2/754/5182/20
Справа № 754/6357/20
04 червня 2020 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва ЛІСОВСЬКА О.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до розписки від 10.11.2012 року відповідач ОСОБА_2 отримав від позивачки позику у розмірі 30000, 00 доларів США під 2 % в місяць. Строк повернення позики та строк сплати процентів встановлено не було. 14.04.2020 року позивачкою на адресу відповідача була направлена вимога про сплату боргу з відсотками, але дана вимога була залишена без відповіді.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх боргових зобов'язань позивачка звертається до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь борг у розмірі 82200, 00 доларів США.
Також представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку (25 %) у статутному капіталі ТОВ «Фірма Сервіс», що належить ОСОБА_2 , а також шляхом заборони особам, які здійснюють державну реєстрацію, вчиняти будь-які дії щодо частки у статутному капіталі ТОВ «Фірма Сервіс», що належить ОСОБА_2 . Вказана заява мотивована тим, що згідно отриманої інформації відповідач на даний час не має об'єктів нерухомості, хоча станом на 14.09.2019 року такі об'єкти ще були в його власності. Це свідчить про системні дії відповідача, спрямовані на позбавлення від майна, що прямо впливає на можливість виконання рішення суду щодо стягнення коштів за рахунок такого майна. На підставі викладеного представник позивача просить забезпечити позов, задовольнивши заяву.
Зваживши доводи заяви, вивчивши письмові матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред"явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюються для забезпечення морської вимоги, мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з"ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Як вбачається з поданої заяви, заявниця просить суд накласти арешт на частку відповідача у статутному фонді ТОВ «Фірма «Сервіс», заборонивши особам, які здійснюють державну реєстрацію, вчиняти буд-які дії щодо частки у статутному капіталі.
Але слід зазначити, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
За таких обставин, суддя вважає, що накладення арешту на частку у статному фонді та заборона державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії є неспівмірними із заявленими позивачем вимогами.
Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суддя приходить до висновку, що підстав для задоволення заяви представника позивача немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 149 ЦПК України, -
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом п?ятнадцяти днів з дня проголошення.
Суддя О.В.Лісовська