кредитного договору заборгованість у розмірі 12151,06 грн. та судові витрати у справі.
Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 15 жовтня 2019 року ухвалено у задоволенні позову акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
В апеляційній скарзі представник позивача АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», представник відповідача зазначає, що суд повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, правильно визначивши характер спірних правовідносин, прийшов до правильного висновку про безпідставність заявленого позову та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється колегією суддів у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк», звертаючись до суду з позовом, посилався на те, що між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н від 22.07.2009, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При цьому відповідач погодився, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», що викладено на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 22.07.2009, станом на 18.02.2019, заборгованість за простроченим тілом кредиту становить 1518,77 грн., пеня за прострочене зобов'язання - 8527,48 грн., пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 1050,00 грн., а також штрафи в сумі 1054,81 грн., а всього -12151 ,06 грн.
При цьому, на підтвердження погодження умов договору, АТ КБ «ПриватБанк» до матеріалів позовної заяви додано копію заяви позичальника, довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 9-25).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за кредитом, заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за пенею, а також штрафи.
У заяві позичальника ОСОБА_1 від 22.07.2009, яка додана позивачем до позовної заяви, не міститься жодних умов щодо нарахування комісії, пені та штрафів(а.с. 9).
Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22.07.2009, позивач посилався на «Умови та правила надання банківських послуг», «Тарифи Банку», які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід'ємну частину спірного договору.
Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані Умови та Правила надання банківських послуг, Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, Умови та Правила надання банківських послуг та Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», які містяться в матеріалах справи, не містять ні особистого підпису позичальника, ні дати їх складання. Позивачем не надано доказів ознайомлення позичальника саме із такою редакцією Умов та правил надання банківських послуг та Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», а також відомостей щодо того, коли, та на підставі яких документів (Рішення уповноваженого органу) банком затверджена саме така редакція Умов та правил надання банківських послуг.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, пеню та штрафи за порушення термінів виконання договірних зобов'язань у розмірі визначеному у розрахунку заборгованості.
У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві.
Крім того, в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за договором № б/н від 22.07.2009, станом на 31.08.2015 з якого убачається, що з 22.07.2009 по 23.02.2012 відсутні будь які-операції за вказаним договором, заборгованість за процентами - 115,10 грн.
З розрахунку заборгованості станом на 18.02.2019 року убачається, що відповідач має заборгованість в розмірі 12151 грн. 06 коп., яка складається з наступного: 0 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 1518 грн. 77 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн.00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 8527 грн. 48 коп. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 1050 грн. 00 коп. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на сум від 100 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 554 грн. 81 коп. - штраф (процентна складова).
Доказів того, що кредитна картка перевипускалась і обидва розрахунки заборгованості стосуються кредитної картки отриманої за кредитним договором б/н від 22.07.2009 матеріали справи не містять.
Таким чином, банком не доведено наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за кредитним договором № б/н від 22.07.2009 у заявленому розмірі.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що заборгованість за простроченим тілом кредиту, пеня та штрафи не підтверджені позивачем належними та допустимими доказами та не підлягають стягненню з відповідача на користь банку, з огляду на зазначене вище.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Так, відповідно до частин другої, восьмої, десятої статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Апеляційний суд не приймає до уваги додану до апеляційної скарги копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду», яка не була подана суду першої інстанції, оскільки неможливість її подання до місцевого суду з причин, що не залежали від позивача не наведено та є відмінною від довідки долученої до позовної заяви.
Посилання позивача, що між сторонами укладено договір приєднання, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (22.07.2009) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (02.04.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд безпідставно відмовив у стягненні пені та штрафів не заслуговують на увагу, оскільки відсутній передбачений обов'язок відповідача по їх сплаті позивачу у заяві від 22.07.2009, а Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду.
Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника позивача акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення.
Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 15 жовтня 2019 року в даній справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді