Справа № 165/32/20 Головуючий у 1 інстанції: Ференс-Піжук О. Р.
Провадження № 22-ц/802/654/20 Категорія: 39 Доповідач: Матвійчук Л. В.
04 червня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Осіпука В. В., Федонюк С. Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника позивача акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - Крилової Олени Леонідівни на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 23 березня 2020 року
У січні 2020 року позивач акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з даним позовом, обгрунтовуючи його тим, що 04.12.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 1500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Зазначає, що банк відповідно до п.2.1.1.2.3 та п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, змінив кредитний ліміт. Відповідач власним підписом підтвердив те, що підписана ним заява з «Умовами та правилами надання банківських послуг» (далі Умови), «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним і банком договір. За вищевказаним договором відповідач зобов'язувався щомісячно повертати заборгованість по кредиту, яка складалася із заборгованості по тілу кредиту, відсотками, а також інших витрат згідно Умов.
Вказує, що Банк виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, однак ОСОБА_1 , користуючись кредитними коштами, не дотримувався умов кредитного договору щодо його погашення, допускаючи систематичне порушення термінів повернення кредиту, заборгованість за тілом кредиту та процентами, що станом на 31.10.2019 року становить 332851,76 грн., з яких 1495,95 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 324005,81 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 7350 грн. - заборгованості за пенею.
Просить стягнути з відповідача в свою користь заборгованість в розмірі 132736,69 грн., яка складається з 1495,95 грн. - заборгованості за кредитом, 131240,74 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 04.12.2012 по 30.07.2018, а також судові витрати по справі.
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 23 березня 2020 року ухвалено у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 04.12.2012 відмовити.
В апеляційній скарзі представник позивача АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким позов АТ КБ «ПриватБанк'в даній справі задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється колегією суддів у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором від 04.12.2012 року.
З такими висновками суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Судом встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк», звертаючись до суду з позовом, посилався на те, що між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н від 04.12.2012, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 1500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При цьому відповідач погодився, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», що викладено на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 04.12.2012, станом на 31.10.2019, заборгованість за тілом кредиту та процентами становить 332851,76 грн., з яких 1495,95 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 324005,81 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 7350 грн. - заборгованості за пенею.
Просить стягнути з нього заборгованість в сумі 132736,69 грн., яка складається з 1495,95 грн. заборгованості за кредитом, 131240,74 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 04.12.2012 по 30.07.2018. (а.с. 6, 7)
При цьому, на підтвердження погодження умов договору АТ КБ «ПриватБанк» надано до матеріалів позовної заяви копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а саме по картках: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна» Contract, «Універсальна ГОЛД», Умови та Правила надання банківських послуг, розрахунок заборгованості(а.с. 8-33).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Анкета-заява позичальника від 04.12.2012 взагалі не містить жодних істотних умов договору, а саме - будь-яких даних про суму кредиту чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії, умов щодо нарахування процентів, процентної ставки, відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді пені, штрафів за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (а.с. 8).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за наданим кредитом, заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Тарифи банку з обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умови та Правила надання банківських послуг, як невід'ємні частини спірного договору.
Тарифами банку з обслуговування кредитних карт «Універсальна», що включають такі карти, як: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна» Contract, «Універсальна ГОЛД», Умовами та Правилами надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, яку саме з перелічених карт було видано відповідачу, що саме ці Тарифи та Умови розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді тіло кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами у заявленому позивачем розмірі.
У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про тіло кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З поданого банком суду розрахунку заборгованості неможливо встановити отримання та використання відповідачем кредитних коштів, дати виникнення прострочених платежів.
Розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві.
Таким чином, банком не доведено належними та допустимими доказами виду отриманої відповідачем кредитної картки, наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за кредитним договором б/н від 04.12.2012 у заявленому розмірі, а саме, суми отриманого кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність заявленого АТ КБ «ПриватБанк» позову, у зв'язку з чим правомірно відмовив у його задоволенні.
Доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитом не заслуговують на увагу, оскільки анкета-заява позичальника від 04.12.2012 не містить даних про суму кредиту чи кредитного ліміту, відсотків за користування кредитом.
Разом з тим, відсотки за користування кредитом, які передбачені Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна» є різними для кожного виду карт, а в анкеті-заяві не вказано виду отриманої відповідачем карти.
Приєднана позивачем до апеляційної скарги виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 не є підтвердженням того, що це був рух коштів саме за договором б/н від 04.12.2012.
Разом з цим, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються лише судом у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що є об'єктивно не залежними від нього (ч. 3 ст. 367 УЦПК України).
В силу вимог частини 3 ст. 367 ЦПК України виписка по рахунку, яка була додана до апеляційної скарги не може бути прийнята, як доказ заборгованості апеляційним судом.
Доводи апеляційної скарги про підставність позовних вимог є власним тлумаченням встановлених обставин справи, були предметом дослідження суду першої інстанції і їм суд в сукупності з іншими доказами по справі дав правильну юридичну оцінку.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність ухваленого рішення не впливають.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду.
Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника позивача акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення.
Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 23 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді