Справа № 755/15635/19
"04" червня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні об'єднані кримінальні провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань до ЄРДР 08.09.2019 року за №12019100040007517, 14.02.2020 року за №12020100040001142 та 24.02.2020 року за №12020100040001495, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бориспіль, Київської обл., громадянина України, офіційно не працюючого, неодруженого, з середньою освітою, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку у лікаря нарколога, хворіє на ОСОБА_4 , раніше неодноразово судимого:
- 28.08.2000 Ірпінським міським судом Київської області за ст. 94, ч. 2 ст. 140, ст. 42 КК України до 9 років позбавлення волі;
- 29.10.2001 Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 101, ч. 3 ст. 142, ч. 3 ст.117, ст. 42, ст. 43 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 25.06.2008 Богунським районним судом м. Житомир за ст. 391, ст. 71 КК України до 2 років позбавлення волі;
- 03.10.2011 Бориспільським міським судом Київської області за ч.4 ст.309 КК України. Кримінальна справа закрита відповідно до ст.ст. 273, 282, 296 КПК України;
- 15.07.2013 Дарницьким районним судом м. Києва за ч.1 ст.309 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком 1рік;
- 28.05.2014 Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років позбавлення волі;
- 11.03.2016 Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 70 до 3 років позбавлення волі;
- 07.04.2016 Бориспільським міським судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;
- 22.08.2016 Деснянським районним судом м. Чернігів за ч. 1 ст. 203-2, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70, ч.5 ст. 72 КК України до штрафу у розмірі 170 000 грн. та до 4 років позбавлення волі;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 186, ст. 395 КК України,
за участю учасників кримінального провадження
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , який раніше неодноразово судимий, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та повторно вчинив новий умисний корисливий злочин проти власності.
Так, 08.09.2019 року приблизно о 02 годині 20 хвилин, перебував за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі своєю знайомою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де останні здійснювали прибирання квартири, в якій проживав потерпілий ОСОБА_7 та його знайома громадянка Японії ОСОБА_10 . В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на повторне, таємне викрадення чужого майна, обравши об'єктом свого злочинного посягання особисті речі, що належать гр. ОСОБА_7 . Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинений повторно, шляхом вільного доступу, діючи з корисливих мотивів з метою власного незаконного збагачення, ОСОБА_3 приблизно о 02 год. 50 хвилині переконавшись, що ОСОБА_9 в цей момент займалася своїми справами та за його діями ніхто не спостерігає підійшов до дивану, який розміщений у коридорному приміщені вищевказаної квартири, де, з метою таємного викрадення чужого майна, взяв рюкзак чорно-червоного кольору приблизною вартістю 340 гривень 00 копійок в якому знаходилось наступне: грошові кошти в розмірі 10 000 грн., гаманець коричневого кольору на блискавці золотистого кольору в якій знаходились банківські картки на ім'я ОСОБА_10 в кількості 7 шт., банківські картки на ім'я ОСОБА_7 , дисконтні картки, паспорт громадянина України, свідоцтво про розірвання шлюбу та приписне посвідчення на ім'я ОСОБА_7 , та поклав до пакету який був у нього при собі.
В подальшому, ОСОБА_3 продовжуючи вчиняти свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинений повторно, направився до спальної кімнати, де побачив жіночу сумку чорно-білого кольору в якій знаходились грошові кошти в сумі 3400 грн. та Японські ЄН в сумі 8 000 ЄН, що згідно курсу НБУ станом на 08.09.19 становить 1897, 60 грн., шкатулка сірого кольору в якій перебувало жіноче кільце-сережка жовтого кольору вартістю 250 грн., пара сережок із срібла з перлиною білого кольору на кожній вартістю 600 грн.20 коп., ланцюжок з металу срібного кольору з підвіскою у вигляді зірки з каменями білого кольору вартістю 870 грн. 00 коп., закордонний паспорт, паспорт громадянки Японії та студентський квиток ім'я ОСОБА_10 , 5 наборів ключів в зв'язках, папка зеленого кольору з документами та фіскальними чеками країни Японії та України.
Після чого, ОСОБА_3 шляхом вільного доступу, діючи з корисливих мотивів з метою власного незаконного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає взяв вищевказану жіночу сумку чорно-білого кольору з речами та поклав до вищевказаного пакету, що був у нього при собі.
В подальшому, ОСОБА_3 з вищевказаним викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 17 тис. 357 грн.80 коп.
Крім того, 24.02.2020 приблизно о 02 годині 00 хвилин ОСОБА_3 , перебував поблизу будинку №18-Б, що розташований по бульвару Верховної Ради в м. Києві, де побачив раніше невідомого йому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В цей час, у ОСОБА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник конфлікт з ОСОБА_11 , в ході якого ОСОБА_3 умисно завдав один цілеспрямований удар в область потилиці раніше невідомого йому ОСОБА_11 , в результаті чого останній не втримався на ногах та впав на землю. Після чого, ОСОБА_3 продовжуючи свої протиправні дії, в той час як ОСОБА_11 почав підійматися із землі, наніс останньому правою ногою приблизно 4 удари в область лівої частини тулуба, а саме живота та ребер. В подальшому, коли ОСОБА_11 піднявся на ноги ОСОБА_3 наніс йому кулаком правої руки приблизно 10 ударів в ліву частину обличчя, таким чином спричинивши останньому синець в лівій навколоочній ділянці, садно в лівій брівній ділянці, садно та синець правої половини грудей. Після того, як ОСОБА_11 відштовхнув ОСОБА_3 , останній взяв у праву руку ніж, яким в подальшому тичком наніс приблизно 6 ударів у ліву руку ОСОБА_11 , таким чином спричинивши останньому колото-різані рани лівої кисті та лівого передпліччя.
Згідно висновку експерта № 042-618-2020 від 24.03.2020:
-колото-різані рани відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (за критерієм тривалості розладу здоров'я);
-синці та садна відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
Крім того, ОСОБА_3 , 24.02.2020 приблизно о 02 годині 00 хвилин ОСОБА_3 перебуваючи поблизу будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , після спричинення ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, в той час як останній лежав на землі, в ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на незаконне, повторне, відкрите заволодіння майном потерпілого ОСОБА_11 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, повторно, маючи на меті незаконне збагачення, ОСОБА_3 відкрито, долаючи опір потерпілого, дістав з лівої внутрішньої кишені куртки ОСОБА_11 мобільний телефон марки «Ксіомі», ІМЕI1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , вартістю 4 000 грн., в середині якого знаходилася картка мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_3 , вартістю 50 грн.
В подальшому ОСОБА_3 , з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_11 матеріальної шкоди на загальну суму 4 050 гривень 00 копійок.
Крім того, постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22.07.2019, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було встановлено адміністративний нагляд строком на 1 рік та застосовано наступні обмеження:
1.Заборонити залишати своє місце переживання з 22.00 год. до 06.00 год. кожної доби.
2.Заборонити відвідувати місця, де дозволена торгівля та розливання спиртних напоїв.
3.Чотири рази на місяць з'являтися на реєстрацію до ВП ГУ Національної поліції.
4.Заборонити виїзд за межі місця проживання без відповідного дозволу ВП ГУ Національної поліції.
19.12.2019р ОСОБА_3 , став на профілактичний облік в Дніпровському УП ГУНП у м. Києві, де дільничним офіцером поліції ОСОБА_12 19.12.2019р під підпис було доведено обмеження, встановлені ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30.01.2019, про встановлення щодо нього адміністративного нагляду.
Також, 19.12.2019р. ОСОБА_3 , під підпис попереджено про кримінальну відповідальність за самовільне залишення місця проживання (без письмової заяви та отримання контрольного листка) з метою ухилення від адміністративного нагляду.
Незважаючи на це, ОСОБА_3 , проігнорував встановлені щодо нього обмеження та правила адміністративного нагляду, а саме - 23 січня 2020 року, на реєстрацію до Дніпровського УП ГУНП у м. Київ, не з'явився, а тому про місце перебування ОСОБА_3 працівникам поліції не було відомо.
Так, 04 лютого 2020 року, в період часу з 22 год. 10 хв. до 22 год. 40 хв., в присутності понятих, при перевірці адреси: АДРЕСА_1 , дільничним офіцером поліції ОСОБА_13 було виявлено відсутність ОСОБА_3 , про що було складено акт перевірки дотримання правил адміністративного нагляду.
Крім цього, 07 лютого 2020 року, в період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв., в присутності понятих, при перевірці адреси: АДРЕСА_1 , дільничним офіцером поліції ОСОБА_14 було виявлено відсутність ОСОБА_3 , про що було складено акт перевірки дотримання правил адміністративного нагляду.
Крім цього, 11 лютого 2020 року, в період часу з 22 год. 02 хв. до 22 год. 07 хв., в присутності понятих, при перевірці адреси: АДРЕСА_1 , дільничним офіцером поліції ОСОБА_13 було виявлено відсутність ОСОБА_3 , про по було складено акт перевірки дотримання правил адміністративного нагляду.
Отже, ОСОБА_3 , знаходячись під адміністративним наглядом, проігнорував та порушив встановлені відносно нього обмеження і правила адміністративного нагляду, а саме - з метою ухилення від адміністративного нагляду самовільно залишив місце свого проживання, не повідомивши працівників поліції про його зміну, і по місцю свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , де за ним здійснювався адміністративний нагляд, під час перевірок був відсутній.
Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинах) визнав повністю, дав покази, підтвердив вищевикладені обставини їх скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому, цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 визнав повністю.
Вказав, що дійсно, 08.09.2019 року приблизно о 02 годині 50 хвилин за адресою бульвар Верховної Ради, 14-Б у квартирі 88, де він перебував разом зі своєю знайомою, яка здійснювала прибирання, викрав особисті речи та грошові кошти потерпілого, що відповідає переліку, вказаному в обвинувальному акті. Викраденим розпорядився на власний розсуд, частина викрадених речей була у нього вилучена працівниками поліції.
Крім того, ОСОБА_3 підтвердив факт нанесення ним тілесних ушкоджень 24.02.2020 о 02 годині 00 хвилин ОСОБА_11 біля будинку АДРЕСА_3 та те, що він після цього заволодів мобільним телефоном потерпілого марки «Ксіомі» проти його волі.
Також вказав, що дійсно залишав місце свого проживання у нічний час доби, за адресою: АДРЕСА_1 , де за ним здійснювався адміністративний нагляд.
Останній виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даних злочинів, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, процесуальних витрат та заявленого потерпілим цивільного позову, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даних кримінальних проваджень та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого. Суд, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 186, ст. 395 КК України, а саме за ч. 2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за ч. 2 ст. 125 - умисне нанесення легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, за ч. 2 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за ст. 395 КК України - самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, за вище встановлених обставин.
При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття у вчинених злочинах.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , суд визнає рецидив злочинів.
Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 не перебуває на обліку у лікаря- нарколога та психіатра, раніше неодноразово судимий, вчинив ряд нових злочинів маючи не зняту та непогашену в установленому порядку судимість, не працює, має задовільний стан здоров'я, хворіє на ОСОБА_4 , не є інвалідом І чи ІІ групи, не одружений, спосіб життя, наявність на утриманні хворого батька, позицію сторони обвинувачення та потерпілого щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме наявність у нього розуміння неприйнятності вчинених ним дій у цивілізованому суспільстві; ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), а саме: їх класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкцій інкримінуємих йому статей КК України, з урахуванням вимог ст.70 КК України щодо призначення остаточного покарання у виді позбавлення волі, оскільки суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
Підстав для звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
Дане остаточне покарання (позбавлення волі), на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 р.).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
При вирішенні цивільного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків, суд виходить з наступного.
У судовому засіданні цивільний позивач пояснив суду, що матеріальна шкода складається із вартості викраденого в нього обвинуваченим майна та в загальному становить 21 450 гривень, з яких: 10 000 гривень, 4000 гривень - громадянки Японії ОСОБА_15 викрадених з його квартири, які він вимушений був їй відшкодувати; 2500 гривень -вартості речей викрадених у громадянки Японії ОСОБА_15 з його квартири, які він вимушений був їй відшкодувати; 1 950 гривень - вартості викрадених у нього речей; 3000 гривень - витрат понесених в зв'язку з заміною замків.
В судовому засіданні цивільний відповідач/обвинувачений вказав, що заявлений позов визнає в повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).
Так, частиною 1 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Частина 2 статті 1166 ЦК України встановлює, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В той же час, згідно абз. 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», не підлягають розгляду в кримінальній справі позови про відшкодування шкоди, що не випливають із пред'явленого обвинувачення. При виникненні такої ситуації суд повинен роз'яснити потерпілому можливість вирішення спірних питань у порядку цивільного судочинства».
У даному випадку судом, справу, згідно ст. 337 КПК України, розглянуто у межах висунутого/пред'явленого обвинувачення та визнано доведеним, що цивільний відповідач викрав майно, що належить ОСОБА_7 , а саме: рюкзак чорно-червоного кольору приблизною вартістю 340 гривень 00 копійок в якому знаходились грошові кошти в розмірі 10 000 грн. викрадені у нього, грошові кошти в сумі 3400 грн. та Японські ЄН в сумі 8 000 ЄН, що згідно курсу НБУ станом на 08.09.19 становить 1897, 60 грн., шкатулку сірого кольору в якій перебувало жіноче кільце-сережка жовтого кольору вартістю 250 грн., пара сережок із срібла з перлиною білого кольору на кожній вартістю 600 грн.20 коп., ланцюжок з металу срібного кольору з підвіскою у вигляді зірки з каменями білого кольору вартістю 870 грн. 00 коп.
Цивільним позивачем/потерпілим, в свою чергу, було надано суду належні та допустимі докази, щодо вартості вказаного майна, станом на час вирішення справи в суді, які обвинувачений не оспорює.
Слід звернути увагу, що злочини проти власності є однією з найпоширеніших груп злочинних діянь, які посягають на одне з найцінніших соціальних благ - право власності.
Власність - це суспільні відносини, пов'язані з присвоєнням особою засобів і продуктів виробництва.
Право власності - це право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею. Право власності включає в себе право особи володіти, користуватися та розпоряджатися річчю чи майном, що належить цій особі.
Право власності захищається Конституцією України. В ст.41 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а право приватної власності є непорушним.
Також право власності захищається Кримінальним кодексом України. Адже, відповідно до КК України, протиправне позбавлення особи права на власність карається законом. За вчинення злочину проти власності особа, яка його вчинила, притягується до кримінальної відповідальності.
Предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи. До такого майна слід віднести: рухомі та нерухомі речі, грошові кошти, цінні папери та ін., а також право на майно та дії майнового характеру, електрична та теплова енергія.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» Розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді.
Ч. 1 ст. 91 КПК України передбачено, що обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Згідно ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Однак, суд вважає за можливе стягнути з обвинуваченого, виходячи зі змісту абз. 1 п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року N 10 та норм ст. 1192 ЦК України, на користь потерпілого суму збитків у національній грошовій одиниці станом на час вирішення справи в суді (згідно позовної заяви), оскільки перелік викраденого майна, випливає з пред'явленого обвинувачення, кваліфікацію та його вартість визначено у відповідності до позиції ВСУ, а саме на час вчинення злочину, а потерпілим у даному випадку, заявлено позов на відшкодування вартості такого майна, у відповідності до позиції ВСУ на норм ЦК України на час вирішення справи в суді.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з цивільного відповідача/обвинуваченого на користь цивільного позивача/потерпілого суми матеріальних збитків у розмірі 21 450 гривень.
Також, ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 10.09.2019 року ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави в сумі 38 420 грн., яка внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України у місті Києві 18.09.2019 року, у зв'язку з чим ОСОБА_3 звільнено із «Київського слідчого ізолятора» 18.09.2019 року. Разом із тим, ОСОБА_3 неодноразово на виклики суду в судові засідання не з'являвся у зв'язку із чим судом неодноразово виносилися ухвали про його примусовий привід, які виконано не було у зв'язку із відсутністю ОСОБА_3 за адресою його проживання. Таким чином, ухвалою суду від 24.01.2020 року ОСОБА_3 оголошено у розшук та надано дозвіл на його затримання з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою суду від 28.02.2020 року ОСОБА_3 змінено раніше обраний запобіжний захід у вигляді застави на тримання під вартою.
Відповідно до ч. 8 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Враховуючи, що обвинувачений будучи звільненим з-під варти 18.09.2019 року, згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 10.09.2019 року у зв'язку із внесенням застави у розмірі 38 420 грн., порушив покладений на нього обов'язок щодо явки до суду, у зв'язку з чим був оголошений в розшук, суд вважає за необхідним сплачену заставу звернути в дохід держави та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177, 178 КПК України, та даних про його особу, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 термін його попереднього ув'язнення, а саме з 08.09.2019 по 18.09.2019 року та з 27.02.2020 року до набрання вироком законної сили.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст.ст. 182,368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст.125, ч. 2 ст. 186, ст. 395 КК України та призначити йому покарання за:
- ч. 2 ст. 185 КК України - у виді 2 (двох) років позбавлення волі;
- ч. 2 ст. 125 КК України - у виді арешту, строком на 4 (чотири) місяці;
- ч. 2 ст. 186 КК України - у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;
- ст. 395 КК України - у виді арешту, строком на 3 (три) місяці.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_3 покарання за вказані кримінальні правопорушення шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відраховувати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши в строк відбування покарання термін його попереднього ув'язнення, а саме з 08.09.2019 по 18.09.2019 року та з 27.02.2020 року до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов у кримінальному проваджені - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 21 450 (двадцять одна тисяча чотириста п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному проваджені за проведення судово-медичної експертизи № 042-618-2020 від 24.03.2020 року у сумі 378 гривень 00 копійок.
Речові докази у кримінальному проваджені:
- оптичний носій DVD-R. 4/7GB/ 120MIN, фірми «ARITA» № DR5F60-PW50, на якому знаходяться відеозаписи з цифрової камери на яку було знято слідчий експеримент від 09.09.2019 та CD-R диск, досліджений 26.03.2020 року - зберігати в матеріалах справи;
- кільце, схоже на жіночу сережку з металу жовтого кольору, сережки з перлинами з металу сірого кольору, ланцюжок з металу сірого кольору з підвіскою у вигляді зірки з каменями, передані на відповідальне збереження ОСОБА_7 - залишити у володінні ОСОБА_7 ;
- банківські картки на ім'я ОСОБА_10 у кількості 7-шт., банківські картки на ім'я ОСОБА_7 , дисконтні картки, паспорт громадянина України, свідоцтво про розірвання шлюбу та приписне посвідчення на ім'я ОСОБА_7 , закордонний паспорт, паспорт громадянки Японії та студентський квиток на ім'я ОСОБА_10 , 5наборів ключів в зв'язках, папку зеленого кольору з документами та фіскальними чеками країни Японії та України, передані на відповідальне збереження ОСОБА_7 - залишити у володінні ОСОБА_7 ;
- розкладний ніж з чорною рукояткою, який було вилучено 27.02.2020 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , переданий на зберігання в камеру зберігання речових доказів Дніпровського УП ГУНП у м. Києві - знищити.
Заставу сплачену на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 10.09.2019 року, а саме грошові кошти у розмірі 38 420 гривень звернути в дохід держави та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України й використовувати у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Обвинуваченому роз'яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз'яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання.
Суддя